Рішення

від 30.03.2007 по справі 9/10/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/10/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" березня 2007 р.                                                 Справа №  9/10/07

  м. Миколаїв

За первісним позовом:  Відкрите акціонерне товариство „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”, м.Миколаїв, вул.Силікатна, 269, код ЄДРПОУ 00476725

Відповідач: Сільськогосподарське рибоводне приватне підприємство „Амур-Аква”, м.Миколаїв, вул.Силікатна, 267, код ЄДРПОУ 30737708

СУТЬ СПОРУ: стягнення 72000,00грн.

За зустрічним позовом: Сільськогосподарське рибоводне приватне підприємство „Амур-Аква”, м.Миколаїв, вул.Силікатна, 267, код ЄДРПОУ 30737708

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”, м.Миколаїв, вул.Силікатна, 269, код ЄДРПОУ 00476725

          СУТЬ СПОРУ: визнання недійсним договору зберігання.

                    Суддя  Філінюк І. Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”:  Донченко О.В., дор. №2 від 25.12.2006р.

Від СГРПП „Амур-Аква”: Бутхарей Л.Ф., дор. №25 від 19.02.2007р.

СУТЬ СПОРУ:  

            ВАТ “Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 72000,00грн.за договором зберігання №19 від 01.12.2004р.

            Відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі.

            СГРПП “Амур-Аква” звернулось з зустрічним позовом до позивача в якому просить визнати недійсним договір №19 від 01.12.2004р. мотивуючи тим, що спірна угода підписана особою, яка не мала на те повноважень.

            ВАТ “Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”  зустрічні позовні вимоги не визнало в повному обсязі.

            В судовому засіданні 29.03.2007р. оголошувалась перерва до 30.03.2007р. для оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

За згодою сторін, на підставі ст. 85 ГПК України суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

           Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

         01 грудня 2004 року між сторонами було укладено договір №19 за умовами якого СР ПП “Амур-Аква”  як   замовник  доручає,   а    ВАТ   “Миколаївське    сільськогосподарсько-

рибоводне підприємство”, як виконавець, приймає на себе зобов'язання за плату зберегти протягом 3-х місяців з 01.12.2004р. по 01.03.2005р. рибопосадковий матеріал, переданий

поклажедавцем (СГРПП “Амур-Аква”) на зберігання та підкорму протягом зимового періоду та повернути його згідно акту здачі-прийому рибопосадкового матеріалу.Ціна договору визначена в сумі 50000 грн. Оплата за послуги повинна здійснюватися згідно акту виконаних робіт.

Відповідно до п.1.3 вказаного договору плата за місяць зберігання становить 5% від вартості прийнятого рибо  посадкового матеріалу згідно акту прийому-передачі на зберігання.

СГРПП “Амур-Аква” зобов'язався здійснювати оплату за надані послуги, кожного 15 числа поточного місяця (п.1.4 договору).

Матеріали справи свідчать, що 01.12.2004р. сторонами було підписано акт прийому-передачі рибопосадкового матеріалу за договором зберігання №19 від 01.12.2004р., відповідно до якого СГРПП “Амур-Аква” передало ВАТ “Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” 30 тон рибопосадкового матеріалу на загальну суму 480000,00грн.

Також, відповідно до наданої ВАТ “Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”копії акту здачі-прийому рибопосадкового матеріалу від 01.03.2005р., останній повернув відповідачу за первісним позовом 31 тону рибопосадкового матеріалу.

На підставі вказаного договору зберігання та зазначений актів прийому-передачі ВАТ “Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” просить стягнути з СГРПП “Амур-Аква” грошову суму в розмірі 72000,00грн.

СГРПП “Амур-Аква” в наданому суду відзиві та у зустрічній позовній заяві стверджує, що договір зберігання №19 від 01.12.2004р., підписаний з боку СГРПП “Амур-Акава” особою, яка не мала на те відповідних повноважень, що суперечить вимогам ч.2 ст.207 Цивільного кодексу і є підставою для визнання такого договору недійсним.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог, СГРПП “Амур-Аква” посилається на те, що в матеріалах даної справи є копія договору підписаного з боку СГРПП замісником директора позивача –Копецьким І.Р., що діяв, як зазначено в договорі, на підставі статуту вказаного підприємства. Поряд з цим, пункти Статуту не містять відповідних повноважень та відповідно до наданих СГРПП копії персоніфікованого звіту до Пенсійного фонду та копії звіту 1-ДФ до податкової інспекції за 2004р., Капецький І.Р. взагалі не працював на підприємстві відповідача по первісному позову.

Пунктом другим статті 203 Цивільного кодексу України (який діяв на день укладення спірної угоди) передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Ця вимога стосується юридичних осіб, їх органів та представників, що вчиняють правочини від імені юридичної особи

Такий висновок відповідає змісту статті 92 Цивільного кодексу України, яка встановлює правила щодо дієздатності юридичної особи.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що коли волю від імені юридичної особи виявила фізична особа, що не має належного повноваження відповідно до закону та установчих документів повинна застосовуватися частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені, в тому числі, частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнане судом недійсним.

Сільськогосподарське рибоводне приватне підприємство “Амур-Аква” стверджує, що йому стало відомо про існування спірного договору зберігання №19 та актів прийому-передачі рибопосадкового матеріалу вже після отримання позовної заяви ВАТ “Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” про стягнення 72000,00грн.

В матеріалах господарської справи №9/10/07, є копія спірного договору, актів прийому-передачі рибопосадкового матеріалу та листа №34 від 23.02.2005р., які з боку позивача підписані заступником директора позивача –Копецьким І.Р., що діяв, як зазначено у вказаних документах, на підставі Статуту позивача та наказу №23 від 12.07.2004р. про прийняття на роботу.

Дослідивши статут СГРПП “Амур-Аква” суд встанови, що відповідно до пункту 4.1, керівництво підприємством здійснюється власником у відповідності із Статутом підприємства. Для поточного керівництва діяльності підприємства власник може наймати директора підприємства по контракту, в якому визначаються всі умови найму (п. 4.4 Статуту).

Статутом позивача не передбачено можливість поточного керівництва діяльності підприємства заступником директора, таким чином, Копецький І.Р. не міг діяти на підставі Статуту підприємства позивача, як про це зазначалось у договорі та актах прийому-передачі. Отже, Копецький І.Р. не мав права за статутними документами укладати договір та підписувати акт виконаних робіт, оскільки не був уповноважений на це позивачем, як цього вимагає стаття 207 Цивільного кодексу України.

Посилання ВАТ “Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” на Наказ №23 про прийняття Копецького І.Р. на роботу, як на документ, що надає право останньому укладати від імені СГРПП “Амур-Аква” угоди є також безпідставним, так як в матеріалах справи є документальні докази які спростовують право Капецького І.Р. підписувати будь-які документи від імені СГРПП “Амур-Аква” (а.с.59-62).

 Згідно пункту  9.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111  “Про деякі питання практики вирішення спорів,  пов'язаних з визнанням  угод недійсними», угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.   

В згаданому наказі йдеться мова про право Копецького І.Г. щодо підписання документів за умови відсутності директора позивача за зустрічним позовом.

Отже,  відповідач за зустрічним  позовом  мав пересвідчитися про відсутність директора позивача за зустрічним позовом, так як тільки за цієї підстави у Капецького І.Г., згідно наказу №23, виникає право підпису документів. Матеріали справи, а саме платіжне доручення, договір банківського рахунку в національній валюті України №181 від 01.12.2004р., свідчать саме про те, що керівник підприємства –Бухтарей А.А. був присутній на роботі 01.12.2004р. саме коли укладався спірний договір, отже за правилами Статуту та внутрішніх наказів, зокрема Наказу №23, а саме Бухтарей А.А. мав право й можливість підписувати угоди в цей день.

У відповідності до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються по правилам встановленим Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальними правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

При цьому слід врахувати, що згідно частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Копецький І.Р. не мав права укладати договір та підписувати акти прийому-передачі, оскільки не був уповноважений на це позивачем, як цього вимагає стаття 207 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, те, що з боку позивача за зустрічним позовом договір зберігання №19 від 01.12.204р., підписаний особою, яка не мала відповідних на це повноважень, то такий договір суперечить вимогам частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України і відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України є недійсним.

Згідно частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Але, позивач за зустрічним позовом цілком обґрунтовано вважає, що при визнанні договору зберігання №19 від 01.12.204р. недійсним, правові наслідки передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України  не застосовуються відповідач за зустрічним позовом не надав суду доказів виконання ним договору зберігання №19 від 01.12.2004р. на суму 72000,00грн.

ВАТ “Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” не надав суду належних доказів, які б підтвердили схвалення позивачем за зустрічним позовом договору після його укладення.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 60, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

                    В задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі.

                    Зустрічний позов задовольнити.

        Визнати договір зберігання №19 від 01.12.2004р. укладений між Сільськогосподарським рибоводним приватним підприємством “Амур-Аква” (код ЄДРПОУ 30737708) та Відкритим акціонерним товариством „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” (код ЄДРПОУ 00476725) недійсним.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку з дня його підписання.

   Суддя                                                        I.Г.Фiлiнюк