Постанова

від 18.06.2007 по справі 9/10/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/10/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" червня 2007 р. Справа № 9/10/07

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 18.06.07 р.

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївське сільськогосподарсько - рибоводне підприємство”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2007 року

по справі № 9/10/07

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Миколаївське сільськогосподарсько - рибоводне підприємство”

до відповідача: Сільськогосподарського рибоводного приватного підприємства „Амур-Аква”

про стягнення 72 000,00 грн.

та за зустрічним позовом Сільськогосподарського рибоводного приватного підприємства „Амур-Аква”

до Відкритого акціонерного товариства „Миколаївське сільськогосподарсько - рибоводне підприємство”

про визнання недійсним договору зберігання

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 року ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського рибоводного приватного підприємства „Амур-Аква” заборгованості у розмірі 72 000,00 грн., яка виникла у зв'язку з невиконанням договору зберігання № 19 від 01.12.2004 р., укладеного між сторонами. Позовні вимоги ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” обґрунтовані  приписами ст. ст. 946, 947 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, 20.02.2007 року Сільськогосподарське рибоводне приватне підприємство „Амур-Аква” звернулось до господарського суду Миколаївської області з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору зберігання № 19 від 01.12.2004 р., укладеного між Сільськогосподарським рибоводним приватним підприємством „Амур-Аква” та ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”. Позивач за зустрічним позовом вказує, що договір зберігання № 19 від 01.12.04 р., на який посилається ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” як на підставу заявленого позову про стягнення боргу в сумі 72 000,00 грн., підписаний особою, яка не мала на це повноважень, тому договір суперечить ст. ст. 203,207, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.03.07 р. по справі № 9/10/07 (суддя Філінюк І.Г.) в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено; визнано недійсним договір зберігання № 19 від 01.12.2004 року, укладений між  Сільськогосподарським рибоводним приватним підприємством „Амур-Аква” та ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю у Копецького І.В. повноважень щодо підписання договору зберігання № 19 від 01.12.2004 р., що є підставою визнання цього договору недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.  

Не погодившись з рішенням господарського суду від 30.03.07 р., ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховані наступні доводи:

-          на дату укладання оспорюваного договору зберігання № 19 від 01.12.2004 р. у ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” не виникло сумніву щодо повноважень особи, яка підписала цей договір від імені Сільськогосподарського рибоводного приватного підприємства „Амур-Аква” ( далі –СРПП „Амур-Аква”), так як за наказом ця особа була уповноважена на підписання договору;

-          судом не врахована позиція відповідача за зустрічним позовом про введення його в оману, що є підставою для застосування судом правових наслідків вчинення правочину під впливом обману - ст. 230 Цивільного кодексу України;

-          судом не взято до уваги пояснення свідка Фатьянова І.В.

СРПП „Амур-Аква” відзиву на апеляційну скаргу не надало, в засіданні суду апеляційної інстанції представники заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін і оцінивши всі фактичні обставини, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом, заявивши до суду вимогу про стягнення з СРПП „Амур-Аква” 72 000,00 грн. боргу, визначає підставою позову наявність договору зберігання № 19, укладеного 01.12.2004 р. між ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”  та СРПП „Амур-Аква”. Позивач стверджує, що за цим договором та відповідно до акту приймання-передачі рибопосадкового матеріалу від 01.12.2004 р. ним було прийнято на зберігання матеріал на загальну суму 480 000,00 грн., за зберігання якого СРПП „Амур-Аква” відповідно до пунктів 1.3, 1.4 договору зберігання було зобов'язано сплачувати щомісяця по 24 000,00 грн. Строк зберігання  рибопосадкового матеріалу –три місяці, тому відповідач заборгував 72 000,00 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

З наявної на аркуші справи 7 копії договору зберігання № 19 від 01.12.2004 р. вбачається, що договір укладено між ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” в особі голови правління Бондаренко Н.В. та СРПП „Амур-Аква” в особі замісника директора Копецького І.В.

З копії акту приймання-передачі рибопосадкового матеріалу за договором зберігання № 19 від 01.12.2004 р. вбачається, що він також підписаний з боку СРПП „Амур-Аква” Копецьким І.В.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Статуту Сільськогосподарського рибоводного приватного підприємства „Амур-Аква”, зареєстрованого реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому 09.02.2000 р. за № 13360, підприємство є юридичною особою, засновано на приватній власності громадянина України Бутхарей А.А., який здійснює керівництво підприємством у відповідності до Статуту. Структура підприємства та його органів визначається власником самостійно. Для поточного керівництва діяльністю підприємства власник може наймати директора по контракту, в якому визначаються усі умови найму (пункт 1.1, 1.2, 1.3, 4.1, 4.2, 4.4 Статуту).

Судовою колегією суду апеляційної інстанції в засіданні від 12.06.2007 р. досліджено Книгу реєстрації наказів  СРПП „Амур-Аква” за 2004-й рік, з якої вбачається, що наказ № 23 від 12.07.2004 р. „Про прийняття на роботу”, на який посилається позивач за первісним позовом на підтвердження повноважень Копецького І.В. щодо підписання договору зберігання № 19  від 01.12.2004 р., не видавався. Згідно Книги реєстрації наказів СРПП „Амур-Аква”за № 23 зареєстровано наказ від 01.09.2004 р. „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати”. Наявні в матеріалах справи податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2004 –го року з відмітками Центральної МДПІ у м. Миколаєві містять в собі відомості про наявність у штаті СРПП „Амур-Аква” двох працівників з ідентифікаційними кодами 1961912150, 2082715165, які присвоєно Бутхарей А.А. та Бутхарей Л.Ф. (а.с. 53-58).

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до  законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії. Якщо для  вирішення  спору має  значення  лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів  подаються,  коли   обставини  справи відповідно до законодавства мають бути  засвідчені  тільки  такими документами,  а  також  в  інших випадках на вимогу господарського суду.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем за первісним позовом наявності трудових відносин Копецького І.В. з СРПП „Амур-Аква”, що зумовлювало відсутність у Копецького І.В. будь-яких законних підстав на укладення договору зберігання № 19 від 01.12.2004 р.

Відповідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення  правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний  правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина  перша - третя, п'ята та шоста статті 203 Цивільного кодексу України встановлюють, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

А відтак, висновок місцевого господарського суду про недійсність договору зберігання № 19 від 01.12.2004 р. відповідає вимогам чинного цивільного законодавства, і суд прийшов до правильного висновку щодо задоволення зустрічного позову СРПП „Амур-Аква” до ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” про визнання договору зберігання № 19 від 01.12.2004 р. недійсним.

Як вже зазначалось раніше, підставою первісного позову є стягнення з СРПП „Амур-Аква” на користь ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” заборгованості в сумі 72 000,00 грн. за неналежне виконання зобов'язання по сплаті грошових коштів за зберігання рибопосадкового матеріалу відповідно до договору зберігання № 19 від 01.12.2004 р.

Враховуючи задоволення судом зустрічного позову СРПП „Амур-Аква” та визнання договору зберігання № 19 від 01.12.2004 р. недійсним, місцевий господарський суд правомірно відмовив ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” у позові про стягнення з СРПП „Амур-Аква” 72 000,00 грн. боргу.    

Доводи апеляційної скарги стосовно неврахування судом першої інстанції заперечень ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” на зустрічний позов з посиланням на введення товариства в оману, що зумовлювало застосування судом  наслідків вчинення правочину під впливом обману, не заслуговують на увагу, оскільки зміна підстави позову є виключним правом позивача і можлива до прийняття рішення по справі.  Матеріали справи свідчать, що підставою заявленого СРПП  „Амур-Аква” зустрічного позову не є підстава, передбачена частиною першою статті 229 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів скаржника про пояснення свідка Фатьянова І.В., які не прийнято до уваги місцевим господарським судом, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Місцевий господарський суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно, повно та об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності, тому оскаржене рішення суду від 30.03.2007 року є таким, що прийнято при дотриманні норм матеріального і процесуального права.

З викладених підстав, апеляційну скаргу ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько - рибоводне підприємство” слід залишити без задоволення, а рішення суду від 30.03.2007 р. по справі № 9/10/07 - без змін.

  Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2007 р. по справі № 9/10/07 залишити без змін, апеляційну скаргу ВАТ „Миколаївське сільськогосподарсько - рибоводне підприємство” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                                       Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                             Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                                О.Т. Лавренюк