Рішення

від 03.08.2016 по справі 704/99/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1776/16Головуючий по 1 інстанції Категорія : 23 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ТОВ "Урочище Журавське"- ОСОБА_6 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 6 червня 2016 року по справі за позовом ТОВ "Урочище Журавське" до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору оренди землі та визнання права на оренду земельної ділянки,

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсним договору оренди землі та визнання права на оренду земельної ділянки. На підставу своїх вимог посилався на те, що 20 лютого 2013 року між "Урочище Журавське" і ОСОБА_8 укладений договір оренди землі № 118, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,7473 га, розташована в адміністративних межах Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, яка належала орендодавцю на праві приватної власності. Договір укладений терміном на 49 років.

Після укладення договору оренди землі ТОВ "Урочище Журавське" замовило виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж зазначеної земельної ділянки. В травні 2013 року ОСОБА_8 помер, у зв'язку з чим стало неможливим затвердити технічну документацію із землеустрою провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняла ОСОБА_7, яка в послідуючому 11.07.2014 року надала вказану земельну ділянку в оренду ТОВ "Ранок" терміном на 10 років.

Посилаючись на ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, не є підставою для зміни умов розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі, на пункт 37 договору оренди землі № 118 від 20.02.2013 року укладеного між ОСОБА_8 і ТОВ "Урочище Журавське" - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, позивач вважає, що договір укладений між ОСОБА_7 та ТОВ "Ранок" повинен бути визнаним недійсним та просить суд визнати за ним право на оренду даної земельної ділянки.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 6 червня 2016 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вказує, що хоча договір, з об'єктивних причин, і не був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його не можна вважати неукладеним, оскільки в ч.1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Отже, сторони договору дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. В свою чергу, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення по наступним мотивам.

Судом першої інстанції встановлено: відповідно до договору оренди землі № 118 від 20.02.2013 укладеного між ТОВ "Урочище Журавське" та ОСОБА_8, останній передав в оренду ТОВ "Урочище Журавське" земельну ділянку 2,75 га, що розташована в адміністративних межах Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. Договір не було зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському районі. В травні 2013 року ОСОБА_8 помер, у зв'язку з чим стало неможливим затвердити технічну документацію із землеустрою провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняла ОСОБА_7 до якої перейшло і право власності на спірну земельну ділянку. Позивач не зареєстрував у державного реєстратора договір оренди від 20.02.2013 року, тому вказаний договір є неукладеним, отже не породив ніяких прав та обов'язків позивача. Оскільки позивач не є стороною договору укладеного між відповідачем ОСОБА_7 та третьою особою, а укладений відповідачем договір не порушує прав та обов'язків позивача, суд відмовив у позові за недоведеністю позовних вимог.

Колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення спору що в силу п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309 ЦПК України є підставою для винесення апеляційним судом нового рішення.

При винесенні рішення колегія виходить із наступного.

Учасниками процесу не оспорюється той факт, що договір оренди землі від 20.02.2013 року укладався та підписувався ОСОБА_8 та позивачем ТОВ "Урочище Журавське".

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про оренду землі", у редакції станом на 20.02.2013 року, ст. 2 Закону України "Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" правове значення має наявність волі сторін на момент досягнення ними згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації. Одностороння незгода сторони з проведенням в подальшому державної реєстрації такого договору не може визнаватися обставиною для визнання договору недійсним. Такі вимоги Закону неодноразово підтверджувалися правовими позиціями Верховного Суду України по окремим справам на протязі 2013-2016 років.

Належна форма договору є письмова, а досягнення усіх істотних умов договору є момент підписання сторонами письмової форми договору. У п. 40 договору від 20.02.2013 року вказано: "Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації". Саме з моменту підписання договору він є укладеним, отже договір оренди між ОСОБА_8 та ТОВ "Урочище Журавське" підписаний 20.02.2013 року є укладеним з цієї дати - а.с. 77-78. З цієї дати у сторін виникли взаємні права та обов'язки встановлені договором та Закону України "Про оренду землі". Сторони виконали свої передбачені договором права та обов'язки - орендодавець передав, а орендар прийняв ділянку, приступив до її обробітку та розпочав процедуру належного юридичного оформлення договору у державного реєстратора, замовивши виготовлення технічної документації.

Державна реєстрація є належною юридичною формою договору та підтверджує факт набуття чинності раніше підписаного договору.

На виконання умов договору ТОВ "Урочище Журавське" замовило технічну документацію, яка є обов'язковим додатком для державної реєстрації укладеного договору у державного реєстратора, однак завірити у власника земельної ділянки виготовлену документацію та зареєструвати укладений договір не має можливості з незалежних від нього причин - у березні 2013 року ОСОБА_8 помер.

Відповідно до п. 37 договору від 20.02.2013 року, ст. 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни або розірвання договору.

Відповідачка ОСОБА_7 отримала у спадщину після смерті ОСОБА_8 спірну земельну ділянку - а.с. 98-100, а оскільки у склад спадщини входять як права так і обов'язки спадкодавця, вона прийняла у спадщину і всі права та обов'язки орендодавця, передбачені договором від 20.02.2013 року.

В порушення вимог ст. 24 Закону України "Про оренду землі", ст. 13, ч. 2 ст. 319, 525, 526, 629 ЦК України ОСОБА_7 11.07.2014 року повторно та безпідставно розпорядилася своїм майном - уклала договір оренди на спірну земельну ділянку з іншою особою - ТОВ "Ранок" - а.с. 75, чим істотно та безпідставно порушила майнові права позивача.

Оскільки станом на 11.07.2014 року відповідачка ОСОБА_7 не мала передбачених законом підстав для повторного, без припинення діючого договору оренди, надання спірної земельної ділянки в оренду, повторний договір слід визнати недійсним.

В іншій частині позовних вимог - визнання за ТОВ "Урочище Журавське" права на оренду спірної земельної ділянки - слід відмовити по наступним мотивам.

Право позивача на оренду спірної ділянки встановлено договором від 20.02.2013 року та закріплено положеннями Закону України "Про оренду землі", відповідачка таке право позивача в передбаченому процесуальним законом порядку до суду не оскаржила. У судовому засіданні суду першої інстанції позов вона не визнавала з тих підстав, що не знала про укладений померлим ОСОБА_8 договір в 2013 році, а не з підстав не визнання права позивача на оренду спірної земельної ділянки.

Оскільки визнання в судовому порядку будь-якого права, яке встановлено законом або договором і ніким не оспорюється, процесуальним законом не передбачено, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу представника ТОВ "Урочище Журавське"- ОСОБА_6 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 6 червня 2016 року по справі за позовом ТОВ "Урочище Журавське" до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору оренди землі та визнання права на оренду земельної ділянки задовольнити частково, рішення суду скасувати.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений 11.07.2014 року між ОСОБА_7 та ТОВ "Ранок" на земельну ділянку під кадастровим номером 7124086200:01:001:0118 площею 2,7473 га розташованої в адмінмежах Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення колегії набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :