Рішення

від 02.08.2016 по справі 904/5886/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.08.16р. Справа № 904/5886/16

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

до Відділу освіти, молоді та спорту Дніпропетровської районної державної адміністрації, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 127 928,57 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 представник - дов. б/н від 22.06.2016р.

Від відповідача: Ільїн А.В. представник - дов. № 467 від 31.03.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Дніпропетровської районної державної адміністрації суму основного боргу у розмірі 97 944,00 грн., пеню - 22 571,68 грн., 3% річних - 1 634,19 грн. та інфляційні втрати - 5 778,70 грн. за договором поставки № 84 від 01.12.2015р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги визнав, заборгованість пояснив скрутним фінансовим становищем.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.

В судовому засіданні 02.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позивач, Постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту Дніпропетровської районної державної адміністрації (далі - Відповідач, Покупець) укладено договір № 84 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язаний постачати (передавати) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умова договору.

Предметом поставки є товар радіатори (п. 1.2. Договору).

Перехід права власності відбувається в момент поставки (оплати) відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною (актом прийому-здачі) (п. 2.2. Договору).

Відповідно до розділу 3 Договору вартість товару та кількість, що поставляється згідно з цим договором, визначається в накладних. Розрахунки здійснюються в безготівковому порядку. Загальна сума договору 97 944,00 грн. Вартість за одиницю товару не повинна перевищувати вартість аналогічного товару в розрізі моніторингу цін у Дніпропетровській області.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або право відмови від договору. Оплачувати товар згідно з умовами визначеними у цьому договорі (п.п. 4.2.1., 4.2.2. Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015р. (п. 6.1. Договору).

Як зазначив Позивач, на виконання умов договору 01.12.2015р. ним поставлено Відповідачеві товар на загальну суму 97 944,00 грн., що підтверджується накладною № 84 від 01.12.2015р. (а.с. 11).

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 97 944,00 грн., що і стало причиною звернення Позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 97 944,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 22 571,68 грн., 3 % річних - 1 634,19 грн. та інфляційні втрати - 5 778,70 грн. за період з 10.12.2015р. по 29.06.2016р.

Відповідно до п. 5.2. Договору за порушення своїх зобов'язань за цим договором, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф в розмірі подвійної ставки НБУ від загальної суми договору за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована не вірно - за весь період прострочення оплати - з10.12.2015р. по 29.06.2016р.

Однак, суд зазначає, що відносно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін . Необхідно також мати на увазі, що умова п.5.2. договору про оплату пені за кожний день прострочення платежу не може розцінюватися як установлення цим договором іншого , ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку , за який нараховуються штрафні санкції.

З врахуванням викладеного розмір пені слід розраховувати з 10.12.2015р. по 10.06.2016р., що становить 20 789,42 грн. та підлягає до стягнення з Відповідача.

В частині стягнення 1 782,26 грн. пені слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 10.12.2015р. по 29.06.2016р. становить 1 630,21 грн. та підлягає до стягнення.

В частині стягнення 3% річних у сумі 3,98 грн. слід відмовити.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період січень - травень 2016 р. становлять 5 052,90 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 725,80 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу вказаної норми обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу у розмірі 97 944,00 грн., пені - 20 789,42 грн., 3% річних - 1 630,21 грн., інфляційних втрат - 5 052,90 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 267 525, 526, 527, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 36, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Дніпропетровської районної державної адміністрації (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, буд.5, ідентифікаційний код 02142425) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49051, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суми основного боргу у розмірі 97 944,00 грн. (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот сорок чотири грн. 00 коп.), пені - 20 789,42 грн. (двадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 42 коп.), 3% річних - 1 630,21 грн. (одна тисяча шістсот тридцять грн. 21 коп.), інфляційних втрат - 5 052,90 грн. (п'ять тисяч п'ятдесят дві грн. 90 коп.) та витрати по сплаті судового збору - 1 881,25 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна грн. 25 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 08.08.2016р.

Суддя Н.Г. Назаренко