Рішення

від 03.08.2016 по справі 914/921/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016р. Справа№ 914/921/15

За позовом : Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно - експедиційне підприємство В«ГалтрансВ» , м. Львів,

про стягнення 49' 010,52 грн.

Головуючий суддя Яворський Б.І.,

суддя Галамай О.З., суддя Юркевич М.В., при секретарі Кравець О.

Представники:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_1

На розгляд господарського суду ОСОБА_2 територіально - галузевим об'єднанням В«Львівська залізницяВ» в особі Відокремленого підрозділу В«Івано - Франківська дирекція залізничних перевезеньВ» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно - експедиційне підприємство В«ГалтрансВ» про стягнення 49' 010,52 грн.

Ухвалою суду від 20.03.2015р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 06.04.2015р. У судових засіданнях 06.04.2015р., 20.04.2015 р. оголошувалася перерва. Ухвалою суду від 12.05.2015р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/1231/15. За клопотанням позивача ухвалою суду від 08.06.2016р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 14.06.2016р. Розгляд справи відкладався на 21.06.2016р. Ухвалою суду від 21.06.2016р. призначено колегіальний розгляд справи. Ухвалою суду від 03.08.2016р. замінено позивача ОСОБА_2 територіально - галузеве об'єднання В«Львівська залізницяВ» в особі Відокремленого підрозділу В«Івано - Франківська дирекція залізничних перевезеньВ» на Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

У судове засідання 03.08.2016р. представник позивача не з'явився, на адресу суду 28.07.2016р. від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позовні вимоги просить задоволити. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем нараховано відповідачу 22' 061,80 грн. плати за зберігання вантажу та 18' 780,30грн. плати за користування вагонами, на загальну суму 49' 010,52 грн. Оскільки відповідач відмовився добровільно погасити борг, позивач просить стягнути зазначені суми у примусовому поряду.

У судовому засіданні 03.08.2016р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченні-клопотанні. Зокрема, зазначив, що Залізницею не додано до справи розрахункові відомості або платіжні доручення про оплату АТ «Румунська залізнична група» (GFR), які б підтверджували факт оплати GFR- плати за знаходження 2-вагонів №835366520244, 835366561487 на залізничній станції Вадул-Сірет. Крім того, відповідач стверджує, що позивач у порушення ч.5 ст.315 ГК України звернувся до суду з пропущенням 6- місячного строку для пред'явлення позову,тому просить застосувати позовну давність та відмовити на цій підставі у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача також подав клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки представник позивача не з'являється у судові засідання, а також не подав витребуваних судом документів.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів відмовила у його задоволенні, оскільки в справі міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті і неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегією суддів встановлено таке.

12.05.2014 р. за накладними СМГС №№53100812 на станцію Вадул-Сирет прибули 8 вагонів, станція відправлення Говора Румунія, відправник В«Чієк Сполка Аксижна РумуніяВ» із вантажем сода кальцинована, одержувач - ТзОВ ТЕП В«ГалтрансВ» .

12.05.2014 р. вагони розмитнені, про що складені акти загальної форми №№202, 206, 207. При цьому, згідно пам'ятки на подачу вагонів №47 ці вагони були подані під вивантаження 12.05.2014 р. о 22:00.

Як підтверджується Пам'яткою про забирання вагонів №82 та повідомленням про закінчення вантажних операцій №83, вагон №835366520244 було повернуто 13.06.2014; вагон 835366561487 повернуто 19.06.2014р., що підтверджується повідомленням №86 про закінчення вантажних операцій та Пам'яткою №84 про забирання вагонів.

За зберігання вантажу у вагонах позивачем нараховано відповідачу 22' 061,80 грн., а за користування вагонами - 18' 780,30 грн., разом - 49' 010,52 грн. з ПДВ (40' 842,10 грн. без ПДВ).

10.02.2015р. позивачем надіслано відповідачу претензію про оплату заборгованості.

Листом №33 від 19.02.2015р. відповідач повідомив позивача про те, що позовні заяви залізниці до вантажоодержувача можуть бути подані на протязі 6 місяців з дня настання події, а також про те, що позивачем не було надано виписку з електронної книги відвантаження вантажів по залізничній станції Вадул-Сирет форми ГУ-44.

Оскільки на рахунках у відповідача були відсутні кошти для стягнення позивачем плати за зберігання вантажу і користування вагонами, залізниця звернулася з відповідним позовом до суду.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.06.2015р. у справі №914/1231/15 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю В«Транспортно-експедиційне підприємство В«ГалтрансВ» до Державного територіально-галузевого об'єднання В«Львівська залізницяВ» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю В«Хімтек-ІмпексВ» про поновлення коштів на особовому рахунку, стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Рішення суду І інстанції залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016р. у справі №914/1231/15.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу перевезення вантажу залізницею.

Стаття 46 Статуту встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються відповідними Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

Відповідно до п.п. 2, 4, 6 Правил користування вагонами і контейнерами від 25.02.1999р. за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних

коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п.8 Правил).

Відповідно до п.12-13 Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. Плата за користування стягується з вантажовласника також

у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Правила зберігання вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N 644, установлюють, що збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.

Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, у відповідності до Правил складання актів (розділ 28 Правил перевезень вантажів).

Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N 644, отримані гроші ТехПД заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги.

Списання грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами.

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця відображає в особовому рахунку використання вантажовласником коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів, що визначено у п. 3.2. цих же Правил.

Пунктом 3.4. зазначених вище Правил на вимогу вантажовласника проводиться звірка розрахунків між ним і залізницею, результати якої оформляються актом.

Згідно п. 5.14. роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 В«Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницеюВ» , вантажовласники на підставі ст. 119 Статуту залізниць повинні відшкодувати залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань. Відповідний порядок визначений Постановою Кабінету Міністрів України №1312 від 28.10.1996р. В«Про номерний облік простою вантажних вагонів, які належать іншим державамВ» та Правилами користування вагонами і контейнерами.

Матеріалами справи підтверджується обов'язок відповідача сплатити позивачу плату за зберігання вантажу на суму 22' 061,80 грн., а за користування вагонами - 18' 780,30 грн., разом - 49' 010,52 грн. з ПДВ, яка є правомірною, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

У § 1 ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що претензії та позови відправника чи одержувача до залізниці за договором перевезення, а також вимоги і позови залізниць до відправників або одержувачів про сплату провізних платежів, штрафів і про відшкодування збитків можуть бути заявлені протягом 9 місяців , за винятком претензій і позовів про прострочення в доставці вантажу, для пред'явлення яких встановлений 2-місячний термін.

Вказані в § 1 статті 31 СМГС терміни обчислюються, зокрема, для претензій про додаткову плату або для претензій про повернення провізної плати, додаткових зборів, штрафів або для претензій, пов'язаних з виправленням розрахунків унаслідок неправильного вживання тарифів, а також помилок при начисленні платежів, - з дня сплати або, якщо сплата не була вироблена, з дня видачі вантажу; для всіх інших претензій та вимог - з дня встановлення обставин, які стали підставою для їх пред'явлення. (п. 3, 4 § 2 ст. 31 СМГС). Дата початку перебігу терміну давності в строк не включається.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.235 ЦК України).

Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним (ч.4 ст. 51 ГПК України).

Як убачається з наданих позивачем матеріалів (пам'ятка про забирання вагонів та повідомлення про закінчення вантажних операцій), останній вагон був повернутий відповідачем 19.06.2014р. Отже, датою початку перебігу строку позовної давності є 20.06.2014р. Позовна заява була зареєстрована у канцелярії суду 19.03.2016р. Тому позивачем не пропущено строк позовної давності у даній справі.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 51, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно - експедиційне підприємство В«ГалтрансВ» ( 79000, м. Львів, вул. Стефаника, буд.17/2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23959225 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ( 79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195 ) 49' 010,52 грн. заборгованості та 1' 827,00 грн. судового збору.

У судовому засіданні 03.08.2016р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 08.08.2016р.

Головуючий суддя Яворський Б.І.

Суддя Галамай О.З.

Суддя Юркевич М.В.