Постанова

від 01.08.2016 по справі 920/356/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2016 р. Справа № 920/356/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін :

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Глухівської міської організації «ГРАД» Української спілки ветеранів Афганістану, м.Глухів, Сумська область (вх.№1508 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 11.05.16 у справі № 920/356/16

за позовом Виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області, м.Глухів, Сумська область

до Глухівської міської організації «ГРАД» Української спілки ветеранів Афганістану, м.Глухів, Сумська область

про розірвання договору

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року Виконавчий комітет Глухівської міської ради Сумської області звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив розірвати Договір від 19.08.2009р. користування індивідуально визначеним нерухомим майном, що належить до комунальної власності, переданого в оперативне управління, укладений між ГМО «ГРАД» УСВА (код ЄДРПО 21129092) та Виконавчим комітетом Глухівської міської ради Сумської області (код ЄДРПОУ 04058048).

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.05.2016 року у справі №920/356/16 (суддя В.М.Моїсеєнко) позовні вимоги задоволено,розірвано договір від 19.08.2009 року користування індивідуально визначеним нерухомим майном, що належить до комунальної власності, переданого в оперативне управління, укладений між Виконавчим комітетом Глухівської міської ради та Глухівською міською організацією «ГРАД» Української спілки ветеранів Афганістану.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі та доповненнях зазначив, що відсутнє істотне порушення умов договору, немає доказів передання орендованого майна в тимчасове володіння та користування(суборенду),вважає, що зазначений договір не є договором оренд, майно передано відповідачу в оперативне управління,підстави для розірвання договору відсутні

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відповідач порушував суттєві умови договору,відповідач крім договору з ГО»Ринг+Татами» підписав додаткову угоду до договору від 1.08.2013р. та акт прийому - передачі приміщення від 1.01.2009р. (нотаріально посвідчені копії договору, акту прийому - передачі, додаткової угоди надані до відзиву на скаргу)

В зв'язку з відпусткою судді Плужника О.В. автоматизованою системою документообігу для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В.

В зв'язку з відпусткою суддів Пушай В.І., Барбашової С.В. автоматизованою системою документообігу для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Білецька А.М., Істоміна О.А.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що мж позивачем - Виконавчим комітетом Глухівської міської ради та відповідачем - Глухівською міською організацією «ГРАД» Української спілки ветеранів Афганістану 19.08.2009р. укладено договір користування індивідуально визначеним нерухомим майном, що належить до комунальної власності, переданого в оперативне управління (далі - Договір), у відповідності до якого відповідачу безоплатно передано в оперативне користування нерухоме майно, для здійснення його статутної діяльності.

У п. 4.6. Договору зазначено, що відповідач зобов'язаний протягом місяця після укладення Договору застрахувати майно, яке знаходиться в користуванні у відповідача, на суму не менше ніж його залишкова вартість на користь позивача і надати позивачу копію страхового полісу та платіжного доручення, також відповідач зобов'язався постійно поновлювати договір страхування майна, таким чином, щоб увесь час користування майном відповідачем воно було застраховане.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що користувач має право за згодою уповноваженої особи здавати майно в суборенду. Суборендну плату за об'єкт суборенди отримує користувач, яка спрямовується на оплату комунальних платежів.

У п. 4.3. Договору зазначено, що відповідач зобов'язаний забезпечити представникам уповноваженої особи і Балансоутримувачу доступ на об'єкт користування з метою перевірки його стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням, визначеному цим Договором.

23.01.2016 року позивач письмово звернувся до відповідача з вимогою про надання доступу до приміщення з метою перевірки його стану та використання за цільовим призначенням, однак відповідач, в порушення умов договору, не надав доступу до приміщення позивачу, що підтверджується актом від 01.02.2016 року, підписаного секретарем Глухівської міської ради, керуючою справами виконавчого комітету Глухівської міської ради, начальником управління соціально-економічного розвитку, в.о. начальника юридичного відділу, головним спеціалістом відділу, головним інженером.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ця умова Договору не виконана відповідачем, що підтверджується довідкою начальника Управління соціально-економічного розвитку позивача від 21.03.2016 року, а також всупереч п. 5.2. Договору відповідач без згоди позивача здав нерухоме майно в суборенду ГО «Ринг+Татамі» з 2009 року, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач зазначає, що нерухоме майно передане відповідачу для здійснення його статутної діяльності, однак відповідач передав нерухоме майно в суборенду третій особі - ГО «Ринг+Татамі», яке проводило в даному приміщенні спортивні заняття з дітьми.

23.11.2015 року ГО «Ринг+Татамі» звернулось до позивача з пропозицією розірвати договір укладений між позивачем та відповідачем по справі та укласти оплатний договір оренди між позивачем та ГО «Ринг+Татамі».

Розглянувши звернення ГО «Ринг+Татамі» на засіданні виконавчого комітету Глухівської міської ради від 21.01.2016 року прийнято рішення про одностороннє дострокове розірвання договору користування нерухомого майна.

Відповідно до п. 9.6. Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено; приватизації майна користувачем; загибелі майна; достроково, за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства користувача; ліквідації користувача - юридичної особи.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 та ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлений договором строк.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на те, що майно передано відповідачу в оперативне управління безпідставне та суперечить вимогам ст.137 ГК України, тем більш, що ч.2 зазначеної статті власник майна або уповноважений ним орган має право вилучати у суб'єкта господарювання майно, що не використовується та майно, що використовується ним не за призначенням.

Отже, за своею правовою природою зазначений договір користування індивідуально визначеним нерухомим майном є договором позички.

Відповідно до ст. 827 ЦК України 1. За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.2.Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.3. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Згідно зі ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.2 ст. 834 ЦК України Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо: 1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; 2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; 3) річ самочинно передана у користування іншій особі; 4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Укладаючи договір користування індивідуально визначеним нерухомим майном, позивач розраховував, щ відповідач буде використовувати його для здійснення його статутної діяльності, що відповідач не буде без згоди позивача передавати це майно в суборенду, що протягом місяця після укладення Договору майно буде застраховано відповідачем на протязі усього часу користування ним, що відповідач забезпечить позивачу доступ до об'єкту для перевірки умов користування майном.

Однак, відповідачем порушені ці умови договору, які суд вважає істотними, з огляду на характер договору, а саме безоплатне довгострокове користування індивідуально визначеним комунальним майном.

Суд першої інстанції обґрунтовано на прийняв до уваги заперечення відповідача та копії договорів страхування від 02.10.2013 року, від 04.04.2014 року, від 06.04.2015 року, від 20.04.2016 року, так як п. 4.6. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний застрахувати майно протягом місяця після укладення цього Договору, тобто до 19 вересня 2009 року.

Отже, відповідач виконав п. 4.6. Договору через чотири роки від дати коли він повинен був застрахувати майно, відповідно до п. 4.6. Договору, тобто відповідач не виконав вимоги п. 4.6. Договору, не застрахував майно на користь позивача та не подав позивачу будь-яких документів, які б підтверджували укладання договорів страхування майна.

Суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що твердження відповідача про не надання позивачем належних та допустимих доказів передання відповідачем орендованого приміщення в суборенду, спростовується позовною заявою відповідача № 1 від 04.01.2016 року до ГО «СК «Ринг+Татамі» про визнання недійсним договору про співпрацю та повернення майна, копія якого додана до матеріалів справи, в який відповідач вказує на те, що по своїй правовій природі договір про співпрацю фактично є договором суборенди нежитлового підвального приміщення комунальної власності територіальної громади міста Глухова в особі Глухівської міської ради, а відтак має відповідати приписам Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та іншим нормативно-правовим актам.

Отже, відповідач в поданій ним до Глухівського міськрайонного суду позовній заяві №1 від 04.01.2016 року визнає факт передачі орендованого ним нежитлового приміщення в користування суборендатору - ГО "Ринг+Татамі", згоди від позивача на передачу майна в суборенду (п. 5.2. Договору) відповідач не отримував, навіть не довів до відома позивача той факт, що орендоване майно використовується сторонньою юридичною особою.

Позивач в підтвердження зазначених фактів додатково надав належним чином нотаріально посвідчені копії договору про співпрацю, копію додаткової угоди до договору від 01.08.2013р. та копію акту прийому - передачі приміщення від 01.01.2009р.

Відповідно до п. 2,3,4 ч.2 ст. 834 ЦК України Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо: 2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; 3) річ самочинно передана у користування іншій особі; 4)в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Як свідчать матеріали справи відповідачем порушені вимоги п.2,3,4 ст.834 ЦК України, що є підставо для розірвання договору користування індивідуально визначеним нерухомим майном.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач порушує істотні умови Договору користування, зокрема п. 1.2, п. 4.3., п. 4.6., п. 5.2, та задовольнив позовні вимоги.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 527,530,651,827 834 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.05.2016 р. по справі №920/356/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 08.08.16

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.