Рішення

від 06.07.2016 по справі 910/7507/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016Справа №910/7507/16 Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В. За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М. Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю "Метбуд-груп" простягнення 5844,98 грн. представники: від позивача: Смілик Т.М. (довіреність №47-07 від 05.01.2016р.); від відповідача: не з'явився; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метбуд-груп" (надалі - відповідач) про стягнення 5844,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач на підставі договорів тепло- та водопостачальними організаціями (Публічне акціонерне товариство "Київенерго", товариство з обмеженою відповідальністю "Єврореконструкція", Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанії "Київводоканал") надав відповідачу послуги з центрального опалення, а відповідач фактично споживав послуги, але не здійснював оплату за їх споживання; не здійснивши повну оплату спожитих комунальних послуг позивачу як балансоутримувачу будинку, відповідач тим самим зберіг за рахунок позивача власні кошти у розмірі вартості фактично наданих та спожитих комунальних послуг без достатніх для цього підстав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2016р. порушено провадження у справі № 910/7507/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 25.05.2016р.

25.05.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2016р. у зв'язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 08.06.2016р.

27.05.2016р. представником позивача подано документи для залучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2016р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування у позивача додаткових пояснень у справі, розгляд справи відкладено на 15.06.2016р.

У судовому засіданні 15.06.2016р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та подав клопотання про продовження строку розгляду справи у поряду ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2016р. задоволено клопотання позивача, продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено на 06.07.2016р.

30.06.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником позивача подано письмові пояснення у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 06.07.2016р. підтримав заявлені позовні вимоги, подав письмові пояснення та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач по справі - ТОВ "Метбуд-груп" на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

При цьому, необхідно зазначити, що ухвали суду відправлені на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 22. Вищевказані ухвали суду отримані уповноваженою особою відповідача 28.04.2016р., 30.05.2016р. 13.06.2016р. та 29.06.2016р., що підтверджується відповідними записами у рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від сторін до Господарського суду міста Києва не надходило.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо належного повідомлення відповідача та враховуючи те, що неявка представника ТОВ "Метбуд-груп" не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/7507/16.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3.2 статуту Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва предметом діяльності позивача є забезпечення на підставі укладених договорів між споживачами, виробниками та виконавцями послуг з транспортування холодної, гарячої води, стоків та теплової енергії на опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах та збір платежів від споживачів зазначених послуг на користь виконавців послуг згідно з договорами.

ТОВ "Метбуд-груп" займає приміщення за адресою: м. Київ, вул. Бажова, буд. 9-А.

Позивач на підставі договорів тепло та водопостачальними організаціями (Публічне акціонерне товариство "Київенерго", Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврореконструкція", Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанії "Київводоканал") надає відповідачу послуги з центрального опалення.

За твердженнями позивача, ним було надано відповідачу комунальні послуги за період з 01.05.2013р. по 31.05.2014р. на суму 3518,10 грн., однак відповідачем отримані послуги своєчасно та в повному обсязі не оплачено.

Позивачем 15.03.2016р. надіслано відповідачу претензію-вимогу від 10.03.2016р. за №47-503 в якій вимагав у семиденний термін сплати заборгованість у сумі 3518,10 грн.

ТОВ "Метбуд-груп" відповіді на вказану претензію-вимогу не надіслало, заборгованість не сплатило.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звертаючись до суду з даним позовом, посилається на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зазначає про те, що ТОВ "Метбуд-груп" зберегло за рахунок позивача кошти без достатніх для цього підстав і просить стягнути 5844,98 грн. як безпідставно набуте майно.

Разом з тим, суд зауважує, що кошти, які Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва просить стягнути з відповідача є заборгованістю за надані послуги центрального опалення.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною першою статі 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що між сторонами укладено усний договір надання послуг.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а відповідач має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 01.11.2010р. між КП «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради (орендодавець) та відповідачем - ТОВ «Метбуд-Груп» (орендар), укладено договір оренди нерухомого майна за №2054/1 (надалі - договір). Відповідно до умов п. 2.1 якого, об'єктом оренди є нерухоме майно (будівля, споруда) загальною площею 64,70 кв.м., в т.ч. у підвалі - 64,70 кв. Устаткування, інвентар, інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п. 4.5 договору оренди, орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг.

Відповідно до 8.1 договору цей договір укладено строком на два роки 364 дні, що діє з 01 листопада 2010 р. до 30 жовтня 2013р. включно.

Після закінчення строку дії цього договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця щодо продовження цього договору на новий строк, орендар зобов`язаний звернутися до власника об'єкту оренди в порядку визначеному положенням районної у м. Києві ради, що діє на день звернення (п. 8.3 договору).

На підтвердження надання перелічених послуг відповідачу, позивачем залучені до матеріалів справи копії розробок по груп-рахункам на потреби споживання опалення.

Господарські відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. за № 1875-IV.

Згідно ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

У відповідності до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв.

За приписами ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р. затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п.п. 18, 20 яких розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Таким чином, як роз'яснив Верховний Суд України у своїй постанові від 30.10.2013р. у справі №6-59цс13 щодо застосування вказаних норм матеріального права, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України це рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З урахуванням позиції Верховного Суду України у постанові від 30.10.2013р. у справі №6-59цс13 предметом доказування у даній справі є фактичне користування приміщенням відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Бажова, буд. 9-А, загальною площею 64,70 кв.м., а також отримання від позивача комунальних послуг.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем використовувалось зазначене приміщення на підставі договору оренди нежитлового приміщення №2054/1 від 01.11.2010р. Позивачем надано для залучення до матеріалів справи зазначений договір.

З аналізу п. 8.1 та п. 8.3 договору оренди вбачається, що договір оренди припинив свою дію 30.10.2013р.

Отже, договір оренди закінчив свою дію 30.10.2013р. однак орендоване приміщення не повернуто орендарю.

Господарським судом витребувано у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва будь-яку інформацію щодо використання приміщення за адресою: вул. Бажова, буд. 9-А, загальною площею 64,70 кв.м. Товариством з обмеженою відповідальністю "Метбуд-груп" та докази споживання комунальних послуг за період з 01.11.2013р. по 31.05.2014р.

У письмових поясненнях позивач зазначає, що відповідно до умов п. 5.15 договору оренди відповідач зобов'язаний після припинення договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зі сторони власника протягом 30 календарних днів передати об'єкт оренди по акту приймання-передачі орендодавцю. Однак, станом на час розгляду справи відповідачем не дотримано умов договору, акт приймання-передачі майна з оренди не складено, а приміщення фактично не звільнено. Також відділом технічної інспекції КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» надано акт обстеження приміщення від 23.06.2016р. у якому зазначено, що на момент обстеження приміщення зачинено, над входом в приміщення висить вивіска з назвою найменування відповідача-орендаря ТОВ «Мебуд-груп»; зі слів консьєржу орендарі інколи приходять до приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, дослідивши надані позивачем докази, господарський суд приходить до висновку, що позивачем документально не доведено факт споживання відповідачем комунальних послуг з 01.11.2013р. по 31.05.2014р., оскільки факт не повернення приміщення за актом приймання-передачі майна з оренди не може свідчити про те, що відповідач фактично використовує приміщення та споживає комунальні послуги.

Так, з урахуванням зазначеного вище, судом встановлено, що у період часу з 01.05.2013р. по 30.10.2013р. позивачем надано, а відповідачем отримано послуги, на суму 553,32 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене судом встановлено достатньо підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метбуд-груп" 553,32 грн., як заборгованості за фактично надані послуги за період з 21.05.2013р. по 30.10.2013р.

Щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги в період з 01.11.2013р. по 31.05.2014р. в розмірі 2964,78 грн. то суд відзначає, що позивачем документально не підтверджено та не доведено факт споживання відповідачем комунальних послуг в зазначений період, що виключає можливість стягнення зазначеної у позові суми у якості оплати за фактично не надані послуги, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 2964,78 грн.

Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції. Розглядаючи ці вимоги суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що у правовідносинах сторін має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правомірними на суму 553,32 грн.

Відповідно до п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. за №14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Розрахунок 3% річних відповідно до рекомендацій викладених у п. 1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. за №14 та з урахуванням п.п. 18, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р.:

за період з 21.05.2013р. по 20.11.2013р. 168 х 3 х 184: 365 : 100 = 2,55 грн.

за період з 21.11.2013р. по 29.02.2016р. 553,32 х 3 х 831 : 365 : 100 = 37,79 грн.

Отже, згідно розрахунку суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 40,34 грн. тобто у меншому розмірі ніж заявлено позивачем.

У п 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Отже, з урахуванням позиції викладеної у п. 1.9 та п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні підлягають стягненню за період з 21.05.2013р. по 29.02.2016р. на суму 553,32 грн. та відповідно до розрахунку суду, здійсненого в інформаційно-пошуковій системі "Ліга" складають 446,42 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 553,32 грн. - основний борг, 40,34 грн. - 3% річних та 446,42 грн. - інфляційні. В частині позовних вимог про стягнення 4804,90 грн. - відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метбуд-груп" (02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, б. 22, ідентифікаційний код 36405592) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, б. 9-Г, ідентифікаційний код юридичної особи 36405592) 553 (п'ятсот п'ятдесят три) грн. 32 коп., з% річних у розмірі 40 (сорок) грн. 34 коп., інфляційні у розмірі 446 (чотириста сорок шість) грн. 42 коп., судовий збір у розмірі 245 (двісті сорок п'ять) грн. 21 коп.

3. В іншій частині позовних вимог Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 11.07.2016 року.

Суддя В.В. Князьков