Ухвала

від 13.12.2017 по справі 910/7507/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13.12.2017Справа №910/7507/16

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду

скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на дії державного виконавця з виконання наказу суду від 22.07.2016 у справі

за позовом: Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Метбуд-Груп , м. Київ

про стягнення 5 844,98 грн.

За участю представників:

від скаржника (стягувача): Мохонько О.А.

від боржника: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Метбуд-Груп грошові кошти в сумі 553,32 грн., 3% річних в сумі 40,34 грн., інфляційні в розмірі 446,42 грн. та судовий збір в розмірі 245,21 грн.

22.07.2016 на виконання рішення суду від 06.07.2016, яке набрало законної сили 22.07.2016, Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення 1285,29 грн.

13.11.2017 Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва подано до Господарського суду міста Києва скаргу на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій стягувач просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Урбана Д.Д. від 23.10.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу.

В обґрунтування поданої скарги стягувач вказує, що під час виконавчого провадження державний виконавець виконав не всі виконавчі дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження , та безпідставно повернув виконавчий документ стягувачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 скаргу прийнято судом до розгляду, розгляд скарги призначено на 13.12.2017, зобов'язано Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві надати суду пояснення по суті скарги та копії матеріалів виконавчого провадження ВП№54795762.

29.11.2017 на адресу Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення державного виконавця проти поданої скарги, а також копії матеріалів виконавчого провадження ВП№54795762.

У судове засідання представник скаржника з'явився, надав пояснення по суті скарги, просив суд її задовольнити.

Представник боржника та державний виконавець до суду не з'явились. При цьому, державний виконавець у письмових запереченнях по суті скарги просив суд розглянути справу без участі останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Як свідчать матеріали справи, 13.11.2017 заявник звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця 23.10.2017, яку останнім отримано та зареєстровано у журналі вхідної кореспонденції 06.11.2017. Відтак, скаржником було дотримано процесуальний строк для подання скарги, який встановлений ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на неявку представника боржника та державного виконавця, судом прийнято до уваги, що відповідно до частини 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника (стягувача), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, господарський суд зазначає наступне.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Згідно зі ст. 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців у процедурі виконання рішення господарського суду передбачено статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП№54795762, 29.09.2017 постановою головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Урбана Д.Д. відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.07.2016 у справі №910/7507/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Метбуд-Груп грошових коштів в сумі 1285,29 грн.; стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 128,52 грн.

За приписом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 2 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

В свою чергу, права виконавця закріплено в частині 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , до яких віднесено, у тому числі: право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком та інші повноваження, передбачені законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 5 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Судом встановлено, що на виконання наведених вище положень закону 29.09.2017 державним виконавцем здійснено запит до Державної фіскальної служби України щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю Метбуд-Груп відритих банківських рахунків. Грошових коштів на банківських рахунках боржника державним виконавцем не виявлено.

02.10.2017 державним виконавцем здійснено відповідний запит до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, у відповідь на який виконавця повідомлено про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів станом на 11.10.2017.

17.10.2017 державним виконавцем здійснено вихід за місцем реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Метбуд-Груп , а саме за адресою: м. Київ, бул. Верховної Ради, 22, проте юридичну особу боржника не розшукано, майна, належного боржнику, не виявлено, про що складено відповідний акт державного виконавця від 17.10.2017.

22.10.2017 державний виконавець в межах виконавчого провадження ВП54795762 здійснив запит інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за суб'єктом. Зі змісту отриманої державним виконавцем інформаційної довідки №101069859 від 22.10.2017 вбачається, що відомості щодо майна боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

23.10.2017 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Урбаном Д.Д. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

За таких обставин, за результатами дослідження матеріалів виконавчого провадження ВП№54795762, господарський суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Урбаном Д.Д. при здійсненні виконавчого провадження ВП№54795762 належним чином виконано покладені на нього обов'язки, зокрема, повно та всебічно вчинено виконавчі дії, спрямовані на виявлення належного боржнику майна.

При цьому, необґрунтованими є усні твердження скаржника, надані в судовому засіданні, про невиконання державним виконавцем свого обов'язку звернутись до бюро технічної інвентаризації або інших органів за архівною інформацією щодо наявного у боржника нерухомого майна, оскільки згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

У даному випадку судом прийнято до уваги, що за змістом частин 1, 6 статті 19 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження (у тому числі і стягувач) мають право надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Однак, стягувачем з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій не було подано ані державному виконавцю, ані до суду документів на підтвердження наявності у боржника будь-якого майна, у тому числі грошових коштів, а також не повідомлено який саме обов'язок, встановлений законом, не було виконано державним виконавцем, та яку норму закону порушено.

Доводи скаржника про недотримання державним виконавцем розумного строку здійснення виконавчого провадження (наказ перебував на виконанні менше 1 місяця) судом до уваги не приймаються, оскільки визначальним є не строк провадження, а обсяг проведеної державним виконавцем роботи.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Всупереч викладеним вище нормам закону, скаржником не було доведено неправомірності дій державного виконавця, зокрема не надано належних та допустимих доказів неналежного та неповного здійснення останнім виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП№54795762, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання неправомірною постанови державного виконавця від 23.10.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Одночасно з цим, господарський суд звертає увагу скаржника, що відповідно до частини 5 статті 37 Закону України Про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону .

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги усі обставини справи у їх сукупності, з огляду на відсутність доказів неправомірних дій державного виконавця, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника, у зв'язку з чим скарга про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Урбана Д.Д. від 23.10.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Урбана Д.Д. від 23.10.2017 у виконавчому провадженні ВП№54795762 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя В.В. Князьков