Постанова

від 08.08.2016 по справі 815/757/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/757/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року 10 год. 43 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Лєсної Т.О.,

за участю сторін:

представника позивача - Зюкіної А.Г. (за довіреністю),

представника відповідача - Павлова О.Д. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» до державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2015 року № 0001962205,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду, з урахуванням уточнень, надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» до державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.09.2015 року №0001962205, яке винесене ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 557753,00 грн., з яких: за основним платежем - 371835,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 185918,00 грн.

Ухвалою суду від 09 березня 2016 року суддею Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М. відкрито провадження у справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

На підставі наказу від 28.08.2015 року № 578 Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеської області проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Енергія і Газ Україна» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року, за результатами якої складений Акт від 04.09.2015 року № 1924/15-54-22-05/34737717. 22.09.2015 року до ТОВ «Енергія і Газ Україна» надійшло податкове повідомлення-рішення від 22.09.2015 року № 0001962205, яке винесене на підставі вищевказаного акту, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 371835,00 грн. ТОВ «Енергія і Газ Україна» у передбачено законом порядку, оскаржило податкове повідомлення - рішення від 22.09.2015 року № 0001962205, однак 01.12.2015 року рішенням ГУ ДФС в Одеській області та 07.12.2015 року рішенням Державної фіскальної служби України, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з висновками відповідача, які викладені в акті перевірки від 04.09.2015 року № 1924/15-54-22-05/34737717, позивач у своєму адміністративному позові зазначає, що відвантаження товару здійснювалось після 100% передоплати кожної партії товару. Оплата здійснюється Покупцем у національній валюті України за безготівковим розрахунком на відповідну партію товару та отримання від постачальника рахунку на оплату. Таким чином, грошові кошти у розмірі 1252951,59 грн. у т.ч. ПДВ 208825,26 грн. на 144,85 тонн тяжкого рідкого палива були саме передоплатою на наступну партію товару, що підтверджується платіжним дорученням від 27.02.2015 року №36 (яке було досліджено перевіряючими на стор. 10 Акту) та даними бухгалтерського обліку рахунку 631 ТОВ «Енергія і Газ Україна» станом на 28.02.2015 року (стор. 11 Акту). Так, згідно даним бухгалтерського обліку рахунку 631 ТОВ «Енергія і Газ Україна», сальдо на кінець періоду становить 1252951,59 грн.

По всім товарно-транспортним операціям, які відбувалися із постачальником тяжкого рідкого палива ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», товарно-транспортні накладні є в наявності у ТОВ «Енергія і Газ Україна». В ході проведення перевірки вказані документи надавалися, крім того, на думку позивача, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує факт придбання товарів. Саме такий висновок неодноразово було зроблено Вищим адміністративним судом України в ухвалах: від 23.07.2012 року по справі №К-4817/10; від 25.06.2012 року по справі №К-27230/10; від 26.06.2012 року по справі №К/9991/25932/11. Окрім цього, стверджує позивач, тільки податкові накладні отримані ТОВ «Енергія і Газ Україна» на виконання умов договору № 36/14 від 07.04.2014 року від ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» у лютому 2015 року, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та відповідають, стверджує позивач, вимогам п. 201.1, п. 202.1. ст. 201 Податкового кодексу України є правомірними підставами для внесення до податкового кредиту по податку на додану вартість суму у розмірі 371835,00 грн. за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача - чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад. Так, вказує позивач, згідно п. 2.8. договору № 197/13 від 27.08.2013 року та вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 «Кількість прийнятого Товару фіксується Сторонами в Акті прийому-передачі нафтопродуктів... на протязі дня розвантаження автоцистерн». Акт прийому-передачі нафтопродуктів є підставою для здійснення оплати відповідно до п.3.3. договору № 36/14 від 07.04.2014 року та підтверджує здійснення господарських операцій між ТОВ «Енергія і Газ Україна» та ТОВ «Стандарт Ойл Плюс».

Разом з цим, у свої поясненнях (т.1 а.с.182-189), позивач, зокрема, зазначає, що нафтопродукти, придбані у ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» були оприбутковані як сировина на рахунок 20 «Запаси», в подальшому нафтопродукти були взяті в виробництво електричної та теплової енергії та списані в рахунок 23 «Виробництво» згідно виробничих звітів. Всі операції відображені в бухгалтерській програмі 1-С.

Виробничу електроенергію було реалізовано ДП «Енергоринок», а теплову енергію - ПАТ «Одеський НПЗ» та КП «Теплопостачання міста Одеса», що на думку позивача, підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії.

Взаєморозрахунки, стверджує позивач, здійснювались через розрахункові рахунки банку. Факт ввезення мазуту представником ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» на територію ТОВ «Енергія і Газ Україна» підтверджується, на думку позивача, записами в Журналі в'їзду автотранспорту. Також на кожну партію мазуту проводяться хімічні аналізи, що відображено у Довідках про результати аналізу проб, отриманих з автоцистерн.

З урахуванням вищенаведеного та з посиланням на положення п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, п.5.4.1, п.5.4.2, п.5.4.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, п.7 Наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року №957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», постанову Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 року по справі № К/800/1217/13, постанову Вищого адміністративного суду України від 27.01.2015 року по справі № К/800/51270/14, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.08.2015 року по справі № К/800/19833/15, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 22.09.2015 року №0001962205 підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.145-148) в яких, з посиланням на положення пп. 14.1.36 п.14.1. ст.14, п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.123.1 ст.123, п.198.1, п.198.3 ст.198, ст.1, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1, п.2.2 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, п.5.1, п.5.4, п.7.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 року за №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за №805/15496, ст.1, ст.11 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», вказує, що згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, загальна кількість перевезеного вантажу ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» на адресу позивача складає 109,28 тон (фактично, як свідчать матеріали перевірки -112,14 тон), при тому, що загальна кількість придбаного у лютому 2015 року товару у ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» складає 254,13 тон. Товарно-транспортних накладних, інших первинних документів та пояснень на перевезення 114,85 тон Мазуту М-100 в адресу ТОВ «Енергія і Газ Україна» не надано до перевірки та не підтверджено документально. Товарно-транспорті накладні не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, а отже не можуть підтвердити факт транспортування.

Враховуючи вищенаведене, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, в уточненнях до позовної заяви, поясненнях та на подані до суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов та наданих пояснень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» (код ЄДРПОУ 34737717) зареєстровано як юридична особа 16.03.2007 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.25-26). Місцезнаходженням ТОВ «Енергія і Газ Україна» відповідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є: 65041, Одеська область, місто Одеса, Шкодова гора, будинок 1/1.

Як встановлено судом з акту перевірки від 04.09.2015 року №1924/15-54-22-05/34737717, ТОВ «Енергія і Газ Україна» взято на податковий облік в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси 20.03.2007 року за №5036 та станом на день складання акту перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області. У період, за який проводилась перевірка, ТОВ «Енергія і Газ Україна» було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.04.2013 року №200119021.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

27 травня 2015 року ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області надіслало на адресу позивача лист №3365/10/15-54-15-02 «Щодо отримання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень» (т.1 а.с.167-168), який отримано уповноваженою особою ТОВ «Енергія і Газ Україна» 08.06.2015 року, вказана обставина позивачем не заперечувалась. Як вбачається з вказаного листа, податковий орган зазначив позивачу про необхідність надання інформації та її документального підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювались) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податковій декларації результатів операцій по господарським відносинам із суб'єктом господарювання за лютий 2015 року із контрагентом-постачальником ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» код за ЄДРПОУ 39061956.

У відповідь на вищевказаний лист-запит ТОВ «Енергія і Газ Україна» своїм листом від 16.06.2015 року №2-505 (т.1 а.с.169-170, т.2 а.с.146-147) направило на адресу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області наступні документи:

- журнал ордер і відомості по рахунку 203 «Паливо» за лютий 2015 року;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку 203 за лютий 2015 року;

- картка рахунку 203 за лютий 2015 року;

- журнал-ордер і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» за лютий 2015 року;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за лютий 2015 року;

- картка рахунку 6311 за лютий 2015 року;

- витяг з реєстру податкових накладних №964933 від 09.06.2015 року за лютий 2015 року;

- реєстри виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2015 року;

- податкові накладні №4 від 06.02.2015 року, № 5 від 10.02.2015 року, №6 від 14.02.2015 року, №7 від 16.02.2015 року, №9 від 27.02.2015 року;

- акти №11/02-15 від 16.02.2015 року, №10/02-15 від 14.02.2015 року, №09/02-15 від 10.02.2015 року, №08/02-15 від 06.02.2015 року;

- видаткові накладні № РН-0000013 від 16.02.2015 року, №РН-0000012 від 14.02.2015 року, №РН-0000011 від 10.02.2015 року, №РН-0000010 від 06.02.2015 року;

- ТТН №б/н від 16.02.2015 року, №б/н від 14.02.2015 року, №б/н від10.02.2015 року, №б/н від 06.02.2015 року;

- платіжні доручення № 36 від 27.02.2015 року, №35 від 27.02.2015 року, № 33 від 26.02.2015 року;

- договір №36/14 від 07.04.2014 року;

- додаткові угоди №6 від 29.12.2014 року, №7 від 16.02.2016 року.

Судом встановлено, що на підставі повідомлення від 31.08.2015 року №308/15-54-22-05 (т.1 а.с.150) та наказу від 28.08.2015 року №578 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» (т.1 а.с.149), копії яких отримано позивачем 09.09.2015 року (т.1 а.с.153), старшим державним інспектором відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області - Базилевич Наталією Сергіївною, згідно пп. 78.1.1 п.78.1. ст.78, ст.79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енергія і Газ Україна», код за ЄДРПОУ 34737717 по взаємовідносинах з ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», код за ЄДРПОУ 39061956 за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області складено акт перевірки від 04.09.2015 року №1924/15-54-22-05/34737717, яким встановлено порушення позивачем: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 371835,00 грн. (т.1 а.с.28-49, 154-150).

Судом встановлено, що не погоджуючись із висновками, які викладені в Акті перевірки від 04.09.2015 року №1924/15-54-22-05/34737717, позивач надав до відповідача заперечення від 11.09.2015 року №5-763 (т.1 а.с.40-43).

За результатом розгляду вищевказаних заперечення, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області надано відповідь на заперечення від 18.09.2015 року №9733/10/15-54-22-05, якою відмовлено у скасуванні висновків, які викладені в Акті №1924/15-54-22-05/34737717 (т.1 а.с.44-45).

На підставі вказаного акту перевірки № 1924/15-54-22-05/34737717 від 04.09.2015 року, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.09.2015 року №0001962205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 557753,00 грн., з яких: 371835,00 грн. - за основним платежем та 185918,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення пп. п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України (т.1 а.с.46, 166).

До вказаного податкового повідомлення-рішення, ДПІ складено розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (т.2 а.с.166).

Судом встановлено, що не погоджуючись з податковим повідомленнями-рішенням від 22.09.2015 року № 0001962205, позивач скористався досудовим порядком врегулювання спору та оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення, подавши до Головного управління ДФС в Одеській області скаргу від 30.09.2015 року №5-789 (т.1 а.с.47-50).

Відповідно до 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Судом встановлено, що на підставі наказу начальника ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 23.11.2015 року №746 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергія і Газ Україна» та направлення на проведення перевірки від 23.11.2015 року №344/15-54-22-05, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області -Лук’яновою І.О. згідно пп. 78.1.5 п.78.1. ст.78, пп.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енергія і Газ Україна», код за ЄДРПОУ 34737717 по взаємовідносинах з ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», код за ЄДРПОУ 39061956 за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року. Підприємству було складено лист-запит від 23.11.2015 року №3425/15-54/22/00 щодо надання документів з питань взаємовідносин з ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» за період з 01.02.2015 року по 2228.02.2015 року, який вручено головному бухгалтеру 23.11.2015 року Тропіної Т.В.

За результатом проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергія і Газ Україна» по взаємовідносинах з ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року, відповідачем складено Акт №2728/15-54-22-05/34737717 від 26.11.2015 року (т.2 а.с.149-159) згідно з яким на підставі наданих позивачем документів, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області дійшло аналогічних акту перевірки № 1924/15-54-22-05/34737717 від 04.09.2015 року висновків про порушення позивачем: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 371835,00 грн.

Рішенням Головного управління ДФС в Одеській області від 27.11.2015 року №3091/10/15-32-10-02-07 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 27.11.2015 року № 0001962205 залишено без змін, а первинна скарга генерального директора ТОВ «Енергія і Газ Україна»- без задоволення (т.1 а.с.51-58)

Не погодившись з рішенням ГУ ДФС в Одеській області та оскаржуваним податковим повідомленням-рішеннями, позивач звернувся з повторною скаргою від 07.12.2015 року №5-995 до Державної фіскальної служби України (т.1 а.с.59-62). Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 10.02.2016 року №2694/6/99-98-10-01-04-25, залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 27.11.2015 року № 0001962205 та рішення про результати розгляду первинної скарги, а скарга підприємства залишена без задоволення (т.1 а.с.63-68).

В свою чергу, не погодившись з висновками податкового органу, винесеним податковим повідомленням-рішеннями від 27.11.2015 року № 0001962205, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки № 1924/15-54-22-05/34737717 від 04.09.2015 року висновках про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки № 1924/15-54-22-05/34737717 від 04.09.2015 року обґрунтовані наступним.

Проведеною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Енергія і Газ Україна» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» на підставі наступних документів:- установчих документів ТОВ «Енергія і Газ Україна», відповідно до юридичної справи ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області; податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, використаних згідно бази даних «БестЗвіт», АІС «Податковий блок», «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області; журнал-ордеру і відомостей по рахунку 203; оборотно-сальдових відомостей по рахунку 203; картки рахунку 203; журнал-ордеру і відомостей по рахунку 631; оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631; реєстрів виданих та отриманих податкових накладних; податкових накладних; актів прийому передачі; видаткових накладних; банківських виписок; даних, отриманих ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 371835 грн.

Актом перевірки № 1924/15-54-22-05/34737717 від 04.09.2015 року встановлено, що за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року ТОВ «Енергія і Газ Україна», задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 673063 грн. перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року встановлено його завищення у сумі 371835 грн.

На виконання умов договору №36/14 від 07.04.2014 року та додаткових угод №6 від 29.12.2014 року, №7 від 16.02.2015 року до договору №36/14 від 07.04.2014 року ТОВ «Енергія і Газ Україна» не надано до перевірки видаткову накладну на суму 208825,26 грн. та акт прийому-передачі на 144,85 тон.

При цьому, актом встановлено, що номенклатура товару не відповідає в актах прийому-передачі нафтопродуктів в якому зазначено ТРП (тяжке рідке паливо) та немає посилання на номенклатуру Мазут М-100. Як вбачається з наданих до перевірки товарно-транспортної накладної вх. № 2201/10/15-54-150, загальна кількість перевезеного вантажу ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» на адресу ТОВ «Енергія і Газ Україна» складає 109,28 тон, при тому, що загальна кількість придбаного у лютому 2015 року товару у ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» складає 254,13 тон. Товарно-транспортних накладних, інших первинних документів та пояснень на перевезення 144,85 тон Мазут М-100 в адресу ТОВ «Енергія і Газ Україна» не надано до перевірки та не підтверджено документально. На товарно-транспортних накладних відсутній номер ТТН, відсутні відомості водія-експедитора, вантажно-розвантажувальні операції, інші відомості. Форма ТТН, які надано ТОВ «Енергія і Газ України» втратила чинність та бланк не відповідає Формі 1-ТТН (нафтопродукт) зазначеної в Інструкції затвердженої Наказом від 20.05.2008 року №281/171/578/155 для нафтопродуктів. З огляду на вищевикладене, надані до перевірки товарно-транспортні накладні, не можуть підтверджувати факт транспортування нафтопродуктів, оскільки не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496).

Таким чином, з урахуванням викладеного, враховуючи використані під час перевірки документи, відповідач дійшов висновку в акті перевірки № 1924/15-54-22-05/34737717 від 04.09.2015 року про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 371835,00 грн.

В свою чергу, з урахуванням наданих на запит податкового органу документів з боку позивача, ДПІ у Суворовському районі м.Одеса ГУ ДФС в Одеській області в Акті №2728/15-54-22-05/34737717 від 26.11.2015 року дійшло аналогічного Акту № 1924/15-54-22-05/34737717 від 04.09.2015 року висновку, а саме: про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 371835,00 грн.

Вказаний висновок Акту №2728/15-54-22-05/34737717 від 26.11.2015 року обґрунтований вищепереліченими недоліками товарно-транспортних накладних.

Суд погоджується з вказаними висновками в актах перевірки з огляду на наступне.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до частини першої ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, видом діяльності за КВЕД, яку здійснює позивач є: 35.11 - Виробництво електроенергії (т.1 а.с.25-26).

Судом встановлено, що в межах здійснення своєї господарської діяльності, між ТОВ «Енергія і Газ Україна» (Покупець) та ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» (Постачальник) укладено договір №36/14 від 07.04.2014 року (т.1 а.с.69-77) про поставку товарів (далі - Договір, Договір №36/14).

Пунктом 1.1. вказаного договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю нафтопродукти: Важке рідке паливо (товар), партіями в асортименті і кількості, які вказані в Додаткових угодах, які являється його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, який передбачений даним договором. Під партією товару в даному договорі розуміється кількість товару, яка вказана в одному акті прийому-передачі, який підписаний сторонами. Форма якого визначена Додатком №1 до даного договору.

Згідно п.2.1 та п.2.2 договору від 07.04.2014 року №36/14, строки та умови поставки, а також ціна придбання товару визначаються сторона у додаткових угодах до даного договору. Поставка товару здійснюється у відповідності до узгодженого договором графіку поставки товару, який є додатком і невід'ємною частиною відповідної додаткової угоди.

Відповідно до п.2.5, п.2.6 Договору №36/14, постачальник разом із товаром зобов'язується передати покупцеві наступні документи (на кожну партію (машину): товарно-транспорту накладну, сертифікати якості (відповідності), паспорт товару, виданий підприємством-виробником, видаткову накладну, свідоцтво про повірку ємкості автоцистерни, градуїровочну (калібровочну, тарову) таблицю ємкості автоцистерни.

Сторони можуть змінити або додати перелік документів, які передається постачальником в додаткових угодах до даного Договору. Документація повинна бути передана покупцеві на російській чи українській мові.

Пунктом 2.7 Договору визначено, що поставка здійснюється автомобільним транспортом. Визначення кількості товару, який поставляється здійснюється шляхом зважування автомобільних цистерн чи на основі даних вузла обліку, які встановлені на енергоблоці покупця (м.Одеса, Шкодова гора, 1/1). Відповідальність за технічний стан і метрологічне забезпечення вузла обліку несе покупець.

Як вбачається з п.2. та п.2.9 Договору, кількість прийнятого товару фіксується сторонами в акті прийому-передачі нафтопродуктів по формі, яка визначена у Додатку 1 до даного Договору протягом дня розвантаження автоцистерни. Постачальник забезпечує відправлення автотранспортних засобів з нафтопродуктом налитим до планки, яка встановлена в горловині автоцистерни на рівні, який відповідає номінальній місткості згідно свідоцтва про повірку чи свідоцтва державної метрологічної атестації автомобільної цистерни. Постачальник забезпечує поставку товару до резервуару рідкого палива на енергоблоці покупця за адресою: м.Одеса, Шкодова гора 1/1 в період світлого часу доби, а саме з 08:00 год. до 18:00 год.

Згідно пунктів 3.1-3.4 Договору №36/14, загальна сума вказаного договору складається з сум, які вказані в додаткових угодах до даного договору. Ціна 1 (однієї) тони товару по якому здійснюється розрахунок між сторонами, узгоджується сторонами щомісячно за три робочі дні до початку календарного місяця поставки шляхом підписання додаткових угод до даного договору. Проект додаткової угоди складається постачальником, підписується ним і направляється покупцеві. Оплата здійснюється покупцем в національній валюті України по безготівковому розрахунку в наступному порядку: протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі нафтопродуктів на відповідну партію товару і отримання від постачальника рахунку на оплату і податкової накладної на партію товару покупець перечислює на поточний рахунок постачальника вартість партії товару, яка поставляється, прийнятої покупцем згідно акту прийому-передачі нафтопродуктів. Моментом виконання покупцем своїх грошових обов'язків по даному договору є момент списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 5.10 Договору визначено, що днем поставки товару вважається дата, яка вказана в акті прийому-передачі нафтопродуктів.

Строком дії договору від 07.04.2014 року №36/14, відповідно до п.11.1 його умов є момент підписання до 31 грудня 2014 року.

07 квітня 2014 року між ТОВ «Енергія і Газ Україна» (Покупець) та ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» (Постачальник) укладено додаткову угоду №1 до Договору №36/14 від 07.04.2014 року з додатком (т.1 а.с.78-80), якою визначено ціну на товар, який поставляється, кількість та умови поставки протягом періоду з 07.04.2014 року по 30.04.2014 року по Договору. Додатком №1 до додаткової угоди №1 від 07.04.2014 року до Договору №36/14 від 07.04.2014 року встановлено графік поставки на період з 07.04.2014 року по 30.04.2014 року.

29 грудня 2014 року між ТОВ «Енергія і Газ Україна» (Покупець) та ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» (Постачальник) укладено додаткову угоду №6 до Договору №36/14 від 07.04.2014 року з додатком (т.1 а.с.81-83).

Пунктом 1 додаткової угоди №6 визначено, що сторони прийшли згоди викласти п.11.1 Договору в наступній редакції: «Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.03.2015 року. У випадку, якщо на момент закінчення дії вказаного договору сторони не закінчили розрахунки між собою, строк дії договір в частині виконання грошових обов'язків підлягає автоматичній пролонгації до повного завершення розрахунків між сторонами».

Пунктами 2.7 додаткової угоди №6 від 29.12.2014 року визначено, що на підставі п.3.2 Договору, сторони узгодили наступні ціни на товар, який постачається постачальником покупцеві протягом періоду з 05.01.2015 року по 05.02.2015 року по договору, а саме: важке рідку паливо кількістю 300 тон загальною вартістю 2685000,00 грн. в тому числі ПДВ-447500,00 грн. Поставка товару в період з 05.01.2015 року по 05.02.2015 року здійснюється по ціні, яка вказана у п.2 даної додаткової угоди. Строк поставки кожної партії товару вказано а графіку поставки, який є додатком №1 і невід'ємною частиною даного договору. Відвантаження товару здійснюється після 100 % передоплати кожної партії товару. Оплата здійснюється покупцем в національній валюті України по безготівковому розрахунку на відповідну партію товару і отримання від постачальника рахунку на оплату. Умови постачання: DDR- резервуар рідкого палива на енергоблоці Покупця за адресою: м.Одеса, Шкодова гора,1/1 (згідно ІНКОТЕРМС 2010).

16 лютого 2015 року між ТОВ «Енергія і Газ Україна» (Покупець) та ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» (Постачальник) укладено додаткову угоду №7 до Договору №36/14 від 07.04.2014 року (т.1 а.с.84), якою визначено ціну на товар, який постачається постачальником покупцеві 16.02.2015 року, а саме: кількістю -3,46 тон на загальну суму-30967,00 грн., в тому чисті ПДВ-5461,17 грн.

26 лютого 2015 року між ТОВ «Енергія і Газ Україна» (Покупець) та ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» (Постачальник) укладено додаткову угоду №8 до Договору №36/14 від 07.04.2014 року з додатком (т.1 а.с.85-87).

Пунктами 2-3 додаткової угоди №8 визначено, що на підставі п.3.2 Договору, сторони узгодили ціни на товар, який постачається постачальником покупцеві протягом періоду з 02.03.2015 року по 10.03.2015 року по Договору, а саме: кількістю 170 тон., на загальну суму 1470500,00 грн., в тому числі ПДВ - 245083,33 грн.

Згідно п.4 - п.7 додаткової угоди №7, поставка товару здійснюється в період з 02.03.2015 року по 10.03.2015 року по цінам, які вказані в п.2 даного договору. Строк постачання кожної партії товару вказано в графіку постачання, який є Додатком №1 і невід'ємною частиною даної додаткової угоди. Відвантаження товару здійснюється після 100% передоплати кожної партії товару, оплата здійснюється покупцем в національній валюті України по безготівковому розрахунку на відповідну партію товару і отримання від покупця рахунку на оплату. Умови поставки: DDR- резервуар рідкого палива на енергоблоці Покупця за адресою: м.Одеса, Шкодова гора,1/1

13 березня 2015 року між ТОВ «Енергія і Газ Україна» (Покупець) та ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» (Постачальник) укладено додаткову угоду №9 до Договору №36/14 від 07.04.2014 року (т.1 а.с.88), якою визначено ціну на товар, який постачається постачальником покупцеві 13.03.2015 року у кількості 21,12 тон на загальну суму 182688,00 грн., у тому числі ПДВ-30448,00 грн. Пунктом 5 додаткової угоди №9 до Договору №36/14 від 07.04.2014 року встановлено що у всьому іншому, що не встановлено даною додатковою угодою сторони керуються положеннями Договору.

На підтвердження виконання вищевказаного договору та додаткових угод до нього позивачем надано до суду копії податкових накладних:

- від 06.02.2015 року №4 на загальну суму 244156,00 грн. в тому числі ПДВ-40692,67 грн. (т.1 а.с.89). Ціна за одну тону товару склала - 7458,33 грн.;

- від 10.02.2015 року №5 на загальну суму 243261,00 грн. в тому числі ПДВ-40543,50 грн. (т.1 а.с.90). Ціна за одну тону товару склала - 7458,33 грн.;

- від 14.02.2015 року №6 на загальну суму 245409,00 грн. в тому числі ПДВ-40901,50 грн. (т.1 а.с.91). Ціна за одну тону товару склала - 7458,33 грн.;

- від 16.02.2015 року №7 на загальну суму 245230,00 грн. в тому числі ПДВ-40871,67 грн. (т.1 а.с.92). Ціна за одну тону товару склала - 7458,33 грн.;

- від 27.02.2015 року №6 на загальну суму 1252951,59 грн. в тому числі ПДВ-208825,26 грн. (т.1 а.с.93). Ціна за одну тону товару склала - 7208,33 грн.

У вищевказаних податкових накладних зазначено: у графі «форма проведених розрахунків» «Оплата з поточного рахунку», «номенклатура товарів/послуг продавця» - «Махут М-100».

З копій вказаних податкових накладних вбачається, що постачався такий товар як Мазут М-100 у загальній кількості 254,13 т. (27,28 т.+27,18 т.+27.42 т.+27.4 т.+144,85 т.).

Суми податку на додатну вартість по вищевказаним податковим накладним включено ТОВ «Енергія і Газ Україна» до складу податкового кредиту у лютому 2015 року та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року (т.2 а.с.130-133, 160-165).

Також на підтвердження виконання умов договору №36/14 від 07.04.2014 року позивачем надано наступні видаткові накладні, які також були предметом позапланової невиїзної перевірки:

- від 06.02.2015 року №РН-0000010 на загальну суму 244156,00 грн., у тому числі ПДВ 40692,67 (т.1 а.с.102);

- від 10.02.2015 року №РН-0000011 на загальну суму 243261,00 грн. в тому числі ПДВ-40543,50 грн. (т.1 а.с.103);

- від 14.02.2015 року №РН-000012 на загальну суму 245409,00 грн. в тому числі ПДВ-40901,50 грн. (т.1 а.с.104);

- від 16.02.2015 року №РН-000013 на загальну суму 245230,00 грн. в тому числі ПДВ-40871,67 грн. (т.1 а.с.105).

При цьому у судовому засіданні 25.05.2016 року судом за клопотанням представника позивача залучені до матеріалів справи видаткові накладні:

- від 01.03.2015 року №РН-0000015 на загальну суму -243584,00 грн., в тому числі ПДВ - 40597,33 грн. на кількість товару (Мазут М-100)- 28,16 тон (т.2 а.с.40);

- від 06.03.2015 року №РН-000016 на загальну суму -212963,00 грн., в тому числі ПДВ - 35493,83 грн. на кількість товару (Мазут М-100)- 24,62 тон (т.2 а.с.41);

- від 07.03.2015 року №РН-0000017 на загальну суму -227495,00 грн., в тому числі ПДВ -37915,83 грн. на кількість товару (Мазут М-100)- 26,00 тон (т.2 а.с.42);

- від 07.03.2015 року №РН-0000018 на загальну суму -228360,00 грн., в тому числі ПДВ - 38060,00 грн. на кількість товару (Мазут М-100)- 26,40 тон (т.2 а.с.43);

- від 12.03.2015 рокуРН-0000019 на загальну суму - 240816,00 грн., в тому числі ПДВ - 40136,00 грн. на кількість товару (Мазут М-100)- 27,84 тон (т.2 а.с.44);

- від 12.03.2015 року №РН-0000020 на загальну суму - 227495,00 грн., в тому числі ПДВ -37915,83 грн. на кількість товару (Мазут М-100)- 26,30 тон (т.2 а.с.45);

- від 13.03.2015 року №РН-0000021 на загальну суму -272475,00 грн., в тому числі ПДВ - 45412,50 грн. на кількість товару (Мазут М-100)- 31,50 тон (т.2 а.с.46).

Суд звертає увагу на те, що вищевказані видаткові накладні не були надані позивачем ані до перевірки, ані до скарги на акт перевірки від 04.09.2015 року №194/15-54-22-05/3473717, ані до скарг на оскаржуване податкове повідомленні-рішення. Вказані документи надані ТОВ «Енергія і Газ Україна» лише на письмовий запит податкового органу від 23.11.2015 року №13425/15-54-22-00 про надання додаткових документів для проведення перевірки, в свою чергу видаткова накладна від 13.03.2015 року №РН-0000021 на загальну суму -272475,00 грн., в тому числі ПДВ - 45412,50 грн. на кількість товару (Мазут М-100)- 31,50 тон надана позивачем лише під час судового розгляду справи.

При цьому як вбачається з пояснень представника позивача, вказані видаткові накладні від 01.03.2015 року №РН-0000015, від 06.03.2015 року №РН-000016, від 07.03.2015 року №РН-0000017, від 07.03.2015 року №РН-0000018, від 12.03.2015 року №РН-0000019, - від 12.03.2015 року №РН-0000020, від 13.03.2015 року №РН-0000021, спростовують, на думку позивача, висновок податкового органу, які викладені в акті перевірки від 04.09.2015 року № 1924/15-54-22-05/34737717 стосовно того, що ТОВ «Енергія і Газ Україна» не надало до перевірки видаткову накладну на суму 208825,26 грн.

Суд критично оцінює таке твердження позивача, з огляду на наступне. Загальна вартість поставленого товару по видатковим накладним від 01.03.2015 року №РН-0000015, від 06.03.2015 року №РН-000016, від 07.03.2015 року №РН-0000017, від 07.03.2015 року №РН-0000018, від 12.03.2015 року №РН-0000019, від 12.03.2015 року №РН-0000020, від 13.03.2015 року №РН-0000021 складає 1653188,00 грн. (243584,00+212963,00+227495,00+228360,00+240816,00+227495,00+272475,00), в тому числі ПДВ - 275531,32 грн. (40597,33+35493,83+37915,83+38060,00+40136,00+37915,83+45412,50).

Таким чином з вище перелічених видаткових накладних, які складені у березні 2015 року не вбачається можливим встановити до якої саме податкової накладеної вони складені, оскільки, податкова накладна від 27.02.2015 року №9 виписана на загальну суму 1252951,59 грн., в свою чергу видаткові накладні, які надані позивачем на письмовий запит податкового органу від 23.11.2015 року №13425/15-54-22-00 про надання додаткових документів виписані на загальну суму 13800713,00 грн., а з урахуванням видаткової накладної, яка надана ТОВ «Енергія і Газ Україна лише під час судового розгляду справи (від 13.03.2015 року №РН-0000021) - 1653188,00 грн.

Окрім цього, позивачем в обґрунтування позовних вимог надано наступні копії актів прийому передачі нафтопродуктів:

- №08/02-15 від 06.02.2015 року на 27,28 тон (т.1 а.с.106);

- №09/02-15 від 10.02.2015 року на 27,18 тон (т.1 а.с.107);

- №10/02-15 від 14.02.2015 року на 27,42 тон (т.1 а.с.108);

- №11/02-15 від 16.02.2015 року на 27,4 тон (т.1 а.с.109).

Вказані акти були предметом дослідження при позаплановій невиїзній перевірці.

При цьому у судовому засіданні 25.05.2016 року судом за клопотанням представника позивача залучені до матеріалів справи копії актів прийому-передачі нафтопродуктів №12/03-15 від 01.03.2015 року на 28,160 тон, №13/03-15 від 06.03.2015 року на 24,620 тон, №14/03-15 від 07.03.2015 року на 26,30 тон, №15/03-15 від 07.03.2015 року на 26,400 тон, №16/03-15 від 12.03.2015 року на 27,840 тон, №17/03-15 від 12.03.2015 року на 26,300 тон (т.2 а.с.122-127), які не були надані позивач ані до перевірки, ані до скарги на акт перевірки від 04.09.2015 року №194/15-54-22-05/3473717, ані до скарг на оскаржуване податкове повідомленні-рішення, а аналогічно видатковим накладним складеним у березні 2015 року, надані лише на письмовий запит податкового органу. Окрім цього, безпосередньо під час судового розгляду справи, позивачем надано копію акту прийому-передачі нафтопродуктів №18/03-15 від 13.03.2015 року на 31,500 тон (т.2 а.с.128).

Загальна кількість поставленого товару згідно актів прийому-передачі нафтопродуктів №12/03-15 від 01.03.2015 року, №13/03-15 від 06.03.2015 року , №14/03-15 від 07.03.2015 року, №15/03-15 від 07.03.2015 року, №16/03-15 від 12.03.2015 року, №17/03-15 від 12.03.2015 року, №18/03-15 від 13.03.2015 року склала 159,62 тон (28.160+24,620+26,300+26,400+27,840+26,300). Загальна кількість постановленого товару з урахуванням наданої безпосередньо під час судового розгляду справи копії акту прийому-передачі нафтопродуктів №18/03-15 від 13.03.2015 року склала 191,12 тон (28.160+24,620+26,300+26,400+27,840+26,300+31,500).

З копій вище перелічених актів прийому-передачі нафтопродуктів вбачається, що представник ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» здав, а представник ТОВ «Енергія і Газ Україна» прийняв у резервуарах ТОВ «Енергія і Газ Україна» ТРП (тяжке рідке паливо), однак у вказаних актах не визначено номенклатуру товару, який передавався.

Позивачем не надано до суду пояснень та доказів в їх обґрунтування чим саме підтверджується, що поставлений товар згідно актів прийому-передачі нафтопродуктів був саме Мазут М-100, тобто товар на поставку якого були виписані податкові накладні в перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС».

При цьому, суд критично оцінює надані на письмовий запит податкового органу від 23.11.2015 року №13425/15-54-22-00 копій актів прийому-передачі нафтопродуктів, оскільки загальна кількість товару, який передавався по вказаним актам більша ніж кількість, яка визначена у податковій накладній №9 від 27.02.2015 року.

З наданих позивачем копій видаткових накладних вбачається, що в зазначеному документі в порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» не зазначені посада особи, відповідальної за отримання товару з боку позивача.

Особа, яка отримала товар (Мазут М-100) - ОСОБА_6, діяла на підставі довіреностей №ААА378786 від 06.02.2015 року, №ААА378787 від 10.02.2015 року, №ААА378795 від 27.02.2015 року, №ААА378800 від 12.03.2015 року, №ААА378781 від 13.03.2015 року при цьому позивачем під час всього періоду розгляду справи та на неодноразову пропозицію суду надати додаткові докази в обґрунтування позовних вимог не надано копій вищевказаних довіреностей. З наявної в матеріалах справи копії довіреності № 99 від 26.12.2014 року (т.2 а.с.129) вбачається, що у ОСОБА_6 наявні повноваження представляти інтереси підприємства при отриманні нафтопродукту (Мазут марки М-100) від третіх осіб для чого йому надано право підписувати від імені підприємства акти прийому-передачі нафтопродуктів. При цьому суд звертає увагу на номенклатуру товару, який мав право отримувати ОСОБА_6 - Мазут М-100, в свою чергу, як вже зазначалось вище, згідно з актами прийому-передачі нафтопродуктів, передавалось ТРП (тяжке рідке паливо).

Як вбачається з податкових накладних, позивачем придбано у його контрагента ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» такий товар, як Мазут М-100.

Транспортування вказаної продукції на адресу позивача згідно умов договору №36/14, здійснювалось автомобільним транспортом (без визначення на кого саме з сторін договору покладено обов'язок по оплаті транспортування товару та сторони догору транспортом якої це транспортування здійснюється). Визначення кількості поставленого товару здійснювалось шляхом зважування автомобільних цистерн чи на підставі даних вузла обліку, який встановлений на енергоблоці покупця (м.Одеса, вул.. Шкодова Гора, 1/1)

Позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних типової форми затвердженої Наказом Мінтрансу, Мінстатуту України 29.12.1995 року № 488/ від 05.02.2015 року № б/н, від 10.02.2015 року №б/н, від 14.02.2015 року №б/н, від 16.02.2015 року №б/н 346 (т.1 а.с.94-101) на загальну кількість - 113,14 тони, в яких відображено, назву продукції (товару) - Мазут - без визначення його марки, кількість продукції (без зазначення відомостей в графах «масою брутто,т…», автомобіль, автопідприємство, замовника (платника), вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження (м.Кременчук) та пункт розвантаження (м.Одеса). Особою, яка згідно з вказаними товарно-транспортними накладними отримала вантаж - є ОСОБА_7, який, як вже встановлено судом з наявних в матеріалах справи доказів, наділений правом підписували лише акти прийому-передачі нафтопродуктів.

Вищевказані товарно-транспорті накладні були надані позивачем до перевірки.

При цьому у судовому засіданні 25.05.2016 року судом за клопотанням представника позивача залучені до матеріалів товарно-транспорті накладні від 01.03.2015 року №б/н типової форми затвердженої Наказом Мінтрансу, Мінстатуту України 29.12.1995 року, від 06.03.2015 року №б/н, від 07.03.2015 року №б/н, від 07.03.2015 року №б/н від 12.03.2015 року №б/н, від 12.03.215 року №б/н, від 13.03.2015 року №б/н форми №1-ТН (т.2 а.с.108-121) на загальну кількість товару - 200,55 тон. в яких відображено, назву продукції (товару) - Мазут - без визначення його марки, кількість продукції (без зазначення відомостей в графах «масою брутто,т…», автомобіль, автопідприємство, замовника (платника), вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження (м.Кременчук) та пункт розвантаження (м.Одеса). Особою, яка згідно з вказаними товарно-транспортними накладними отримала вантаж - є ОСОБА_7, який, як вже встановлено вище, наділений правом підписували лише акти прийому-передачі нафтопродуктів (мазут марки М100).

Суд зазначає, що відповідно до п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом і за необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. Перший примірник ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби - і печаткою або штампом), передається перевізнику.

З урахуванням викладеного, надану ТОВ «Енергія і Газ Україна» копію журналу реєстрації транспорту суд не буре до уваги у якості доказів здійснення транспортування товару, який отриманий у контрагента-постачальника позивача - ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» у перевірямий період.

Нафтопродукт - продукт, отриманий під час перероблення нафти, газового конденсату або їх суміші, за винятком продуктів нафтохімії.

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України врегульований Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива і енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання а споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155.

Підпунктами. 7.5.1-7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155 визначено, що нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання. Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором). Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни. На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі. Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Згідно пунктів 7.5.7-7.5.11 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155, ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служб не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер. На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Додатком 3 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива і енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання а споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 затверджено форму бланків товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти). Однак, надані позивачем до перевірки, а також під час судового розгляду справи товарно-транспорті накладні не відповідають вищевказаній формі.

В порушення вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом Міністерства палива і енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, товарно-транспорті накладні складені не за належною формою яка встановлена для постачання нафти та нафтопродуктів, з наданих до суду копій товарно-транспортних накладних вбачається, що в них відсутні обов'язкові для перевезень товару вказаного типу відомості, а саме: щодо подорожнього листа, номеру резервуару з якого відпущено нафту або нафтопродукти, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм густина і температура, за якої визначалась густина, а також час виїзду автоцистерни з підприємства.

Окрім цього, позивачем не надано до суду свідоцтво про повірку нафти на нафтопродуктів, наявність якого є обов'язкової умовою для відпуску нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості згідно вищевказаної Інструкції.

Оскільки, як вже встановлено вище, додатковими угодами не встановлено спеціальних умов оплати товару у період складання податкових накладних №4 від 06.02.2015 року, №5 від 10.02.2015 року, №6 від 14.02.2015 року, оплата повинна бути здійснення за умовами, які визначені п.3.3.1 договору №36/14 від 07.04.2014 року, тобто протягом 2-х банківський днів з моменту підписання актів прийому-передачі нафтопродуктів на відповідну партію товару і отримання від постачальника рахунку на оплату і податкової накладної на партію товару. Однак, позивачем під час судового розгляду справи не надано належним чином засвідчених копій документів, які б підтвердили оплату товару у строки, які визначені договором.

В свою чергу, з копій рахунків-фактур та виписок по рахунку, а також з оригіналу виписки по рахунку №26004300784528 ТОВ «Енергія і Газ Україна» неможливо встановити, що саме по партіям товару по яким складені податкові накладні №4 від 06.02.2015 року, №5 від 10.02.2015 року, №6 від 14.02.2015 року здійснювалась оплата.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України , веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України ).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України , Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України , На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України , податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Суд наголошує, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання робіт, (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Підписання первинних та податкових накладних не уповноваженими особами позбавляє такі документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту з ПДВ та віднесення сплачених у ціні придбаного товару (послуг, робіт) сум до витрат підприємства, оскільки у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ, як юридично дефектний, не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському та податковому обліку.

Отже, відсутність сукупності вищезазначених чинників, з якими Податковий кодекс України пов'язує можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність складених та підписаних уповноваженими особами постачальника первинних документів та податкових накладних на підтвердження фактично вчинених операцій (підписання первинних документів не уповноваженими (невідомими) особами, виключає можливість формування податкового кредиту з ПДВ підприємства навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних).

При цьому, статтею 67 ГК України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України та ч.1-3 ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.ч.4,5,7 ст.180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

При цьому, крім вищезазначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст.656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Таким чином, одними з істотних умов договору купівлі - продажу є: предмет товару; ціна товару.

Як вже встановлено вище, відповідно до умов договору №36/14 від 07.04.2014 року строки та умови поставки, а також ціна придбання товару визначаються сторона у додаткових угодах до даного договору, поставка товару здійснюється у відповідності до узгодженого договором графіку поставки товару, який є додатком і невід'ємною частиною відповідної додаткової угоди, загальна сума вказаного договору складається з сум, які вказані в додаткових угодах до даного договору. Ціна 1 (однієї) тони товару по якому здійснюється розрахунок між сторонами, узгоджується сторонами щомісячно за три робочі дні до початку календарного місяця поставки шляхом підписання додаткових угод до даного договору, оплата здійснюється покупцем в національній валюті України по безготівковому розрахунку а наступному порядку: протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі нафтопродуктів на відповідну партію товару і отримання від поставщика рахунку на оплату і податкової накладної на партію товару покупець перечислює на поточний рахунок постачальника вартість партії товару, яка поставляється, прийнятої покупцем згідно акту прийому-передачі нафтопродуктів. Моментом виконання покупцем своїх грошових обов'язків по даному договору є момент списання грошових коштів з поточного рахунку покупця, пунктом 5.10 визначено, що днем поставки товару вважається дата, яка вказана в акті прийому-передачі нафтопродуктів.

Додатковою угодою №1 до Договору №36/14 від 07.04.2014 року з додатком визначено ціну на товар, який поставляється, кількість та умови поставки протягом періоду з 07.04.2014 року по 30.04.2014 року по договору. Додатком №1 до додаткової угоди №1 від 07.04.2014 року до Договору №36/14 від 07.04.2014 року встановлено графік поставки на період з 07.04.2014 року по 30.04.2014 року.

Додатковою угодою №6 до Договору №36/14 від 07.04.2014 року з додатком визначено, що на підставі п.3.2 Договору, сторони узгодили наступні ціни на товар, який постачається постачальником покупцеві протягом періоду з 05.01.2015 року по 05.02.2015 року по договору, а саме: важке рідке паливо кількістю 300 тон загальною вартістю 2685000,00 грн. в тому числі ПДВ-447500,00 грн. поставка товару в період з 05.01.2015 року по 05.02.2015 року здійснюється по ціні, яка вказана у п.2 даної додаткової угоди. Строк поставки кожної партії товару вказано а графіку поставки, який є додатком №1 і невід'ємною частиною даного договору. Відвантаження товару здійснюється після 100 % передоплати кожної партії товару. Плата здійснюється покупцем в національній валюті України по безготівковому розрахунку на відповідну партію товару і отримання від постачальника рахунку на оплату. Умови постачання: DDR- резервуар рідкого палива на енергоблоці Покупця за адресою: м.Одеса, Шкодова гора,1/1 (згідно ІНКОТЕРМС 2010).

Додатковою угодою №7 до Договору №36/14 від 07.04.2014 року визначено ціну на товар, який постачається постачальником покупцеві 16.02.2015 року, а саме: кількістю -3,46 тон на загальну суму-30967,00 грн., в тому чисті ПДВ-5461,17 грн.

Додатковою угодою №8 до Договору №36/14 від 07.04.2014 року з додатком визначено, що на підставі п.3.2 Договору, сторони узгодили ціни на товар, який постачається постачальником покупцеві протягом періоду з 02.03.2015 року по 10.03.2015 року по Договору, а саме: кількістю 170 тон., на загальну суму 1470500,00 грн., в тому числі ПДВ - 245083,33 грн., поставка товару здійснюється в період з 02.03.2015 року по 10.03.2015 року по цінам, які вказані в п.2 даного договору. Строк постачання кожної партії товару вказано в графіку постачання, який є Додатком №1 і невід'ємною частиною даної додаткової угоди. Відвантаження товару здійснюється після 100% передоплати кожної партії товару, оплата здійснюється покупцем в національній валюті України по безготівковому розрахунку на відповідну партію товару і отримання від покупця рахунку на оплату. Умови поставки: DDR- резервуар рідкого палива на енергоблоці Покупця за адресою: м.Одеса, Шкодова гора,1/1

Додатковою угоду №9 до Договору №36/14 від 07.04.2014 року визначено ціну на товар, який постачається постачальником покупцеві 13.03.2015 року у кількості 21,12 тон на загальну суму 182688,00 грн., у тому числі ПДВ-30448,00 грн. Пунктом 5 додаткової угоди №9 до Договору №36/14 від 07.04.2014 року встановлено що у всьому іншому, що не встановлено даною додатковою угодою сторони керуються положеннями Договору.

Таким чином, як вбачається з умов, визначених вищевказаними додатковими угодами, ціна товару, який поставлявся на виконання умов договору №36/14 від 07.04.2014 року до податкових накладних №4 від 06.02.2015 року №5 від 10.02.2015 року №6 від 14.02.2015 року, які були предметом перевірки, визначена лише додатковою угодою №7, а саме на товар, який постачався 16.02.2015 року, однак лише у загальній кількості 3,46 тон, в той час як за вказаний період було здійснено постачання у загальній кількості -27,4 тон. При цьому в матеріалах справи відсутній і на неодноразову пропозицію суду надати позивачеві усі наявні докази в обґрунтування позовних вимог, ТОВ «Енергія і Газ Україна» не надано графік постачання, який є невід'ємною частиною відповідної додаткової угоди згідно п.2.2 Договору №369/14 від 07.04.2014 року.

Окрім цього, ні договором №36/14 від 07.04.2014 року, ні додатковими угодами до вказаного Договору не визначено номенклатуру товару, який постачається.

Позивач у своїх поясненнях зазначає, що відвантаження товару здійснювалось після 100% передоплати кожної партії товару. Вищевказана умова оплати визначена додатковою угодою №6 від 29.12.2014 року до договору №36/14 від 07.04.2014 року, якою як вже неодноразово вказувалось судом, визначено умови постачання у період з 05.01.2015 року по 05.02.2015 року та додатковою угодою №8 від 26.02.2015 року, якою визначено умови постачання товару у період з 02.03.2015 року. Так, як вже встановлено вище, згідно умов додаткової угоди №8 від 26.02.2015 року до договору №36/14 від 07.04.2014 року загальна кількість постановленого товару склала-170 тон. Згідно умов п.6 Додаткової угоди №8 від 26.02.2015 року, відвантаження товару здійснюється після 100% передоплати кожної партії товару. Плата здійснюється в національній валюті України по безготівковому розрахунку на відповідну партію товару і отримання від постачальника рахунку на оплату. Так, ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» надало ТОВ «Енергія і Газ Україна» рахунок-фактуру №СФ-0000006 від 26.02.2015 року на загальну суму 1470500,00 грн. із зазначенням строку сплати до 27.02.2015 року. З наданої до суду копії, зокрема, платіжного доручення №55 вбачається, що датою оплати по рахунку №СФ-0000006 від 26.02.2015 року є 06.03.2015 року, тобто після закінчення граничного строку, який був визначений.

Відповідно до п.2.5, п.2.6 договору №36/14, постачальник разом із товаром зобов'язується передати покупцеві наступні документи (на кожну партію (машину): товарно-транспорту накладну, сертифікати якості (відповідності), паспорт товару, виданий підприємством-виробником, видаткову накладну, свідоцтво про перевірку ємкості автоцистерни, градуїровочну (калібровочну, тарову) таблицю ємкості автоцистерни, однак вищевказаних документів, які є необхідною умовою договору №36/14 від 07.04.2014 року позивачем до суду не надано.

При цьому, суд не бере до уваги надані копії довідок про результати аналізу проб, відібраних з автоцистерн (т.2 а.с.99-107), оскільки, по перше, вказані документи до перевірки не надавались, по друге, з копій вказаних довідок неможливо встановити, який саме вид важкого рідкого палива був предметом перевірки, по третє, результати аналізу відбирання проб нафти та нафтопродуктів оформлені з порушенням Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива і енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання а споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, додатком 2 до якої визначено форму акту відбирання проб нафти та нафтопродуктів (2-НК).

Суд також не приймає до уваги документи надані з боку позивача на підтвердження використання придбаного у ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС»товару, оскільки з наданих документів не вбачається можливим встановити, що саме придбані у вказаного контрагента нафтопродукти були використані в подальшій діяльності ТОВ «Енергія і Газ Україна»

При цьому вирішуючи вказаний спір, суд не надає оцінку доказам, які надані на підтвердження наявності у позивача місць для розміщення та зберігання придбаного товару у ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», оскільки перевіряючими під час перевірок не було встановлено їх відсутність, а також представник відповідача під час судового розгляду справи не ставив під сумнів наявність таких місць.

Разом з цим, враховуючи, що предметом перевірки ТОВ «Енергія і Газ Україна» за результатом якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, були взаємовідносини позивача з ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС»у період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року, суд не бере до уваги податкові накладні від 06.03.2015 року №1 та від 13.03.2015 року №2 (а.с.139-140), надані в обґрунтування правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту, оскільки вказані накладні складені пізніше перевіряємого періоду та податковий кредит по даним накладним не формувався у лютому 2015 року.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на правову позицію Вищого спеціалізованого суду України як на підставу для задоволення позовних вимог,оскільки відповідно до ст.. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України лише висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже, судом встановлено, що наданими позивачем документами не доведено факту товарності та дійсності господарських операцій між ним та його контрагентом. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до складу податкового кредиту.

З урахуванням сукупності наведених обставин, суд не може вважати доведеним факт реального виконання господарських операцій з ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» за рахунок яких віднесені спірні суми до складу податкового кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача податкових накладних не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного отримання товару, і не дають можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту, що пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність у справі належного документального підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» щодо купівлі-продажу нафтопродуктів у межах господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку про заниження податку на додану вартість на загальну суму 371835,00 грн., у зв'язку із чим погоджується із висновком відповідача щодо порушення позивачем: пп.п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст..198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, а тому, на думку суду, донарахована контролюючим органом сума грошового зобов'язання відповідає вимогам ст.54 ПК України на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи представник відповідача довів суду, з посиланням на відповідні положення законодавства та на надані докази, правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем за результатами вказаної перевірки скасуванню не підлягають.

За вказаних обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Енергія і Газ Україна» є необґрунтованими та недоведеними, а отже не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" до державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2015 року № 0001962205 - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 08 серпня 2016 року.

Суддя С.М. Корой

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" до державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2015 року № 0001962205 - відмовити.

08 серпня 2016 року.