Рішення

від 08.08.2016 по справі 915/703/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 року Справа № 915/703/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 районного центру зайнятості, вул. Веселинівська, 45-А, м. Миколаїв, 54036 (код ЄДРПОУ 23086174)

до відповідача ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Велика Морська, 41, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26299835)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр. Центральний, 141-В, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 37992030).

про стягнення пені в сумі 353, 83 грн. за договором № 1 від 04.01.2016 року

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 01-165/03 від 21.01.2016 року;

від позивача: ОСОБА_4, довіреність № 10-1738/12/0/18-16 від 26.05.2016 року;

від відповідача та третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернувся ОСОБА_1 районний центр зайнятості з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення суми у розмірі 353, 83 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.06.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 21.07.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.07.2016 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області. Розгляд справи відкладено на 02.08.2016 року.

В судовому засіданні 02.08.2016 року судом оголошувалась перерва до 08.08.2016 року.

В судовому засіданні 08.08.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники позивача в судовому засіданні 08.08.2016 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та письмових поясненнях на відзив (арк. 122-129) та просили суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили наступне.

Між ОСОБА_1 районним центром зайнятості (далі - ОСОБА_1 РЦЗ) та ОСОБА_2 управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - ТУ ДСА в Миколаївській області) було укладено договір від 04.01.2016 № 1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 РЦЗ надавав послуги по опаленню адміністративної будівлі Миколаївського районного суду Миколаївської області шляхом використання (споживання) природного газу з застосуванням електронасосного обладнання, а ТУ ДСА взяло на себе зобов'язання здійснювати відшкодування вартості використаного (спожитого) газу та електроенергії згідно рахунків, наданих у відповідності до розрахунку витрат.

В зв'язку з порушенням термінів оплати за надані послуги, позивачем нараховано відповідачу пеню.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 549, 550 ЦК України, ст. 193, 203, 231, 234 ГК України та умовами договору.

Відповідач та третя особа явку повноважних представників в судове засідання 08.08.2016 року не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення від 02.08.2016 року.

Відповідачем на виконання вимог ухвали суду подано суду письмовий відзив на позов, в якому відповідач просив суд в позові відмовити (арк. 66-71). В обґрунтування заперечень зазначено наступне:

- кошторис позивача на 2016 рік був зареєстрований та взятий на облік ГУ ДКС України у Миколаївській області 23.02.2016 року, тобто позивач не мав можливості сплатити рахунки за січень 2016 року раніше встановленої дати (відсутня вина відповідача - ст. 614 ЦК України);

- рахунки за лютий та березень 2016 року були направлені не на адресу відповідача, а на адресу Миколаївського районного суду, а в подальшому перенаправлені судом на адресу відповідача. Таким чином, розрахунок позивача є неправильним. Крім того, відповідно до договору № 56 від 05.01.2015 року про розрахунково-касове обслуговування, укладеному між ТУ ДСА у Миколаївській області та ГУ ДКС України у Миколаївській області, казначейська служба зобов'язана своєчасно здійснювати розрахунково-касові операції за дорученням клієнта (ст. 51 БК України). Вина відповідача в порушенні строків оплати відсутня;

- стягнення пені за своєю правовою природою є зміною ціни договору (вартості послуг), оплата яких відповідно до п. 3.5 договору може бути здійснена лише в межах реального фінансування видатків;

- відповідач вчиняв всі заходи щодо належного виконання зобов'язання.

Заперечення обґрунтовані положеннями ст. 19 Конституції України, ст. 193 ГК України, ст. 625 ЦК України.

Третя особа на виконання вимог ухвали суду подала суду письмові пояснення (арк. 112-116), в яких зазначила, що у 2016 році відповідачем були взяті бюджетні зобов'язання - укладено договір від 04.01.2016 року № 1. Вказаний договір було укладено в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на 2016 рік (ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, п. 2.1 Порядку № 309).

На виконання п. 2.2, п. 2.4 Порядку № 309 відповідачем було подано до Головного управління реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів та реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

На виконання вимог законодавства відповідачем було подано до Головного управління на виконання платіжні доручення від 23.02.2016 року № 136, від 04.03.2016 року № 303, від 14.04.2016 року № 573, від 13.05.2016 року № 759, які були оплачені Головним управлінням в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

04.01.2016 року між ОСОБА_1 районним центром зайнятості (сторона 1) та ОСОБА_2 управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (сторона 2) було укладено договір № 1, відповідно до умов якого «Сторона 1» за даним договором надає послуги по опаленню, шляхом використання (споживання) природного газу, з застосуванням електронасосного обладнання, адміністративної будівлі Миколаївського районного суду Миколаївської області площею - 363, 3 м 2 згідно плану будівлі, в межах затвердженого кошторису «Сторони 1» для опалення приміщень «Сторони 1» та Миколаївського районного суду Миколаївської області на І півріччя 2016 року (п. 1.1 Договору) (арк. 13-15).

Відповідно до п. 6.1 Договору договір вступає в дію з 01.01.2016 року і діє до 30.04.2016 року.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Суду не подано доказів визнання недійсним чи розірвання договору до закінчення строку його дії.

Таким чином, на підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.1 Договору «Сторона 1» надає послуги по опаленню, шляхом використання (споживання) природного газу, приміщень Миколаївського районного суду Миколаївської області з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року, за умови наявності відповідного фінансування та у обсягах коштів передбачених у статті витрат на оплату природного газу згідно кошторису «Сторони 1» для опалення приміщень «Сторони 1» та Миколаївського районного суду Миколаївської області на 2016 року.

У випадку відсутності фінансування або вичерпання коштів передбачених у статті витрат на оплату природного газу, згідно кошторису «Сторони 1» для опалення приміщень «Сторони 1» та Миколаївського районного суду Миколаївської області на 2016 рік, Сторона 1 вимушено припиняє надання послуг по опаленню приміщень Миколаївського районного суду Миколаївської області до отримання необхідних коштів або збільшення кошторису.

Відповідно до п. 3.4 Договору сторона 1 вправі надавати послуги за цим договором тільки в межах реального фінансування на цілі визначені договором.

Відповідно до п. 3.5 Договору сторона 2 вправі брати зобов'язання щодо отримання послуг за цим договором тільки в межах реального фінансування видатків на цілі визначені договором.

Суду не подано доказів як відсутності фінансування на цілі, визначені договором, так і доказів припинення надання послуг по опаленню приміщення Миколаївського районного суду.

Відповідно до п. 2.2. Договору «Сторона 2» зобов'язується здійснювати оплату «Стороні 1» відповідно до п. 1.2.

Відповідно до п. 1.2 Договору сторона 2 зобов'язується здійснювати відшкодування вартості використаного (спожитого) газу стороні 1 для забезпечення надання послуг по опаленню стороні 2 та електроенергії, яка використовується для роботи електронасосного обладнання сторони 1 для забезпечення надання послуг по опаленню стороні 2 згідно рахунків, наданих у відповідності до розрахунку витрат, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору «Сторона 2» здійснює оплату в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок «Сторони 1» за надані послуги по опаленню приміщень Миколаївського районного суду Миколаївської області шляхом використання (споживання) природного газу, (спожиті обсяги газу «Стороною 1» для забезпечення надання послуг по опаленню «Стороні 2» та електроенергії, яка використовується для роботи електронасосного обладнання «Стороною 1» для забезпечення виконання своїх зобов'язань щодо надання послуг по опаленню «Стороні 2») відповідно до розрахунку витрат по фактичній вартості, протягом 3-х робочих днів з дати пред'явлення рахунків .

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем за період з січня 2016 року по квітень 2016 року надавались послуги по опаленню та виставлялись рахунки на оплату. Станом на день звернення до суду із даним позовом відповідачем повністю проведено оплату за надані послуги за договором № 1 від 04.01.2016 року, що підтверджується виписками по рахункам (арк. 45-54).

Проте, оплата по виставленим рахункам проводилась відповідачем з порушенням строків, встановлених договором, що і стало підставою для нарахування позивачем пені за прострочку виконання грошового зобов'язання та зверненням до суду із позовом про стягнення пені.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.4 Договору у випадку порушення термінів, передбачених п.п 3.1, 3.2, 3.3 даного Договору, «Сторона 2» сплачує «Стороні 1» пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості виставленого рахунку, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.5 Договору сплата пені не звільняє сторону 2 від використання своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку , передбаченому п. 2.1 цього Договору, - відсутності фінансування або вичерпання коштів передбачених у статті витрат на оплату природного газу, згідно кошторису Сторони 1 для опалення приміщень «Сторони 1» та Миколаївського районного суду Миколаївської області на 2016 рік та наслідок цього - припинення надання послуг по опаленню приміщень Миколаївського районного суду Миколаївської області, Сторона 1 відповідальності (пеня, недоїмка, відшкодування збитків, шкода та будь-які інші санкції передбачені законодавством України) не несе.

Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Позивачем нараховано відповідачу 353, 83 грн. - пені за прострочку виконання грошового зобов'язання. Детальний розрахунок розміру пені, здійснений позивачем, наявний в матеріалах справи (арк. 39-40). Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем при розрахунку не враховано відтермінування платежу в три робочих дні, не враховано святкові та вихідні дні, помилково нараховано пеню за дні фактичної оплати по рахункам. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку розміру пені.

Судом встановлено наступне.

29.01.2016 року позивачем виставлено відповідачу для оплати:

- рахунок № 1 від 29.01.2016 року на суму 14 197, 91 грн.;

- рахунок № 2 від 29.01.2016 року на суму 36, 52 грн. (арк. 55-56).

Вищевказані рахунки направлені позивачем відповідачу згідно супровідного листа № 03-276/03 від 29.01.2016 року (арк. 17). Факт отримання 29.01.2016 року рахунків позивачем підтверджується штампом ТУ ДСА у Миколаївській області на самому листі, Журналом реєстрації вхідної кореспонденції відповідача ТУ ДСА у Миколаївській області (арк. 17, 72-73).

Таким чином, в силу умов п. 3.1 договору відповідач зобов'язаний був сплатити рахунок протягом трьох робочих днів з дня отримання, тобто з 01.02.2016 року по 03.02.2016 року включно.

З 04.02.2016 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідачем 24.02.2016 року оплачено рахунки за січень 2016 року в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку (арк. 45).

Таким чином, прострочка виконання грошового зобов'язання становить з 04.02.2016 року по 23.02.2016 року включно (20 днів).

Розмір пені за вищевказаний період прострочки становить 171, 12 грн.

23.02.2016 року позивачем виставлено Миколаївському районному суду Миколаївської області рахунки для оплати:

- рахунок № 3 від 22.02.2016 року на суму 9 888, 08 грн.;

- рахунок № 4 від 22.02.2016 року на суму 36, 52 грн. (арк. 57-58).

Вищевказані рахунки в порушення умов договору направлені позивачем не відповідачу, а Миколаївському районному суду Миколаївської області, що підтверджується супровідним листом № 03-482/03 від 22.02.2016 року (арк. 23). Факт отримання Миколаївським районним судом 23.02.2016 року рахунків підтверджується штампом Миколаївського районного суду на самому листі (арк. 23).

В подальшому Миколаївський районний суд перенаправив вищевказані рахунки відповідачу ТУ ДСА у Миколаївській області, які отримані останнім 25.02.2016 року, що підтверджується Журналом реєстрації вхідної кореспонденції відповідача ТУ ДСА у Миколаївській області (арк. 79).

Таким чином, в силу умов п. 3.1 договору відповідач зобов'язаний був сплатити рахунок протягом трьох робочих днів з дня отримання, тобто з 26.02.2016 року по 01.03.2016 року включно.

З 02.03.2016 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідачем 09.03.2016 року оплачено рахунки за лютий 2016 року в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку (арк. 46-49).

Таким чином, прострочка виконання грошового зобов'язання становить з 02.03.2016 року по 08.03.2016 року включно (7 днів).

Розмір пені за вищевказаний період прострочки становить 41, 76 грн.

24.03.2016 року позивачем виставлено Миколаївському районному суду Миколаївської області рахунки для оплати:

- рахунок № 7 від 24.03.2016 року на суму 8 147, 48 грн.;

- рахунок № 8 від 24.03.2016 року на суму 36, 52 грн. (арк. 59-60).

Вищевказані рахунки в порушення умов договору направлені позивачем не відповідачу, а Миколаївському районному суду Миколаївської області, що підтверджується супровідним листом № 03-708/03 від 24.03.2016 року (арк. 29). Факт отримання Миколаївським районним судом 24.03.2016 року рахунків підтверджується штампом Миколаївського районного суду на самому листі (арк. 29).

В подальшому Миколаївський районний суд перенаправив вищевказані рахунки відповідачу ТУ ДСА у Миколаївській області, які отримані останнім 07.04.2016 року, що підтверджується Журналом реєстрації вхідної кореспонденції відповідача ТУ ДСА у Миколаївській області (арк. 89-90).

Таким чином, в силу умов п. 3.1 договору відповідач зобов'язаний був сплатити рахунок протягом трьох робочих днів з дня отримання, тобто з 08.04.2016 року по 12.04.2016 року включно.

З 13.04.2016 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідачем 12.04.2016 року оплачено рахунок № 8 від 24.03.2016 року на суму 36, 52 грн. в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку (арк. 50), тобто прострочка відсутня.

Відповідачем 15.04.2016 року оплачено рахунок рахунок № 7 від 24.03.2016 року на суму 8 147, 48 грн. в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку (арк. 51-52).

Таким чином, прострочка виконання грошового зобов'язання на суму 8 147, 48 грн. становить з 13.04.2016 року по 14.04.2016 року включно (2 дні).

Розмір пені за вищевказаний період прострочки становить 9, 79 грн.

04.05.2016 року позивачем виставлено відповідачу для оплати:

- рахунок № 10 від 04.05.2016 року на суму 2 468, 64 грн.;

- рахунок № 11 від 04.05.2016 року на суму 13, 39 грн. (арк. 61-62).

Вищевказані рахунки направлені позивачем відповідачу згідно супровідного листа № 03-992/03 від 04.05.2016 року (арк. 34). Факт отримання 04.05.2016 року рахунків відповідачем підтверджується штампом ТУ ДСА у Миколаївській області на самому листі, Журналом реєстрації вхідної кореспонденції відповідача ТУ ДСА у Миколаївській області (арк. 34, 95).

Таким чином, в силу умов п. 3.1 договору відповідач зобов'язаний був сплатити рахунок протягом трьох робочих днів з дня отримання, тобто з 05.05.2016 року по 10.05.2016 року (враховуючи святкові та вихідні дні) включно.

З 11.05.2016 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідачем 20.05.2016 року оплачено рахунки за квітень 2016 року в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку (арк. 53-54).

Таким чином, прострочка виконання грошового зобов'язання становить з 11.05.2016 року по 19.05.2016 року включно (9 днів).

Розмір пені за вищевказаний період прострочки становить 11, 60 грн.

В судовому засіданні 02.08.2016 року судом оглянуто Журнал реєстрації вхідної кореспонденції відповідача та встановлено, що подані до матеріалів справи копії витягів з журналу відповідають їх оригіналу (протокол судового засідання від 02.08.2016 року). Подані до матеріалів справи докази (копії витягів з журналу) прийнято судом як належні та допустимі докази (ст. 33, 34 ГПК України).

Позивачем також направлялись претензії на адресу відповідача з вимогою сплатити заборгованість (арк. 18-19, 22, 24-25, 28, 30-31, 33, 35-36). В свою чергу відповідачем направлялись відповіді на вищевказані претензії з вказівками на затримку фінансування, можливість сплачувати платежі через органи казначейської служби лише при надходженні відповідних кошторисних призначень тощо (арк. 77-78, 88, 94).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 234, 27 грн. (171, 12 грн. + 41, 76 грн. + 9, 79 грн. + 11, 60 грн.). Детальний розрахунок розміру пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 137). В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті пені слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю.

Щодо заперечень відповідача, то слід зазначити наступне. За приписами ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не вважаються обставинами, які б звільняли від відповідальності, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Також, норма ст. 625 ЦК України встановлює правило, згідно з яким боржник не звільняється від відповідальності у зв'язку з неможливістю виконання ним грошового зобов'язання.

Стягнення пені в розумінні ст. 632 ЦК України за своєю правовою природою не є зміною ціни договору (вартості послуг), а є способом забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546, 549 ЦК України).

Відповідно до п. 1.3 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства).

Відповідно до п. 1.10 вищевказаної Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Крім того, про те, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від матеріальної відповідальності за порушення зобов'язання, зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року та "Бакалов проти України" від 30.11.2004 року, а також в постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 року.

Підставою для звільнення від відповідальності боржника (відповідача) за умовами договору є відсутність фінансування або вичерпання коштів передбачених у статті витрат на оплату природного газу та припинення надання послуг (п. 4.2 договору). Натомість, в спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, основна заборгованість була сплачена відповідачем в повному обсязі, що не заперечується учасниками процесу та свідчить про наявність фінансування. Припинення надання послуг не відбувалось (доказів зворотнього суду не подано). Проте, оплату за надані послуги проведено з порушенням строків, що має наслідком застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання у формі нарахування та стягнення пені.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Велика Морська, 41, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26299835) на користь позивача ОСОБА_1 районного центру зайнятості, вул. Веселинівська, 45-А, м. Миколаїв, 54036 (код ЄДРПОУ 23086174):

- 234, 27 грн. ( двісті тридцять чотири грн. 27 коп.) - пені;

- 912, 37 грн. (дев'ятсот дванадцять грн. 37 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові в частині стягнення 119, 56 грн. (сто дев'ятнадцять грн. 56 коп.) - пені.

Судовий збір в розмірі 465, 63 грн. (чотириста шістдесят п'ять грн. 63 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 08.08.2016 року

Суддя Е.М. Олейняш