Рішення

від 26.07.2016 по справі 911/1611/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Справа № 911/1611/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бородянської районної ради

до Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ»

Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Качалівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від прокуратури: ОСОБА_1М (посвідчення № 028898 від 17.09.16 року);

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: ОСОБА_2 (довіреність № 2044 від 28.12.2015 року);

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність № 180 від 10.06.2016 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бородянської районної ради до Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» та Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Качалівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2016 року порушено провадження у справі № 911/1611/16 та призначено справу до розгляду на 21.06.2016 року.

08.06.2016 року відповідачем 2 через канцелярію суду було подано відзив на позов, в якому останній повідомляє про подальшу зацікавленість Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації та Качалівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у дії спірного Договору.

21.06.2016 року через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позов, якими останній проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання, яке відбулось 21.06.2016 року представник позивача не з'явився, позивач та третя особа вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 18.05.2016 року не виконали, позивач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався на 12.07.2016 року.

08.07.2016 року від відповідача 1 надійшли письмові пояснення по суті спору.

В судове засідання, яке відбулось 12.07.2016 року представник позивача не з'явився, прокурор, позивач, відповідач-1, відповідач-2 та третя особа вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 21.06.2016 року не виконали, позивач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 26.07.2016 року.

Крім того, в судовому засіданні, яке відбулось 12.07.2016 року прокурором, відповідачами 1, 2 та третьою особою, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке задоволено судом та продовжено строк розгляду спору.

18.07.2016 року від відповідача 2 надійшли письмові пояснення по суті спору, якими останній проти позову заперечує та просить суд відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог і розгляти справу без його участі.

26.07.2016 року від прокуратури надійшли письмові пояснення, з урахуванням відзиву відповідача 1, поданного 08.07.2016 року.

26.07.2016 року третьою особою надані письмові пояснення по суті спору, у яких останній просить суд відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання, яке відбулось 26.07.2016 року представники позивача і відповідача 2 не з'явилися, прокурор свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач 1 та третя особа проти позову заперечували з підстав викладених у відзиві.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, Бородянським відділом Фастівської місцевої прокуратури за результатами опрацювання інформації з Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації встановлені порушення вимог законодавства України щодо збереження мережі закладів освіти, відчуження їх майна, використання приміщень для цілей, не пов'язаних з освітніми процесами та дозвіллям дітей, використання коштів на їх утримання.

Зокрема, встановлено, що між Відділом освіти Бородянської районної державної адміністрації (далі - відповідач 2) та Київською обласною філією ВАТ «Укртелеком» ЦЕЗ № 7 цех № 10 Бородянка (далі - Київська обласна філія Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» , відповідач 1) укладено Договір оренди нежитлового приміщення індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що є комунальною власністю від 02.01.2007 року № 4 (далі - Договір) зі строком дії до 01.01.2008 року, з подальшою автоматичною пролонгацією на той самий термін на тих самих умовах за відсутності заяви про розірвання за один місяць до закінчення дії Договору, у відповідності до п. 2.2 Договору, зокрема, відокремленої частини площею 44,00 кв.м. Качалівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, с. Качали, вул. Кооперативна, 113, для розміщення обладнання АТСК 50/200 та СПМ з метою технічного і технологічного забезпечення господарської діяльності.

Згідно листа Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації № 01-32/149 від 05.02.2016 року, остання повідомляє Бородянський відділ Фастівської місцевої прокуратури, що спірний Договір оренди пролонгований і діє на даний час.

Відповідно до довідки, виданої Головним управлінням статистики у Київській області, Качалівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів є комунальною установою з видом діяльності - загальна середня освіта.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання щодо передачі в оренду об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів у встановленому законом порядку, вирішуються районними і обласними радами виключно на пленарних засіданнях.

Також, згідно ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.

Однак, як стверджує прокуратура, рішення Бородянською районною радою про надання згоди на передачу в оренду відокремленої частини Качалівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів площею 44,00 кв.м. для розміщення обладнання АТСК 50/200 та СПМ з метою технічного і технологічного забезпечення господарської діяльності, не приймалось.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про освіту» завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загально-культурної підготовки громадян України.

Також, згідно зі ст. 9 Закону «Про загальну середню освіту» до загальноосвітніх навчальних закладів належать у тому числі школи І-ІІІ ступенів. Вказане підтверджується п. 1 Статуту Качалівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

Статтею 61 Закону України «Про освіту» встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Втім, відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню та використанню не за призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст.44 Закону України «Про загальну середню освіту» вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами.

Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 року та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Враховуючи наведені норми законодавства, хоча згідно з абзацом 5 частини 4 статті 61 Закону України «Про освіту» додатковими джерелами фінансування навчальних закладів, заснованих, в тому числі на комунальній власності, є також доходи від надання в оренду приміщень, однак, оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об'єктами оренди у тому числі державної власності, об'єкті, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об'єкти освіти, що фінансуються з державного бюджету.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є комунальною власністю, регулюється положеннями вказаного Закону.

Прокуратурою встановлено, що орендоване приміщення відповідачем 1 використовується з метою розміщення обладнання і жодним чином не пов'язано з навчально-виховним процесом.

Оскільки приміщення, яке передано в оренду є частиною будівлі навчального закладу, то воно може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчальним процесом.

Враховуючи викладене, при наданні спірного майна в оренду порушено вимоги ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації начально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», зокрема, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню та використанню не за призначенням.

Щодо викладених у відзивах відповідачів заперечень, судом встановлено, що відповідач 2 зазначає, що третя особа і відповідач 2 зацікавлені і далі здавати спірне приміщення в оренду Публічному акціонерному товариству В«УкртелекомВ» , оскільки за рахунок коштів, які надходять за оренду приміщення у Качалівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів було проведено ряд ремонтних робіт. Окрім того, зазначає, що орендоване приміщення використовується для обладнання автоматичної телефонної станції, яка надає послуги всім підприємствам, установам та мешканцям с. Качали та зазначає, що туди не мають доступу учні школи. Відповідачі посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що спірне приміщення задіяне в навчально-виховному процесі і того, що оренда відповідачем 1 спірного приміщення перешкоджає реалізації прав неповнолітніх та суперечить інтересам держави у сфері освіти, просять суд відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог. Окрім цього, відповідача 1 просить врахувати те, що останнім регулярно сплачувались і сплачуються орендні платежі за спірним Договором.

Однак, згідно абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині 1 статті 236 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (частина 3 статті 207 ГК України).

З огляду на те, що згідно Договору оренди нежитлового приміщення № 4 від 02.01.2007 року частина приміщення об'єкту освіти передана Київській обласній філії Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» для використання з метою розміщення обладнання та СПМ, тобто використовується для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі невідповідності його змісту положенням законодавства згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, вимога про визнання недійсним Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що є комунальною власністю № 4 від 02.01.2007 року, який укладений між Відділом освіти Бородянської районної державної адміністрації та Київською обласною філією ВАТ «Укртелеком» ЦЕЗ № 7 цех № 10 Бородянка, площею 44,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, с. Качали, вул. Кооперативна, 113, підлягає задоволенню.

Відповідно до частини статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, бо у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту, як правило, договір найму припиняється.

Як визначено ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене, вимога прокурора про зобов'язання Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» повернути орендовану частину нежитлового приміщення площею 44,00 кв.м. та вартістю 23646,48 грн., розташованого за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, с. Качали, вул. Кооперативна, 113, шляхом звільнення та підписання Акту приймання-передачі Качалівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів та балансоутримувачу - Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурором обґрунтовані та доведені, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п . 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Згідно п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Прокурором заявлено 1 позовну вимогу немайнового характеру (про визнання недійсним договору) та 1 вимогу майнового характеру (про зобов'язання повернути майно вартістю 11420,28 грн.) за подання яких підлягає сплаті 2756,00 грн. судового збору (1378,00 грн. судового збору за пред'явлення вимоги немайнового характеру та 1378,00 грн. судового збору за пред'явлення майнової вимоги).

Як передбачено п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Відшкодування судових витрат, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів в рівних частках по 1378,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 . Визнати недійсним Договір оренди нежитлового приміщення № 4 від 02.01.2007 року, укладений між Відділом освіти Бородянської районної державної адміністрації та Київською обласною філією ВАТ «Укртелеком» ЦЕЗ № 7 цех № 10 Бородянка, площею 44,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, с. Качали, вул. Кооперативна, 113.

3. Зобов'язати Київську обласну філію (03141, м. Київ, вул. Соломянська, 34-а, код 01184901) Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» (01601, м. Київ, Бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код 21560766) звільнити та повернути балансоутримувачу - Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації (07800, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Нова, буд. 1, код 02143910) нежитлове приміщення Качалівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів площею 44,00 кв.м. розташоване за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, с. Качали, вул. Кооперативна, 113, згідно Договору оренди нежитлового приміщення № 4 від 02.01.2007 року, укладеного між Відділом освіти Бородянської районної державної адміністрації та Київською обласною філією ВАТ «Укртелеком» ЦЕЗ № 7 цех № 10 Бородянка.

4. Стягнути з Київської обласної філії (03141, м. Київ, вул. Соломянська, 34-а, код 01184901) Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» (01601, м. Київ, Бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код 21560766) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996, на рахунок: 35216008015641, МФО: 820172, Державна казначейська служба України м. Київ) 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації (07800, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Нова, буд. 1, код 02143910) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996, на рахунок: 35216008015641, МФО: 820172, Державна казначейська служба України м. Київ) 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.08.2016 р.

Суддя Т.П. Карпечкін