Рішення

від 03.08.2016 по справі 507/110/16-ц

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/110/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р. Любашівський районний суд Одеської області

у складі : головуючого судді Гнатюка В.О.

при секретарі Гончар В.В.,

за участю представника позивачки

адвоката ОСОБА_1 Л С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Любашівка в залі суду справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним , повернення земельної ділянки , не перешкоджання у володінні та користуванні,

встановив :

26.01.2016 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом , обгрунтовуючи свої вимоги тим , що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,81 га , розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області , яка перейшла їй у власність після смерті її батька ОСОБА_3»ян ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 20.11.2010 р.

В середині 2015 р. вона дізналася про договір оренди вказаної земельної ділянки , датований 01.03.2012 року , укладений між нею та відповідачем, підписаний від її імені, який особисто вона не підписувала і про існування якого не знала. Договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському районі , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12.11.2012 року № 512330004001886

Посилаючись на викладене, просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.03.2012 року ,укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» , зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському районі 12.11.2012 року за № 512330004001886. Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» в особі директора ТОВ ВНФ «Зеленогірське» ОСОБА_5 повернути їй земельну ділянку площею 2,81 га , розташовану на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області , кадастровий номер 5123381400:01:005:0071, та не чинити перешкод у володінні та користуванні нею. Стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та пояснила , що спірна земельна ділянка належала її батьку ОСОБА_3»ян ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності не земельну ділянку . За життя батько уклав договір оренди зазначеної земельної ділянки з відповідачем . У 2007 р. батько помер. Орендну плату продовжувала отримувати друга дружина батька , з якою у неї виник спір щодо права власності на вказану земельну ділянку. У 2010 р. вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом , відповідно до якого успадкувала земельну ділянку площею 2,81 га , розташовану на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області , яка перейшла їй у власність після смерті її батька ОСОБА_3»яна ОСОБА_4.

Їй було відомо , що земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача. Вона точно не знала , до якого часу був укладений договір оренди спірної земельної ділянки між її батьком та відповідачем. Її чоловік ОСОБА_6 , з яким вона з 2013 р. спільно не

проживає, отримував орендну плату від відповідача за користування вказаною земельною ділянкою

Її син виявив бажання використовувати зазначену земельну ділянку разом з батьком , у зв»язку з чим вона звернулась у 2015 р. до відповідача з питанням повернення їй земельної ділянки . Однак була повідомлена про те , що між нею та відповідачем укладений договір оренди вказаної земельної ділянки на 11 років , датований 01.03.2012 року , підписаний від її імені, який особисто вона не підписувала і про існування якого не знала.

Позивачка також пояснила , що не уповноважувала ні свого чоловіка , ні інших осіб підписати за неї даний договір.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив , що спірний договір , укладений між позивачкою та відповідачем , був зареєстрований в установленому порядку . Тому він є дійсним. Хто саме підписував даний договір від імені позивачки йому невідомо , але , оскільки позивачка отримувала орендну плату за даним договором через свого чоловіка , то вона не могла не знати про існування даного договору. Отримання нею орендної плати за спірним договором свідчить про те , що вона визнала даний договір , з чого можна зробити висновок, що договір був підписаний або нею або за дорученням позивачки іншою особою. Для реєстрації договору безпосередньо позивачкою були надані копії паспорту, ідентифікаційного коду , що також підтверджує її згоду на укладення спірного договору.

Крім того , представник відповідача з посиланням на те , що позивачці було відомо про укладення спірного договору з 2012 р. просив суд застосувати позовну давність при вирішенні даного позову.

Вислухавши сторони , допитавши свідків , дослідивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав .

Судом установлено , що позивачці ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.11.2010 р. належить земельна ділянка площею 2,81 га , розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області ( а.с.- 9 )

Договір оренди земельної ділянки від 01.03.2012 року , укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» , зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському районі 12.11.2012 року за № 512330004001886.

Позивачка , допитана в судовому засіданні в якості свідка , пояснила , що спірна земельна ділянка належала її батьку ОСОБА_3»ян ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності не земельну ділянку . За життя батько уклав договір оренди зазначеної земельної ділянки з відповідачем . У 2007 р. батько помер. Орендну плату продовжувала отримувати друга дружина батька , з якою у неї виник спір щодо права власності на вказану земельну ділянку. У 2010 р. вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом , відповідно до якого успадкувала земельну ділянку площею 2,81 га , розташовану на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області , яка перейшла їй у власність після смерті її батька ОСОБА_3»яна ОСОБА_4.

Їй було відомо , що земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача. Вона точно не знала , до якого часу був укладений договір оренди спірної земельної ділянки між її батьком та відповідачем. Її чоловік ОСОБА_6 , з яким вона з 2013 р. спільно не проживає, отримував орендну плату від відповідача за користування вказаною земельною ділянкою. Її син виявив бажання використовувати зазначену земельну ділянку разом з батьком , у зв»язку з чим вона звернулась у 2015 р. до відповідача з питанням повернення їй земельної ділянки . Однак була повідомлена про те , що між нею та відповідачем укладений договір оренди вказаної земельної ділянки на 11 років , датований 01.03.2012 року , підписаний від її імені, який особисто вона не підписувала і про існування якого не знала. Вона не уповноважувала ні свого чоловіка , ні інших осіб підписати за неї даний договір.

Пояснення позивачки узгоджується з поясненням свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив , що знаходиться з позивачкою у зареєстрованому шлюбі . Проте з 2013 р. спільно з позивачкою не проживає . Ним особисто був укладений договір оренди , належної йому на праві власності земельної ділянки , з відповідачем. Що стосується земельної ділянки , яка належить його дружині , то він в порядок користування даною земельною ділянкою не вмішувався , оскільки дану земельну ділянку його дружина успадкувала після смерті батька . Між його дружиною та другою дружиною померлого батька з приводу права власності на дану земельну ділянку виник спір.

Коли він отримував щорічно орендну плату у відповідача , його повідомляли , що в списках на отримання орендної плати є його дружина , за яку він отримав орендну плату за 2012 , 2013 ,2014 та 2015 роки. Чи був укладений договір між його дружиною - позивачкою у справі, та відповідачем йому невідомо. .

Свідок ОСОБА_7 - працівник відповідача , в судовому засіданні пояснила , що вона видає орендну плату за користування земельними ділянками протягом семи років . Оскільки позивачка була в списках на отримання орендної плати , то належну їй орендну плату отримував чоловік позивачки , починаючи з 2012 р. Чи укладався договір оренди між позивачкою та відповідачем їй особисто невідомо. Проте їй відомо , що договора оренди земельних ділянок відповідач укладав у 2010 р.

Виходячи з того , що позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом 20.11.2010 р. , то за наявності у неї волевиявлення укласти договір з відповідачем договір оренди земельної дідянки міг бути укладений у 2010 р.

В матеріалах справи знаходиться копія спірного договору оренди землі , який отримала адвокат в реєструючому органі ( а.с.- 15 ) З даного договору видно , що він був зареєстрований у відділі Держземагенства у Любашівському районі 12.11.2012 р. Однак підпис орендаря у ньому відсутній , що свідчить про формальний підхід відповідача до укладення договорів оренди.

В ході розгляду справи суд оглядав підпис , який значиться у графі «Орендодавець» спірного договору як підпис позивачки. Візуально даний підпис зовсім не схожий на інші підписи позивачки , які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків , встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В ході розгляду зазначеної справи за клопотанням позивачки була проведена судова почеркознавча експертиза від 23.05.2016 р. , за висновком якої підпис у договорі оренди землі від 01.03.2012 р. в графі «ОСОБА_2Г.» вірогідніше за все виконаний не ОСОБА_2

Підпис в акті приймання - передачі об»єкта оренди від 01.03.2012 р. в графі «ОСОБА_2Г.» вірогідніше за все виконаний не ОСОБА_2.

У мотивувальній частині даного висновку зазначено , що встановлені загальні та окремі розрізнюючі ознаки стійкі , суттєві , але за своїм обсягом та значущістю достатні лише для ймовірного висновку.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності і взаємозв»язку ,

суд дійшов висновку , що позивачка довела в судовому засіданні , що вона не підписувала зазначений договір.

Судом було роз»яснено представнику відповідача , що він вправі заявити клопотання про проведення почеркознавчої експертизи іншим експертом . Однак представник відповідача відмовився заявляти таке клопотання.

Тому суд вважає , що вказаний висновок експерта підтверджує твердження позивачки , що не вона підписувала даний договір.

Представник відповідача , заперечуючи проти задоволення позову , заявив , що спірний договір , укладений між позивачкою та відповідачем , був зареєстрований в установленому порядку . Тому він є дійсним. Хто саме підписував даний договір від імені позивачки йому невідомо , але , оскільки позивачка отримувала орендну плату за даним договором , то вона не могла не знати про існування даного договору. Отримання орендної плати за спірним договором її чоловіком свідчить про те , що вона визнала даний договір , з чого можна зробити висновок, що договір був підписаний за дорученням позивачки іншою особою. Для реєстрації договору безпосередньо позивачкою були надані копії паспорту, ідентифікаційного коду , що також підтверджує її згоду на укладення спірного договору.

Крім того , представник відповідача просив суд застосувати позовну давність , оскільки позивачка у 2012 р. знала про існування даного договору.

Проте погодитись з такою позицією представника відповідача неможливо, виходячи зі слідуючого.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний його стороною ( сторонами)

Згідно з ст.. 203 ЦК України особа , яка вчиняє правочин , повинна мати обсяг необхідної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі . Правочин має вчинятись у формі , встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог , які встановлені частинами першою- третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом установлено , що позивачка не підписувала спірний договір , що свідчить про те , що у неї було відсутнє волевиявлення на укладення даного договору.

Представник відповідача в судовому засіданні не надав жодного доказу на підтвердження того , що даний договір був підписаний позивачкою , або іншою особою за згодою позивачки , а позивачка при реєстрації даного договору безпосередньо надала копії паспорту та ідентифікаційного коду. Тому суд дійшов висновку, що позивачка не здійснювала вільно своє волевиявлення як учасник правочину. З врахуванням чого позов в частині вимоги про визнання недійсним спірного договору підлягає задоволенню.

В силу ч. 1 статті 216 ЦК України , у разі недійсності правочину , кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все , що вона одержала на виконання цього правочину. Тому вимогу позивачки про зобов»язання відповідача повернути їй спірну земельну ділянку також належить задовольнити.

Суд не погоджується з аргументом представника відповідача, що отримання позивачкою орендної плати свідчить про те , що остання визнала даний договір , виходячи зі слідуючого

Як пояснила в судовому засіданні позивачка , їй було відомо , що існував договір оренди землі, укладений між її батьком і відповідачем . Вона не знала до якого часу укладений даний договір. Орендна плата , яка належала їй як спадкоємцю , отримувалась її чоловіком. Про укладення спірного договору від її імені та умови договору вона дізналась тільки у 2015р.

Дане пояснення узгоджується з поясненням свідка ОСОБА_7 , яка пояснила , що позивачка жодного разу не отримувала орендну плату . Орендна плата видавалась її чоловіку , оскільки позивачка була зазначена в списках на її отримання.

Суд вважає , що за встановлених судом обставин отримання позивачкою орендної плати може свідчити лише про здійснення оплати за фактичне користування землею.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності , суд виходить з того , що позовна давність на вимоги позивачки не поширюється , оскільки відносини між сторонами є триваючими , а обов»язки , встановлені договором оренди, підлягають виконанню сторонами протягом всього строку дії договору. Отже власник земельної ділянки , який фактично не укладав договору оренди , може пред»явити свої вимоги в будь-який час дії договору , незалежно від того , коли почалося порушення його прав.

Вимога позивачки про не перешкоджання у володінні та користуванні земельною ділянкою не підлягає задоволенню , оскільки така вимога відноситься до негаторного позову , тобто позову про захист права власності від порушень , не пов»язаних із позбавленням володіння. Крім того , одна з умов застосування негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивачки судовий збір у розмірі 551 гривня 20 коп. , сплачений позивачкою на користь держави при подачі позову та витрати , понесені за проведення почеркознавчої експертизи, в сумі 915 грн. 48 коп , які підтверджуються відповідними квитанціями.

Витрати на правову допомогу у розмірі 1500 гривень не підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки , оскільки розрахунок таких витрат не відповідає вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах » Крім того , позивачка не надала суду фінансові документи , які б свідчили про те , що вона дійсно сплатила представнику зазначену грошову суму.

На підставі викладеного , керуючись ст. 10 , 60 ,88, 212 , 213 , 215 , ЦПК України , ст..ст. 203, 207,215, 216 ЦК України , Законом України «Про оренду землі» , суд

вирішив :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним , повернення земельної ділянки , не перешкоджання у володінні та користуванні задовольнити частково

Визнати договір оренди земельної ділянки від 01.03.2012 р. , укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» , зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському районі 12.11.2012 року за № 12330004001886, недійсним.

Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» в особі директора ТОВ ВНФ «Зеленогірське» ОСОБА_5 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,81 га , розташовану на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області , кадастровий номер 5123381400:01:005:0071.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі , а саме судовий збір у розмірі 551 гривня 20 коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 915 гривень 48 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Любашівський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

суддя В.О. Гнатюк