Ухвала

від 27.10.2016 по справі 507/110/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6845/16

Головуючий у першій інстанції Гнатюк В. О.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Гірняк Л.А., Заїкін А.П.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-наукова фірма «Зеленогірське» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки, усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою , за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-наукова фірма «Зеленогірське» на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року, -

встановила:

В січні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки, усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою і в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,81 га , розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області , яка перейшла їй у власність після смерті її батька ОСОБА_3 .

В середині 2015 р. вона дізналася про існування договору оренди вказаної земельної ділянки , датованого 01.03.2012 року , укладеного між нею та відповідачем, підписаний від її імені, який особисто вона не підписувала і про існування якого не знала.

Договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському районі , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12.11.2012 року № НОМЕР_2.

Позивач просила суд , визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.03.2012 року ,укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» , зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському районі 12.11.2012 року за № НОМЕР_2 та зобов'язати ТОВ виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» в особі директора ТОВ ВНФ «Зеленогірське» Манзара Олександра Яковича повернути їй земельну ділянку площею 2,81 га , розташовану на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області , кадастровий номер НОМЕР_1, та не чинити перешкод у володінні та користуванні нею.

Вирішити питання про стягнення з відповідача на її користь судових витрат по справі.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано договір оренди земельної ділянки від 01.03.2012 р. , укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» , зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському районі 12.11.2012 року за № НОМЕР_2, недійсним.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» в особі директора ТОВ ВНФ «Зеленогірське» Манзара Олександра Яковича повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,81 га , розташовану на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області , кадастровий номер НОМЕР_1.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі , а саме судовий збір у розмірі 551 гривня 20 коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 915 гривень 48 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Виробничо-наукова фірма «Зеленогірське», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Виробничо-наукова фірма «Зеленогірське» підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на те, що позивачка не підписувала спірний договір , що свідчить про те , що у неї було відсутнє волевиявлення на укладення даного договору та не отримувала орендної плати за час користування відповідачем земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного .

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Згідно з ст. 203 ЦК України особа , яка вчиняє правочин , повинна мати обсяг необхідної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі . Правочин має вчинятись у формі , встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог , які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.11.2010 р., є власником земельної ділянки площею 2,81 га. ,яка розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області ( а.с.- 9 ).

Договір оренди земельної ділянки від 01.03.2012 року , укладений між ОСОБА_2 та ТОВ виробничо - наукова фірма «Зеленогірське» , зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському районі 12.11.2012 року за № НОМЕР_2.

Відповідно до висновку експерта судової почеркознавчої експертизи № 15\119-П від 23.05.2016 р. вбачається ,що підпис у договорі оренди землі від 01.03.2012 р. в графі «ОСОБА_2» вірогідніше за все виконаний не ОСОБА_2.

Підпис в акті приймання - передачі об'єкта оренди від 01.03.2012 р. в графі «ОСОБА_2» вірогідніше за все виконаний не ОСОБА_2.

Судом першої інстанції, з врахуванням пояснень допитаної в судовому засіданні в якості свідка позивача ОСОБА_2 , вірно встановлено, що спірний договір оренди та акт передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 не підписувала та про існування його не знала.

Матеріали справи не містять , а представником відповідача всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не надані докази у спростування висновку експерта судової почеркознавчої експертизи № 15\119-П від 23.05.2016 р. та пояснень позивача.

Судом першої інстанції, шляхом допиту в якості свідка позивача ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вірно встановлено,що орендну плату за період з 2012 року по 2015 рік ОСОБА_2 не отримувала.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно посилався на положення ст.203,215 ЦК України.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів, вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та з урахуванням зібраних доказів дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того,що позивач фактично передала відповідачу земельну ділянку у користування та не заперечувала наявність орендних відносин та отримання орендної плати ,що свідчить про те , що ОСОБА_2 були вчиненні всі дії для укладення договору оренди земельної ділянки та спірний договір оренди був зареєстрований належним чином ,оскільки судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення повно, вірно надане правове обґрунтування часткового задоволення позову. Земельна ділянка у користуванні ТОВ «Виробничо-наукова фірма «Зеленогірське» перебувала у користуванні на підставі договору оренди укладеного з батьком позивача ОСОБА_3 та залишилася у користуванні відповідача після смерті ОСОБА_3. Матеріали справи не містять докази повернення земельної ділянки позивачу після смерті ОСОБА_3

Матеріали справи не містять, а відповідачем ,всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не надані докази на підтвердження того,що ОСОБА_2 підписувала спірний договір оренди та акт передачі земельної ділянки в оренду відповідачу та отримання нею орендної плати у період з 2012 року по 2015 рік ,щоб свідчило про існування між сторонами правовідносин щодо оренди земельної ділянки ,яка належить позивачу на праві приватної власності.

За таких підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, апеляційна скарга ТОВ «Виробничо-наукова фірма «Зеленогірське» підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-наукова фірма «Зеленогірське» відхилити.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

Л.А.Гірняк

А.П.Заїкін