Постанова

від 04.08.2016 по справі 823/785/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року справа № 823/785/16

16 год. 06 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.

за участю: представника позивача Пруса А.В. - за посадою, представників позивача Лукяненко Г.О., Майстренко Т.В., Школьної І.П., - за довіреностями, представника відповідача Топчій Ж.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Смілянського комунального підприємства «Смілатеплоенерго» до департаменту містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Смілянське комунальне підприємство «Смілатеплоенерго» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до департаменту містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про зобов'язання видати ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії КП «Смілатеплоенерго».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на балансі позивача знаходиться одна котельня в м. Сміла по вул. Блюхера, 14 загальною потужністю 0,18 Гкал/год. В квітні 2016 року позивач звернувся до Черкаської обласної державної адміністрації про видачу ліцензії на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Дане питання слухалось на засіданні комісії з питань ліцензування управління житлово - комунального господарства 11.04.2016 та комісія вирішила рекомендувати облдержадміністрації видати Смілянському комунальному підприємству «Смілатеплоенерго» ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії.

Також вказано, що позивачу надійшло повідомлення про прийняття рішень на видачу ліцензій від 11.04.2016 за вихідними номерами - 85, 86, 87 із зазначенням реквізитів та суми для сплати коштів за видачу ліцензій.

Згідно платіжних доручень від 13.04.2016 №№ 15, 16, 17 позивачем кошти було перераховано своєчасно та в повній мірі, проте, станом на 16.06.2016 відповідачем не видано ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії КП «Смілатеплоенерго», що є прямою перешкодою у здійсненні господарської діяльності підприємства, направленої на забезпечення потреб громади м. Сміла у теплопостачанні.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що в квітні 2016 року позивач звернувся до Черкаської обласної державної адміністрації про видачу ліцензії на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Відповідно до протоколів засідання комісії з питань ліцензування Управління житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації №№ 5, 6 та 7 від 11.04.2016 рекомендовано облдержадміністрації надати позивачеві ліцензію на провадження господарської діяльності: транспортування, постачання та виробництва теплової енергії та направлено відповідні повідомлення від 11.04.2016 №№ 85, 86, 87.

Разом з тим відповідач наголошував, що на момент засідання комісії з питань ліцензування від 11.04.2016 йому не було відомо, що майно та виробничі потужності, передані позивачу згідно з рішенням Смілянської міської ради від 26.01.2016 № 10-11/VII, знаходяться під арештом відповідно до постанови Смілянського міського відділу ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції від 11.08.2015 ВП № 36079493.

Відповідач зазначав, що згідно з п. 2 ч. 3 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» підставою для прийняття рішення про відмову видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії. Згідно протоколу засідання комісії з питань ліцензування Управління житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації від 20.04.2016 № 8 відмовлено позивачу у видачі ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії до надання підприємством - здобувачем ліцензії роз'яснень державного органу юстиції щодо відповідності прийнятого Смілянською міською радою рішення від 26.01.2016 № 10-11/VII вимогам чинного законодавства України, а також висновку інспекції Держенергонагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Черкаській області про відсутність негативних наслідків для споживачів теплової енергії при від'єднанні ДНЗ № 7 «Сонечко» від системи теплопостачання котельні № 24 ТОВ «Сміла Енергоінвест».

На підставі викладеного, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позиції сторін у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.

Смілянське комунальне підприємство «Смілатеплоенерго», код ЄДРПОУ 40207560, зареєстровано як юридичну особу 30.12.2015.

Законом, що регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності є Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон № 222).

Згідно ч. 3 ст. 2 Закону № 222 суб'єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, після внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 2 Закону № 222 господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким, зокрема, є місцевий орган виконавчої влади, - провадиться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

За приписами ст. 3 Закону № 222 встановлено, що державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на: 1) принципі єдиної державної системи ліцензування; 2) принципі територіальності, згідно з яким дія ліцензії поширюється на адміністративну територію органу ліцензування, що її видав; 3) принципі дотримання законності; 4) принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров'я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави; 5) принципі рівності прав суб'єктів господарювання; 6) принципі відкритості процесу ліцензування.

Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Ліцензування видів господарської діяльності, що не відповідає наведеним у цій статті принципам державної політики, забороняється.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону № 222 ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:діяльність у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про електроенергетику», крім діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом (постачання незалежним електропостачальником), і у сфері використання ядерної енергії, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії».

05.08.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких Постанов КМУ» (далі - Постанова № 609). Даною постановою визначено органи ліцензування та види господарської діяльності.

Згідно п. 26 Постанови № 609 встановлено, що органами, які видають ліцензію на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом являються НКРЕКП, обласні, Київська міська держадміністрації. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, здійснює ліцензування господарської діяльності з постачання теплової енергії суб'єктів господарювання у разі, якщо суб'єкт господарювання має намір здійснювати господарську діяльність з постачання теплової енергії на території двох або більше областей України (включаючи Автономну Республіку Крим, міста Київ та Севастополь) або постачати для потреб споживачів теплову енергію в обсязі, що перевищує 18 тисяч Гкал на рік. Наміри позивача виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію споживачам в обсязі до 18 тисяч Гкал на рік, тому ліцензію повинна видати обласна державна адміністрація згідно Постанови № 609 по територіальній належності.

Згідно пп. 2 п. 1 розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 02.11.2015 № 553, із змінами внесеними розпорядженням від 02.12.2015 № 612, припинено шляхом злиття в юридичну особу публічного права - департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації такі юридичні особи:

- департамент капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації;

- управління житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації;

- управління містобудування та архітектури Черкаської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 13.04.2016 № 170 змінено найменування юридичної особи - структурного підрозділу обласної державної адміністрації з «департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації» на «департамент містобудування, архітектури, будівництва та житлово - комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації»

22.04.2016 розпорядженням голови Черкаської облдержадміністрації затверджено положення Департаменту містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації. Відповідно до зазначеного положення на відповідача покладено завдання здійснювати ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання, водовідведення, виробництва теплової енергії, її транспортування та постачання, а також контроль за дотриманням ліцензійних умов.

Ліцензування господарської діяльності в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії здійснює Департамент містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації, а саму ліцензію видає Черкаська обласна державна адміністрація.

Відповідно до ст. 13 Закону № 222 встановлено, що орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів. У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії. Орган ліцензування надсилає копію рішення про відмову у видачі ліцензії здобувачу ліцензії у строк, що не перевищує п'яти робочих днів.

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону № 222 підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є:

- встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії;

- виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб'єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення на момент подання документів здобувачем ліцензії чи ліцензіатом наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб'єкта господарювання. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб'єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною.

Згідно ч.ч.4-5 зазначеної статті встановлено, що у разі відмови у видачі ліцензії на підставі пункту 1 частини третьої цієї статті здобувач ліцензії може подати до органу ліцензування нову заяву про отримання ліцензії після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення, а у разі відмови у видачі ліцензії на підставі пункту 2 частини третьої цієї статті суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про отримання ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.

За приписами ч. 6 зазначеної статті у рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються: реквізити заяви про отримання ліцензії; вид господарської діяльності, зазначений здобувачем ліцензії у заяві про отримання ліцензії; найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті); перелік та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії ; пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені в однозначній, зрозумілій та достатній для виконання здобувачем ліцензії формі.

Відповідно до ч.ч. 7-14 ст. 13 Закону № 222 визначено, що у разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії, про яке повідомляє здобувача ліцензії у строк, що не перевищує трьох робочих днів.

Орган ліцензування на наступний робочий день після дня прийняття ним рішення про видачу ліцензії здобувачу ліцензії передає відомості про таке рішення в електронному вигляді до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у порядку, визначеному розпорядником цього реєстру.

Строк прийняття рішення про видачу ліцензії становить десять робочих днів з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

Набуття здобувачем ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з моменту внесення даних про рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У повідомленні про прийняття рішення про видачу ліцензії орган ліцензування зазначає розрахункові реквізити для внесення плати за видачу ліцензії.

Ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється органом ліцензування в електронному вигляді (запис про рішення органу ліцензування щодо видачі ліцензії суб'єкту господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Ліцензія видається на необмежений строк. Форму та зміст ліцензії визначає спеціально уповноважений орган з питань ліцензування. За бажанням здобувача ліцензії чи ліцензіата ліцензія (копія ліцензії) може бути видана органом ліцензування і на паперовому носії.

Статтею 16 Закону № 222 встановлено, що анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії. Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 222 визначено підстави для прийняття рішення про анулювання ліцензії є:

- заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії. Не є підставою для анулювання ліцензії заява ліцензіата про анулювання його ліцензії, що подана після видання органом ліцензування розпорядчого документа про проведення перевірки додержання таким ліцензіатом вимог ліцензійних умов і до закінчення строку: перевірки та усунення порушень ліцензійних умов (у разі їх наявності); у тридцять робочих днів після спливу терміну виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов (крім випадку видання протягом цього строку органом ліцензування розпорядчого документа про проведення позапланової перевірки виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов);

- набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії або скасування такого рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування;

- наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця), крім випадку та строку, передбачених частиною четвертою статті 15 цього Закону;

- подання копії свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця (у разі відсутності правонаступника);

- акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності;

- акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення ним протягом двох років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке розпорядження;

- акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії;

- акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки);

- акт про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», та (або) дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту, застосування воєнної сили проти України;

- несплата за видачу ліцензії відповідно до частини другої статті 14 цього Закону.

Судом встановлено, що позивачем подано до органу, який здійснює ліцензування господарської діяльності в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії до 18 тис Гкал в рік заяви, документацію та відомості від 12.08.2012 № 276, 277, 278.

За результатами розгляду зазначених заяв 11.04.2016 комісія вирішила рекомендувати облдержадміністрації видати позивачу ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, (протокол від 11.04.2016 № 5).

У зв'язку із зазначеним, відповідачеві направлені повідомлення:

- від 11.04.2016 № 85, згідно якого повідомлено, що на засіданні Ліцензійної комісії від 11.04.2016 управлінням житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації прийнято рішення про видачу позивачеві ліцензії на здійснення господарської діяльності з виробництва теплової енергії, та що для одержання ліцензії необхідно сплатити суму в розмірі однієї мінімальної заробітної плати (1378);

- від 11.04.2016 № 86, згідно якого повідомлено, що на засіданні Ліцензійної комісії від 11.04.2016 управлінням житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації прийнято рішення про видачу позивачеві ліцензії на здійснення господарської діяльності з постачання теплової енергії, та що для одержання ліцензії необхідно сплатити суму в розмірі однієї мінімальної заробітної плати (1378);

- від 11.04.2016 № 87, згідно якого повідомлено, що на засіданні Ліцензійної комісії від 11.04.2016 управлінням житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації прийнято рішення про видачу позивачеві ліцензії на здійснення господарської діяльності з транспортування теплової енергії, та що для одержання ліцензії необхідно сплатити суму в розмірі однієї мінімальної заробітної плати (1378).

13.04.2016 позивачем сплачено вказані суми коштів на рахунки зазначені у повідомленнях, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.04.2016 №15, № 16 та № 17.

В подальшому, 20.04.2016 комісією з питань ліцензування управління житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації прийнято рішення № 8, яким відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 13 Закону № 222 у зв'язку з виявленням недостовірності даних у підтвердних документах поданих здобувачем ліцензії, відмовлено позивачеві у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії до надання підприємством - здобувачем ліцензії роз'яснень державного органу юстиції щодо відповідності прийнятого Смілянською міською радою рішення від 26.01.2016 № 10-11/VII вимогам чинного законодавства України а також висновку інспекції Держенергонагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Черкаській області про відсутність негативних наслідків для вищевказаних категорій споживачів теплової енергії при від'єднанні ДНЗ № 7 «Сонечко» від системи теплопостачання котельні № 24 ТОВ «Сміла Енергоінвест».

Суд наголошує, що приймаючи протокольне рішення від 20.04.2016 № 8 відповідачем порушено вимоги закону, оскільки станом на час прийняття протокольного рішення № 8, яким відмовлено позивачеві у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, вже існувало протокольне рішення відповідача від 11.04.2016 № 5 про видачу позивачеві ліцензії на здійснення господарської діяльності з виробництва теплової енергії, яке ніким не скасовано та не оскаржено, а тому є чинним. Також, є чинними, та суду не надано доказів їх відкликання, повідомлення від 11.04.2016 № 85, 86, 87.

За наявності чинного протокольного рішення від 11.04.2016 № 5 про видачу позивачеві ліцензії, відповідач мав право лише анулювати ліцензію у порядку ст. 16 Закону № 222, а не приймати рішення від 20.04.2016 № 8 про відмову у її видачі.

Суд вважає за необхідне наголосити, що відповідачем під час судового розгляду справи не наведено та не надано доказів на підтвердження існування підстав для анулювання ліцензії, що визначені ст. 16 Закону № 222.

Окрім того, зазначена у протокольному рішенні від 20.04.2016 № 8 підстава - виявлення недостовірності даних у підтвердних документах поданих здобувачем ліцензії, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи по суті, оскільки згідно п. 2 ч. 3 ст. 13 Закону № 222 виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб'єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення на момент подання документів здобувачем ліцензії чи ліцензіатом наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб'єкта господарювання. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб'єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною, а зазначені у протокольному рішенні від 20.04.2016 № 8 «недостовірності даних» не могли бути для позивача завідомо неналежними, оскільки рішення Смілянської міської ради від 26.01.2016 не оскаржено та не скасовано. Також відповідачем не надано доказів встановлення наявності негативних наслідків для вищезазначених категорій споживачів теплової енергії при від'єднанні ДНЗ № 7 «Сонечко» від системи теплопостачання котельні № 24 ТОВ «Сміла Енергоінвест», а самі лише припущення з даного приводу не можуть виступати у якості недостовірності даних у підтвердних документах.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки протокольне рішення від 20.04.2016 № 8 є протиправним, то і бездіяльність відповідача стосовно не виконання протокольного рішення від 11.04.2016 № 5 про видачу позивачеві ліцензії на здійснення господарської діяльності з виробництва теплової енергії, яке ніким не скасовано та не оскаржено, є протиправною.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач, заперечуючи проти позову за правилами ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірності прийняття протокольного рішення від 20.04.2016 № 8, як і не довів правомірності своєї бездіяльності стосовно невидачі позивачеві ліцензії згідно протокольного рішення № 5 від 11.04.2016.

Положеннями ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки, суд дійшов висновку, що протокольне рішення від 20.04.2016 № 8 прийнято з порушення чинного законодавства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та визнати протиправним і скасувати протокольне рішення від 20.04.2016 № 8.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації оформлене протоколом № 8 від 20.04.2016.

Зобов'язати департамент містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації видати ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії Смілянському комунальному підприємству «Смілатеплоенерго» (ідентифікаційний код 40207560).

Стягнути з департаменту містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації (вул. Хрещатик, 223, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 40422357) на користь Смілянського комунального підприємства «Смілатеплоенерго» (вул. Дзержинського, 72-А, м. Сміла, Черкаська область, 20700, ідентифікаційний код 40207560) судові витрати із сплати судового збору у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Копію постанови направити сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, або без виклику особи яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанову складено у повному обсязі 09.08.2016.