Рішення

від 05.08.2016 по справі 910/12261/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2016Справа №910/12261/16

За позовомКомунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Газтехсервіс» простягнення 72459 грн. 19 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Боднарюк М.П. - представник за довіреністю № 38/01-06/3 від 05.01.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.08.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехсервіс» про стягнення 72459 грн. 19 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та умов укладеного між сторонами Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 не у повному обсязі сплатив позивачу суборендну плату за користування об'єктом суборенди, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 56300 грн. 12 коп. Крім того, позивач зазначив, що відповідач не відшкодував позивачу вартість спожитої електричної енергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16159 грн. 07 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 порушено провадження у справі № 910/12261/16; розгляд справи призначено на 22.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.08.2016.

04.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач, зокрема, уточнив періоди, за які у відповідача виникла заборгованість зі сплати суборендних платежів та відшкодування вартості спожитої електричної енергії.

У судовому засіданні 05.08.2016 представник позивача подав письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.08.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103039224171.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 05.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові» (орендодавець) та Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (орендар) укладено Договір оренди обладнання № 201, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання згідно з Додатком № 1 до договору за адресою: м. Київ, просп. Ватутіна, 25 на території Північної МЕД та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до п. 4.2 Договору оренди обладнання № 201 від 01.11.2006 строк оренди складає один рік з дати прийняття майна, що орендується, за актом передачі-приймання.

Відповідно до п. 7.1.3 Договору оренди обладнання № 201 від 01.11.2006 орендар має право передавати майно, що орендується за цим договором, за письмовою згодою орендодавця в суборенду третім особам.

Згідно з п. 10.1 Договору оренди обладнання № 201 від 01.11.2006 цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 10.2 Договору оренди обладнання № 201 від 01.11.2006 строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 договору, та закінчується 31.10.2007.

14.09.2007 між сторонами укладено Додатку угоду № 1 до Договору оренди обладнання № 201 від 01.11.2006, якою сторони доповнили п. 10.2 договору, зазначивши, що якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той же термін. Кожна із сторін може достроково вимагати припинення дії цього договору, письмово повідомивши про це іншу сторону за один місяць.

01.11.2006 між Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтехсервіс» (суборендар) укладено Договір № 202 суборенди АГЗП, відповідно до умов якого суборендодавець зобов'язується передати суборендарю, а суборендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування автогазозаправочний пункт (АГЗП за адресою: м. Київ, просп. Ватутіна, 25, на території Північної МЕД) та зобов'язується сплачувати суборендодавцеві суборендну плату.

Відповідно до п. 1.3 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 право суборендодавця на передачу визначеного у п. 1.1 цього договору майна в суборенду передбачено Договром оренди обладнання № 201 від 01.11.2006.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 майно, що орендується, повинно бути передано суборендодавцем та прийнято суборендарем протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору та скріплення його печатками сторін.

Згідно з п. 3.2 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 майно, що орендується, вважається переданим суборендареві з дати підписання акта передачі-приймання майна, що орендується.

Згідно з п. 3.3 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 передання майна, що орендується, в суборенду здійснюється сторонами за актом передачі-приймання.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 строк суборенди складає 1 рік з дати прийняття майна, що орендується, за актом передачі-приймання та не може перевищувати строку дії основного договору, яким є Договір оренди обладнання № 201 від 01.11.2006.

Згідно з п. 10.1 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 10.2 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 договору, та закінчується 31.10.2007. Дія цього договору припиняється також у разі припинення дії Договору оренди обладнання № 201 від 01.11.2006.

14.09.2007 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1, якою сторони доповнили п. 10.2, зазначивши, що якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той же термін. Кожна зі сторін може достроково вимагати припинення дії цього договору, письмово повідомивши про це іншу сторону за один місяць.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором суборенди (піднайму).

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 Цивільного кодексу України)

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З огляду положення п. 10.2 Договору оренди обладнання № 201 від 01.11.2006 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.09.2007) та п. 10.2 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.09.2007), та беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів висловлення як сторонами за Договором оренди обладнання № 201 від 01.11.2006 так і сторонами за Договором № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 заперечень щодо продовження строку дії вказаних договорів після закінчення строку їх дії, вказаних у п. 10.2 договорів, суд дійшов висновку, що за спірний період користування відповідачем об'єктом суборенди Договір № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 був чинним.

01.11.2006 між позивачем та відповідачем було складено Акт, відповідно до якого суборендар розміщує на території площею 400,00 кв.м. за адресою м. Київ, просп. Ватутіна, 25 автомобільний газозаправний пункт (копія долучена позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 04.08.2016).

Судом встановлено, що позивачем було нараховано до сплати відповідачу суборендну плату за листопад 2015 року у розмірі 14108 грн. 63 коп., у грудні 2016 року на суму 14390 грн. 80 коп., у січні 2016 року у розмірі 14491 грн. 54 коп. та у лютому 2016 року у розмірі 14621 грн. 96 коп., що разом становить 57612 грн. 93 коп., що відображено у долучених позивачем до позовної заяви копіях відповідних рахунків на оплату, виставлених відповідачу.

Відповідно до п. 5.1 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 (в редакції Додаткової угоди № 4 від 20.08.2014) розмір суборендної плати за місяць складає 8980 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 1496 грн. 67 коп.

Відповідно до п. 5.2 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 розмір суборендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції поточного місяця.

Перевіривши розміри нарахованої позивачем суборендної плати за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року, суд дійшов висновку, що здійснене позивачем нарахування відповідає положенням укладеного між сторонами договору, зокрема п.п. 5.1. та 5.2 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006, та є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.3 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 суборендна плата сплачується суборендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок суборендодавця, який вказаний в цьому договорі до 20-го числа поточного місяця згідно з рахунком.

При цьому, суд зазначає, що умова договору про здійснення оплати відповідачем згідно з рахунком по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору про здійснення оплати відповідачем згідно з рахунком не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Так само, виставлення рахунку позивачем не може розглядатись як подія, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин.

Крім того, суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 3-3902к09.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони досягли згоди щодо строку сплати відповідачем суборендної плати - до 20-го числа поточного місяця (п. 5.3 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006).

Отже, відповідач повинен був сплатити позивачу суборендну плату за листопад 2015 року у розмірі 14108 грн. 63 коп. у строк до 20.11.2015, суборендну плату за грудень 2015 року у розмірі 14390 грн. 80 коп. у строк до 20.12.2015, суборендну плату за січень 2016 року у розмірі 14491 грн. 54 коп. у строк до 20.01.2016 та суборендну плату за лютий 2016 року у розмірі 14621 грн. 96 коп. строк до 20.02.2016.

Судом встановлено, що 25.11.2015 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 26204 грн. 14 коп., що підтверджується копією банківської виписки з рахунку позивача станом на 25.11.2015 (долучена позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 04.08.2016).

При цьому, у призначенні платежу відповідачем було зазначено - оплата за суборенду за 2015 рік за Договором № 202 від 01.11.2006 та за Договором № 2-2 від 04.02.2013.

У письмових поясненнях, поданих через канцелярію суду 04.08.2016, представник позивача зазначив, що здійснюючи оплати, відповідач у призначенні платежу вказував реквізити двох укладених між сторонами договорів - Договору № 202 від 01.11.2006 та Договору № 2-2 від 04.02.2013, та розподіл сплачених відповідачем коштів (їх розміру) за кожним договором здійснювався позивачем за попереднім погодженням з представником відповідача у телефонному режимі.

З огляду на викладене, частину сплачених відповідачем 25.11.2015 грошових коштів у розмірі 17380 грн. 92 коп. було зараховано в оплату заборгованості за Договором № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006, а решту - в оплату заборгованості за Договором № 2-2 від 04.02.2013, що відображено у розрахунку заборгованості з суборендної плати, долученому позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 04.08.2016.

При цьому, у судовому засіданні 05.08.2016 представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що при надходженні грошових коштів від відповідача без чіткого призначення платежу (без зазначення періоду погашення, місяця оплати) позивач здійснював зарахування сплачених відповідачем грошових коштів в рахунок погашення найдавнішої заборгованості.

Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідач у спірний період не вказував у призначенні платежу конкретного місяця суборенди, за який здійснював оплату (тобто не зазначав чіткого призначення платежу), а зазначав лише реквізити договору, здійснений позивачем порядок зарахування сплачених відповідачем грошових коштів є обґрунтованими та таким, що не суперечить Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Крім того, судом встановлено, що 01.12.2015 між сторонами було укладено Угоду про зарахування однорідних вимог, якою сторони вирішили, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, здійснити зарахування однорідних вимог.

Відповідно до п. 2 Угоди про зарахування однорідних вимог від 01.12.2015 сторони визначають та підтверджують, що сторона 1 (Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст») має до сторони 2 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехсервіс») наступну вимогу, строк якої настав: вимогу на суму 141934 грн. 43 коп., яка виникла станом на 01.12.2015 відповідно до Договору № 202 від 01.11.2006 та Договору № 2-2 від 04.02.2013.

Відповідно до п. 3 Угоди про зарахування однорідних вимог від 01.12.2015 сторона визнають, що сторона 2 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтехсервіс») має до сторони 1 (Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст») наступну вимогу, строк якої настав: вимогу на суму 141934 грн. 43 коп., яка виникла станом на 01.12.2015 відповідно до Договору поставки № 1-7 від 02.01.2013 та Договору поставки № 6-8 від 15.06.2015.

Згідно з п. 4 Угоди про зарахування однорідних вимог від 01.12.2015 з моменту кладення цієї угоди вимоги, зазначені у п.п 2, 3 припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України у такому порядку: вимога сторони 1, зазначена у п. 2 Угоди погашається повністю на суму 141934 грн. 43 коп.; вимога сторони 2, зазначена у п. 3 цієї угоди, погашається повністю на суму 141934 грн. 43 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що шляхом укладення між сторонами Угоди про зарахування однорідних вимог від 01.12.2015 було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог сторін на суму 141934 грн. 43 коп., у зв'язку з чим зобов'язання відповідача зі сплати грошових коштів за Договором № 202 від 01.11.2006 та за Договором № 2-2 від 04.02.2013 були припинені на суму 141934 грн. 43 коп.

Судом встановлено, що частину грошових коштів у розмірі 75420 грн. 64 коп. позивачем було зараховано в оплату заборгованості за Договором № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006, а решту частини - в оплату заборгованості за Договором № 2-2 від 04.02.2013, що відображено у розрахунку заборгованості з суборендної плати, долученому позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 04.08.2016.

Таким чином, враховуючи загальний розмір суборендної плати за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року, яку відповідач повинен був сплатити позивачу, що становить 57612 грн. 93 коп ., беручи до уваги здійснену відповідачем часткову оплату 25.11.2015 на суму 17380 грн. 92 коп. за Договором № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 (відповідно до порядку проведених позивачем зарахувань) та припинення зобов'язань шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 75420 грн. 64 коп. (відповідно до порядку проведених позивачем зарахувань), а також те, що вказані грошові кошти були зараховані позивачем в рахунок погашення найдавнішої заборгованості, яка виникла до листопада 2015 року (відповідно до письмових пояснень позивача), суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача у розмірі 56300 грн. 12 коп ., яку позивач просить стягнути з відповідача, складається із суми заборгованості зі сплати суборендної плати за листопад 2015 року на суму 12795 грн. 82 коп. (частково), зі сплати суборендної плати за грудень 2015 року на суму 14390 грн. 80 коп., зі сплати суборендної плати за січень 2016 року на суму 14491 грн. 54 коп., зі сплати суборендної плати за лютий 2016 року на суму 14621 грн. 96 коп.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 56300 грн. 12 коп. відповідачем суду станом на дату розгляду справи у суді не надано.

При цьому, суд зазначає, що ухвалами від 08.07.2016 та від 05.08.2016 зобов'язував позивача надати суду сам акт приймання-передачі об'єкта оренди (автогазозапрвочний пункт) до Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006, однак позивач вказаного акту суду не надав, та 04.08.2016 подав письмові пояснення, в яких зазначив, що вказаний акт приймання-передачі було втрачено.

Втім, враховуючи відсутність заперечень відповідача та наявні в матеріалах справи докази здійснення відповідачем часткових оплат у спірному періоді та припинення зобов'язань зі сплати суборендної плати шляхом укладення між сторонами Угоди про зарахування однорідних вимог у спірному періоді, суд дійшов висновку, що у спірному періоді (з листопада 2015 року по лютий 2016 року) відповідач фактично користувався об'єктом оренди за Договором № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006.

Крім того, відповідно до п. 5.5 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 (в редакції Додаткової угоди № 4 від 20.08.2014) вартість спожитої електричної енергії відшкодовується суборендарем окремо до 10 числа місяця, наступного за звітним, згідно з рахунком суборендодавця.

Судом встановлено, що за грудень 2015 року відповідач повинен був відшкодувати позивачу вартість спожитої електричної енергії на суму 4234 грн. 00 коп., за січень 2016 року - 6615 грн. 20 коп. та за лютий 2016 року - 5309 грн. 87 коп., що разом становить 16159 грн. 07 коп., що відображено у долучених позивачем до позовної заяви копіях відповідних рахунків на оплату, яку були виставлені відповідачу.

У письмових поясненнях, поданих через канцелярію суду 04.08.2016, позивач зазначив, що розрахунок вартості спожитої відповідачем електричної енергії здійснювався позивачем на підставі рапорту виконроба електротехнічної дільниці позивача щомісячно по фактичним показникам лічильників обліку електроенергії (відповідні копії рапортів про фактичне споживання відповідачем електричної енергії за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року з відомостями показників лічильників обліку долучено позивачем до матеріалів справи).

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів, укладених з Публічним акціонерним товариством «Київенерго» на постачання електричної енергії Комунальному підприємству по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст».

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи положення п. 5.5 Договору № 202 суборенди АГЗП від 01.11.2006 (в редакції Додаткової угоди № 4 від 20.08.2014), що вартість спожитої електричної енергії відшкодовується суборендарем окремо до 10 числа місяця, наступного за звітним, згідно з рахунком суборендодавця, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був відшкодувати позивачу вартість спожитої електричної енергії у грудні 2015 року на суму 4234 грн. 00 коп. у строк до 10.01.2016; вартість спожитої електричної енергії у січні 2016 року - у строк до 10.02.2016 та вартість спожитої електричної енергії у лютому 2016 року - у строк до 10.03.2016.

При цьому, суд зазначає, що умова укладеного між сторонами договору про здійснення оплати відповідачем згідно з рахунком не є строком виконання зобов'язання та не є відкладальною умовою.

Судом встановлено, що відповідач не відшкодував позивачу вартість спожитої у грудні 2015 року - лютому 2016 року електричної енергії на загальну суму 16159 грн. 07 коп., зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 16159 грн. 07 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з відшкодування вартості спожитої електричної енергії за вказаний період у розмірі 16159 грн. 07 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехсервіс» у розмірі 72459 грн. 19 коп. (56300 грн. 12 коп. зі сплати суборендної плати та 16159 грн. 07 коп. з відшкодування вартості спожитої електричної енергії) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехсервіс» про стягнення 72459 грн. 19 коп. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехсервіс» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29; ідентифікаційний код: 24915454) на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, буд. 2; ідентифікаційний код: 03359018) грошові кошти у розмірі 72459 (сімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 19 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.08.2016

Суддя І.М. Отрош