Постанова

від 09.08.2016 по справі 910/14837/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р. Справа№ 910/14837/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників:

позивача: Марченко А.І., довіреність б/н від 03.11.2015,

відповідача: Шапран Л.І., довіреність №13-ню від 11.01.2016,

третьої особи: Марченко А.І., довіреність б/н від 23.11.2015.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016

у справі №910/14837/15 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "СОНАР"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізний кулак"

про стягнення заборгованості 207618,95 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "СОНАР" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" про стягнення заборгованості 207 618,95 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №910/14837/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "СОНАР" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізний кулак" про стягнення заборгованості 207 618,95 грн - задоволено частково.

Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "СОНАР" (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 52, оф.11; ідентифікаційний код 39556992) 202408 (двісті дві тисячі чотириста вісім) гривень 79 копійок основного боргу та 4048 (чотири тисячі сорок вісім) гривень 18 копійок витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна Залізниця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №910/14837/15 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рахунку на оплату йому не надсилались, а тому виходячи із умов Договору №ПЗ/Т-1540/7170 від 27.01.2015, підстави для оплати цих рахунків відсутні.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/14837/15 за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Синиці О.Ф., суддів Ткаченка Б.О., Зеленіна В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2016 апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду. Розгляд справи призначено на 08.06.2016.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09-52/2140/16 від 08.06.2016 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Синиці О.Ф. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14837/15.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу cудової справи між суддями, справу №910/14837/15 за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню. При цьому судова колегія бере до уваги наступне.

31.12.2014 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізний кулак" (виконавець) укладено Договір №ПЗ/Т-1540/7170 від 27.01.2015, предметом якого є зобов'язання виконавця за дорученням замовника забезпечити цілодобову охорону територій та об'єктів локомотивного депо Київ-Пасажирський, при цьому замовник зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг виконавця, згідно умов цього Договору.

Вартість послуг виконавця визначається виходячи з розрахунку за один пост. Всього за Договором підлягає сплаті у місяць 130746,66 грн. Загальна ціна Договору за період з 01.01.2015 по 12.02.2015 становить 185661,00 грн. (п. 3.1., 3.2., 3.3.Договору).

За п. 4.1. Договору, визначена в п.3.2.Договору сума сплачується на поточний рахунок виконавця щомісячно по факту надання виконавцем послуг з охорони протягом 45 банківських днів після надання виконавцем рахунку фактури для оплати, що складається на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або сплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання сторін по договору.

За п. 7.9. Договору, у разі прострочення розрахунків за надані виконавцем послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до актів надання послуг №63 від 28.02.2015 на суму 71662,13 грн та №117 від 31.03.2015 на суму 130746,66 грн, підписаних та скріплених печатками ТОВ "Залізний кулак" та Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", останній прийняв обумовлені Договором послуги, проте грошові кошти за них так і не сплатив, у зв'язку із чим до нього направлялась вимога №11/3К-93 від 22.04.2015 року.

27.05.2015 на адресу відповідача направлялись відповідні рахунки на оплату, що підтверджується описом вкладення та квитанцією на оплату.

02.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізний кулак" (первісний кредитор) уклало із Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Сонар" (новий кредитор) Договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором про надання послуг з охорони №ПЗ/Т-1540/7170 від 27.01.2015 (надалі - Основний договір).

За цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, первісний кредитор повинен передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором, в термін до 3-х робочих днів з моменту підписання даного Договору.

Первісний кредитор зобов'язаний протягом 3- робочих днів з дати підписання даного Договору повідомити Державне територіально-галузеве об'єднання (ДТГО) "Південно- Західна залізниця", що є Замовником за Договором про надання послуг з охорони №ПЗ/Т-1540/7170 від 27.01.2015 про відступлення права вимоги Новому кредитору. (п. 2.2. Договору).

Із матеріалів справи вбачається, що таке повідомлення направлено на адресу відповідача 03.06.2015 разом із копією Договору про відступлення права вимоги та Договору про надання послуг №ПЗ/Т-1540/7170 від 27.01.2015 року.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача 202408,79 грн за надані відповідачу послуги, 1996,36 грн пені та 99,82 грн 3% річних, нарахованих у зв'язку із простроченням оплати.

За приписами ст. 512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. (ч.1 ст.515 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

За приписами ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Так, приписами ст. 515 ЦК України наведені обмеження на заборону заміни кредитора у зобов'язанні та інших заборон щодо заміни кредитора чинним законодавством не передбачено.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/17726/15 від 21.09.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015, відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізний Кулак", Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Сонар" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги укладеного 02.06.2015 між ТОВ "Залізний Кулак" і ТОВ "Охоронна компанія "Сонар".

Суди дійшли до висновку, що положення договору про надання послуг з цілодобової охорони території та об'єктів депо № ПЗ/Т-1540/НЮ від 27.01.2015 не містять умов щодо заборони здійснення відступлення права вимоги за вказаним правочином або здійснення її за згодою боржника та що позивачем не було доведено, що наслідком укладання оспорюваного договору є розголошення відповідачем 2 конфіденційної інформації щодо позивача. При цьому, встановили, що спірний договір лише визначає обсяг прав вимоги, які набуваються відповідачем 1, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, а також те, що чинне законодавство не пов'язує можливість визнання недійсним договору відступлення права вимоги з обставинами розголошення або нерозголошення конфіденційної інформації за зобов'язаннями, у яких здійснюється заміна кредитора, суди дійшли до висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 215, 203 ЦК України для визнання оспорюваного договору недійсним.

Згідно з частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 202408,79 грн. за вищевказаними актами.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1996,36 грн пені та 99,82 грн 3% річних, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Пунктом 4.1. Договору №ПЗ/Т-1540/7170 від 27.01.2015 встановлений термін сплати за надані послуги протягом 45 банківських днів після надання виконавцем рахунку фактури для оплати.

Оскільки, у матеріалах справи наявні докази направлення (опис вкладення та квитанції на оплату) відповідачу рахунків-фактур лише 27.05.2015, враховуючи заявлений позивачем період для нарахування пені та 3% річних з 08.05.2015 по 09.06.2015 та умови п.4.1.Договору щодо строку на оплату вказаних рахунків, то суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову у цій частині.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам вірну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №910/14837/15 відповідає фактичним обставинам справи, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №910/14837/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 у справі №910/14837/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14837/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов