Постанова

від 01.11.2016 по справі 910/14837/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 910/14837/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 у справі № 910/14837/15 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "СОНАР" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізний кулак" простягнення заборгованості 207618,95 грн.

за участю представників: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно) відповідача Шапран Л.І.- дов. від 11.01.2016; третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

09.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "СОНАР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" 202408,79 грн. заборгованості, 1996,36 грн. пені та 99,82 грн. 3% річних. Позов мотивовано приписами статей приписами статей 230-232 Господарського кодексу України, статтями 512, 514, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, неналежним виконанням відповідач своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором, укладеним з третьою особою, право вимоги за яким позивач отримав за договором відступлення права вимоги.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що позивач як виконавець послуг в порушення умов договору про надання послуг не надіслав відповідачу як замовнику рахунок-фактуру, який є підставою для проведення розрахунків між сторонами, а, відтак, спірне зобов'язання щодо оплати послуг відсутнє.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 (суддя Полякова К.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "СОНАР" 202408,79 грн. основного боргу та 4048,18 грн. витрат зі сплати судового збору; у іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Шапран В.В., Буравльов С.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна Залізниця" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказав, що всупереч приписам статей 34 та 43 Господарського процесуального кодексу України суди не повністю з'ясували істотні обставини справи, висновки судів щодо настання строків виконання зобов'язання не ґрунтуються на належних доказах; суди не врахували, що вина відповідача в розумінні статті 614 Цивільного кодексу України у порушенні зобов'язання відсутня, позаяк рахунок на оплату послуг на адресу відповідача не надходив, однак суди попередніх інстанцій зазначеній обставині оцінки не надали.

Позивач та третя особа не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні своїх представників та правом направлення відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (замовник, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізний кулак" (виконавець, відповідач) 31.12.2014 уклали договір № ПЗ/Т-1540/7170 від 27.01.2015, предметом якого є зобов'язання виконавця за дорученням замовника забезпечити цілодобову охорону територій та об'єктів локомотивного депо Київ-Пасажирський, при цьому замовник зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг виконавця, згідно умов цього договору.

Вартість послуг виконавця визначається, виходячи з розрахунку за один пост (пункт 3.1 договору). Всього за договором підлягає сплаті на місяць 130746,66 грн. (пункт 3.2 договору). Відповідно до пункту 3.3 загальна ціна договору за період з 01.01.2015 по 12.02.2015 становить 185661,00 грн.

Визначена в пункті 3.2. договору сума сплачується на поточний рахунок виконавця щомісячно по факту надання виконавцем послуг з охорони протягом 45 банківських днів після надання виконавцем рахунку фактури для оплати, що складається на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (пункт 4 договору).

Пунктом 7.9. договору встановлено, що у разі прострочення розрахунків за надані виконавцем послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Суди також встановили, що на виконання умов договору № ПЗ/Т-1540/7170 від 27.01.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізний кулак" у період лютий-березень 2015 року надало послуги з цілодобової охорони територій та об'єктів локомотивного депо Київ-Пасажирський на загальну суму 202408,79 грн., що підтверджується актами надання послуг № 63 від 28.02.2015 на суму 71662,13 грн та № 117 від 31.03.2015 на суму 130746,66 грн, підписаними та скріпленими печатками сторін договору.

Суди з'ясували, що 27.05.2015 на адресу відповідача направлялись відповідні рахунки на оплату, що підтверджується описом вкладення та квитанцією на оплату (а.с.67).

Суди також установили, що 02.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізний кулак" (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Сонар" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-1540/7170 від 27.01.2015 (основний договір). Новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" належного виконання всіх зобов'язань за основним договором. (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору первісний кредитор повинен передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, в термін до 3-х робочих днів з моменту підписання даного Договору.

Первісний кредитор зобов'язаний протягом 3- робочих днів з дати підписання даного Договору повідомити Державне територіально-галузеве об'єднання (ДТГО) "Південно-Західна залізниця", що є замовником за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-1540/7170 від 27.01.2015 про відступлення права вимоги Новому кредитору (пункт 2.2. Договору).

03.06.2015 відповідача повідомлено про укладання договору про відступлення права вимоги.

Пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Згідно з частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас суди врахували, що договір про відступлення права вимоги був предметом розгляду у господарському суді; рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/17726/15 від 21.09.2015 відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізний Кулак", Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Сонар" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного ними 02.06.2015; судове рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015.

Підставою для звернення з позовом стало неналежне виконання боржником зобов'язань за договором про надання послуг щодо оплати вартості виконаних робіт.

Господарський суд, задовольняючи позов, визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги нового кредитора щодо стягнення вартості виконаних та прийнятих відповідачем робіт за підписаними актами; водночас суд зазначив про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та 3% річних, враховуючи дату надіслання виконавцем рахунку-фактури та обумовлений договором строк здійснення платежів.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, вказав, що відповідач прийняв обумовлені договором послуги, однак розрахунки за договором так і не здійснив; відхилив доводи апеляційної скарги, вказавши, що в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу рахунків-фактур 27.05.2015.

Судова колегія зазначає, що цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Також відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з частиною першою статті 202 Господарського кодексу України, та статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Суди попередніх інстанцій на підставі наведених вище письмових доказів з'ясували, що відповідач отримав послуги з охорони, претензії до якості та обсягу яких відсутні; відповідно до умов договору строк платежу настав, враховуючи наявні докази направлення відповідачу рахунку-фактури на оплату, натомість відповідач оплату послуг не здійснив.

В свою чергу, доводи касаційної скарги ґрунтуються на тих обставинах, що відповідачу рахунок-фактура не надходила, що не може звільняти його від обов'язку оплатити надані та отримані послуги; доказів неналежності здійсненого позивачем поштового відправлення відповідач не надав. За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги є обґрунтованим.

Також помилковими є доводи касаційної скарги щодо його звільнення від відповідальності на підставі статті 614 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку з відповідача стягнуто суму зобов'язання, а відповідальність не застосовано. Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено виняток із загального правила та встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 у справі № 910/14837/15 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г.Коробенко