Постанова

від 02.08.2016 по справі 914/3496/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2016 р. Справа № 914/3496/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б. Мирутенко О.Л.

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пам'ять-Плюс", м. Львів №27 від 05.04.2016р.

на рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2016р.

у справі № 914/3496/15

за позовом: Приватного підприємства "Синевирка", м.Дубляни, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пам'ять-Плюс", м. Львів

про: зобов'язання передати майно та стягнення 722658,90грн. завданих збитків,

За участю представників сторін:

від позивача: Марчук Г.О. - представник на підставі довіреності б/н від 21.09.2015 року, Лемішка І.М. - керівник.

від відповідача: Терновий О.В.-представник на підставі довіреності б/н від 01.08.2016 року, Наконечна О.-А.Є.-представник на підставі довіреності № б/н від 10.09.2015 року;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 23.03.2016р. у справі №914/3496/15 (головуючий суддя Король М.Р., судді Синчук М.М., Крупник Р.В.) позовні вимоги Приватного підприємства "Синевирка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пам'ять-Плюс" про зобов'язання передати майно та стягнення 722658,90грн. завданих збитків- задоволено в частині стягнення 722658,90 грн. завданих збитків. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання передати майно.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 23.03.2016р. у справі №914/3496/15, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пам'ять-Плюс"- подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до відповідача відшкодування збитків, як спосіб захисту цивільних, господарських прав та інтересів позивача, оскільки відсутні всі елементи цивільного правопорушення. Положеннями частин 3, 4 пункту 6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» передбачено, що встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. Матеріали справи не містять доказів протиправної поведінки відповідача та завдання такою поведінкою позивачу матеріальних збитків. Уклавши та підписавши Договір, сторони, ґрунтуючись на власному вільному волевиявленні, на власний розсуд визначили та погодили умови цього Договору, обумовивши право відповідача застосувати оперативно-господарську санкцію у вигляді обмеження доступу позивача до орендованих приміщень у випадку порушення останнім зобов'язань щодо внесення орендної плати. У зв'язку із невиконанням позивачем зобов'язання щодо внесення орендної плати, (що встановлено наявною в матеріалах справи копією рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2015р. у справі №914/4639/14), відповідачем було застосовано до позивача оперативно-господарську санкцію у вигляді обмеження доступу до приміщень на підставі п. 6.5. Договору. Окрім цього, у разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.(ч.2 ст.237 ГК України). Оскільки застосування оперативно-господарської санкції позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалось, відсутнє рішення суду про її скасування, відсутні правові підстави для висновку про незаконність (протиправність) її застосування до позивача. Оскільки матеріали справи не містять акту інвентаризації цінностей з відображенням майна, що є предметом позову, а також будь-яких доказів, що таке майно обліковувалось у даних бухгалтерського обліку позивача, перебувало на балансі підприємства та за якою вартістю обліковувалось, висновок суду про те, що виявлене відповідачем та описане в акті вилучення приміщень майно, є власністю позивача вартістю в 722658,90 грн. є необгрунтованим, а твердження про його втрату ґрунтуються виключно на припущеннях.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2016 р. у справі № 914/3496/15 та відмовити у позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2016р. справу №914/3496/15 призначено судді-доповідачу Гнатюк Г.М.. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 26.04.2016 р..

Ухвалою суду від 24.04.2016 року розгляд справи відкладався на 07.06.2016 року з підстав, наведених у ній.

Розпорядженням керівника апарату суду від 06.06.2016 року № 48 справу №914/3496/15 призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді -Гнатюк Г.М..

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2016р. справу №914/3496/15 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л..

В судових засіданнях 07.06.2016 року, 12.07.2016 року оголошувались перерви у даній справі.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 02.08.2016 року № 441 справу №914/3496/15 призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв'язку із перебуванням у відпустці судді члена- колегії Кравчук Н.М..

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.08.2016р. справу №914/3496/15 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Малех І.Б. та Мирутенко О.Л..

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 02.08.2016 року з'явились представники апелянта, подану апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, надали усні пояснення по суті спору. Окрім того, представником апелянта подано письмові пояснення по справі (№01-04/5496/16 від 28.07.2016 року) та клопотання про призначення технічної експертизи (№ 01-05/3734/16 від 28.07.2016 року). Необхідність призначення експертизи по даній справі апелянт обгрунтовує тим, що вважає підробленими видаткові накладні № У00000001 від 02.08.2014 року та № У00000000734 від 08.06.2014 року які додані по позовної зяви позивачем та на підставі яких останній просить стягнути збитки пов'язані із зіпсованим товаром. Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів зазначає наступне:

відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

При цьому, необхідність призначення судової експертизи пов'язана саме з наявністю при розгляді господарського спору певних питань щодо обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно, оскільки потребують спеціальних знань експерта та можуть бути вирішені шляхом призначення судової експертизи. Зі змісту ст. 41 ГПК України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Також, слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті зокрема, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов'язок.

Згідно приписів п. 2 Постанови Пленуму ВГС України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи через його необґрунтованість та відсутність дійсної потреби призначення її у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції по даній справі вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

суд першої інстанції правильно встановив, що 11.04.2014 р. між ТзОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПАМ'ЯТЬ-ПЛЮС" (орендодавець) та Приватним підприємством "СИНЕВИРКА" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №06, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування нежитлові приміщення за адресою: вул. Городоцька, 367 у м.Львові, загальною площею 253,62 кв.м., а саме: складські приміщення, площею 219,42 кв.м., що знаходяться в будівлі літера Б-1 та офісні приміщення, площею 34,20 кв.м., що знаходяться в будівлі літера Б-5, строком з 11.04.2014 р. до 31.12.2014 р..

Згідно п.1.2. договору об'єкт оренди передається орендарю для здійснення ним підприємницької діяльності.

Відповідно до п.3.5.1 договору, орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку порушення орендарем порядку та строків оплати, передбачених розділом 4 договору.

Відповідно до п.6.5 договору, орендодавець може обмежити право орендаря користуватися об'єктом оренди і не допускати орендаря до приміщень об'єкту оренди відповідно до правил вказаних нижче (п.п.6.5.1.-6.5.6) у випадку порушення орендарем зобов'язань, щодо внесення орендної плати, вимог щодо цільового використання об'єкту оренди, порушення орендарем санітарних норм і правил, норм техніки безпеки, а також протипожежних норм і правил.

Сторонами не заперечується, що скаржник заблокував позивачу доступ до орендованих приміщень, до майна та всієї бухгалтерської документації, яка знаходилась в орендованих складських та офісних приміщеннях у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо внесення орендної плати.

27.06.2014 року представниками позивача разом із представниками покупців був складений акт про блокування і заборону допуску до орендованих приміщень та протидію законній господарській діяльності.

02.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій зазначив, що на складі знаходиться товар з коротким строком придатності. Скаржник у відповіді на претензію (№64 від 07.07.2014 р.) відмовився її задовольнити. У зв'язку з систематичним простроченням оплати за оренду нежитлового приміщення, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПАМ'ЯТЬ-ПЛЮС" на підставі п.п. 3.3, 3.5.1, 3.5 договору оренди письмово повідомлено позивача про одностороннє розірвання вказаного договору. (повідомлення вих. №69 від 15.07.2014 р.).

25.07.2014 р. відповідачем складено акт вилучення з користування нежитлових приміщень орендаря. У вказаному акті наведено перелік майна орендаря, яке виявлено при проведенні огляду приміщень (набутого позивачем на підставі договору безоплатного користування майном від 08.04.2014 р., укладеного з Лемішкою Ігорем Михайловичем: стіл офісний "Пінокіо", стіл комп'ютерний, стіл офісний з тумбою, стіл офісний розкладний, крісло офісне з підлокітниками велике,крісло офісне, крісло офісне з підлокітниками, крісла офісні, друкарський пристрій Canon LBP602OB F158200 серійний номер NCMA 123941, копіюючий пристрій Canon FC 224 номер UUD80948, ноутбук Lenovo G-505, зарядний пристрій до ноутбука Lenovo G-505, модем TP-Link модель TL-WR 740N, радіотелефон Panasonic, калькулятор Assistant AC-2326, шнур USB до друкарського пристрою Canon LBP602OB F158200, подовжувач із заземленням на 5 розеток, колодка з ключами, контролька до колодки, окуляри для виправлення зору з лінзою +1,5 (для читання тексту на моніторі), футляр для окулярів Polaroid, ручка Tukzar, аптечка укомплектована медикаментами першої необхідності, яке було передано позивачу згідно акту передачі майна від 11.04.2014 р.). У акті вилучення з користування нежитлових приміщень орендаря від 25.07.2014 р. відповідач зафіксував перелік майна орендаря, яке виявлено при проведенні огляду приміщень, серед якого, зокрема, зазначено майно, що перебувало в користуванні відповідача на підставі вищевказаного договору безоплатного користування майном від 08.04.2014 р. Копію вказаного акту направлено позивачу 15.08.2014 р. згідно супровідного листа вих. №79 від 15.08.2014 р., в якому містилась пропозиція погасити заборгованість та отримати майно.

Листом вих. №26 від 28.08.2014 р. позивачем направлено скаржнику письмову пропозицію щодо розв'язання ситуації стосовно орендованих приміщень, в якій висловлено умови, зокрема, про те, що орендодавець надає орендарю час для вивезення з орендованих офісних приміщень належного йому майна; орендодавець надає орендарю час для вивезення з орендованих складських приміщень продукції, термін придатності якої не минув, погодивши час вивезення майна, оскільки таке вивезення вимагає залучення додаткової робочої сили та автотранспорту. У відповідь на пропозицію (вих. №99 від 07.10.2014 р.) відповідач запропонував позивачу погасити заборгованість згідно договору оренди та отримати майно. 03.03.2016 року керівниками сторін підписано акт приймання - передачі майна.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно керувався ст. 400 ЦК України, згідно із якою недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно додоговору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна. Однак, оскільки сторонами був підписаний акт приймання - передачі майна, про зобов'язання до повернення якого заявлено позовну вимогу, від 03.03.2016 р., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України. Зазначений висновок сторонами не оскаржувався.

Згідно із ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України). Окрім того, цей спосіб захисту має місце за наявності складу цивільного (господарського) правопорушення, яке включає в себе протиправну поведінку заподіювача шкоди, наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину правопорушника.

Згідно накладних №47 від 19.06.2014 р., №У00000001 від 02.06.2014 р., №У0000000734 від 08.06.2014 р., копії яких містяться в матеріалах справи, позивач придбав товар на суму 722658,90 грн. Вказаний товар було поставлено позивачу згідно товарно - транспортних накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, за адресою: м. Львів, вул.. Городоцька, 367. Однак, станом на момент розгляду спору товарно - матеріальні цінності, наявність яких в складських приміщеннях зафіксована відповідачем у акті вилучення з користування нежитлових приміщень орендаря від 25.07.2014 р., позивачу відповідачем не передано. Факт наявності такого майна підтверджений відповідачем у акті вилучення з користування нежитлових приміщень орендаря від 25.07.2014 р. Зазначеним спростовуються посилання скаржника на недоведеність наявності такого майна.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у відповіді на претензію (від 07.07.2014 р. вих. №64) скаржник посилався на умови договору щодо права орендодавця обмежити право орендаря користуватися об'єктом оренди і не допускати орендаря до орендованих приміщень у випадку порушення орендарем зобов'язання щодо внесення орендної плати. Згідно п.п. 6.5.5 та 6.5.6 договору орендодавець не несе відповідальності за збитки, понесені орендарем внаслідок обмеження права користування об'єктом оренди, якщо орендар був належним чином повідомлений орендодавцем про застосування такого обмеження. Обмеження права орендаря користуватися об'єктом оренди триває до усунення порушень, що стали причиною обмеження права користування. У зв'язку з систематичним простроченням оплати за оренду нежитлового приміщення, ТзОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПАМ'ЯТЬ-ПЛЮС" на підставі п.п. 3.3, 3.5.1, 3.5 договору оренди письмово повідомлено позивача про одностороннє розірвання вказаного договору №69 від 15.07.2014 р..

Однак, вирішуючи спір суд першої інстанції помилково тлумачив зазначені положення договору як такі, які надають право у визначених випадках обмежити доступ орендаря лише до орендованих приміщень, а не до розміщеного у них майна. У такому тлумаченні нівелюється зміст визначеної законом і договором оперативно-господарської санкції. Правомірно застосоване обмеження доступу орендаря до орендованих приміщень має об'єктивним наслідком і обмеження можливості доступу до розташованих у таких приміщеннях об'єктів.

З урахуванням наведеного матеріалами справи не доведено склад відповідного цивільного правопорушення зі сторони відповідача, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення збитків є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. У встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування судового рішення були доведені суду належними доказами.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а відтак, рішення господарського суду Львівської області від 23.03.16 р. у справі № 914/3496/15 у відповідності до ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1 .Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пам'ять-Плюс", м. Львів №27 від 05.04.2016р. задовольнити.

2 . Рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2016 р. у справі № 914/3496/15 - скасувати в частині задоволених позовних вимог. В решті рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2016 р. у справі № 914/3496/15 залишити без змін.

3 .Стягнути з Приватного підприємства "Синевирка" (803381, вул.Львівська 1, м.Дубляни, Жовківський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 36587090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пам'ять-Плюс" (79040, вул. Городоцька 367, м.Львів, код ЄДРПОУ 35327681)- 13263,67 грн.судового збору.

4 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

5 . Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 08.08.2016 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Мирутенко О.Л.