Ухвала

від 04.08.2016 по справі 757/30109/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника особи, яка подала скаргу ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого групи виконувача обов`язків начальника третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» (ЄДРПОУ 37739261, що зареєстроване за адресою: м. Київ, пров.Куренівський, 19/5), засновником (учасником) якого на цей час є Міністерство інформаційної політики України (ЄДРПОУ 39601044, адреса: 01008, місто Київ, Печерський район, вулиця Грушевського, будинок 12/2), якому належать повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ТОВ «Банківське телебачення» в розмірі статутного капіталу 220000000,00 грн., застосувавши засіб забезпечення кримінального провадження у вигляді заборони директору ТОВ «Банківське телебачення» ОСОБА_6 та/чи іншій уповноваженій ТОВ «Банківське телебачення» чи Міністерства інформаційної політики України особі розпорядження усім рухомим і нерухомим майном, що належить на праві власності ТОВ «Банківське телебачення».

Згідно ухвали суду, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з огляду на те, що усе рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» є предметом та доказом злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України, а арешт майна спрямований на забезпечення кримінального провадження в частині виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено санкцією ст. 209 КК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції директор ТОВ «Банківське телебачення» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно ТОВ «Банківське телебачення», поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 23.06.2016 року.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що розгляд сказаного клопотання слідчого проводився за відсутності представника власника майно, про постановлене рішення вони дізнались випадково лише 01.07.2016 року, а тому відповідно до вимог ст. 395 КПК України, пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, на думку апелянта, підлягає поновленню.

Окрім цього, як вказує апелянт у своїй апеляційній скарзі, при постановленні рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя не врахував те, що такий захід забезпечення кримінального провадження призведе до неможливості реалізації Закону України «Про систему іномовлення України», виконання стратегічно важливих державних програм та замовлень, здійснення оперативного, об`єктивного інформування про події в Україні, офіційну внутрішню і зовнішню політику та позицію держави, діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фактично повне блокування системи іномовлення та зупинення діяльності ряду державних підприємств, в тому числі стратегічних, що в свою чергу потягне за собою нанесенню Державі збитків.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого суддя законною та обґрунтованою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не було пропущено, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 23.06.2016 року було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, копія оскаржуваної ухвали представником власника майна отримана лише 01.07.2016 року, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

22.06.2016 р. старший слідчий групи виконувач обов`язків начальника третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, посилаючись на те, що незастосування засобу забезпечення кримінального провадження у вигляді заборони розпорядження усім рухомим та нерухомим майном, що належить на праві власності ТОВ «Банківське телебачення», може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

23.06.2016 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання слідчого про накладення арешту було задоволено та накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно ТОВ «Банківське телебачення».

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив розумність та співрозмірність втручання у діяльність ТОВ «Банківське телебачення» з потребами кримінального провадження, а тому доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків слідчого судді, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого групи виконувача обов`язків начальника третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» (ЄДРПОУ 37739261, що зареєстроване за адресою: м. Київ, пров.Куренівський, 19/5), засновником (учасником) якого на цей час є Міністерство інформаційної політики України (ЄДРПОУ 39601044, адреса: 01008, місто Київ, Печерський район, вулиця Грушевського, будинок 12/2), якому належать повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ТОВ «Банківське телебачення» в розмірі статутного капіталу 220000000,00 грн., застосувавши засіб забезпечення кримінального провадження у вигляді заборони директору ТОВ «Банківське телебачення» ОСОБА_6 та/чи іншій уповноваженій ТОВ «Банківське телебачення» чи Міністерства інформаційної політики України особі розпорядження усім рухомим і нерухомим майном, що належить на праві власності ТОВ «Банківське телебачення», залишити без змін, а апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/2338/2016 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1