Постанова

від 10.08.2016 по справі 922/6283/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2016 р. Справа № 922/6283/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1637 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 28.01.16 у справі

за позовом ТОВ "Ю-Оіл", м. Харків,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, м. Харків,

до Wellbegan International Corp., Panama city, Republic of Panama

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за контрактом №2-15/SV від 06.02.2015 та заборгованість за контрактом №1-15/DU від 06.02.2015.

В обґрунтування свого позову, позивач вказує, що він поставив, а відповідач прийняв продукцію, але оплату її вартості у встановленому договором порядку та строки належним чином не здійснив. В якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2016 року (суддя Прохоров С.А.) у позові відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати та залишити позов без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

06 лютого 2015 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено контракти №2-15/SV та №1-15/DU.

Згідно із п.1.1 вказаних контрактів продавець продає, а покупець купує нерафіновану соняшникову олію, із насіння врожаю 2014 та 2015 року, (далі - «Товар»), у кількості і на умовах визначених в Специфікаціях до даного Контракту, які є його невід'ємною частиною.

Згідно із п.1.3 Договору, повний опис Товару вказаний у Специфікації.

Відповідно до п.3.1 та 3.2 Контрактів, валюта Контракту та валюта платежу - долари США.

Згідно із п. 3.3 Контрактів, ціна Товару вказується у відповідних Специфікаціях, що підписуються на кожну окрему партію Товару і є невід'ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до п. 6.1 Контрактів, оплата за Товар здійснюється на підставі інвойса в доларах США шляхом банківського переводу грошових коштів на валютний рахунок Продавця, в порядку і строки, вказані в даному Контракті або в Специфікації на поставку конкретної партії Товару.

Згідно із п. 6.2 Контрактів, оплата здійснюється по факту його поставки протягом 5 банківських днів.

Позивач, в своїй позовній заяві, вказує, що відповідно до умов вказаних контрактів він поставив відповідачеві товар на загальну суму 4314058,30 дол. США, проте відповідач не здійснив оплату вартості вказаного товару.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав господарському суду першої інстанції жодних доказів виконання ним своїх обов'язків щодо поставки відповідачу товару (специфікацій, податкових накладних, товарно-транспортних накладних тощо), доказів переміщення товару через територію України, інших доказів, які підтверджують факт поставки позивачем товару та факт виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати позивачу грошових коштів за цими контрактами.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, такими, що не підтверджуються наданими суду доказами та не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд неодноразово належним чином повідомляв позивача про дату, час та місце розгляду справи, направляючи свою кореспонденцію на адресу, вказану позивачем у позовній заяві.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Проте, копії ухвал місцевого господарського суду, направлені на адресу позивача були повернуті підприємством зв'язку на адресу господарського суду Харківської області із посиланням на закінчення терміну зберігання.

Таким чином, місцевим господарським судом вжито всі заходи для належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, а доводи апеляційної скарги щодо неотримання відповідачем копій ухвал суду відбулось не через неналежні дії суду.

Подані позивачем до Харківського апеляційного господарського суду 02.07.2016 року докази не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

Так, згідно з положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Позивав не навів господарському суду апеляційної інстанції жодного обґрунтування неможливості подання цих доказів суду першої інстанції, з огляду на те, що, як було встановлено вище, повідомлявся судом належним чином про дати, час та місце судових засідань.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що під час звернення до господарського суду першої інстанції ним не було сплачено судовий збір за подання позовної заяви, а клопотання про відстрочення сплати судового збору залишено ухвалою господарського суду Харківської області без задоволення.

Позивач, із посиланням на положення статей 61 та 63 Господарського процесуального кодексу, зазначає, що місцевий господарський суд повинен був за відсутності доказів сплати судового збору та документів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Також, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскільки ним не було виконано вимоги ухвали суду від 12.01.2016 року, якою відкладено розгляд справи та зобов'язано позивача надати докази сплати судового збору, то господарський суд першої інстанції повинен був залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Вищевказані обставини, вказані в обґрунтування апеляційної скарги, позивач вважає порушеннями чинного процесуального законодавства, проте з такими доводами колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд, приймаючи до позову заяву до розгляду, а в подальшому, у зв'язку із необхідністю що виникла, витребовуючи у позивача необхідні докази, діяв відповідно до порядку, передбаченого пункту 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого, якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК), зокрема, з метою: одержання необхідних доказів.

Також, з правового аналізу положень чинного Господарського процесуального кодексу України та відповідно до положень пункту 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вбачається, що не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно ж до статті 49 ГПК України, при відмові в позові судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи, що при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення 4314058,30 дол. США (еквівалент 99606452,55 грн. за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду з позовом), позивачем не було сплачено судовий збір, місцевий господарський суд правомірно стягнув з позивача на користь державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви.

За викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення господарського суду Харківської області, тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.08.2016 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.