Вирок

від 09.08.2016 по справі 369/13139/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13139/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/604/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 18 09.08.2016

ВИРОК

Іменем України

09 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого - судді : - ОСОБА_2

суддів : - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретар - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

за участю прокурора - ОСОБА_7 , ОСОБА_8

обвинуваченого - ОСОБА_9

представника потерпілого - ОСОБА_10 , ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015110200003521 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області ОСОБА_12 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.03.2016 року, яким,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта неповна середня, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 17.11.2010 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 08.08.2013 року по відбуттю покарання,

- визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ТОВ «Компанія «Парадиз» 157617 грн. 14 коп. завданої майнової шкоди.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду, ОСОБА_9 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно у великих розмірах, за наступних обставин.

17.09.2015 року близько 16 години, ОСОБА_9 , маючи прямий умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб поблизу себе, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник до квартири АДРЕСА_2 , звідки повторно таємно викрав товарно-матеріальні цінності, які належать ТОВ «Компанія «Парадиз»: лічильники NP-06 TD MME 1F. 1SMU 1 ф. 5-65А в кількості 111 (ста одинадцяти) штук вартістю за один 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 80 коп. загальною вартістю 141502 (сто сорок одна тисяча п`ятсот дві) грн. 80 коп., один лічильник NP-06 TD ME. 3FTx PD-U 5-6A вартістю 3481 (три тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 38 коп., лічильники NP-06 TD MME 3FD SMxPD-U 100A в кількості 3 (трьох) штук вартістю за 1 (одну) штуку 3481 (три тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 38 коп. загальною вартістю 10444 (сто чотири чоти ста сорок чотири) грн. 14 коп., фугу СЕ 43 антрацит 2 кг в кількості 14 (чотирнадцять) штук вартістю за 1 (одну) штуку 100 (сто) грн. 63 коп. загальною вартістю 1408 (одна тисяча чотириста вісім) грн. 82 коп., один обігрівач електричний EVO EN-3000, 3кВт вартістю 780 (сімсот вісімдесят) грн., з місця злочину зник та викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдавпотерпілому ТОВ «Компанія «Парадиз»майнової шкоди на загальну суму 157617 (сто п`ятдесят сім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 49 коп.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та фактичні обставини справи, просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.03.2016 року відносно ОСОБА_9 скасувати в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та ухвалити свій вирок, яким визнати винним ОСОБА_9 за ч. 4 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць. На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на незаконність вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання ОСОБА_9 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість. Незважаючи на вимоги закону, судом при призначенні покарання не враховано, що ОСОБА_9 раніше судимий вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17.11.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 08.08.2013 року з Шосткинської ВК в Сумській області по відбуттю строку покарання, тобто будучи раніше судимим за вчинення умисного тяжкого злочину проти власності, скоїв новий умисний злочин проти власності, що вказує на його небажання виправитися та вести законослухняний спосіб життя, а також те, що ОСОБА_9 усвідомлював протиправність та суспільну небезпеку вчиненого ним діяння, знаючи про невідворотність покарання, свідомо порушив закон про кримінальну відповідальність.

Крім того судом належним чином не враховано те, що ОСОБА_9 не працює, завдану шкоду потерпілому не відшкодував.

Заслухавши доповідь судді, думку сторін кримінального провадження: прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити,обвинуваченого, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, представника потерпілого, який при вирішенні вимог апеляційної скарги поклався на думку суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку суду 1-ої інстанції, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, викладених у вироку і належно оцінених судом. Діям обвинуваченого дана правильна юридична оцінка. Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_9 та кваліфікації його дій за ч.4 ст. 185 КК України сторонами кримінального провадження не оспорюється.

Щодо доводів апеляційної скарги першого заступника прокурора про незаконність призначеного ОСОБА_9 покарання, то вони, на думку колегії суддів, є частково обгрунтованими.

Згідно статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що при призначенні ОСОБА_9 покарання за ч.4 ст. 185 КК України було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, його стан здоров`я, вік, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив вид та розмір призначеного ОСОБА_9 покарання, вказане покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. А тому доводи апеляційної скарги першого заступника прокурора про м`якість призначеного ОСОБА_9 покарання за ч.4 ст. 185 КК України є необґрунтованими.

Крім того, апеляційна скарга першого заступника прокурора в цій частині не вмотивована, доводів на підтвердження наведених в ній вимог щодо необхідності призначення ОСОБА_9 за ч.4 ст. 185 КК України покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі апеляційна скарга не містить.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування щодо ОСОБА_9 ст. 75 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є слушними.

Так, суд першої інстанції при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням недостатньо врахував обставини справи, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, оскільки злочин, передбачений ч.4 ст. 185 КК України є умисним тяжким злочином проти власності, особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_9 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за умисний злочин проти власності, звільнившись з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став та знову скоїв аналогічний умисний тяжкий злочин, що свідчить про стійке небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працює, завдану злочином шкоду не відшкодував, а тому вказані обставини не дають підстав для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання.

За змістом ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, а тому твердження в апеляційній скарзі прокурора про неправильне застосування судом положень ст.75 КК України та безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання є обґрунтованими, отже вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням в цій частині нового вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

З А С У Д И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області ОСОБА_12 задовольнити частково.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.03.2016 року щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання - скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту його затримання.

В іншій частині вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.03.2016 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його касаційне оскарження.

На вирок суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_13