Ухвала

від 17.10.2017 по справі 369/13139/15-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

17 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі

судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження № 12015110200003521 касаційну скаргу прокурора на вирок Апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2016 року щодо ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 березня 2016 року

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України судимого за вироком від 17 листопада 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки,

засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_6 звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки і покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено цивільний позов.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання й ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 17 вересня 2015 року близько 16.00 год. шляхом відтискання металопластикового вікна проник у квартиру АДРЕСА_2 , звідки таємно повторно викрав товарно-матеріальні цінності, належні ТОВ «Компанія «Парадиз», на загальну суму 157617,49 грн, що є великим розміром.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості й правильності кваліфікації дій засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, оскільки вважає, що вирок ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, про що наводить відповідні доводи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційної скарги, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_6 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 4 ст. 185 КК не оскаржувалися.

Згідно з ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Апеляційний суд при ухваленні обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 цих вимог дотримався.

Відповідно до ст. 374 КПК у мотивувальній частині обвинувального вироку зазначаються мотиви призначення покарання, а в резолютивній покарання та його остаточна міра, обрана судом.

Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок щодо ОСОБА_6 у частині призначеного покарання і призначив засудженому за ч. 4 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

У мотивувальній частині цього вироку суд навів переконливі доводи, чому місцевий суд безпідставно звільнив ОСОБА_6 від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Тобто суд визначив міру покарання таким чином, що при виконанні вироку не виникне жодних сумнівів щодо виду й розміру покарання, призначеного судом.

Те, що суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, а не в частині звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК, як, на думку скаржника, мав би зробити суд, не є у цьому випадку істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Безпідставними є й доводи про те, що апеляційний суд в обвинувальному вироку повинен був визнати засудженого винуватим у пред`явленому обвинуваченні, адже обставини провадження, встановлені місцевим судом, у цій частині не оспорювались, а тому суд не мав процесуальних підстав, передбачених статтями 404, 420 КПК, для перевірки доведеності факту винуватості особи, якщо не вбачав у його діянні ознак менш тяжкого злочину чи меншого обсягу обвинувачення.

Кримінальним процесуальним законом у таких випадках не передбачено двічі (за двома обвинувальними вироками) визнавати особу винуватою у вчиненні злочину.

Покарання, призначене ОСОБА_6 апеляційним судом, на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому й особі засудженого, воно є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

Отже, доводи про те, що апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при скасуванні вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та ухваленні свого вироку, є необґрунтованими, а тому підстав для скасування вироку суду апеляційної інстанції не вбачається.

У зв`язку з наведеним касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись п. 6 розділу XII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3