Ухвала

від 11.08.2016 по справі 535/511/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/511/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2357/16Головуючий у 1-й інстанції Загнійко А. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,

За участю секретаря: Шевченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 15 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк" про визнання недійсним договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - відділ Держгеокадастру у Котелевському районі Полтавської області ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма «Маяк», визначивши третьою особою Відділ Держгеокадастру у Котелевському районі Полтавської області, прохаючи суд визнати недійсним договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 18.05.2010 року, що зареєстрований у Відділі Держкомзему у Котелевському районі Полтавської області 30.12.2011 року, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за №53222819000000103945554.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 15 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Агрофірма «Маяк» про визнання недійсним договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відмовлено у повному обсязі.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, який, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Державним актом на право приватної власності на землю І-ПЛ №052367 від 06.04.1999 року, на підставі рішення 6 сесії 23 скликання Козлівщинської сільської ради від 02.02.1999 року, позивачу передано у приватну власність земельну ділянку для сільськогосподарського використання площею 6,4 га, що розташована на території Козлівщинської сільської ради (а.с.10).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.04.2016 року, ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер 5322281900:00:001:0394, яка розташована на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3996 га. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена відділом Держкомзему у Котелевському районі Полтавської області 30.12.2011 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 11.05.2011 року (а.с.7-9).

Згідно з договором про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного між власником земельної ділянки ОСОБА_2 та користувачем земельної ділянки Товариством з обмеженою діяльністю «Агрофірма «Маяк» 18.05.2010 року, землевласник надає, а землекористувач одержує право користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою отримання сільськогосподарської продукції та доходів від неї (п. 1.1 Договору). Право користування передається на земельну ділянку загальною площею 6,4 гектари, яка розташована на території Козлівщинської сільської ради (за межами населенного пункту) Котелевського району Полтавської області, у тому числі рілля 6,4 га. (п. 2.1 Договору). Строк дії договору 10 років. Договором визначено умови плати за користування земельною ділянкою, строку передачі земельної ділянки в користування та її використання, порядок зміни умов договору та припинення його дії, умови повернення земельної ділянки, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору. Відповідно до п.10.3 договору, невідємними частинами договору є: копія Державного акта на право власності на земельну ділянку, акт приймання-передачі об`єкта землекористування від 18.05.2010 року, підписаний сторонами (а.с.10,11-13).

Відповідно до ч. 1 ст.102-1 Земельного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з нормою ч. 5 ст. 102-1 Земельного кодексу України, укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що суд першої інстанції, взявши як мотив свого рішення постанову КМУ «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» від 09.09.2009 року № 1021, що діяла на момент укладення та реєстрації спірного договору, не врахував, що постанова стосується державних актів на право власності на земельну ділянку, в яких зазначається кадастровий номер ділянки, а позивач має «Державний акт на право приватної власності на землю», в якому кадастровий номер відсутній.

Із вказаним твердженням апелянта колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

Так, згідно з абзацом 1 пункту 21 постанови КМУ «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» від 09.09.2009 року № 1021, державна реєстрація обмежень використання земельної ділянки, земельного сервітуту, емфітевзису і суперфіцію в разі

відсутності підстав для відмови в такій реєстрації здійснюється

одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. У разі, коли обмеження використання земельної ділянки, земельний сервітут, емфітевзис і суперфіцій встановлено після державної реєстрації земельної ділянки чи за окремим договором,

заповітом або рішенням суду, їх реєстрація здійснюється протягом

14 календарних днів з дати подання документів.

З огляду на викладене, вбачається, що вищевказана постанова регулює й правовідносини щодо державних актів на право приватної власності не землю, а не на земельну ділянку, у яких, відповідно, ще відсутній кадастровий номер.

Також апелянт вказав, що суд першої інстанції у мотивувальній частині жодним чином не проаналізував позицію позивача стосовно того, що спірний договір складений сторонами і підписаний 18.05.2010 року на об`єкт (земельну ділянку), яка з 30.12.2011 року перестала існувати, а замість неї сформована нова земельна ділянка з кадастровим номером: 5322281900:00:001:0394. Тобто, договір складений у порушення норм Закону й на неіснуючу з 20.12.2011 року земельну ділянку.

Вказане твердження колегія суддів також вважає помилковим з огляду на норму ч. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр України», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2001 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на спірну земельну ділянку виникло ще 06.04.1999 року на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія І-ПЛ №052367. Отже, на момент укладення договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 18.05.2010 року, земельна ділянка вже була сформована.

Нормами статей 10 , 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом невірно або неповно встановлено обставини справи, допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегією суддів встановлено, що рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу та залишає оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 15 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий: В.А. Чічіль

Судді: С.Ю. Мартєв

ОСОБА_3

З оригіналом згідно: ОСОБА_1