Постанова

від 10.08.2016 по справі 907/1287/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 907/1287/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В., суддівДанилової Т.Б., Корсака В.А.,

за участю представників: позивачаМаркусь М.І. (дов. від 24.12.2015 р. б/н) відповідача, третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Кару Інвест" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі №907/1287/15 Господарського суду Закарпатської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кару Інвест" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Електрон-Іршава" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1.Відділу державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції 2.Державної податкової інспекції у Іршавському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області простягнення заборгованості на суму 406 333,33 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кару Інвест" звернулось до господарського суду Закарпатської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон-Іршава" про стягнення заборгованості у сумі 406 333,33 грн.

Позивач в своїй позовній заяві обґрунтовує позовні вимоги тим, що він придбав майно відповідача на прилюдних торгах, а тому має право на податковий кредит.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.02.2016 р. (суддя Йосипчук О.С.), позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон-Іршава" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кару Інвест" заборгованість в розмірі 406 333,33 грн. та судовий збір у розмірі 6095, 00 грн.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кару Інвест", а також вказав про те, що позивач довів безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача, який завдав йому шкоду та самою шкодою.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 р. (колегія суддів: головуючий Скрипчук О.С., судді Дубник О.П., Матущак О.І.), рішення господарського суду Закарпатської області від 26.02.2016 р. скасовано, прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кару Інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 07.07.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.07.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрон-Іршава" висловлює позицію щодо даної касаційної скарги, та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін.

У поясненнях до касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Кару Інвест" неодноразово висловлювало свою позицію щодо прийнятої судом апеляційної інстанції постанови, та просило рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Відповідач та треті особи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте, не скористались правом присутності своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції 10.08.2016 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 10.08.2016 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконанні у відділі державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження №48199252 по виконанню виконавчого напису нотаріуса №848 від 25.12.2009 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: частину майнового комплексу в складі: гаражів, позначені на плані літ. "Е", цех "Модуль", позначений 6на плані літ. "З", адміністративно-побутовий комплекс під літерою "З штрих", склад "Модуль", позначений на плані літ. "Л", які знаходяться за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул. Федорова, 36 "А", власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрон-Іршава", що виступало майновим поручителем по кредитним зобовязанням ТОВ "Янтарний".

10.09.2015 р. Державним підприємством "Інформаційний Центр" Міністерства юстиції України проведено електронні торги з реалізації описаного державним виконавцем вказаного вище нерухомого майна, що належало на праві власності відповідачу (реєстраційний номер лота - 93749), за визначеною ціною продажу в розмірі 2 438 000,00 грн., про що складено відповідний Протокол № 114354.

Згідно з вказаним Протоколом переможцем з продажу зазначеного нерухомого майна (реєстраційний номер лота - 93749), стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Кару-Інвест", що підтверджується Протоколом № 114354 проведення електронних торгів від 10.09.2015 р.

Кошти за придбане майно по лоту №93749 переможцем електронних торгів було сплачено на рахунок відділу ДВС Іршавського районного управління юстиції у повному обсязі.

На підтвердження зазначених обставин продажу позивачу зазначеного вище нерухомого майна за вказаною ціною свідчить також Акт про реалізацію предмета іпотеки від 07.10.2015 р. (копія міститься в матеріалах справи).

Придбане позивачем нерухоме майно було звільнено з-під арешту згідно з постановою начальника відділу ДВС Іршавського РУЮ від 07.10.2015 р. ВП№36713103.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кару-Інвест" на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.12.2015 р., на підставі виданого приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу свідоцтва від 14.12.2015 р., яке посвідчує придбання позивачем на електронних торгах за ціною 2 438 000,00 грн. частини нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул. Федорова, 36 "А".

Зазначений факт, також, підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформований 14.12.2015 р.

На письмове звернення позивача (лист від 23.12.2015 р.) (як покупця нерухомого майна) до ТОВ Електрон-Іршава" (як власника цього майна) щодо видачі належно оформленої податкової накладної по придбанню вказаного вище нерухомого майна на електронних торгах загальною вартістю 2 438 000,00 грн., та проведення електронної реєстрації податкової накладної в порядку визначеному діючим законодавством, відповідач не прореагував та відповідних дій з видачі і оформлення податкової накладної з цієї господарської операції не здійснив.

За цих обставин та у зв'язку з неможливістю відшкодувати сплачені за цією оперцією суми податку на додану вартість, позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом з метою захистити свої порушені права.

Приймаючи рішення у даній справі суд апеляційної інстанції правомірно зауважував про наступне.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Відповідно до статті 224 Господарськог кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В той же час, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права (частина 1 статті 22 Цивільного кодексу України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивач має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (статті 224, 225 Господарського кодексу України та статті 623 Цивільного кодексу України), або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди за відсутності між сторонами договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність та розмір упущеної вигоди, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і завданою шкодою покладено на позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кару Інвест" в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на статті 187, 189, 198, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 201.10. статті 201 Податкового кодексу (на норми якої посилається позивач), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом апеляційної інстанції встановлено що, станом на момент придбання позивачем на електронних торгах зазначеного вище нерухомого майна та до 28.01.2016 р. діяв наказ Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. № 966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість".

Згідно п. 17 розділу 3 зазначеного Порядку у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та скановані копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

В подальшому, 28.01.2016 р. наказом Міністерства фінансів України № 21 було затверджено "Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (який був чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Згідно з п. 18 розділу 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця за формою згідно з (Д8) (додаток 8). Копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податків у строки, передбачені для подання податкової декларації. Копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податків у строки, передбачені для подання податкової декларації.

Також, згідно листа Міністерства доходів і зборів України від 13.01.2014 р. № 448/6/99-99-19-04-02-15 "Щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартість" відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Отже, чинним законодавством та наведеними вище підзаконними актами передбачено право покупця на оскарження дій постачальника у випадку його відмови подати податкову накладну.

Конкретний спосіб захисту прав покупця у разі порушення своїх обов'язків продавцем - це подача заяви із скаргою на постачальника одночасно з декларацією за звітний податковий період.

Судом апеляційної інстапнції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кару Інвест" не скористалося своїм правом на звернення до Державної податкової інспекції зі скаргою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрон-Іршава" (за формою згідно з Д8) щодо відмови у наданні податкової накладної та з копією документів передбачених статтею 201 розділу 5 Податкового кодексу України.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає обов'язок на кредитора довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі ненадання відповідачем податкової накладної.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кару Інвест" не зверталося до державної податкової інспекції із скаргою на відповідача (за формою згідно з Д8) щодо відмови у наданні податкової накладної та з копією документів передбачених статею 201 розділу 5 Податкового кодексу України, слід вважати що ним не доведено, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати відшкодування ПДВ.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків, через відсутність складу цивільного правопорушення.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне доповнити мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції та зауважити про таке.

Так, реалізація майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон-Іршава" (боржника) відбувалася згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Продаж такого майна відбувається відповідно до Типового положення про порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2012 р. №68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за №745/4038.

Відповідно до п. 5.1 Положення переможець торгів на підставі копії затвердженого протоколу прилюдних торгів перераховує суму грошових коштів, зазначену в затвердженому протоколі прилюдних торгів, яка дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди спеціалізованої організації за цим лотом, сплаченої на поточний рахунок організатора торгів.

В свою чергу, при продажу майна на публічних торгах боржник не отримує кошти на банківський рахунок, не отримує він вказану суму і готівкою.

Згідно законодаства переможець торгів не зможе розрахуватися інакше, ніж переказавши кошти на банківський рахунок організатора торгів - в іншому разі він не отримає права власності на предмет торгів.

Як вже зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кару-Інвест" придбало на електронних торгах частину спірного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул. Федорова, 36 "А" за ціною 2 438 000,00 грн.

Кошти за придбане майно по лоту №93749 переможцем електронних торгів було сплачено на рахунок відділу ДВС Іршавського районного управління юстиції у повному обсязі.

Відповідно до висновку про вартість майна, який міститься в матеріалах справи, частина спірного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул. Федорова, 36 "А", склала: 2 926 600 грн. - з ПДВ, а без ПДВ - 2 438 000,00 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції вказує, що надані позивачем документи, а саме: свідоцтво (а.с. 8), витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 9), протокол електронних торгів (а.с. 15-16) не містять у ціні реалізованого майна суму ПДВ.

Також, позивачем не було надано і платіжне доручення (за яким здійснювалась оплата вартості придбаного майна), яке б підтверджувало сплату зазначеної суми саме з ПДВ.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що сплачена позивачем ціна товару суму ПДВ не містить.

Колегія суддів зазначає і про те, що операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки цю операцію неможливо кваліфікувати як продаж або поставку товарів з наступних причин:

-вилучення державним виконавцем арештованого майна у боржника здійснюється не на підставі цивільно-правового договору, а виключно в силу закону на підставі виконавчого документа;

-при вилученні арештованого майна не відбувається переходу права власності від боржника до відповідного органу Державної виконавчої служби;

-при вилученні арештованого майна боржник не отримує від органу Державної виконавчої служби компенсації його вартості.

Але при цьому не відбувається також безоплатна передача арештованого майна, оскільки йдеться не про добровільну передачу майна, а про захід примусового виконання.

З викладеного вище можна дійти висновку, що при здійсненні операцій із продажу арештованого майна через спеціалізовані організації податкові зобов'язання виникають лише із суми винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна боржника, а не з усієї вартості реалізованого майна.

При цьому, датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата отримання коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а датою збільшення податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.

Тобто податкові зобов'язання (на суму винагороди організатора аукціону) виникають у спеціалізованої організації з дня надходження коштів від переможця торгів, з яким підписується протокол прилюдних торгів.

Отже, щодо податкових зобов'язань із ПДВ за результатами публічних торгів - ці зобов'язання виникають лише в організатора аукціону і виключно в межах суми винагороди за проведення торгів.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вказує про відсутність підстав вважати, що придбаний позивачем товар дає йому право на податковий кредит, такі твердження позивача є надуманими і суперечать матеріалам справи.

Відповідно до приписів 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Кару Інвест" посилається на рішення Євпропейського суду з прав людини, які на його думку, підтверджують його позицію щодо позбавлення права на мирне володіння майном.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що у контексті статті 1 Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право позивача на мирне володіння майном у вигляді відшкодування ПДВ не порушено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кару Інвест" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кару Інвест" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі №907/1287/15 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В. Корсак