Рішення

від 04.08.2016 по справі 911/2095/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2016 р. Справа № 911/2095/16

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 сільської ради

про стягнення 165 490,48грн

Суддя С.І.Чонгова

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність №1 від 20.07.2016);

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 374-02-12 від 14.07.2016).

СУТЬ СПОРУ: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 сільської ради про стягнення 165 490,48грн у т.ч.:

- 95 000,00грн- основна заборгованість;

- 46 455,00грн - збитки від інфляції за період з січня 2016 по травень 2016;

- 4271,09грн - проценти за період з 06.04.2014 по 16.05.2016;

- 19 764,39грн - пеня за період з 30.12.2015 по 30.06.2016.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем порушено зобов'язання за договором про підряду №12 від 07.11.2014, в частині оплати за проведені роботи.

Відповідач у справі - ОСОБА_2 сільської ради у відзиві на позов зазначає, що заборгованість останнього перед позивачем за підписаними актами складає 96106,00грн, також відповідач зазначає про те, що його рахунки заблоковано у зв'язку з чим останній не може виконати зобов'язання з оплати.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2014 між сторонами у справі - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - виконавець) та ОСОБА_2 сільською радою (далі - замовник) укладено договір підряду №12 (а.с.7-8, далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт - Капітальний ремонт м'якої покрівлі4-х поверхового будинку по вул. Освіти, 7, с. Зелений бір, ОСОБА_2 сільської ради, Васильківського району Київської області, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Згідно п. 1.5 договору, факт належного виконання виконавцем робіт за вказаним договором підтверджується актами та довідками підписаними сторонами щодо всього об'єму робіт.

Загальна ціна договору (вартість робіт) складає 95 000грн (п. 2.1 договору).

Як визначено п. 2.3 договору, ціна договору в сторону її збільшення може бути змінена за згодою сторін, про що укладається додаткова угода.

Відповідно до п. 3.3 договору, повний розрахунок замовником проводиться на протязі п'яти днів після підписання актів виконаних робіт.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем виконані роботи за договором на загальну суму 96 106,00грн, про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (а.с.9-12), які підписані сторонами 24.12.2014.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачем під час розгляду справи, відповідачем не оплачені вказані роботи.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати виконаних за договором робіт, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зазначеного зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, у зв'язку з чим до відносин сторін у справі підлягають застосуванню спеціальні норми, які регулюють підрядні відносини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Враховуючи умови, визначені п.3.3 договору, остаточний розрахунок проводиться на протязі 5 днів після підписання актів.

Таким чином, за актами останнім днем строку виконання зобов'язання з оплати є 29.12.2014.

Відповідачем не виконані взяті на себе зобов'язання з оплати прийнятих робіт, хоча строк виконання такого зобов'язання настав.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, враховуючи, що в договорі сторонами встановлено, що ціна договору складає 95 000,00грн та може бути збільшена за згодою сторін, шляхом укладання додаткової угоди, а також враховуючи, що така угода не укладалась, вимоги позивача про стягнення з відповідач 95 000,00грн основного боргу є обгунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 19 764,39грн пені за період з 30.12.2015 по 30.06.2016.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.

Штраф та пеня є видами неустойки згідно ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, відповідно до ст.. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі .

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Проте, сторонами в укладеному договору не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язань, як сплата неустойки у вигляді пені, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення 19 764,39грн пені є не обґрунтованими та суд відмовляє в їх задоволенні.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 46 455,00грн за період з січня 2015 по травень 2016 та 4271,09грн 3% річних за період з 01.01.2015 по 30.06.2016.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних суд зазначає, що за розрахунком суду розмір втрат від інфляції за заявлений позивачем період становить 48 171,13грн, проте враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог розмір втрат від інфляції підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі, а саме 46 455,00грн.

Розмір 3% річних, за розрахунком суду, становить 4271,10грн, проте враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог розмір 3% річних підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі, а саме 4271,09грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме у розмірі 2185,89грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 95 000,00грн основного боргу, 46 455,00грн втрат від інфляції, 4271,09грн 3% річних, а також 2185,89грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 19 764,39грн пені в задоволенні позову відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 09.08.2016.

Суддя С.І. Чонгова