Рішення

від 09.08.2016 по справі 908/1791/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/51/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016 Справа № 908/1791/16

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЄвроінвестпроектВ» , м. Запоріжжя,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства В«Запорізьке кар'єроуправлінняВ» , м. Запоріжжя,

про стягнення 43333,95 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.01.2016 р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 16-С від 15.12.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю В«ЄвроінвестпроектВ» з позовом до приватного акціонерного товариства В«Запорізьке кар'єроуправлінняВ» про стягнення за договором постачання № 30/10-14/1 від 30.10.2014р. заборгованості у розмірі 39785,42 грн., пені - 1861,74 грн., 3% річних - 294,30 грн., інфляційних - 1392,49 грн., усього - 43333,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.10.2014 р. між позивачем і відповідачем був укладений договір постачання № 30/10-14/1, на виконання якого позивач поставив відповідачеві товар. Останній за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість в розмірі 39785,42 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/51/16 та призначено розгляд справи на 28.07.2016 р.

Ухвалою від 28.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 09.08.2016 р.

За заявою представників сторін судове засідання 09.08.2016 р. здійснювалось без фіксації судового процесу технічними засобами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач надав відзив на позов, в якому повідомив, що сума боргу в розмірі 22000,00 грн. сплачена відповідачем добровільно. У зв'язку з цим відповідача та його представник в судовому засіданні просили задовольнити позов частково - в сумі 21333,95 грн., в решті - відмовити у зв'язку з добровільною сплатою боргу в досудовому порядку.

В судовому засіданні 09.08.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

30.10.2014 р. товариством з обмеженою відповідальністю В«ЄвроінвестпроектВ» (продавець, позивач у справі) та приватним акціонерним товариством В«Запорізьке кар'єроуправлінняВ» (покупець, відповідач у справі) укладено договір постачання № 30/10-14/1 (далі - договір), згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцеві нафтопродукти (далі - товар) узгодженими партіями, а покупець зобов'язується їх прийняти і сплатити в кількості згідно з поданими заявками, узгодженими з продавцем.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару, його кількість і ціна вказуються в рахунках, видаткових накладних, податкових накладних.

Згідно з п. 1.3 договору, за даною угодою підлягають продажу продукти нафтопереробки (олії, масла і мастила).

Відповідно до п. 3.3 договору товар вважається поставленим покупцеві з дати підписання сторонами видаткових накладних.

Згідно з п. 3.4 договору одночасно з поставленим товаром продавець надає наступні документи: рахунок, видаткову накладну, податкову накладну, копію сертифікату (паспорти) якості заводу-виробника товару.

Відповідно до п. 3.5 договору приймання товару по кількості робиться покупцем на підставі кількості, вказаної в накладних на відвантаження товару.

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору, орієнтовна сума договору складає: 300000,00 грн. Ціна на товар може змінюватись протягом терміну дії договору, пропорційно зміни ринкових цін на сировину, матеріали, енергоресурси.

Пунктом 4.3 договору визначено, що розрахунки за товар, що поставляється, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% вартості товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати постачання товару.

Згідно з п. 4.4 договору ціна товару вказується в рахунках-фактурах. Загальна сума договору складається з вартості поставленого товару у рамках цього договору згідно рахунків-фактур.

Пунктом 8.1 договору визначено, що він вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріпленням печатками сторін.

У пунктах 8.2, 8.3 договору встановлено, що договір діє до 31.12.2015 р., але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань. У разі, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих же умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору в період з 30.10.2014 р. по 21.03.2016 р. було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 491876,22 грн., за який відповідач розрахувався частково, сплативши суму 26931,40 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 39785,42 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п. 4.3 договору відповідач не здійснив повного розрахунку за товар протягом 10 (десяти) банківських днів з дати постачання товару, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 39785,42 грн., яка існувала станом на день подання позову.

Після звернення позивача до суду з даною позовною заявою відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 22000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 06.07.2016 р. по 08.08.2016 р. та платіжними дорученнями №2342 від 08.08.2016 р., №2347 від 09.08.2016 р.

Таким чином, на момент розгляду справи залишок боргу складає 17785,42 грн., про що свідчить підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 р. по 09.08.2016 р.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з приватного акціонерного товариства В«Запорізьке кар'єроуправлінняВ» заборгованості в розмірі 22000,00 грн. підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки зазначена сума була перерахована вже після звернення позивача до суду з позовом.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1861,74 грн., 3% річних в сумі 294,30 грн., інфляційні втрати в сумі 1392,49 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем термінів сплати за поставлений товар покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За прострочення строків оплати позивач нарахував на суму заборгованості пеню на підставі п. 5.2 договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 05.04.2016 р. по 04.07.2016 р. в сумі 1861,74 грн. Розрахунок пені судом перевірено та визнано позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1861,74 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних від суми боргу 39785,42 грн. за період з 05.04.2016 р. по 04.07.2016 р., суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 294,30 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за квітень 2016 року від суми боргу 39785,42 грн., суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 1392,49 грн.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки позов було проявлено обґрунтовано.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 22000 (двадцять дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу.

Стягнути з приватного акціонерного товариства В«Запорізьке кар'єроуправлінняВ» (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, буд. 1, ідентифікаційний код 00110183) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«ЄвроінвестпроектВ» (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, ідентифікаційний код 38416040) 17785 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 42 коп. основного боргу, 1861 (одна тисяча вісімсот шістдесят одна) грн. 74 коп. пені, 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 30 коп. - 3% річних, 1392 (одна тисяча триста дев'яносто дві) грн. 49 коп. - інфляційних втрат та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 10.08.2016 р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.