Рішення

від 08.08.2016 по справі 914/1579/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2016р. Справа№ 914/1579/16

За позовом: Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», м. Бровари,

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Інститут земельних ресурсів та нерухомості», м. Львів,

про: стягнення 90 000,00 грн,

Суддя М. Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_1 - доручення б/н від 16.06.16р.

Представнику відповідача роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Товариства з додатковою відповідальністю «Інститут земельних ресурсів та нерухомості» про стягнення 90 000,00 грн.

Ухвалою суду від 08.06.2016 р. справу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 15.06.2016 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

В судове засідання 08.08.2016 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив.

В судове засідання 08.08.2016 р. представник відповідача з'явився, щодо позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останній повідомлений належно, проте не скористався правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив таке.

Згідно з наказом ДП «Укрспирт», протягом 2010 - 2014 років ТзДВ «Інститут земельних ресурсів та нерухомості» провів інвентаризацію і оцінку близько 50 підприємств.

В листопаді - грудні 2013 між Товариством з додатковою відповідальністю «Інститут земельних ресурсів та нерухомості» (виконавець) укладено договори на проведення інвентаризації і оцінки наступних підприємств (замовників): Договір № 1113/1 від 22 листопада 2013 р з Державним підприємством «Угерський спиртовий завод», Договір №1113/2 від 03 грудня 2013 р. з Державним підприємством «Сумиспирт», Договір №1113/3 від 04 грудня 2013 р. з Державним підприємством «Новосуханівський спиртовий завод».(а.с. 65, 68, 70)

Відповідно до п. 1.1. Договорів, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт пов'язаних з інвентаризацією майна, коштів і фінансових зобов'язань, з'ясуванням технічного стану та реальної вартості матеріальних активів підприємства замовника.

Згідно п. 2.1. Договорів вартість робіт по кожному договору становила тридцять тисяч гривень.

Роботи були виконані протягом листопада 2013 р. - лютого 2014 р. Підприємствами-замовниками було прийнято виконання робіт та підписано акти приймання-передачі виконаних робіт. (а.с. 67,69,71)

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 р. №672 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості» позивач - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» став правонаступником Державного підприємства «Угерський спиртовий завод», Державного підприємства «Сумиспирт», Державного підприємства «Новосуханівський спиртовий завод».

Оплату за проведені роботи було здійснено ДП «Укрспирт» в 2 етапи - 13 грудня 2013 року - 10 000,00 грн (десять тисяч) гривень (платіжне доручення № 18843038 від 13 грудня 2013 р, призначення платежу: оплата за послуги по оцінці та інвентаризації майна згідно договору про заміну сторін б/н від 22.11.2013 р .) та 24 лютого 2014 року - 80 000,00 грн (вісімдесят тисяч) гривень (платіжне доручення № 1998 від 24 лютого 2014 р, призначення платежу: оплата за послуги по оцінці та інвентаризації майна згідно договору про заміну сторін б/н від 22.11.2013 р .). (а.с. 63, 64)

При прийняття рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, в листопаді - грудні 2013 було між Товариством з додатковою відповідальністю «Інститут земельних ресурсів та нерухомості» (виконавець) укладено договори на проведення інвентаризації і оцінки наступних підприємств (замовників): Договір № 1113/1 від 22 листопада 2013 р з Державним підприємством «Угерський спиртовий завод», Договір №1113/2 від 03 грудня 2013 р. з Державним підприємством «Сумиспирт», Договір №1113/3 від 04 грудня 2013 р. з Державним підприємством «Новосуханівський спиртовий завод».(а.с. 65, 68, 70)

Відповідно до п. 1.1. Договорів, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт пов'язаних з інвентаризацією майна, коштів і фінансових зобов'язань, з'ясуванням технічного стану та реальної вартості матеріальних активів підприємства замовника.

Згідно п. 2.1. Договорів вартість робіт по кожному договору становила тридцять тисяч гривень.

Роботи були виконані протягом листопада 2013 р. - лютого 2014 р. Підприємствами-замовниками було прийнято виконання робіт та підписано акти приймання-передачі виконаних робіт. (а.с. 67,69,71)

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 р. №672 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості» позивач - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» став правонаступником Державного підприємства «Угерський спиртовий завод», Державного підприємства «Сумиспирт», Державного підприємства «Новосуханівський спиртовий завод».

Оплату за проведені роботи було здійснено ДП «Укрспирт» в 2 етапи - 13 грудня 2013 року - 10 000,00 грн (десять тисяч) гривень (платіжне доручення № 18843038 від 13 грудня 2013 р, призначення платежу: оплата за послуги по оцінці та інвентаризації майна згідно договору про заміну сторін б/н від 22.11.2013 р .) та 24 лютого 2014 року - 80 000,00 грн (вісімдесят тисяч) гривень (платіжне доручення № 1998 від 24 лютого 2014 р, призначення платежу: оплата за послуги по оцінці та інвентаризації майна згідно договору про заміну сторін б/н від 22.11.2013 р .). (а.с. 63, 64)

Таким чином, безпідставним та необґрунтованим є посилання позивача на не укладення договору між сторонами у зв'язку із не досягненням згоди щодо істотних умов договору.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 000,00 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, тому в позові слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст.49 ГПК України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 3, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.08.2016 р .

Суддя Синчук М.М.