Рішення

від 09.08.2016 по справі 922/2204/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р.Справа № 922/2204/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Харківський національний університет радіоелектроники до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ Сістем" про стягнення коштів в розмірі 2558,24 грн. та розірвання договору оренди за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність №60 від 20.04.2016 р.;

представник відповідача - не з'явився;

представник третьої особи - ОСОБА_2, довіреність №04/17-1134 від 15.12.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ Сістем", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Харківський національний університет радіоелектроники про стягнення коштів в розмірі 2558,24 грн. та розірвання договору оренди.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №5493-Н від 15 липня 2013 року в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 липня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/2204/16 та призначено її до розгляду на 28 липня 2016 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Харківський національний університет радіоелектроники, відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області сплату судового збору в розмірі 4 134,00 грн. до винесення рішення по справі №922/2204/16.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 липня 2016 року розгляд справи було відкладено на 09 серпня 2016 року.

В судовому засіданні 09.08.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи проти задоволення позову не заперечував.

Відповідач в судове засідання 09.08.2016 р. не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за закінченням встановленого терміну зберігання), з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 09 серпня 2016 року представники позивача та третьої особи не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківські області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю (Орендар) був укладений Договір оренди №5493-Н від 15 липня 2013 року (надалі - Договір оренди), відповідно до предмету якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення - частина вестибулю на першому поверсі дев'ятиповерхового громадського будинку, інв. №85701, Літ. "А-9" (Майно), загальною площею 1,0 м2, за адресою: м. Харків, пр. Л. Свободи, 51-б, що перебуває на балансі Харківського національного університету радіоелектроники (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 16 січня 2013 року і становить 8 600,00 грн.

Майно передається в оренду з метою: розміщення терміналу поповнення рахунку (пункт 1.2. Договору оренди).

Згідно з пунктом 2.1. Договору оренди - Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Пунктами 3.1., 3.3., 3.6. Договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорційно її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2013 року - 287,25 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2013 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень 2013 р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточній місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%.

Відповідно до п. 3.7 Договору оренди - орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Орендар зобов'язується, зокрема, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору. Своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (пункти 5.1, 5.3 Договору оренди).

У відповідності до пункту 10.1. Договору оренди, цей договір укладено строком на один рік, що діє з 15 липня 2013 року до 15 липня 2014 року.

Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 15 липня 2013 року (т. 1, арк. с. 15), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - частина вестибулю на першому поверсі дев'ятиповерхового громадського будинку, інв. №85701, Літ. "А-9" (Майно), загальною площею 1,0 м2, за адресою: м. Харків, пр. Л. Свободи, 51-б.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом всього терміну дії Договору оренди №5493-Н від 15 липня 2013 року належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов спірного договору, відповідач не сплачував орендну плату на користь позивача, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, згідно частини 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, статей 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Умовами Договору оренди передбачено, що Орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до 12 числа місяця, наступного за звітним, отже строк оплати є таким, що настав.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Враховуючи, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області не надано доказів звернення відповідача із заявою про припинення дії договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, як то передбачено п. 10.4 договору, суд вважає, що укладений сторонами договір оренди №5493-Н від 15 липня 2013 року автоматично пролонгований в строк до 15 липня 2017 року.

Як вбачається із наданих позивачем розрахунків у відповідача наявна заборгованість з орендної плати перед позивачем у розмірі 2 085,01 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за договором оренди №5493-Н від 15 липня 2013 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, в частині стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем, за неналежне виконання зобов'язань за Договором оренди №5493-Н від 15 липня 2013 року нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 327,28 грн. та штраф у сумі 145,95 грн.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 3.8 Договору у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені та штрафу. Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та штрафу враховуючи п. 3.7, 3.8 спірного договору та приписи ст. 232 ГК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 327,28 грн. та штрафу в сумі 145,95 грн. підлягають задоволенню.

Окрім того, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області просить суд розірвати Договір оренди №5493-Н від 15 липня 2013 року та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно, у зв'язку із систематичним порушенням з його боку зобов'язань по оплаті орендної плати.

Відповідно до пункту 10.6 Договору оренди, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря.

Пунктом 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 року №12, зазначено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати, що законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, він систематично порушував умови договору в частині внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з її оплати за спірним договором, стягнення якої є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання Договору оренди № 5493-Н від 15 липня 2013 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ч. 1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктами 10.9 договору оренди сторонами узгоджено питання повернення майна у разі припинення або розірвання цього договору.

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу позивача щодо повернення орендованого майна балансоутримувачу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. за майновий характер спору та 2 756,00 грн. за дві вимоги немайнового характеру спору покладаються на відповідача на користь державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 26, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ Сістем" - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ Сістем" (61103, м. Харків, вул. Дерев'янка буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37093132) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337)заборгованість з орендної плати в сумі 2085 (двi тисячi вісімдесят п'ять) грн. 01 коп., пеню в розмірі 327 (триста двадцять сім) грн. 28 коп., штраф у сумі 145 (сто сорок п'ять) грн. 95 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розірвати договір оренди №5493-Н від 15 липня 2013 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ Сістем" (61103, м. Харків, вул. Дерев'янка буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37093132).

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ Сістем" (61103, м. Харків, вул. Дерев'янка буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37093132) повернути орендоване майно (нежитлові приміщення - частина вестибулю на першому поверсі дев'ятиповерхового громадського будинку, інв. №85701, Літ. "А-9" (Майно), загальною площею 1,0 кв. м., за адресою: м. Харків, пр. Л. Свободи, 51-б) балансоутримувачу (Харківський національний університет радіоелектроніки (код ЄДРПОУ 02071197) за ОСОБА_1 приймання-передачі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю ПІ Сістем" (61103, м. Харків, вул. Дерев'янка буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37093132) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4 134 (чотири тисячi сто тридцять чотири) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа №922/2204/16