Постанова

від 08.08.2016 по справі 912/1241/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2016 року Справа № 912/1241/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Дармін М.О., Чус О.В.

при секретарі судового засідання : Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1 від 01.03.2016 року;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Шевченкове", Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Кропивницьке на рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2016 року у справі № 912/1241/16

за позовом Приватного підприємства "Росток-Трейд", м. Кіровоград

до Приватного підприємства "Шевченкове", Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Кропивницьке

про стягнення 459 158,06 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Росток-Трейд" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Шевченкове" про стягнення 459 158,06 грн. з покладенням на відповідача судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № РАТ 15К_104 від 24.04.2015 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2016 року (головуючий суддя Колодій С.Б.) позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства "Шевченкове" на користь Приватного підприємства "Росток-Агротейд" заборгованість в сумі 459 158,06 грн., а також 6 887,37 грн. судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків лише частково сплачено суму за поставлений товар.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Приватне підприємство "Шевченкове" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову.

При цьому, Приватне підприємство "Шевченкове" в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав:

- судом не надано належної оцінки тій обставині, що довіреність № 7 від 27.05.2015 року на отримання товару не скріплена підписом директора ПП «Шевченкове», а відтак виникають сумніви у її достовірності, а саме у нанесені відтиску печатки на довіреності;

- суд дійшов невірного висновку щодо поставки товару Відповідачу Позивачем саме на вказану у позові суму, оскільки даний факт не підтверджується доказами та не знаходить документального підтвердження в матеріалах справи;

- суд дійшов невірного висновку про те, що сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб;

- судом безпідставно відмовлено у проведенні технічної експертизи документів, внаслідок чого не встановлено факту дійсності довіреності № 7 від 27.05.2015 року.

Приватне підприємство "Росток-Трейд" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а подачу апеляційної скарги розцінює як спробу затягнути виконання законного рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року апеляційна скарга прийнята до розгляду та призначена у судове засідання на 06.07.2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року розгляд справи відкладено на 08.08.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника скаржника, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи (а.с. 135).

Представник скаржника (відповідача), належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з'явився у судове засідання, призначене на 08.08.2016 року.

Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні 08.08.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Між приватним підприємством "Росток - Агротрейд" (позивач) та приватним підприємством "Шевченкове" (відповідач) виникли правовідносини щодо поставки засобів захисту рослин.

На замовлення відповідача ПП "Росток - Агротрейд" поставив та передав у власність ПП "Шевченкове" товар, а саме: по видатковій накладній № 128 від 12.05.2015 р. (Амадор 10 кг, Оріон 5 кг) на суму 83 324,04 грн.; по видатковій накладній № 137 від 14.05.2015 р. (Амадор 9 кг) на суму 54 936,04 грн.; по видатковій накладній № 161 від 27.05.2015 р. (Євролайтинг 500 л) на суму 362 376,00 грн. (а.с. 14, 18, 21).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків № 132 від 22.05.2015 р. на суму 362 376,00 грн., № 118 від 14.05.2015 р. на суму 54 936,04 грн., № 106 від 07.05.2015 р. оплата товару проведена відповідачем частково на суму 41 478,02 грн. (по видатковій накладній № 128 від 12.05.2015 р. на суму 24 997,21 грн., по видатковій накладній № 137 від 14.05.2015 р. на суму 16 480,81 грн.), що підтверджується банківською випискою (а.с. 13, 17, 20, 32).

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 459 158,06 грн.

17.09.2016 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №16 про погашення існуючої заборгованості (а.с. 24-25).

Однак відповідачем було не надано відповідь на вимогу позивача та не сплачено суму заборгованості.

Договір в письмовій формі між позивачем та відповідачем як так не укладався.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство "Росток-Агротрейд" звернулося до приватного підприємства "Шевченкове" з пропозицією підписати договір поставки № РАТ 15_К104 від 24.05.2015 р., додаткової угоди від 14.05.2015 р. до Договору поставки № РАТ 15_К104 від 24.05.2015 р. та додаткової угоди від 22.05.2015 р. до Договору № РАТ 15_К104 від 24.05.2015 шляхом передання для підпису договору з боку відповідача його представнику.

В подальшому, після отримання товару позивачем було направлено відповідачу письмово листом № 12 від 07.07.2015 р. пропозицію про підписання Договору поставки та додаткових угод до нього (а.с. 30-31).

Проте, відповідач від підписання договору ухилився. Підписаною з боку ПП "Шевченкове" є лише додаткова угода від 22.05.2015 р. до Договору поставки № РАТ 15_К104 від 24.05.2015 р. на поставку Євролайтинга в кількості 500 л. на суму 362 376,00 грн. (а.с. 26).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно приписів ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст. 207 ЦК України).

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що між сторонами відповідно до ст. 181 ГК України у спрощеній формі був укладений договір на поставку засобів захисту рослин та вважає безпідставними доводи апеляційної скарги з цього приводу.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що оскільки позивачем не надано до позовної заяви договір поставки № РАТ 15К_104 від 24.04.2015 року, то у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин умов вказаного договору.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Судом встановлено, що позивачем за договором поставки, укладеним сторонами у спрощений спосіб, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 500 636,08 грн.

На підтвердження виконання зобов'язань позивачем в частині поставки товару до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних № 161 від 27.05.2016, № 137 від 14.05.2015 р., № 128 від 12.05.2016 р. (а.с. 13, 18, 21).

Отримання Приватним підприємством "Шевченкове" обумовленого товару підтверджується підписом уповноваженого представника на вказаних видаткових накладних.

Інформаційним листом N 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" Вищий господарський суд України, звернув увагу господарських судів на те, що частиною першої статті 692 ЦК України визначено строк виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України).

Строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Зазначена позиція підтверджується й Вищим господарським судом України в Оглядовому листі від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 та у Постанові від 20 вересня 2012 р. справа № 12/5026/556/2012.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (Постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

У відповідності до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2, 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.0595р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з наступного дня, починаючи з дня його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Видаткові накладні № 161 від 27.05.2016, № 137 від 14.05.2015 р., № 128 від 12.05.2016 р. (а.с. 13, 18, 21) відповідають вимогам статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Крім того, в підтвердження отримання товару повноважним представником відповідача, позивачем надано в матеріали справи довіреність № 7 від 27.05.2015 р. на отримання Євролайтингу в кількості 500 л. з посиланням на видаткову накладну № 161 від 27.05.2015 р.; № 4 від 12.05.2015 р. на отримання амадору в кількості 10 та 9 кг, оріону в кількості 5 кг (а.с. 16, 23).

Також позивачем подано в матеріали справи податкові накладні від 08.05.2015 р. та від 22.04.2016 р. (відображена господарська операція за видатковою накладною № 128 від 12.05.2015 р.), від 14.05.2015 р. (відображена господарська операція за видатковою накладною № 137 від 14.05.2015 р.), від 27.05.2015 р. (відображена господарська операція за видатковою накладною № 161 від 27.05.2015 р.) (а.с. 43-53).

Крім того, на підтвердження поставки товару на користь відповідача, до матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні та податкову декларацію з податку на додану вартість та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 15, 19, 22, 54-65).

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що довіреність № 7 від 27.05.2015 р. не є належним доказом підтвердження факту укладання договору поставки у спрощений спосіб, оскільки вказане спростовується наявністю часткової оплати отриманого товару в сумі 41 478,02 грн. згідно рахунків на оплату № 106 від 07.05.2015 р. та № 118 від 14.05.2015 р., що вбачається з виписки по рахунку з призначенням платежу "гербіц зг рах 106 від 07.05.2015; за аматор зг рах 118 від 14.05.2015".

Одночасно, колегія судді враховує надані позивачем на вимогу суду податкові декларації з ПДВ з додатками Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за травень 2015 року (а. с. 54 -65), поданих ПП "Росток-Агротрейд" в електронному вигляді, з яких вбачається вчасне надання позивачем до податкових органів звітності по наданих послугах по поставці товару.

Згідно наданої інформації Новоукраїнської об"єднаної державної інспекції 18.06.2015 року до податкового органу платником ПП "Шевченкове" код ЄДРПОУ 35712342, ІПН 357123411147) подано податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочена) № НОМЕР_1 за звітний (податковий) період № НОМЕР_1 - травень 2015 року з додатком 5 "Розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" № НОМЕР_2, у якому у додатку 5 у розділі ІІ. Податковий кредит у рядку 8 зазначено постачальника з ІПН 384357111233 з обсягом поставки (без ПДВ) - 368591,04 грн. та сумою ПДВ- 73 718,21 грн. (а.с. 109).

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами:

- видатковими накладними № 161 від 27.05.2016, № 137 від 14.05.2015 р., № 128 від 12.05.2016 р. (а.с. 13, 18, 21);

- довіреністю № 7 від 27.05.2015 р. на отримання Євролайтингу в кількості 500 л. з посиланням на видаткову накладну № 161 від 27.05.2015 р.; довіреністю № 4 від 12.05.2015 р. на отримання амадору в кількості 10 та 9 кг, оріону в кількості 5 кг (а.с. 16, 23);

- податковими накладними від 08.05.2015 р. та від 22.04.2016 р.;

- податковими деклараціями з ПДВ з додатками Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за травень 2015 року (а. с. 54 -65);

- інформацією Новоукраїнської об"єднаної державної інспекції 18.06.2015 року;

- частковою оплатою отриманого товару в сумі 41 478,02 грн. згідно рахунків на оплату № 106 від 07.05.2015 р. та № 118 від 14.05.2015 р.,

спростовуються доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту поставки товару Відповідачу Позивачем саме на вказану у позові суму, оскільки фактичні обставини проведення відповідачем часткових платежів отриманого за спірними видатковими накладними товару, а також відображення відповідних господарських операцій сторонами у податковому обліку, свідчать про вчинення відповідачем дій щодо підтвердження отримання товару за видатковими накладними № 161 від 27.05.2015 р., № 137 від 14.05.2015 р., № 128 від 12.05.2015 р.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно оформлених та підписаних обома сторонами видаткових накладних, які є документальним підтвердженням факту поставки, позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 500 636,08 грн.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань Відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений ст. 692 ЦК України строк оплатив не повністю (сплачено лише 41 478,02 грн. (а.с. 13, 17, 20, 32), у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачем на момент звернення позивача до суду з позовом рахується заборгованість в розмірі 459 158,06 грн.

На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем не надано.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов підставного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 459 158,06 грн. документально підтверджені та обґрунтовані відповідно до вимог закону, а відповідачем в установленому порядку не спростовані,

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те що, судом безпідставно відмовлено у проведенні технічної експертизи документів, внаслідок чого не встановлено факту дійсності довіреності № 7 від 27.05.2015 року, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 В«Про деякі питання практики призначення судової експертизиВ» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу, що призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов правильного висновку, що клопотання про призначення експертизи задоволенню не підлягає, оскільки судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Так як до предмета доказування у даній справі входить саме доведення факту поставки товару, то для встановлення фактичних даних по даній справі, що входять до предмету доказування, відсутня необхідність у спеціальних технічних знаннях, оскільки фактичні дані достатньо встановлені наявними матеріалами справи, у зв'язку з чим висновок експерта замінено іншими засобами доказування.

Отже, потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні саме даного спору - у суду відсутня, а отже у господарського суду не було підстав для призначення у справі судової технічної експертизи.

З вищенаведених підстав колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про неправомірну відмову господарським судом в задоволення клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи документів у даній справі

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 104 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Шевченкове", Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Кропивницьке - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2016 року у справі № 912/1241/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 11.08.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус