Постанова

від 09.08.2016 по справі 911/1184/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р. Справа№ 911/1184/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

від прокуратури: Нестеренко Є.І. - старший прокурор відділу, Ясер Є.Н. - прокурор прокуратури

від позивача-1: Cуховій О.В. - представник;

від позивача-2: Кирпичова Т.Б.- представник;

від відповідача: Григор'янц А.Д.- Директор;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавочка"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 25.04.2016р.

у справі № 911/1184/16 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1) Міністерства економічного розвитку та торгівлі України;

2) Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавочка"

про розірвання договору оренди від 30.09.2008р. №10-ЦМК та стягнення 3114925,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київської області в інтересах Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавочка" про розірвання договору оренди від 30.09.2008р. №10-ЦМК та стягнення 3114925,92 грн.

Рішенням Київської області позов Заступника прокурора Київської області задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Журавочка" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області 2 274 766,67 грн. (два мільйони двісті сімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок основного боргу, 840 159,25 грн. (вісімсот сорок тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень двадцять п'ять копійок) пені; розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу № 10-ЦМК від 30.09.2008р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області та ТОВ "Журавочка"; зобов'язано ТОВ "Журавочка" звільнити орендований за договором оренди цілісного майнового комплексу № 10-ЦМК від 30.09.2008р. цілісний майновий комплекс державного підприємства "Журавочка", розташований за адресою Київська область, Броварський район, село Пухівка; стягнуто з ТОВ "Журавочка" на користь Прокуратури Київської області 48101,89 грн. (сорок вісім тисяч сто одну гривню вісімдесят дев'ять копійок) судового збору; стягнуто з ТОВ "Журавочка" на користь державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 31214206783001, МФО: 821018) 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору; в задоволенні позовних вимог про зобов'язання повернути орендований цілісний майновий комплекс на користь Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Журавочка" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду Київської області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник звертає увагу суду на те, що неповідомлення судом ТОВ "Журавочка" щодо дати та часу судового засідання зумовило неможливість заявити ТОВ "Журавочка" вимогу в частині застосування спеціальної позовної давності в один рік щодо стягнення неустойки, відповідно до вимог Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Скаржник звертає увагу суду на те, що відповідно до договору оренди № 10-ЦМК від 30.09.2008 року, в п. 3.3 зазначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця, не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним. У розрахунку заборгованості з орендної плати до державного бюджету та пені за період з 12.02.2014 року по 18.01.2016 року, наданого суду представником Прокуратури Київської області, неможливо встановити чіткий період з якого рахується заборгованість (помісячно), ані визначити період, з якого проводилося нарахування пені.

Апелянт вважає, що договір оренди № 10-ЦМК від 30.09.2008 року за своєю правовою природою є різновидом договору найму, в зв'язку з чим до нього повинні застосовуватися окрім Закону України "Про оренду державного та комунального майна", норми Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України.

Жодних пропозицій від орендодавця про дострокове розірвання договору оренди № 10-ЦМК від 30.09.2008 року ТОВ "Журавочка" не отримувало. Разом з тим, останнім не надано суду жодного доказу направлення таких листів на адресу ТОВ "Журавочка".

Пунктом 9.3. договору оренди № 10-ЦМК від 30.09.2008 року передбачено, що спори і суперечки, які виникають з цього договору або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку, тобто в порушення вище вказаного пункту РВ ФДМУ по Київській області не вжило досудових шляхів вирішення спору, ТОВ "Журавочка" не було відомо про намір орендодавця розірвати договір оренди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2016 року апеляційна скарга була прийнята до провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні.

В судовому засіданні 28.07.2016 року оголошено перерву до 09.08.2016 року, на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши думку представників прокуратури позивача 1 та 2, відповідача, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія встановила наступне

30.09.2008р. між РВ ФДМУ (орендодавець) та ТОВ "Журавочка" (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 10-ЦМК.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Журавочка" (підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до наведених акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.07.2008р., вартість якого становить 12642,9 тис. грн., у тому числі основні фонди за залишковою вартістю 11973,2 тис. грн.

Пунктом 2.1 договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі майна.

Договір укладено строком на 20 років, з 30.09.2008р. до 30.09.2028р. (п. 10.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку 52 362,94 грн. нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2008р., визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень та жовтень 2008 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним (пункти 3.2, 3.3 договору).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.5 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору орендар повертає майно орендодавцю згідно чинного законодавства. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі .

Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору. Договір може бути розірвано за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 8.2, 10.4 договору).

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, ч. 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відносини сторін даного договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди державного майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно до ст. 5 вказаного закону, орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів виступає Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва

Згідно ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Як свідчать матеріали справи, додатком до договору оренди сторони (орендодавець, орендар та балансоутримувач ДП "Журавочка") оформили Акт приймання-передачі в оренду цілісного майнового комплексу відповідно до якого 30.09.2008р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, з балансу Державного підприємства "Журавочка". До акту доданий перелік майна, що передається в оренду.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Договір укладено строком на 20 років, що діє з 30.09.2008 до 30.09.2028 (п. 10.1. договору). За таких обставин орендодавець виконав свій обов'язок по передачі орендованого майна орендарю.

Укладення між сторонами договору оренди було спрямоване на отримання відповідачем права на користування цілісним майновим комплексом, розташованим за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка з метою здійснення своєї господарської діяльності та отримання прибутку, що в свою чергу породжує обов'язок відповідача сплачувати обумовлену договором плату за користування орендованим державним майном.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що орендар неналежним чином виконував свої зобов'язання зі сплати орендної плати за весь період дії договору, про що, зокрема, свідчать численні судові рішення про стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати за даним договором, а саме у справах 9/022-11, 10/132-11, 2/019-11, 21/111-12, 24/125-12, 911/2041/13.

Прокурором зазначено, що у зв'язку із неналежним виконанням орендарем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати за період з 12.02.2014р. по 18.01.2016р. у нього утворилась заборгованість у сумі 2274766,67 грн. З матеріалів справи вбачається, що відповідач востаннє сплатив грошові кошти в сумі 30 000,00 грн. в оплату орендної плати за договором 14.07.2014р., а отже, протягом більше ніж півтора року орендна плата відповідачем не сплачувалась взагалі.

Згідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За таких обставин процесуальним обов'язком кожної із сторін є обов'язок довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається.

Разом із тим, згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. За таких обставин, обов'язок доведення належного виконання своїх зобов'язань за договором оренди щодо належної сплати орендної плати закон покладає саме на відповідача. Ухвалою від 08.04.2016р. суд зобов'язував відповідача подати документи, що підтверджують сплату орендної плати. Відповідач відзив на позов і витребувані документи не подав, доводів прокурора не спростував.

Перевіривши на відповідність умовам договору та вимогам закону розрахунок заборгованості, наданий прокурором, шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, суд встановив, що основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає сумі 2 274 766,67 грн. Враховуючи, що за умовами пункту 3.3 договору орендна плата мала сплачуватись щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, строк оплати даної заборгованості за період по 18 січня 2016р. є таким, що настав.

Встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної сплати орендної плати, а відтак позовна вимога прокурора про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 2 274 766,67 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку із простроченням оплати, прокурор просить стягнути з відповідача 840159,25 грн. пені.

Згідно до ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Інше встановлено пунктом 3.5 договору, згідно якого орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у поновному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дати нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Так, прокурором було нараховано відповідачу 840 159,25 грн. пені помісячно за кожний місяць прострочення за сукупний період 12.02.2014р. по 18.01.2016р.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий розрахунок, суд встановив, що останній є арифметично вірним, складеним відповідно до умов договору та вимог закону, а відтак вимога про стягнення з відповідача 840159,25 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, прокурор просить суд розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу № 10-ЦМК від 30.09.2008, зобов'язати орендаря звільнити та повернути Міністерству економічного розвитку та торгівлі України орендоване майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі. Відповідно до частини 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає орендну плату та її індексацію істотною умовою договору оренди.

Розділом 3 договору сторони передбачили розмір, строки та порядок оплати відповідачем (орендарем) орендної плати.

Згідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладаючи спірний договір оренди, орендар розраховував отримати у користування цілісний майновий комплекс, відповідно орендодавець розраховував на належну сплату відповідачем орендної плати у відповідності до умов договору.

Відповідно до вищевикладеного, судом встановлено, що відповідач, не сплачуючи орендну плату, істотно порушує умови договору та користується орендованим приміщенням всупереч умовам розділу 3 договору, що є підставою для розірвання Договору на вимогу орендодавця відповідно до пункту 1) частини 1 ст. 783 ЦК України, частини 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеної в пункті 6 листа Вищого арбітражного суду України від 12.04.2001р. №01-8/442 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами", невиконання обов'язку щодо внесення у встановлений законом строк орендної плати є підставою для розірвання договору оренди.

Таким чином, вимога прокурора про розірвання договору оренди від 30.09.2008р. № 10-ЦМК, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Журавочка" (орендар), є законною та обґрунтованою.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012р. у справі № 5021/966/2011, у якій зазначено, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як свідчать матеріали справи, прокурор просить зобов'язати орендаря звільнити та повернути Міністерству економічного розвитку та торгівлі України орендоване майно. Однак слід зазначити, що вищезазначена вимога підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, орендодавцем за договором оренди є Регіональне відділення Фонду державного майна по Київській області, а не Мінекономрозвитку.

Відповідно до п. 2 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди (далі - Порядок), затвердженого Наказом Фонду державного майна України № 847 від 07.08.1997, цей Порядок поширюється на випадки повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств та організацій, їх структурних підрозділів, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів (далі - орендовані підприємства) після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку зміст і послідовність процедур припинення або розірвання договору оренди і реорганізації орендованого підприємства визначаються цим Порядком (якщо інше не передбачено актом Кабінету Міністрів України), договором оренди та досягнутою між орендодавцем і орендарем не пізніше як за три місяці до визначеної дати припинення (розірвання) договору оренди домовленістю, яка може бути оформлена відповідною угодою. Якщо договір оренди розірвано за рішенням суду, то угода укладається протягом 5 днів після того, як це рішення набрало законної сили.

На підставі досягнутої домовленості орендодавець своїм наказом утворює спільну комісію по розмежуванню і оцінці майна орендованого підприємства (надалі - комісія). До складу комісії входять представники орендодавця і орендаря. На вимогу однієї з сторін до роботи в Комісії можуть залучатися і представники органу управління відповідним державним майном.

З наведеного вбачається, що виключно до повноважень комісії належить розмежування майна та подальша передача його на баланс державному підприємству, установі тощо. Відтак, суд доходить висновку, що суд не уповноважений на призначення балансоутримувача у випадку розірвання договору за рішенням суду.

Водночас, оскільки Міністерство економічного розвитку та торгівлі України не є орендодавцем по договору, а передача майна належить до компетенції вищезазначеної Комісії, суд вважає вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно Міністерству економічного розвитку та торгівлі України необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Водночас, вимога про зобов'язання орендаря звільнити орендоване приміщення ґрунтується на положеннях закону та підлягає задоволенню, оскільки підставою для користування відповідачем орендованим майном є договір оренди, щодо якого судом прийнято рішення про розірвання. В порядку частин 2 та 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. За таких обставин одночасно з набранням рішенням щодо розірвання договору законної сили у відповідача настає обов'язок звільнити орендоване приміщення, оскільки підстава для користування ним відпала.

В порядку ст. 121 Конституції України, ст.2 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з врахуванням викладеного у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, прокурор достатньо обґрунтував наявність порушення інтересів держави у даній справі та правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Київській області.

Так, Регіональне відділення Фонду державного майна України, згідно Положення, затвердженого наказом Фонду державного майна від 15.05.2012р. № 678, є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління; орендований цілісний майновий комплекс є державною власністю, а орендна плата, згідно пункту 3.3 договору оренди, сплачується до державного бюджету України.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню частково;колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавочка" на користь орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 2274766,67 грн. основного боргу по орендній платі, 840159,25 грн. пені, 2) розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу № 10-ЦМК від 30.09.2008р., та зобов'язання орендаря звільнити орендоване майно.

Оскільки спір виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд, у відповідності до ч. 2 ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору правильно поклав на відповідача в повному обсязі. Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (п. 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Водночас, встановлено, що прокурором при поданні позову було недоплачено судовий збір за одну немайнову вимогу. Так, прокурор сплатив 48101,89 грн. (46723,89 грн. за майнову вимогу - стягнення 3114925,92 грн.; 1378,00 грн. за немайнову вимогу - розірвання договору). Відтак, неоплаченою залишилась немайнова вимога про звільнення та повернення орендованого майна, яка була частково задоволена судом. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може або зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, або стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК (пункт 2.23 Постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"). За таких обставин, суд покладає на відповідача сплату до державного бюджету України судового збору за ще одну немайнову вимогу в розмірі 1378,00 грн.

Аналізуючи вищевикладене колегія вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно доводів викладених в апеляційній скарзі слід зазначити, що місцевий суд належним чином направляв відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві, та яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань згідно даних спеціального витягу від 06.04.2016р. № 21846684, копію ухвали про порушення провадження рекомендованим листом з повідомленням. Зазначений лист повернутий підприємством зв'язку з відміткою "за зазначеною адресою не проживає". Таким чином слід зазначити наступне, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2. пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією з істотних умов договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Істотне порушення орендарем такої умови договору, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для розірвання договору в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Проте, в порушення умов договору, орендарем не сплачено орендну плату протягом тривалого періоду часу (понад два роки), що є порушенням відповідачем істотних умов договору, а тому - достатньою підставою для розірвання договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати, а відтак позовна вимога прокурора про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 2 274 766,67 грн. за вищевказаний період була задоволена на законних підставах.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з наміром оплатити заборгованість по орендній платі за спірним договором.

Враховуючи, що розгляд справи обмежений певними строками, в клопотанні було відмовлено. Крім того, сплата заборгованості на стадії апеляційного провадження не може слугувати підставою для відмови у позові.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавочка" на рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2016р. у справі № 911/1184/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2016р. у справі № 911/1184/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/1184/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська