Постанова

від 09.08.2016 по справі 57/218-10 (н.р 59/264-08)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р. Справа№ 57/218-10 (н.р 59/264-08)

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Андрієнка В.В.

Чорної Л.В.

Від позивача (за зустрічним позовом) - не з'явився;

Від відповідача 1 - не з'явився;

Від відповідача 2 - не з'явився;

Від відповідача 3 - не з'явився;

Від відповідача 4 - не з'явився;

Від відповідача 5 - Дергачов В.С. ( довір. від 26.04.16р.);

Від відповідача 6 - не з'явився;

Від відповідача 7 - не з'явився;

Від відповідача 8 - не з'явився;

Від третьої особи - ОСОБА_2;

Від прокуратури - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016р.

у справі №57/218-10(н.р.59/264-08) (суддя Курдельчук І.Д.)

за зустрічним позовом Приватної Виробничо - комерційної фірми "Істок"

до 1.Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції м.Харкова.

2.Харківської міської ради.

3.Міністерства фінансів України.

4.Державної казначейської служби України.

5.Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

6.Акціонерної компанії Харківобленерго.

7.Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Харківській області.

8.Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 5- ОСОБА_2

про зобов'язання відновлення нежитлової будівлі

за участю прокуратури Харківської області

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2016р. у справі № 57/218-10(н.р.59/264-08) позов задоволено частково. Припинено провадження у справі № 57/218-10 (н.р. 59/264-08) в частині відновлення будівлі "Магазин продовольчих товарів" по АДРЕСА_1. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь приватної виробничо-комерційної фірми "Істок" 1 910 397 грн. 20 коп. збитків (упущеної вигоди); 85 грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що оскільки Господарським судом Харківської області вже прийнято рішення по суті вимог позивача щодо відновлення будівлі, а саме ухвала про поворот виконання рішення суду, наявні підстави для припинення провадження у справі в частині відновлення будівлі.

Щодо вимог позивача про зобов'язання ввести будівлю в експлуатацію та передати Фірмі за актом; зобов'язання ХМР укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки строком до 2035 року, то суд зазначив про те, що оскільки відсутнє документальне підтвердження відновлення будівлі, порушення відповідачами прав та інтересів позивача щодо її введення в експлуатацію чи оформлення права користування земельною ділянкою, то підстав для задоволення вказаних вимог немає.

Місцевий господарський суд зазначає й про те, що вірним є визначення періоду нарахування упущеної вигоди з 05.03.2010 по 25.06.2015, оскільки будівля була знесена 05.03.2010, а наказ в поворот виконання рішення видано 25.06.2015.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (відповідач 5) звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016р. в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі відповідач 5 зазначає про те, що договір оренди від 25.09.2008р. має всі ознаки фіктивного правочину, оскільки не направлений на настання реальних наслідків, а направлений на введення суду в оману з метою власного збагачення ОСОБА_4.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016р. розгляд апеляційної скарги призначено на 09.08.2016р.

09.08.2016р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явились представники позивача, відповідачів 1, 2, 3, 4, 6, 7 ,8 та прокурор.

Враховуючи те, що представники позивача, відповідачів 1, 2, 3, 4, 6, 7 ,8 та прокурор про час та місце розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, явка сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, про причини неявки суд не повідомили судова колегія, з урахуванням думки представника відповідача 5 та третьої особи ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників відповідачів 1, 2, 3, 4, 6, 7 ,8 та прокурора.

Крім того, судовою колегією враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача 5 та третьої особи судова колегія встановила.

У провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №57/218-10 (н.р. 59/264-08) за позовом ФОП ОСОБА_3 до Приватної Виробничо - комерційної фірми "Істок" про знесення об'єкту самочинного будівництва та приведення зайнятої земельної ділянки в попередній стан.

Приватна виробничо-комерційна фірма "Істок" звернулася до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом про: зобов'язання Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції м. Харкова відновити в натурі пошкоджену, зруйновану одноповерхову нежитлову будівлю - магазин та скасувати постанови ДВС про стягнення з позивача будь-яких грошових коштів, пов'язаних із знесенням, руйнуванням магазину позивача, а саме: постанови від 08.04.2009 № 804/9 та від 08.04.2009 № 805/9 (номер виконавчого провадження 16024584); стягнуті кошти із зазначених вище підстав зобов'язати повернути позивачу у найкоротший час; зобов'язання Харківської міської ради надати дозвіл на відновлення магазину та укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 зі справи № 57/218-10 (н.р. 59/264-08) апеляційну скаргу задоволено частково; рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2012 скасовано; матеріали справи № 57/218-10 (н.р. 59/264-08) передано до Господарського суду Харківської області для розгляду заяви (від 12.07.2012 № 12560) про поворот виконання рішення; після розгляду заяви Господарським судом Харківської області направити матеріали справи № 57/218-10 (н.р. 59/264-08) до Господарського суду міста Києва за підсудністю в частині розгляду зустрічної позовної заяви (від 20.12.2010 № 32533).

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2010 відповідачем 1 було демонтовано будівлю, яка належала позивачу.

В зв'язку з демонтажем будівлі на виконання рішення суду, яке було в подальшому скасовано, позивач заявляє такі вимоги:зобов'язання відновити будівлю магазину, яка була демонтована 05.03.2010 на виконання рішення суду; зобов'язання ввести будівлю в експлуатацію та передати Фірмі за актом; зобов'язання ХМР укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки строком до 2013 року; стягнення 5 876 670 грн. упущеної вигоди, яка пов'язана з неможливістю здавати в оренду приміщення магазину; стягнення 5 876 670 грн. упущеної моральної шкоди, яка пов'язана з неможливістю здавати в оренду приміщення магазину; стягнення 509 863 грн. шкоди, яка завдана в результаті провадження справи про банкрутство; стягнення 509 863 грн. моральної шкоди, яка завдана в результаті провадження справи про банкрутство.

Звертаючись з вимогами Приватна Виробничо - комерційна фірма "Істок" зазначає про те, що внаслідок зазначення ФОП ОСОБА_3 неправдивої та недостовірної інформації при поданні первісного позову та решти заяв, пояснень зі справи № 57/218-10 (н.р. 59/264-08) було прийнято незаконне рішення, в результаті виконання якого було демонтовано будівлю магазину; саме державні органи, зокрема, Мінфін, Служба, тощо мають нести солідарну відповідальність за завдання позивачу як моральної шкоди, так і упущеної вигоди; позивач вважає, що моральна шкода та упущена вигода має бути відшкодована у зв'язку із знесенням магазину та провадження у справі про банкрутство позивача.

Так, Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2011 зі справи № 57/218-10 (н.р. 59/264-08) касаційну скаргу залишено без задоволення; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 залишено без змін.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, вказаною постановою касаційної інстанції було встановлено, що у грудні 2008 року ФОП ОСОБА_3 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватної Виробничо - комерційної фірми "Істок" про знесення об'єкта самочинного будівництва по АДРЕСА_1 у м. Харкові.

Останнім рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2011 позов задоволено; зобов'язано знести об'єкт самочинного будівництва по АДРЕСА_1 у м. Харкові.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 рішення місцевого господарського суду від 31.01.2011 скасовано і прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено; апеляційне провадження в частині зустрічних позовних вимог припинено.

На підставі рішення ХІХ сесії ХМР ХХІV скликання від 25.12.2004 №18/04 ХМР та Приватною Виробничо - комерційною фірмою "Істок" укладений договір від 19.08.2004, відповідно до умов якого фірмі передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0091 га за адресою АДРЕСА_1 у м. Харкові, строком до 01.02.2007 для будівництва тимчасового продовольчого магазину.

Рішенням державної технічної комісії було прийнято в експлуатацію тимчасовий продовольчий магазин за адресою: АДРЕСА_1 у м. Харкові, фірми, про що було складено акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.03.2005 №175 "Про затвердження актів державних комісій про прийняття в експлуатацію об'єктів" було затверджено акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 28.12.2004 та вказано, що будівля загальною площею 62,6 кв.м. є тимчасовою спорудою.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 06.02.2007 №22 "Про присвоєння нежитловій будівлі тимчасового продовольчого магазину літ. "З-1", було вказано, що зазначена нежитлова будівля літ. "З-1" Приватної Виробничо - комерційної фірми "Істок" є тимчасовою спорудою.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 06.02.2007 №22 будівлі магазину присвоєно нову адресу АДРЕСА_1.

Висновком будівельно-технічного дослідження, виконаним спеціалістом лабораторії судових будівельно-технічних досліджень ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса від 29.07.2007 №153 встановлено, що будівля тимчасового продовольчого магазину за адресою м. Харків, АДРЕСА_1 не є тимчасовою спорудою та відноситься до капітальних будівель.

Будівництво спірної будівлі проводилось із дотриманням статей 18, 22 Закону України "Про основи містобудування" і дана будівля була прийнята в експлуатацію, а також те, що із позовом про знесення зазначеної будівлі звернулась фізична особа-підприємець, а органом владних повноважень такий позов, як то передбачено статтею 376 ЦК України не заявлявся, то колегія суддів погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, касаційною інстанцією було встановлено відсутність підстав для знесення будівлі магазину Приватної Виробничо - комерційної фірми "Істок".

Разом з тим, 05.03.2010 відповідачем 1 проведені виконавчі дії, зокрема, демонтаж будівлі магазину на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2009.

Приватна Виробничо - комерційна фірма "Істок" звернулася до Господарського суду Харківської області з відповідною заявою про поворот виконання рішення суду, яка була задоволена судом ухвалою від 15.09.2014 (ухвалою від 19.09.2014 було виправлено описку).

Господарським судом Харківської області видано наказ від 26.06.2015 зі справи № 57/218-10 (н.р. 59/264-08) , а саме відновити будівлю "Магазину продовольчих товарів" по АДРЕСА_1, знесену на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 18.03.2009 у справі № 59/264-08.

Як зазначає суд в рішенні, на вимоги суду надати інформацію щодо стану виконання вказаного наказу учасники процесу належну відповідь не надали, проте позивач повідомив суд, що наразі будівля не відновлена.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Пунктом 4.5 Постанови № 18 передбачено, що припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні підстави для припинення провадження у справі в частині відновлення будівлі, оскільки Господарським судом Харківської області вже прийнято рішення по суті вимог Приватної Виробничо - комерційної фірми "Істок" щодо відновлення будівлі, а саме ухвала про поворот виконання рішення суду.

Що ж до вимог позивача про зобов'язання ввести будівлю в експлуатацію та передати Приватній Виробничо - комерційній фірмі "Істок" за актом; зобов'язання Харківської міської ради укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки строком до 2035 року, то місцевим господарським обґрунтовано зазначено про те, що оскільки відсутнє документальне підтвердження того, що будівля відновлена, права та інтереси Приватної Виробничо - комерційної фірмі "Істок" щодо її введення в експлуатацію чи оформлення права користування земельною ділянкою порушуються відповідачами, підстав для задоволення вказаних вимог немає, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Отже, заявлення позивачем таких вимог до факту відновлення будівлі і отримання негативних відповідей в процесі введення її в експлуатацію, тощо, є передчасним, так як неможливо захищати право та інтерес, які не порушені.

Що до вимог про стягнення майнової шкоди (упущена вигода) у сумі 5876 670 грн. та моральної шкоди у сумі 5 876 670 грн., то місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони підлягають частковому задоволенню, а доводи апеляційної скарги про те, що договір оренди від 25.09.2008р. має всі ознаки фіктивного правочину, оскільки не направлений на настання реальних наслідків, а направлений на введення суду в оману з метою власного збагачення ОСОБА_4 необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення упущеної вигоди є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

З матеріалів справи вбачається, що особою винною у заподіянні позивачу збитків, пов'язаних і з неможливістю здавання в оренду магазину є саме ФОП ОСОБА_3

Як встановлено вище, саме відповідач-5 подав суду позов, який і став підставою для знесення будівлі магазину позивача і викликав неможливість Приватною Виробничо - комерційною фірмою "Істок" користуватися власним майном у господарській діяльності.

Наявність всіх елементів цивільного правопорушення підтверджено документально, а тому застосування такого заходу як стягнення з відповідача-5 збитків у вигляді упущеної вигоди є доцільним та доведеним.

Таким чином, для вирішення питання щодо покладення збитків на ФОП ОСОБА_3 необхідно встановити їх розмір.

Приватна Виробничо - комерційна фірма "Істок" розрахувала та просить суд стягнути збитки у сумі 5 876 670 грн., розраховуючи розмір упущеної вигоди за період з 05.03.2010 по 05.02.2016, враховуючи те, що розмір орендної плати, яка могла б бути отримана складає 3 100 доларів США на місяць, та застосовуючи при цьому теперішній курс валют.

Господарським судом міста Києва встановлено, що 25.09.2008 Приватною Виробничо - комерційною фірмою "Істок", як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як орендарем, укладено договір оренди, за умовами якого орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати орендну плату у гривні у сумі, яка визначається шляхом множення 3 100 доларів США на курс продажу долара США АТ "Ощадбанк" (Харківське обласне управління) на день оплати.

Судова колегія вважає вірним визначення періоду нарахування упущеної вигоди з 05.03.2010 по 25.06.2015, оскільки будівля була знесена 05.03.2010, а наказ в поворот виконання рішення видано 25.06.2015, отже, саме за вказаний період ФОП ОСОБА_3 несе цивільно-правову відповідальність за заподіяння позивачу шкоди.

Обгрунтованим є розрахунок суду з урахуванням курсу валют станом на кожен місяць, за який мала б сплачуватися орендна плата (за період з 05.03.2010 по 25.06.2015) за договором оренди, отже упущена вигода складає 1910 397,20 грн.

Що ж до вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 5 876 670 грн., то місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у її задоволенні з огляду на наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відшкодована може бути лише моральна шкода завдана саме юридичній особі - Приватній Виробничо - комерційній фірмі "Істок" та яка полягає, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Так, пунктом 3 постанови пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Позивач жодним чином не обґрунтовує розмір заявленої моральної шкоди та в чому саме полягає моральна шкода, а також не надав суду документального підтвердження завдання саме юридичній особі моральної шкоди, що полягає у приниженні її ділової репутації, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Що ж до вимог про стягнення матеріальної шкоди у сумі 509 863 грн. та моральної шкоди у сумі 509 863 грн., з посиланням на провадження у справі про банкрутство позивача, то слід вказати про те, що предметом розгляду даної справи є зустрічний позов, який має бути взаємно пов'язаним із первісним позовом.

Оскільки предметом первісної позовної заяви була вимога про знесення будівлі, то зустрічні позовні вимоги мають безпосередньо стосуватися саме обставин що стосуються знесення вказаної будівлі та шкоди, яка була заподіяна саме внаслідок демонтажу.

Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися з відповідною позовною заявою про стягнення матеріальної шкоди у сумі 509 863 грн. та моральної шкоди у сумі 509 863 грн., з посиланням на провадження у справі про банкрутство, яка має бути розглянута в окремому позовному провадженні.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016р. у справі №57/218-10(н.р.59/264-08) залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №57/218-10(н.р.59/264-08).

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді В.В. Андрієнко

Л.В. Чорна