Ухвала

від 10.08.2016 по справі 2а-19874/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року справа №2а-19874/10/0570

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Куленка О.Д., за участю представника позивача Самойлової Ю.Ю., розглянув у відкритому судовому зсіданні апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі № 2а-19874/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2010 року № 0001131640/0,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у серпні 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач 26.07.2010 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» податковим повідомленням-рішенням № 0001131640/0 визначив суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - додаток на додану вартість в сумі 22608,00 грн.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001131640/0 від 26.07.2010 року.

Дана справа вже була предметом судового розгляду від першої до касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України у даній справі від 13 квітня 2016 року судові рішення попередніх судових інстанцій були скасовані і справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі № 2а-19874/10/0570 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції від 26 липня 2010 року № 0001131640/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 22068 грн., з якої за основним платежем - 14713 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7356 грн.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено без надання вірної правової оцінки обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом першої інстанції невірно застосовано ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка діяла на той час, чим порушено норми процесуального права - ст.ст. 11, 69, 79, 86, 122, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення незаконної постанови про задоволення позовних вимог.

Апелянт вважає, що судом дослідження у справі проведено не в повному обсязі, в результаті чого суд прийшов до хибного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також апелянт зазначає, що наявність у платника податків виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Представник позивача надав суду письмові заперечення, в яких просив залишити апеляційну скаргу податкового органу без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої письмові заперечення та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

06.07.2010 року посадовими особами Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» (код ЄДРПОУ 31279540) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Строй-Променерго» (код ЄДРПОУ 33433103) за період з 03.02.2009 року по 30.11.2009 року, за результатами якої складено акт № 1326/23/31279540. У висновках акту перевірки податковим органом вказано, що ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого безпідставно занижено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 14711,93грн., у т.ч.: лютий 2009 року - 1505,00 грн., квітень 2009 року - 1505,00 грн., червень 2009 року - 2635,90 грн., липень 2009 року - 3874,23 грн., листопад 2009 року - 5191,80 грн. (том 1 а.с. 38-42).

Крім того, податковий орган вказав, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок послуг, передбаченими договірними домовленостями між ТОВ «Строй-Променерго» та ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас», що, на думку відповідача, свідчить про укладення домовленостей без мети настання реальних наслідків. Тобто, зазначені договірні домовленості, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (том 1 а.с. 38-42).

Не погодившись з зазначеними висновками, позивач надав письмові зауваження на акт документальної позапланової невиїзної перевірки, в яких зазначив, що Артемівська ОДПІ при перевірці не надала жодного доказу того, що роботи (послуги) фактично ТОВ «Строй-Променерго» не надавались (не виконувались), а ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» не приймались (том 1 а.с. 43-44).

15 липня 2010 року Артемівською ОДПІ надано негативну відповідь на заперечення товариства, якою висновки по акту перевірки залишено без змін (том 1 а.с. 45-47).

26 липня 2010 року податковим органом на підставі акту перевірки від 07.07.2010 року № 1326/15/31279540 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001131640/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 22068,00 грн., у тому числі за основним платежем 14 712,00 грн., та нарахованими штрафними санкціями 7 356,00 грн. (том 1 а.с. 37).

Колегія суддів вважає висновок суду щодо задоволення позовних вимог правомірним з огляду на наступне.

Проблемним питання даного спору є правомірність сумніву податкового органу щодо реальності господарських операцій, укладених позивачем з ТОВ «Строй-Променерго».

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені

під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа

(форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

На час виникнення спірних відносин діяв Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, встановлений статтею 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7).

Відповідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом зазначеної норми платник ПДВ має право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) за умов придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг та їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено сплачені суми до податкового кредиту по господарських відносинах з ТОВ «Строй-Променерго».

З матеріалів справи вбачається наступне.

27 квітня 2009 року між ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (замовник) та ТОВ «Строй-Променерго» (підрядник) укладений договір підряду № 1, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з улаштування душових кімнат АПК - гірничого цеху. Пунктом 2.1 договору передбачена вартість робіт у розмірі 4092 грн., у тому числі ПДВ 20% (том 1 а.с. 48-51).

Найменування робіт, одиниці виміру, кількість, вартість робіт, вартість матеріалів, загальна вартість передбачена «Договірною ціною з улаштування душових кімнат АПК - гірничого цеху», які затверджені генеральним директором позивача. Загальна вартість за улаштування душових кабін складає 4092 грн. (том 1 а.с. 52).

На підтвердження виконання умов договору підряду № 1 позивачем надано: акт виконаних робіт від 20 червня 2009 року на загальну суму 4092 грн.; податкову накладну від 03 червня 2009 року № 06020 на суму 4092 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 682 грн.; платіжне доручення від 03 червня 2009 року № 32906, яким сплачено послуги за договором № 1 від 27 квітня 2009 року на загальну суму 4092 грн., у тому числі ПДВ 682 грн. (том 1 а.с. 69, 80, 100).

15 травня 2009 року між ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (замовник) та ТОВ «Строй-Променерго» (підрядник) укладений договір підряду № 2. Пунктом 2.1 договору передбачена вартість робіт у розмірі 3818 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 20% (том 1 а.с. 53-56).

Найменування робіт, одиниці виміру, кількість, вартість робіт, вартість матеріалів, загальна вартість передбачена «Договірною ціною з улаштування душових кімнат АПК - гірничого цеху». Загальна вартість за улаштування душових кабін складає 3818 грн. 40 коп. (том 1 а.с. 57).

На підтвердження виконання умов договору підряду № 2 позивачем надано: акт виконаних робіт від 15 червня 2009 року на загальну суму 3818 грн. 40 коп.; податкову накладну від 17 червня 2009 року № 06170 на суму 3818 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ у розмірі 636 грн. 40 коп.; платіжне доручення від 17 червня 2009 року № 33309, яким сплачено послуги за договором № 2 від 15 травня 2009 року на загальну суму 3818 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 636 грн. 40 коп. (том 1 а.с. 70, 82, 101).

06 лютого 2009 року між ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (замовник) та ТОВ «Строй-Променерго» (виконавець) укладений договір № 3, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе здійснення технічного надзору за виконанням будівництва по РП «ГП Приміщення технічного огляду тепловозів на одне стойло на території заводу по виробництву гіпсокартону ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» в м. Соледар Донецької області. Виконавець виконує роботи відповідно до «Положення про технічний нагляд». Пунктом 3 передбачено, що вартість робіт за даним договором виконується відповідно графіку фактичних виходів спеціалістів технічного надзору на об'єкт та наданого кошторисного розрахунку на суму 15810 грн., у тому числі ПДВ на суму 2635 грн. (том 1 а.с. 58, 59).

На підтвердження виконання умов договору № 3 позивачем надано: акт виконаних робіт від 15 червня 2009 року на загальну суму 15810 грн.; податкові накладні від 18 червня 2009 року № 06180 на суму 7905 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 1317 грн. 50 коп. та від 23 липня 2009 року № 06230 на суму 7905 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 1317 грн. 50 коп. (том 1 а.с. 71, 83,84).

22 лютого 2009 року між ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (замовник) та ТОВ «Строй-Променерго» (виконавець) укладений договір № 5, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе здійснення технічного надзору за виконанням будівництва по РП «ГП Приміщення технічного огляду тепловозів на одне стойло на території заводу по виробництву гіпсокартону ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» в м. Соледар Донецької області. Виконавець виконує роботи відповідно до «Положення про технічний нагляд». Пунктом 3 передбачено, що вартість робіт за даним договором виконується відповідно наданого кошторисного розрахунку на суму 15340 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 2556 грн. 70 коп. (том 1 а.с. 60, 61).

На підтвердження виконання умов договору № 5 позивачем надано акт виконаних робіт від 22 лютого 2009 року на загальну суму 15340 грн. 40 коп.; податкову накладну від 30 липня 2009 року № 06231 на суму 15340 грн. 38 коп., у тому числі ПДВ на суму 2556 грн. 73 коп. Згідно кошторису, технічний нагляд здійснюється за будівництвом водовода від мереж ДПП «Укрпомводчермет». (том 1 а.с. 72, 85).

01 жовтня 2009 року між ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (замовник) та ТОВ «Строй-Променерго» (виконавець) укладений договір № 40, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе здійснення технічного надзору за виконанням будівництва по РП «ВЛ 35кВ від підстанції Соль до підстанції ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас». Виконавець виконує роботи відповідно до «Положення про технічний нагляд». Пунктом 3 передбачено, що вартість робіт за даним договором виконується відповідно наданого кошторисного розрахунку на суму 15340 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 2556 грн. 70 коп. (том 1 а.с. 64-65).

На підтвердження виконання умов договору № 40 позивачем надано: акт виконаних робіт від 30 листопада 2009 року на загальну суму 15340 грн. 40 коп.; податкові накладні від 26 листопада 2009 року № 11260 на суму 7670 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 1278 грн. 37 коп., від 30 листопада 2009 року № 11309 на суму 7670 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 1278 грн. 37 коп. (том 1 а.с. 74, 87, 88).

05 листопада 2009 року між ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (замовник) та ТОВ «Строй-Променерго» (виконавець) укладений договір № 41, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе здійснення технічного надзору за виконанням будівництва по РП «Цех Кальцинирования» на території ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» в м. Соледар Донецької області. Виконавець виконує роботи відповідно до «Положення про технічний нагляд». Пунктом 3 передбачено, що вартість робіт за даним договором виконується відповідно наданого кошторисного розрахунку на суму 15810 грн., у тому числі ПДВ 2635 грн. (том 1 а.с. 66-67, 68).

На підтвердження виконання умов договору № 41 позивачем надано: акт виконаних робіт від 30 листопада 2009 року на загальну суму 15810 грн.; податкові накладні від 19 листопада 2009 року № 11190 на суму 7905 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 1317 грн. 53 коп. та від 30 листопада 2009 року № 11299 на суму 7905 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 1317 грн. 53 коп. Згідно кошторису, технічний нагляд здійснюється за будівництвом цеху кальцинування на території заводу по виробництву гіпсокартону (том 1 а.с. 76-77, 86, 89).

09 січня 2009 року між ТОВ «Строй-Променерго» (виконавець) та ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (замовник) укладений договір № 128/4, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання авторського надзору за виконанням будівництва водоводу від мереж ДПП «УкрПромводчермет» до території позивача м. Соледар. Відповідно до пункту 3 договору, вартість робіт складає відповідно до кошторису 18060 грн., у тому числі ПДВ на суму 3010 грн. (том 1 а.с. 62).

Згідно кошторису № 1 до договору, авторський нагляд здійснюється за виконанням будівництва водоводу від мереж ДПП «Укрпомводчермет» до території товариства м. Соледар. Згідно календарного плану, роботи починаються з моменту підписання договору, закінчуються з моменту закінчення будівництва (том 1 а.с. 63).

На підтвердження виконання умов договору №128/4 позивачем надано: акт виконаних робіт від 02 квітня 2009 року на загальну суму 18060 грн.; податкові накладні від 03 лютого 2009 року № 2030 на суму 9030 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 1505 грн., від 14 квітня 2009 року № 4140 на суму 9030 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 1505 грн.; платіжні доручення від 11 лютого 2009 року № 9428, яким сплачено суму 9030 грн., у тому числі ПДВ 1505 грн., від 14 квітня 2009 року № 9482, яким сплачено суму 9030 грн., у тому числі 1505 грн. за авторський нагляд по будівництву відповідно до договору від 13 грудня 2009 року № 128/4 (том 1 а.с. 73, 78, 79, 107, 108).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що актом від 28 серпня 2009 року погоджена готовність та закінчення будівництва приміщення технічного огляду тепловозів на одне стойло по вул. Володарського, 1 у м. Соледарі, та свідоцтвом від 15 вересня 2009 року № 199 засвідчена відповідність закінченого будівництва об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам (том 3 а.с. 51-53).

Актом від 28 серпня 2009 року погоджена готовність та закінчення будівництва водоводу від мереж ДПП «Укрпомводчермет» до території підприємства позивача та свідоцтвом від 15 вересня 2009 року № 200 засвідчена відповідність закінченого будівництва об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам (том 3 а.с. 62, 63-65).

Свідоцтвом від 30 листопада 2009 року № 469 засвідчена відповідність закінченого будівництва ВКЛ 35 кВ «ПС «Сіль» - ПС «Кнауф Гіпс Донбас» проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам, яке видане на підставі акту готовності від 30 листопада 2009 року (том 3 а.с. 76, 77-79).

Свідоцтвом від 03 грудня 2009 року № 490 засвідчена відповідність закінченого будівництва цеху кальцинування проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам, яке видане на підставі акту готовності від 30 листопада 2009 року (том 3 а.с. 87, 88-89).

В акті перевірки відповідач вказав на те, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок послуг, передбаченими договірними домовленостями між ТОВ «Строй-Променерго» та ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас», що на думку відповідача, свідчить про укладення домовленостей без мети настання реальних наслідків. Тобто, зазначені договірні домовленості, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як зазначалось вище, дана справа вже була предметом судового розгляду від першої до касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України у даній справі від 13 квітня 2016 року судові рішення попередніх судових інстанцій були скасовані і справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При направленні справи на новий розгляд Вищий адміністративний суд України зазначив, що при новому розгляді суди повинні врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товарів (робіт, послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками (виконавцями робіт) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На виконання наведеної норми, суд першої інстанції при новому розгляді даної справи детально проаналізував подані позивачем первинні документи, допитав в якості свідка головного енергетика та за сумісництвом начальника відділу Автоматизованої системи керування виробництвом на підприємстві позивача (том 3 а.с. 210, 211, 213-214).

Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що в даних розглядуваних операціях зі спірним контрагентом ТОВ «Строй-Променерго» метою позивача було належне здійснення будівництва, яке було завершене та введене в експлуатацію, що спростовує посилання апелянта на нереальність господарських операцій позивача та відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей.

На переконання колегії суддів, позивачем правомірно сформовано податковий кредит та склад витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом, оскільки позивач надав усі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення. З огляду на що посилання апелянта на відсутність фактичних обставин, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій, є безпідставними.

Що стосується посилання податкового органу на акт ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 11.06.2010 року за № 1024/23-211/33433103 щодо перевірки ТОВ «Строй-Променерго» по підтвердженню відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» за період з 01.02.2009 року по 30.11.2009 року, то колегія суддів зазначає, що законодавство України не ставить в залежність право платника податку на податковий кредит від результатів проведення перевірки контрагента щодо платника податків.

Верховний Суд України в своїй постанові від 24 травня 2016 року у справі № п/808/58/14 зазначив, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України колегія суддів враховує вказані висновки при розгляді даної справи.

Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При розгляді даної справи податковий орган не надав жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій і рішень.

Колегія суддів наголошує на тому, що контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрованою юридичною особою, платником податку на додану вартість. Будь-які вироки або кримінальні провадження стосовно посадових осіб контрагента відсутні.

Угоди між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оскаржені, податковому органу жодним нормативно-правовим актом не надано права ревізувати умови укладених договорів. Первісні документи бухгалтерського та податкового обліку є такими, що не тягнуть їх невизнання як доказів в розумінні ст. 79 КАС України.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ґрунтується на конкретних фактичних обставинах справи, які є такими, що документально підтверджують фактичність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику ПДВ віднести його суми до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі № 2а-19874/10/0570 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 11 серпня 2016 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко