Постанова

від 25.09.2018 по справі 2а-19874/10/0570

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року

Київ

справа №2а-19874/10/0570

адміністративне провадження №К/9901/24837/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,суддів: Гончарової І.А., Шипуліної Т.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кнауф Гіпс Донбас до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ Кнауф Гіпс Донбас подало до суду позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2010 № 0001131640/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14 712,00 грн за основним платежем та в сумі 7 356,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що фактичне вчинення господарських операцій з виконання будівельних робіт, робіт з улаштування душових кімнат, здійснення технічного та авторського нагляду за виконанням будівництва підтверджується первинними та іншими документами, копії яких додані до позовної заяви, та до яких відповідач не висуває зауважень. У постачальника робіт - ТОВ Строй-Променерго були можливості та ресурси виконати ремонтні роботи, що підтверджується тим, що контрагент виконував на користь позивача й інші підрядні роботи, зауважень до яких відповідач не висував. Акт про неможливість проведення перевірки свідчить лише про факт непроведення такої перевірки, тому такий акт не може підтверджувати факт нереального вчинення господарських операцій. Позивач є добросовісним платником податків, компанією з іноземними інвестиціями, об'єми постачання у позивача складають мільйони гривень, а за весь час діяльності - мільярди, тому податкова вигода в сумі 14 000,00 грн не могла бути метою позивача. Позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 10.11.2010 позов задовольнив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 21.12.2010 скасував постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2010 та відмовив в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 13.04.2016 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2010 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 15.06.2016 позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 № 0001131640/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14 712,00 грн за основним платежем та в сумі 7356,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Донецький апеляційний адміністративний суду ухвалою від 10.08.2016 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2016 залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосував норми матеріального права: підпункти 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , частину 5 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та виходив з того, що позивач фактично отримав послуги, що підтверджується відповідними первинними документами: актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами готовності об'єктів до експлуатації, свідоцтвами про відповідність збудованих об'єктів проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Посилання контролюючого органу на акт перевірки суд відхилив, мотивуючи свою позицію тим, що висновки контролюючого органу про нереальність операцій ґрунтуються тільки на аналізі даних податкової звітності контрагента та інформаційних баз контролюючого органу, при цьому контролюючий орган взагалі не перевіряв первинні документи контрагента позивача.

Артемівська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області оскаржила судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 26.10.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги акт перевірки, в якому зазначено дані, що, на переконання заявника, свідчать про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, про проведення нереальних операцій з метою надання податкової вигоди шляхом штучного формування податкового кредиту.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 25.09.2018.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2015 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Гончарова І.А., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для визначення позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14 712 грн слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , що полягало у віднесенні ним до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ Строй-Променерго : підрядних робіт з улаштування душових кімнат АПК-гірничого цеху; послуг зі здійснення технічного нагляду за виконанням будівництва РП ГП Приміщення технічного огляду тепловозів на одне стійло на території заводу з виробництва гіпсокартону ТОВ Кнауф Гіпс Донбас в м. Срледар Донеьцкої області; послуг з авторського нагляду з виконання будівництва водоводу від мереж ДПП Укрпромводчермет до території позивача в м. Соледар. Контролюючий орган вважає, що зазначені господарські операції є нереальними через відсутність у ТОВ Строй-Променерго трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вчинення ТОВ Строй-Променерго переважно нереальних господарських операцій з метою надання податкової вигоди шляхом штучного формування податкового кредиту. При цьому таку позицію обґрунтовує посиланням на дані акта перевірки ТОВ Строй-Променерго , неможливість проведення перевірок його контрагентів.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення на час виникнення спірних правовідносин визначалися підпунктом 7.2.6 пункту 7.2, пунктами 7.4, 7.5 Закону України Про податок на додану вартість .

Аналіз вказаних норм законів дає підстави для висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків в результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Суди попередніх інстанцій не встановили жодного з порушень зазначених норм закону, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту. Суди дослідили умови виконання робіт/послуг, їх вартість, первинні документи, складені щодо господарських операцій: акти виконаних робіт, податкові накладні, реєстри видаткових накладних, платіжні доручення, свідоцтва про власність на нерухоме майно, акти готовності об'єктів до експлуатації, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, свідоцтва про відповідність збудованих об'єктів проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам, акти про погодження готовності та закінчення будівництва, та за результатами їх оцінки дійшли висновків про реальне вчинення господарських операцій.

Щодо висновку контролюючого органу про нереальне вчинення господарських операцій позивача з контрагентом, які обґрунтовуються тільки інформацією акта перевірки щодо даних податкової звітності контрагента та інформаційних баз контролюючого органу, суди правильно визнали такі обґрунтування недостатніми за відсутності аналізу самих господарських операцій та первинних документів.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими контролюючий орган обґрунтовував свою позицію щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в судах попередніх інстанцій, та є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 349, статті 350, частин першої та п'ятої статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна