Постанова

від 10.08.2016 по справі 913/1247/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 913/1247/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Кочерової Н.О.,

Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування

вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ

"Енергобанк" Брайка Станіслава

Анатолійовича

на рішення господарського суду Луганської області

від 16.02.2016 року

та постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 07.06.2016 року

у справі № 913/1247/15

господарського суду Луганської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування

вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ

"Енергобанк" Брайка Станіслава Анатолійовича

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю

"Буденергосервіс";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укрпромрембуд";

3. Виробничо-торговельного об'єднання

"Будівельник"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - Щербини С.Ю.

відповідачів - 1) не з'явилися

2) не з'явилися

3) не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Брайка С.А., звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергосервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромрембуд" та Виробничо-торговельного об'єднання "Будівельник" про:

- солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 за договором поруки № 25/П-2, укладеним в забезпечення зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № 25 від 04.07.2013, заборгованості у розмірі 1403920,08 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 868 615,70 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 283 858,89 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 200 420,74 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 51 024,75 грн.;

- солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 3 за договором поруки № 25/П-3, укладеним в забезпечення зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № 25 від 04.07.2013, заборгованості у розмірі 1 403 920,08 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 868 615,70 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 283 858,89 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 200 420,74 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 51 024,75 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.02.2016 року (суддя Голенко І.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року (судді: Склярук О.І., Геза Т.Д., Ушенко Л.В.), позов Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергосервіс" про стягнення 1 403 920,08 грн. задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" прострочену заборгованість за кредитом в сумі 868 615,70 грн., прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 283 858,89 грн., судовий збір в сумі 17 287,12 грн.; в задоволенні решти позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергосервіс" відмовлено; в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромрембуд" про стягнення 1 403 920,08 грн. відмовлено у повному обсязі; в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" до Виробничо-торговельного об'єднання "Будівельник" про стягнення 1 403 920,08 грн. відмовлено у повному обсязі.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Брайка С.А., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергосервіс" пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів і стягнути з останнього 251 445,49 грн., з яких: 200 420,74 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 51 024,75 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Крім того, скаржник просив скасувати судові акти попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромрембуд", яке є солідарним боржником Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергосервіс" заборгованості за договором про надання кредитної лінії № 25 від 04.07.2013 року в сумі 134 542,90 грн., з яких: 121939,38 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом і 12603,52 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Також скаржник просив скасувати судові акти попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні з Виробничо-торговельного об'єднання "Будівельник" заборгованості за договором про надання кредитної лінії № 25 від 04.07.2013 року в сумі 134 542,90 грн., з яких: 121 939,38 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом і 12 603,52 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буденергосервіс" (позичальник) укладено договір про надання кредитної лінії № 25 та додаткові угоди до нього, на підставі якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання 5400000 грн. на умовах, визначених цим договором, до 30.04.2015 і процентною ставкою в сумі 28 % річних.

В пункті 3.4 договору позичальник зобов'язався сплачувати проценти щомісячно до 5 числа (включно) наступного місяця, датою їх сплати вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок банку.

Відповідно до п. 9.1 договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та /або строків процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нарахувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь термін дії кредитного договору та до повного виконання позичальником зобов'язань по погашенню простроченої заборгованості.

Відповідач-1 свої грошові зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту виконав частково в сумі 4 531 384,30 грн.

04.07.2013, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором про надання кредитної лінії № 25, між банком та поручителями: Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромрембуд" і Виробничо-торговельним об'єднанням "Будівельник" укладено поруки № 25/П-2 та №25/П-3, відповідно, в яких останні поручились солідарно відповідати перед кредитором по зобов'язаннях відповідача-1 за повернення кредитних коштів, виплату відсотків, виконання інших умов основного зобов'язання та відшкодування збитків, завданих кредитору.

Згідно пунктів 2.1., 3, 4.1. договорів поруки встановлено, що підписанням цього договору поручитель надає згоду на будь-яке збільшення розміру процентів за основним зобов'язанням. Поручитель підтверджує, що порука за цим договором забезпечує збільшені внаслідок таких змін зобов'язання боржника без отримання додаткової згоди поручителя. Відповідальність поручителя настає, якщо основне зобов'язання не буде виконане в строк, передбачений його умовами, в тому числі проценти, пеня, штрафні санкції, інші платежі, забезпечені порукою, не будуть повернуті/сплачені у строки, встановлені основним зобов'язанням або достроково у випадку порушення умов основного зобов'язання. Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених зобов'язань боржником протягом 30 банківських днів з дати отримання вимоги кредитора та в обсязі, передбаченому у ній.

Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем порушених зобов'язань боржника в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Поручитель зобов'язаний у випадку непогашення боржником суми заборгованості за основним зобов'язанням перерахувати суму заборгованості протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги кредитора (пп. 4.2., 5 договору поруки).

У зв'язку з невиконанням відповідачами - 1, 2, 3 грошових зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки щодо погашення кредиту у встановлені строки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спір та посилаючись на порушення позичальником приписів ст.ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд, з позицією якого в цій частині погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Буденергосервіс" не виконано зобов'язань за кредитним договором № 25 від 04.07.2013 року стосовно сплати простроченої заборгованості за кредитом в сумі 868 615,70 грн. та простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 283 858,89 грн., внаслідок чого визнав позовні вимоги в цих частинах обгрунтованими.

Вказані позовні вимоги не є предметом оскарження у суді касаційної інстанції.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача -1 пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 200 420,74 грн. за період з 02.12.2014 по 31.10.2015 та пені за несвоєчасну оплату процентів в сумі 51 024,75 грн. за період з 08.12.2014 по 30.11.2015, суди попередніх інстанцій вірно послались на приписи ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" з врахуванням того, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем реєстрації ТОВ "Буденергосервіс" є: 91024, м.Луганськ, вул. Дачная, б. 1-А.

Оскаржуючи вказані судові акти, позивач послався на суперечливі висновки господарських судів попередніх інстанцій в цій частині та наполягав на безпідставній відмові в позові в цій частині внаслідок не доведення відповідачем - 1 факту проведення своєї господарської діяльності виключно на території населених пунктів, які увійшли до переліку, визначеному Кабінетом Міністрів України, де провадиться антитерористична операція, а місце реєстрації ТОВ "Буденергосервіс" може не відповідати фактичному місцезнаходженню товариства, що є однією з головних передумов для застосування ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Крім того, на думку банку, цим законом введена заборона нарахування пені та штрафів лише на суму основної заборгованості, а не відсотків.

В силу ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року N 1669-VII, за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року N 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року N 1053-р і від 2 грудня 2015 року N 1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Луганськ.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства місто Луганськ, місцем реєстрації якого є ТОВ "Буденергосервіс", є частиною території України, тимчасово окупованої незаконними терористичними збройними формуваннями, де триває антитерористична операція. Ці фактичні дані доказами не спростовано і визнано такими, що відповідають дійсності.

Частиною 2 статті 218 ГК України встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільнюється від відповідальності за порушене зобов'язання, якщо вона доведе, що таке порушення сталося в результаті випадку або непереборної сили.

Порушення договірних зобов'язань пов'язане з факторами, які не залежать від волі товариства, а тому воно не повинно нести відповідальність у вигляді штрафних санкцій, заявлених у позовній заяві.

Відтак, з огляду на проведення антитерористичної операції на сході України, у тому числі за місцем реєстрації позичальника, відсутності стабільності в роботі ТОВ "Буденергосервіс" та можливості у останнього виконувати своєчасно і в повному обсязі свої договірні зобов'язання з позивачем, висновок судів попередніх інстанцій про те, що дані обставини обставини не породжують обов'язку відповідача -1 щодо сплати заявлених сум пені є підставним.

Також, дослідивши правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог до поручителів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромрембуд" та Виробничо-торговельного об'єднання "Будівельник", колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією місцевого й апеляційного господарських судів про недотримання позивачем положень статті 559 Цивільного кодексу України, оскільки строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором встановлено до 30.04.2015 включно (п. 1.3 кредитного договору), тоді як позивач звернувся з позовом лише 18.12.2015, тобто поза межами 6 місяців з настання кінцевої дати повернення кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 543, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 533, ч. 2. ст. 554, ч. 4 ст. 559 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором. Порука припиняється за спливом строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на недотримання позивачем положень статті 559 Цивільного кодексу України, висновок судів попередніх інстанцій про припинення дії поруки відповідачів - 2, 3 відповідає вимогам закону.

Доводи касаційної скарги зводяться до довільного тлумачення скаржником норм права і не спростовують законних та обгрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийнята постанова апеляційної інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Брайка Станіслава Анатолійовича залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року у справі № 913/1247/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.О. Кочерова І.М. Волік