Рішення

від 08.08.2016 по справі 638/4402/16-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/4402/16-ц>

Провадження № 2/638/2755/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2016 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Котяш Н.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_3,

третя особа : Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради,

про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

До суду звернулась ОСОБА_4 (далі за текстом - позивач) до ОСОБА_3 (далі за текстом-відповідач), третя особа - Інспекція державно-архітектурного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, в якому просила визнати за нею право власності на гараж літ. «Б-1» загальною площею 22,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй належить як користувачу гараж літ.«Б-1», розташований біля будинку № АДРЕСА_1.

Гараж побудовано на земельній ділянці, яка була відведена її батьку ОСОБА_3 - відповідачу по справі згідно рішення Дзержинської районної ради від 28.11.2000 року № 206/1 у зв'язку з тим, що на утриманні він мав дочку інваліда дитинства, тобто позивача. Спірний гараж побудовано замість раніше встановленого відповідачем металевого гаражу.

Гараж побудовано позивачем за власні кошти, господарським способом, враховуючи її хворобу, яка пов'язана с обмеженням руху - біля її місця мешкання.

Згідно рішення 2 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 23.12.2015 р. № 38/15 позивачу надано у приватну власність ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0048 га для обслуговування гаражу літ. «Б-1» по АДРЕСА_1.

У зв'язку з тим, що будівництво здійснено без належного дозволу та для уникнення спору з батьком щодо права користування земельною ділянкою позивач звернувся до суду для визнання права власності на гараж відповідно до вимог ст.376 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача по справі підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач по справі в судовому засіданні проти позовних не заперечував та просив їх задовольнити.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 11.05.2016 року до участі у справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Інспекцію державно-архітектурного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без його участі та письмові пояснення, в яких просить прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач користується гаражем літ.«Б-1», розташованим біля будинку № АДРЕСА_1.

Гараж побудовано на земельній ділянці, яка була відведена її батьку ОСОБА_3 згідно рішення Дзержинської районної ради від 28.11.2000 року № 206/1 у зв'язку з тим, що на утриманні він мав дочку інваліда дитинства, тобто позивача. Спірний гараж побудовано замість раніше встановленого відповідачем металевого гаражу.

Гараж побудовано позивачем за власні кошти, господарським способом, враховуючи її хворобу, яка пов'язана с обмеженням руху - біля її місця мешкання.

Згідно рішення 2 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 23.12.2015 р. № 38/15 позивачу надано у приватну власність ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0048 га для обслуговування гаражу літ. «Б-1» по АДРЕСА_1. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно НОМЕР_2 від 27.01.2016 р. земельна ділянка зареєстрована за позивачем на праві приватної власності.

Згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 26.01.2015р. загальна площа гаражу складає 22,4 кв.м.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Аналіз норм ч. 3 ст. 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення 2 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 23.12.2015 р. № 38/15 позивачу надано у приватну власність ділянку ( кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0048 га для обслуговування гаражу літ. «Б-1» по АДРЕСА_1. Тобто позивачу виділено у власність земельну діляну під уже збудований гараж.

При цьому слід ураховувати положення ч. 1 ст. 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, яка згідно зіст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд зазначає, що у справі відсутні докази на підтвердження факту дотримання позивачем містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, містобудівного обґрунтування, розроблення проектної документації, отримання дозволів на виконання підготовчих та будівельних робіт цього об'єкта нерухомості, виходячи із положень ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

До матеріалів справи позивачем додано технічний висновок про стан будівельних конструкцій гаражу та можливості його подальшої експлуатації, відповідно до якого експлуатація можлива, дефектів в несучих конструкціях гаражу не виявлено. Технічний стан будівельних конструкцій гаражу в цілому забезпечує надійну експлуатацію. Технічні рішення, прийняті при будівництві гаража, відповідають вимогам діючих норм та правилам державних стандартів, санітарних та протипожежних норм, забезпечують безпечну подальшу експлуатацію.

Разом із тим наданий позивачем технічний висновок про відповідність об'єкта нерухомості будівельним нормам є неналежним доказом у справі згідно зі ст. ст. 58, 59, 143, 212 ЦПК України, оскільки він не є висновком експерта.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічне положення міститься й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Доказів відповідного звернення ОСОБА_4 до Інспекції державно-архітектурного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з питання прийняття до експлуатації гаражу літ. «Б-1» загальною площею 22,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 матеріали справи не містять. Не надано також позивачем і доказів відмови Інспекції державно-архітектурного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в прийнятті до експлуатації зазначеного гаража.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 15 ЦПК України суд дійшов висновку про те, що пред'явлення позову про визнання права власності за ОСОБА_4 на гараж літ. «Б-1» загальною площею 22,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 є передчасним.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Інспекція державно-архітектурного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про визнання права власності на гараж літ. «Б-1» загальною площею 22,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -