Постанова

від 11.08.2016 по справі 815/3333/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3333/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення десятої сесії Фонтанської сільської ради VII скликання "Про викуп земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території с.Фонтанка Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області у комунальну власність для суспільних потреб" №283-VII від 03.06.2016 року, визнати протиправними дії Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області стосовно підготовки висновків щодо викупу земельної ділянки, площею 4,22 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка розташована на території с.Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, та на праві приватної власності належить ОСОБА_1, та земельної ділянки, площею 4,22 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, що розташована на території с.Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, та на праві приватної власності належить ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення десятої сесії Фонтанської сільської ради VII скликання "Про викуп земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території с.Фонтанка Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області у комунальну власність для суспільних потреб" №283-VII від 03.06.2016 року, визнати протиправними дії Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області стосовно підготовки висновків щодо викупу земельної ділянки, площею 4,22 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка розташована на території с.Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, та на праві приватної власності належить ОСОБА_1, та земельної ділянки, площею 4,22 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, що розташована на території с.Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, та на праві приватної власності належить ОСОБА_2.

В судовому засіданні 05.08.2016 року представником позивачів та представником відповідача - Фонтанської сільської ради не було заявлено клопотань про витребування додаткових письмових доказів чи допиту свідків і експертів. Представник відповідача Комінтернівської районної державної адміністрації був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.99-100), але в судове засідання не прибув без поважних причин, а тому, на підставі положень ч.6 ст.128 КАС України, судом ухвалено рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження 11.08.2015 року за наявними в справі запереченнями та доказами.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Комінтернівська РДА, згідно ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» є регіональним органом виконавчої влади, якому ст.ст.17,124 ЗК України та ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» надані певні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які знаходяться у державній власності та знаходяться за межами населених пунктів. Відповідач - Фонтанська сільська рада, згідно положень ст..10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є представницьким органом місцевого самоврядування. Відповідно до рішення Конституційного суду України № 10-рп/2010 від 01.04.2010 року по справі № 1-6/2010 положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, а тому спори щодо оскарження його рішень, дій або бездіяльності з цього питання, відповідно до положень ст.55 Конституції України п.1 ч.2 ст.17,ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 4, 22 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що розташована на території с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, що підтверджується державним актом про право власності на землю від 17.12.2003 року Серія НОМЕР_3 (а.с.72-73).

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 4, 22 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, що також розташо вана на території с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, що підтверджується державним актом про право власності на землю від 17.12.2003 року Серія НОМЕР_4 (а.с.74-75).

Рішенням десятої сесії Фонтанської сільської ради VII скликання № 283-VII від 03.06.2016 року «Про викуп земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території с. Фонтанка Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, у комунальну власність для суспільних потреб» разом з іншим було вирішено викупити на користь територіальної громади с. Фонтанка в особі Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області для суспільних потреб земельну ділянку площею 4,22 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві власності громадянину України ОСОБА_1 та викупити на користь територіальної громади с. Фонтанка в особі Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області для суспільних потреб земельну ділянку площею 4,22 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві власності громадянці України ОСОБА_2.

Приймаючи оскаржуване рішення та обґрунтовуючи суспільну потребу у викупі належних позивачам земельних ділянок Фонтанська сільська рада VII скликання посилається на наступне: «враховуючи наявність гострої необхідності у забезпеченні розгляду численних заяв громадян, у тому числі пільгової категорії - учасників бойових дій, щодо передачі їм у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території села Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, беручи до уваги можливість розширення території забудови села Фонтанка за рахунок добровільної відмови на користь територіальної громади села Фонтанка від земельних ділянок сільськогосподарського призначення або шляхом їх викупу та подальшої зміни гульового призначення земельних ділянок у відповідності до Генерального плану села Фонтанка, з метою вирішення суспільної потреби, обумовленої інтересами територіальної громади потреби у земельних ділянках».

З тексту вказаного рішення ради витікає, що суспільними потребами відповідачем визнано: гостра необхідність у забезпеченні розгляду численних заяв громадян, у тому числі пільгової категорії - учасників бойових дій, щодо передачі їм у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території села Фонтанка Комінтернівського району Одеської області та зацікавленість територіальної громади у земельних ділянках.

Позивачі вважають, що Рішення Фонтанської сільської ради VII скликання № 283-VII від 03.06.2016 року є протиправним, прийнятим з грубим порушенням норм чинного законодавства України і безпосередньо прав та інтересів позивачів, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення слід визнати протиправним та скасувати

Суд оцінюючи вказаний акт суб'єкту владних повноважень, з огляду на положення ч.3 ст.2 КАС України, приходить до висновку про його незаконність з огляду на наступне.

Спірні правовідносини між сторонами врегульовано нормами Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» №1559-VI від 17.11.2009 року (надалі - Закону №1559-VI від 17.11.2009 року ).

Вищезгаданим Законом №1559-VI від 17.11.2009 року разом з іншим надано визначення наступним термінам: - викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна для суспільних потреб - передача земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за їх згодою у державну чи комунальну власність для задоволення суспільних потреб шляхом укладення договору купівлі-продажу чи іншого правочину у порядку, встановленому законом; - суспільна потреба - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким чином, обов'язковою умовою для прийняття уповноваженим органом рішення про викуп певного нерухомого майна, визначеного законом, є наявність обґрунтованої суспільної потреби територіальної громади у земельних ділянках.

Так, відповідно до ч.ч.1,5 ст.4 Закону №1559-VI від 17.11.2009 року фізичні або юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені. Викуп чи примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, допускається на підставі та в порядку, встановлених цим Законом . Викуплена або примусово відчужена земельна ділянка не може бути передана в користування або у власність фізичній чи юридичній особі для цілей, не пов'язаних із забезпеченням суспільних потреб або суспільної необхідності, визначених у рішенні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про відчуження зазначеної земельної ділянки.

Частиною 1 ст.7 Закону Закону №1559-VI від 17.11.2009 року визначений вичерпний перелік суспільних потреб, для задоволення яких відповідний уповноважений орган має право викупити земельні ділянки. Зокрема, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб: забезпечення національної безпеки і оборони; будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин; будівництво захисних гідротехнічних споруд; будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва; створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ; розташування об'єктів природно-заповідного фонду.

Таким чином, спеціальним Законом №1559-VI від 17.11.2009 року, що регулює спірні правовідносини, та жодним іншим нормативно-правовим актом, не визначено таких суспільних потреб, для задоволення яких відповідний уповноважений орган має право викупити земельні ділянки, як: гостра необхідність у забезпеченні розгляду численних заяв громадян, у тому числі пільгової категорії - учасників бойових дій, щодо передачі їм у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території села Фонтанка Комінтернівського району Одеської області та зацікавленість територіальної громади у земельних ділянках.

Крім того, суд погоджується з позицією представника позивачів про те, що оскаржене рішення не відповідає положенням ст.9 Закону №1559-VI від 17.11.2009 року, в якій наведений вичерпний перелік повноважень органів місцевого самоврядування щодо викупу земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних-потреб.

Так, у ст.9 Закону №1559-VI від 17.11.2009 року визначено, що сільські, селищні, міські ради, Київська і Севастопольська міські ради в межах території здійснення їх повноважень приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, у порядку, визначеному цим Законом, для таких суспільних потреб: - будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури, пов'язаних з обслуговуванням відповідно територіальної громади села, селища, міста (доріг, мостів, естакад, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, нафтових та газових терміналів, електростанцій), та об'єктів, необхідних для їх експлуатації; - розташування об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; - створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ.

Окрім того, ч.1 ст.10 Закону №1559-VI від 17.11.2009 року визначений вичерпний перелік суб'єктів, від яких може надходити ініціатива щодо викупу земельної ділянки для суспільних потреб. Це, зокрема: - органи виконавчої влади; - органи місцевого самоврядування; - спеціальні адміністрації щодо управління територіями та об'єктами природно- заповідного фонду; - особи, які отримали спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами; - підприємства, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об'єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 Земельного кодексу України (2768-14).

За наслідками розгляду пропозицій суб'єктів, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

З тексту оскаржуваного рішення випливає, що ініціаторами викупу земельних ділянок Позивачів для суспільних потреб є громадяни, у тому числі пільгової категорії - учасники бойових дій, які подали свої пропозиції щодо передачі їм у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території села Фонтанка Комінтернівського району Одеської області.

Тоді як згідно наведеної вище ч.1 ст.10 Закону №1559-VI від 17.11.2009 року переліку суб'єктів, які можуть ініціювати дане питання не відносяться фізичні особи-заявники, в тому числі пільгової категорії - учасники бойових дій, що ще раз підтверджує протиправність оскаржуваного рішення Фонтанської сільської ради VII скликання.

Оскарженим рішенням відповідач здійснив викуп для такої суспільної потреби, як подальше надання земельних ділянок у власність чи користування пільговим категоріям громадян, що не входить до переліку потреб, для задоволення яких сільські ради мають право приймати рішення про викуп земельних ділянок, відповідно до положень Закону №1559-VI від 17.11.2009 року, а тому таке рішення ради не відповідає її власній владній компетенції, визначеній законом, що згідно положень ч.3 ст.2 КАС України, дає змоги прийти до висновку про протиправність такого акту суб'єкту владних повноважень.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не були дотримані права позивачів, як власників майна, гарантованих ним державою Україна, виходячи з наступного.

Позивачі є власниками земельних ділянок, що підтверджується державними актами про право власності на землю та не заперечується сторонами.

Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини (далі -Конвенція) була підписана 04.11.1950 року в Римі десятьма європейськими державами. Відтоді вона стала фундаментом усього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей. Ратифікувавши Конвенцію про права людини 17.07.1997 року, Україна визнала не лише право на «мирне володіння майном», а й згідно із положеннями ст.1 Протоколу №1 до Конвенції визнала право на звернення фізичних та юридичних осіб до Європейського суду з прав людини за захистом своїх порушених прав та охоронюваних Конвенцією свобод, пов'язаних з реалізацією права власності.

Основною метою ст.1 Протоколу №1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, до яких часто вдаються або схильні вдаватися на практиці уряди держав.

Названа стаття проголошує: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів».

На відміну від більшості положень Конвенції, ст.1 Протоколу №1 захищає права не лише фізичних, а й юридичних осіб, наприклад, компаній. Цей аспект даної статті має важливе значення, оскільки економічна система держав-учасниць Конвенції заснована на праві приватної власності й праві вільно створювати такі економічні одиниці, як «юридичні особи»: неурядові організації, релігійні органи, засоби масової інформації тощо.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу №1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу №1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст.1 Протоколу №1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», п.69).

Згідно п.50 Рішення ЄСПЛ у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Тобто суд повинен встановити чи вчинені дії органу місцевого самоврядування щодо позбавлення права позивача на землю на підставі закону та у відповідності до нього.

Як зазначено судом вище в цьому рішенні, органів місцево мого самоврядування грубо порушив визначену законом процедуру вирішення питання про викуп майна для суспільних потреб та перевищив власні владні повноваження у цих правовідносинах. Окрім того, відповідачем не було обґрунтовано необхідність та пропорційність своїх дій стосовно позбавлення прав власності позивачів на землю та неможливості задоволення потреб інших осіб у праві користування землею не інакше, як за рахунок вилучення її позивачів та позбавлення їх прав на неї.

За таких обставин суд повинен констатувати те, що обмеження права позивачів на землю (права на майно) здійснено органом місцевого самоврядування, як представником держави Україна, з порушенням основного принципу втручання держави у цей процес - принципу законності, що свідчить про недотримання при цьому гарантій для позивача, передбачених ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Оскільки при винесені оскарженого рішення суб'єкт владних повноважень порушив власні владні повноваження, порушив вичерпний перелік суспільних потреб, визначених законом для викупу, розглянув звернення суб'єктів, яким законом не надано право на ініціювання питання викупу землі для суспільних потреб, суд, на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України, повинен в цій частині позовні вимоги задовольнити - визнати протиправним та скасувати оскаржене рішення Фонтанської сільської ради в частині порушення прав та інтересів позивачів.

Разом з тим, позивачі просять визнати протиправними дії відповідача Комінтернівської РДА в частині підготовки висновків щодо викупу земельної ділянки, площею 4,22 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка розташована на території с.Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, та на праві приватної власності належить ОСОБА_1, та земельної ділянки, площею 4,22 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, що розташована на території с.Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, та на праві приватної власності належить ОСОБА_2.

При цьому, позивачі посилаються на компетенцію цього суб'єкту владних повноважень у спірних правовідносинах, визначену п.«г» ст..17 Земельного кодексу України, згідно якого до компетенції місцевих державних адміністрацій віднесено підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок.

Під час дослідження письмових доказів по справі, з урахуванням наданих заперечень представника відповідача - Фонтанської сільської ради (а.с.77-82) стало відомо, що Комінтернівська РДА Одеської області не надавала висновку щодо вилучення (викупу) земельних ділянок позивачів.

Окрім того, положеннями Закону №1559-VI від 17.11.2009 року не передбачено надання такого висновку місцевими державними адміністраціями для викупу (вилучення) земельних ділянок, викуп яких знаходиться в компетенції місцевих рад.

Таким чином, оскільки вказаний відповідач не вчиняв будь-яких дій відносно складання висновку про викуп земельних ділянок відповідачі, а тому не порушував їх прав, в задоволенні позовних про визнання протиправними дій Комінтернівської РДА слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення десятої сесії Фонтанської сільської ради VII скликання "Про викуп земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території с.Фонтанка Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області у комунальну власність для суспільних потреб" №283-VII від 03.06.2016 року щодо викупу земельної ділянки, площею 4,22 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка розташована на території с.Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, та на праві приватної власності належить ОСОБА_1, та земельної ділянки, площею 4,22 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, що розташована на території с.Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, та на праві приватної власності належить ОСОБА_2.

3. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.