Ухвала

від 11.08.2016 по справі 826/20275/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20275/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Межевича М.В.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкан Трейд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вулкан Трейд» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень: № 00010182201 від 11.12.2013 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 489949 грн.; № 0010192201 від 11.12.2013 року, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 426043 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 106511 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014 року позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення: № 00010182201 від 11.12.2013 року, 0010192201 від 11.12.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд») оформлені належним чином укладеним договором, який не визнано недійсним в судовому порядку, а також підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 року, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовленою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що здійснені господарські операції не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мсти) систематичного придбання та продажу товарів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року скасовано, адміністративну справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Направляючи справу на новий судовий розгляд суд касаційної інстанції вказав на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. У порушення вимог ч.1 ст.207 КАС України мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції не містить обґрунтованих мотивів скасування рішення суду першої інстанції. Вказав на те, що під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства із взаємовідносинах з ТОВ «Дотракіс Юкрейн» за період з 01.07.2011 року до 31.07.2011 року та складено акт № 755/26-54-22-01-10/37195985 від 29.11.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 489949 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 426043 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 00010182201 від 11.12.2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 489949 грн.; № 0010192201 від 11.12.2013 року, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 426043 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 106511 грн.

Податковим органом встановлено порушення контрагентом позивача - ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд»), які встановлено в акті документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень 2011 року при взаємовідносинах з ТОВ «Біотехпології 2000», ТОВ «КТ-Нафта», ПП «Еріс» та ТОВ «Інтернафта» № 457/22-2/37144129 від 28.11.2012 року.

ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області надано відповідачу висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКРЗ Білоцерківського МВ при ГУМВС України у Київській області № 641 від 20.11.2012 року про те, що підписи на копіях первинних бухгалтерських документів виконані п'ятьма різними особами, а операції з придбання ПП «Укрнафта-Трейд» паливно-мастильних матеріалів за липень 2011 року у ТОВ «Біотехнології 2000», ТОВ «КТ-Нафта» не здійснювались, операції з реалізації ТМЦ контрагентам-покупцям у липні 2011 року не відбувались.

Відповідачем зроблено висновок про безтоварність операцій між позивачем та ПП «Укрнафта-Трейд», ТОВ «Біотехнології 2000», ТОВ «КТ-Нафта» наявні ознаки «фіктивності» і віднесено ПП «Укрнафта-Трейд» до категорії «вигодо транспортуючого» суб'єкта господарювання.

Здійснені операції не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, офісні та виробничі та/або складські приміщення відсутні, не має трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

Перевіркою не підтверджено поставку товарів (послуг) та їх реалізацію ПП «Укрнафта-Трейд» підприємствам покупцям та постачальникам.

Правочини між ПП «Укрнафта-Трейд» та покупцями постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, за встановлених обставин справи, дійшов висновку про наявність документального підтвердження факту виконання спірних господарських операцій та їх використання в господарській діяльності платника податків.

З вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пп. 14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України , господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами пп. 139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.а п. 198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що не належать до складу валових витрат лише витрати підприємства не підтверджені відповідними первинними документами, аналогічно, і до податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товар (роботи, послуги) не підтверджені податковими накладними, складеними у відповідності до вимог законодавства.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України К-1470/09 від 15.04.2009 року також викладено правову позицію з вказаного питання, а саме те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Колегією суддів встановлено, що згідно акту перевірки позивача, взаємовідносини позивача з контрагентом ґрунтувалися на договорі поставки від 05.01.2011 року № 05/0501, згідно умов якого контрагент як продавець зобов'язується передати у власність позивача як покупця товар - нафтопродукти, зокрема: бензини марок - А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДП та ін., а покупець, у свою чергу, прийняти і оплатити товар на умовах та в строки обумовлені цим договором та додатковими угодами до нього.

Пунктом 2.1. Договору, передача покупцю партії товару здійснюється зі складу продавця на умовах - самовивіз, автомобільним транспортом (бензовозами) покупця.

Ціна, кількість та асортимент кожної конкретної партії товару та порядок розрахунків заздалегідь узгоджується сторонами і відображається в рахунку-фактурі та у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару (п.3.1. Договору).

В підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи:

видаткові накладні:

№ 784 від 06 липня 2011 року на суму 262 545,85 грн. (у т.ч. ПДВ - 43 757,64 грн.);

№ 798 від 08 липня 2011 року на суму 251 246,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 41 874,40 грн.);

№ 792 від 08 липня 2011 року на суму 170 289,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 28 381,56 грн.);

№ 827 від 13 липня 2011 року на суму 563 459,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 93 909,93 грн.);

№ 828 від 13 липня 2011 року на суму 69 149,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 11 524,92 грн.);

№ 837/1 від 14 липня 2011 року на суму 251 909,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 41 984,95 грн.);

№ 839 від 15 липня 2011 року на суму 233 010,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 38 835,00 грн.);

№ 837/2 від 15 липня 2011 року на суму 94 600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 15 766,67 грн.);

№ 840 від 15 липня 2011 року на суму 67 854,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11 309,00 грн.);

№ 892 від 27 липня 2011 року на суму 324 012,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 54 002,00 грн.);

№ 907/2 від 29 липня 2011 року на суму 268 180,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 44 696,82 грн.);

податкові накладні:

№ 29 від 06 липня 2011 року на суму 262 545,85 грн. (у т.ч. ПДВ - 43 757,64 грн.);

№ 41 від 08 липня 2011 року на суму 251 246,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 41 874,40 грн.);

№ 37 від 08 липня 2011 року на суму 170 289,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 28 381,56 грн.);

№ 73 від 13 липня 2011 року на суму 563 459,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 93 909,93 грн.);

№ 75 від 13 липня 2011 року на суму 69 149,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 11 524,92 грн.);

№ 82 від 14 липня 2011 року на суму 251 909,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 41 984,95 грн.);

№ 85 від 15 липня 2011 року на суму 233 010,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 38 835,00 грн.);

№ 88 від 15 липня 2013 року на суму 67 854,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 309,00 грн.);

№ 84 від 15 липня 2011 року на суму 94 600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 15 766,67 грн.);

№ 142 від 27 липня 2011 року на суму 324 012,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 54 002,00 грн.);

№ 162 від 29 липня 2011 року на суму 268 180,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 44 696,82 грн.).

Розрахунки за договором здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банку.

Так, виконання умов вищезазначеного договору щодо транспортування придбаного товару, здійснювалось позивачем за допомогою договору про надання транспортних послуг № 02/04/10-64 від 19.11.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Гувер», за умовами якого ТОВ «Гувер» бере на себе зобов'язання за плату доставити з місця відправлення до місця призначення визначений позивачем як замовником вантаж (або товар) та передати його особі, яка має відповідні повноваження, що надані замовником, а останній, у свою чергу, зобов'язується сплатити за таке перевезення встановлену цим Договором плату.

В підтвердження виконання умов договору про надання транспортних послуг № 02/04/10-64 від 19.11.2010 року між сторонами договору складені наступні первинні документи:

податкові накладні:

від 06.07.2011 року № 15, від 08.07.2011 року № 22, від 08.07.2011 року № 20, від 13.07.2011 року № 40, від 13.07.2011 року № 35, від 14.07.2011 року № 43, від 15.07.2011 року № 46, від 15.07.2011 року № 84, від 27.07.2011 року № 88, від 29.07.2011 року № 95;

акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

від 06.07.2011 року № ОУ-0000521, від 08.07.2011 року № ОУ-0000528, від 08.07.2011 року № ОУ-0000526, від 13.07.2011 року № ОУ-0000546, від 13.07.2011 року № ОУ-0000541, від 14.07.2011 року № ОУ-0000549, від 15.07.2011 року № ОУ-0000552, від 27.07.2011 року № ОУ-0000592, від 29.07.2011 року № ОУ-0000599;

товарно-транспортні накладні:

від 06.07.2011 року № 784, від 08.07.2011 року № 798, від 08.07.2011 року № 792, від 13.07.2011 року № 827.1, від 13.07.2011 року № 827, від 13.07.2011 року № 828, від 13.07.2011 року № 828.1, від 14.07.2011 року № 837/1, від 15.07.2011 року № 839, від 15.07.2011року № 837/2, від 15.07.2011 року № 840, від 27.07.2011 року № 892, від 29.07.2011 року № 907/2;

талони замовника до дорожніх листів:

від 06.07.2011 року № 536875, від 08.07.2011 року № 536887, від 08.07.2011 року № 536885, від 13.07.2011 року № 541179, від 13.07.2011 року № 536897, від 14.07.2011 року № 541190, від 15.07.2011 року № 541185, від 27.07.2011 року № 541101, від 29.07.2011 року № 541106.

В підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд»), позивачем надані суду докази подальшої реалізації придбаного у зазначеного контрагента товару іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ТОВ «Вісла», ТОВ «Злагода», ПП «Пирятниський сирзавод», ТОВ «Агрофірма Кам'янка», ПП «Олдер», ПП «Колос Чигиринщини», ПСП «СТАРТ», ТОВ «Інтер-Контлкт-Агро», ТОВ «Тиса Петроліум».

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд») не мав можливості на виконання господарських зобов'язань по договору поставки від 05.01.2011 року № 05/0501 або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем суду не надані.

За результатом системного аналізу наданої позивачем копії договору поставки від 05.01.2011 року № 05/0501 та доданих до них первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд») судом встановлено, що договір містить всі істотні умови.

Слід врахувати, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом - ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд»), не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу не опитувались, а висновки про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом, сформовані відповідачем в акті перевірки позивача, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку, отже сприймаються судом критично та до уваги не приймаються.

Крім того, судом першої інстанції вірно зауважено, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку, або права визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд») на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом оформлені належним чином укладеним договором, який не визнано недійсним в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними, належним чином оформленими первинними документами.

Операції позивача з ТОВ «Дотракіс Юкрейн» (змінено назву з ПП «Укрнафта-Трейд») здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи, вказані в апеляційній скарзі, оскільки вони ґрунтуються на припущених апелянта.

Доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції апелянтом не надано.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 11 серпня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Межевич М.В.