Рішення

від 18.04.2007 по справі 16/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

18.04.2007                                                                                                   

Справа  № 16/58

За позовом

сільськогосподарського виробничого

кооперативу „Ганичі”,                    

с. Ганичі, Тячівський район

до відповідача

приватного підприємця ОСОБА_1,

с.  Ганичі, Тячівський район

про

стягнення суми 14604,08 грн.

та за зустрічним  позовом

приватного підприємця ОСОБА_1,

с.  Ганичі, Тячівський район

до відповідача

сільськогосподарського

виробничого кооперативу „Ганичі”,                     с. Ганичі, Тячівський

район

про

                                           визнання

недійсним договору оренди та стягнення суми 53436,50 грн.

Суддя  О.В. Васьковський

Представники:

Від позивача (відповідача за

зустрічним позовом) -ОСОБА_2 -ліквідатор, арбітражний керуючий  

Від відповідача (позивача за

зустрічним позовом) - ОСОБА_3 (дов. від 21.03.07)

СУТЬ СПОРУ:

сільськогосподарський виробничий кооператив „Ганичі”, с. Ганичі, Тячівський

район (далі -позивач) звернувся з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, с.

Ганичі, Тячівський район (далі -відповідач) про стягнення суми  14604,08 грн., в т.ч. 14376,45 грн. основної

заборгованості та 227,63 грн. пені за договором оренди від 22.06.04 та за

зустрічним позовом приватного підприємця ОСОБА_1, с. Ганичі, Тячівський район

(далі - позивач за зустрічним позовом) до сільськогосподарського виробничого

кооперативу „Ганичі”, с. Ганичі, Тячівський район (далі -відповідач за

зустрічним позовом) про визнання недійсним договору оренди та стягнення

суми  53436,50 грн.

Позивач просить задоволити позов,

мотивуючи тим, що відповідач порушив умови договору щодо сплати орендної плати,

внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

Відповідач позовні вимоги заперечує

та у зустрічному позові наводить наступні доводи. Договір оренди укладено з

порушенням вимог ст.ст.23,25 Закону України Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом”. У СГВК „Ганичі” не було права власності

на передане ним в оренду майно, що підтверджено рішенням арбітражного суду

Закарпатської області від 17.06.1993 року у справі №15/1, ухвалою господарського

суду Закарпатської області від 28.11.03 по справі №16/10. Вказані судові акти

набрали законної сили. Крім того, просить стягнути 47190 грн. поворотної

фінансової допомоги наданої СГВК „Ганичі” та неповернутої на вимогу.

Відповідач за зустрічним позовом в

цілому вимоги визнає, за виключенням вимоги про стягнення суми 4318,41 грн.

відшкодування платежів по орендній платі, оскільки вказана різниця не  підтверджена документально.

У судовому засіданні 13.04.07

відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК

України) оголошувалася перерва.

Рішення проголошено у відповідності

до ч.2 ст.85 ГПК України. Повний текст рішення оформлено відповідно до  ст. 84 ГПК України  та підписано 25.04.07.

Заслухавши пояснення представників

сторін, розглянувши матеріали справи та 

додатково подані докази, суд встановив:

Постановою господарського суду

Закарпатської області від 18.09.03 у справі №16/10 визнано банкрутом та

відкрито ліквідаційну процедуру щодо сільськогосподарського виробничого

кооперативу „Ганичі”, с. Ганичі, Тячівського району.

Ухвалою господарського суду

Закарпатської області від 18.09.03  

ліквідатором СГВК „Ганичі” призначено арбітражного керуючого  ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ліцензія НОМЕР_1 від

07.12.01).

Абзац 6, ч.1 ст.25 Закону України

“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  від 14.05.92 №2343-XII (далі -Закон

№2343-XII) встановлює, що ліквідатор з дня свого призначення виконує

повноваження керівника (органів управління) банкрута.

22.06.04 між сільськогосподарським

виробничим кооперативом „Ганичі” в особі арбітражного керуючого (ліквідатора)

ОСОБА_4 (орендодавець) та приватним підприємцем 

ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди (далі -договір), згідно п.1.1

якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування

основні засоби СГВК „Ганичі”, згідно переліку зазначеному в додатку 1 за

залишковою вартістю визначеною станом 01.01.04 -146078,00 грн.

З акту прийому-передачі майна в

оренду від 22.06.04 вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв в

оренду цегельний завод „Поди”, який знаходиться на балансі СГВК „Ганичі”.

Ухвалою господарського суду

Закарпатської області від 20.12.04 ліквідатором банкрута призначено

арбітражного керуючого ОСОБА_2 (ліцензія серія НОМЕР_2 від 10.12.03, АДРЕСА_2).

Позивач доводить, що оскільки  відповідач користувався майном, переданим

йому в оренду, то зобов'язаний відшкодувати одержане від користування цього

майна. З розрахунку позивача вбачається, що за період з 22.06.04 по 26.07.05

сума орендної плати, яку відповідач зобов'язаний був сплатити становить

16304,47 грн., з яких відповідачем сплачено 1928,02 грн. Залишок несплаченої

суми орендної плати становить 14376,45 грн. Крім того, позивач просить стягнути

з відповідача пеню, яку нарахував йому за несвоєчасну та не в повному обсязі

сплату орендної плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату

нарахування оплати, яка згідно розрахунку становить 227,63 грн.

Відповідач не погоджується з

позовними вимогами у зв'язку з неправильним трактуванням виникнення і існування

вказаного боргу в сумі 14604,08 грн. та звернувся до господарського суду з

зустрічним позовом до  позивача  про визнання недійсним договору оренди від

22.06.04 та стягнення суми 53436,50 грн.

Аналізуючи правовідносини, що виникли

між сторонами та обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.283

Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець)

передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування

майно для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається із змісту

договору,  сторони домовилися, зокрема,

що: позивач передає відповідачу в тимчасове платне користування основні засоби

СГВК „Ганичі2 (п.6.1.) на строк  з дати

підписання акту-прийому передачі в оренду основних засобів до закінчення

ліквідаційної процедури СГВК „Ганичі”, або підписання мирової угоди (п.1.1.);

відповідач (орендар) має першочергове право на придбання орендованого майна

(п.1.4, 6,3);  позивач (орендодавець) за

даним договором втрачає право розпоряджатися об'єктом, що орендується на термін

оренди без письмової згоди відповідача (орендаря) (п.4.3.2).

Однак, виникнення договірних

відносин на таких  умовах суперечить

законодавству.

По-перше, відповідно до абз.2 ч.1

ст.23 Закону №2343-XII, з дня прийняття господарським судом постанови про

визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька

діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з

виготовлення продукції у разі можливості її продажу. Тому виникнення між

позивачем та відповідачем орендних відносин, по суті, означає здійснення

банкрутом підприємницької діяльності, що суперечить абз.2 ст.23 Закону

№2343-XII.

По-друге, абз.6 ч.1 ст.23 Закону

№2343-XII встановлює, що з дня прийняття господарським судом постанови про

визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури укладення угод,

пов'язаних із відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам,

допускається в порядку, передбаченому розділом ІІІ Закону №2343-XII, який

регулює ліквідаційну процедуру. Однак зазначеним розділом не передбачено право

передачі майна банкрута в оренду іншим особам.

          По-третє, згідно із ч. 1 ст.25 Закону

№2343-XII до повноважень ліквідатора банкрута належить, зокрема інвентаризація

та оцінка майна банкрута після чого відповідно до ч.1 ст.30 Закон №2343-XII

розпочинає продаж майна банкрута. Після завершення усіх розрахунків з

кредиторами ліквідатор подає  до  господарського  суду 

звіт  та ліквідаційний баланс

банкрута (ч.1 ст.32 Закон №2343-XII), які підлягають затвердженню судом і

свідчать про завершення ліквідаційної процедури. Таким чином, Закон №2343-XII

не допускає наявності у ліквідаційній масі активів банкрута на момент

завершення ліквідпроцедури та по суті перешкоджає здійснювати ліквідатору

здійснювати повноваження щодо продажу 

цього майна.

          По-четверте, слід відзначити що умови

договору викладені в пунктах 1.4, 6.3, 

які встановлюють першочергове 

право відповідача на придбання орендованого майна, також суперечать

ст.30 Закону №2343-XII, яка регулює порядок продажу майна на конкурсних

засадах.

          Отже, передача у межах ліквідаційної

процедури в оренду майна банкрута, яке входить до ліквідаційної маси, строком

до завершення ліквідаційної процедури або підписання мирової угоди суперечить

ряду положень Закону №2343-XII.

Відповідно до ч.1 ст. 215

Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в

момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами

першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Частиною 1 та 2 ст.

203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може

суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним

засадам суспільства; особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності.

Отже, даючи оцінку доказам,

відповідно до ст.43 ГПК України на основі всебічного, повного та об'єктивного

розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом,

суд прийшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Договір оренди від 22.06.04 укладений між сільськогосподарським виробничим

кооперативом „Ганичі” та приватним підприємцем ОСОБА_1 слід визнати недійсним.

З вищенаведеного випливає, що

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), якого визнано

банкрутом, при укладенні договору оренди не мав необхідного обсягу цивільної

дієздатності, тобто здатності набувати цивільних прав та обов'язків і

здійснювати їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів

та закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 216

Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків,

крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності  правочину кожна із сторін зобов'язана

повернути другій стороні у натурі все, що вона 

одержала на виконання цього правочину.

Встановлено, що позивач (відповідач

за зустрічним) отримав від відповідача (позивача за зустрічним позовом) орендні

платежі на суму 1928,02 грн. Водночас, вимога позивача за зустрічним позовом

про стягнення 6246,43 грн. орендної плати необґрунтована, оскільки доказів

оплати такої суми не надано. Тому, стягненню на користь позивача за зустрічним

позов підлягає сума 1928,02 грн.

Крім того, матеріалами справи

підтверджується і відповідачем за зустрічним позовом не заперечується вимога

про повернення 47190,07 грн. поворотної фінансової допомоги, згідно касових

ордерів: НОМЕР_3 від 22.06.06 на суму 23828; НОМЕР_4 від 24.06.04 на суму 2050

грн.; НОМЕР_5 від 30.07.04 на суму 21312,07 грн. У вказаній частині позов

підлягає задоволенню  повністю.

Згідно з ст.49 ГПК України з

відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом

підлягають стягненню судові витрати у сумі 576,18 грн. державного мита

пропорційно розміру задоволених вимог та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного, керуючись

ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 60, 77, 84, 85 Господарського процесуального

кодексу України, суд

В И Р І Ш И

В:

у первісному позові відмовити

повністю.

Судові витрати покласти на

позивача.

Зустрічний позов задоволити  частково.

Визнати недійсним оренди від

22.06.04, укладений між сільськогосподарським виробничим кооперативом „Ганичі”

с. Ганичі, Тячівського р-ну та приватним підприємцем ОСОБА_1, с.  Ганичі, Тячівський район.

Стягнути з сільськогосподарського

виробничого кооперативу „Ганичі” (Тячівський район, с. Ганичі, вул. Леніна,

122, код 13593148) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ід.

Номер НОМЕР_6):                                             

- суму 47190,07 грн. поворотної

фінансової допомоги та 1928,02 грн. відшкодування сум по орендній платі;

- суму 576,18 грн. у

відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму            118,00 грн. у

відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті зустрічних позовних вимог

відмовити.

Рішення суду набирає законної сили

і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85

Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                               

О.В. Васьковський