Рішення

від 09.08.2016 по справі 744/552/16-ц

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.08.2016

Справа № 744/552/16-ц

Провадження № 2/744/125/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2016 року Семенівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Гнипа О. І.,

при секретарі Бородіній В. В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Козлова В. В.,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Семенівська дитяча музична школа» Семенівської районної ради Чернігівської області про поновлення на роботі, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, пред'явив позов до відповідача, комунального закладу «Семенівська дитяча музична школа» Семенівської районної ради Чернігівської області, в якому просив поновити його на посаді викладача комунального закладу «Семенівська дитяча музична школа» Семенівської районного ради Чернігівської області. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 у позові зазначив про те, що він працював викладачем музики у відповідача з 13 листопада 1976 року. 22 червня 2016 року позивача було звільнено з роботи за пунктом 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Як зазначено в наказі, підставою звільнення позивача була його категорична відмова від пропозиції дирекції закладу щодо забезпечення стороннього догляду під час навчально-виховного процесу. Звільнення позивач вважає незаконним. Зокрема, припинення трудових відносин через відмову від пропозиції щодо забезпечення стороннього догляду під час навчально-виховного процесу пунктом 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України не обумовлено. Інвалідність І групи позивачеві встановлена у 2005 році. У 2010 році позивачеві була присвоєна вища кваліфікаційна категорія, яку позивач ще раз підтвердив у 2015 році. 11 лютого 2016 року позивачеві було видано індивідуальну програму реабілітації № 235 згідно якої він може працювати в обійманій посаді. Цією програмою не встановлено, що позивач потребує пристосування та створення робочого місця з урахуванням безпеки та особливих вимог інваліда. Згідно списку працюючих інвалідів, штатних працівників, які були зайняті у відповідача у 2015 році станом на 01 березня 2016 року й звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік для позивача було створене робоче місце, але працювати на цьому робочому місці позивач чомусь не може. Відповідно до законодавства звільнення за ініціативою власника, переведення на іншу роботу інваліда без його згоди не допускається, за винятком випадків коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю й безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів. В наказі про звільнення позивача відсутні посилання на фактичні дані, які б підтверджували стійкість зниження працездатності позивача, а саме на рішення медико-соціальної експертної комісії. Відповідач наполягає на тому, щоб людина, яка буде надавати постійну сторонню допомогу під час навчально-виховного процесу, повинна бути прийнята офіційно на роботу. Втім, наказу про прийняття на роботу з цією метою дружини позивача видано не було. Відповідач безґрунтовно вважає, що позивач сам повинен створити собі робоче місце для зайняття професійною діяльністю, а якщо позивач його не створив, то він повинен бути звільнений з роботи.

Ухвалою суду у судовому засіданні як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у справі була залучена директор комунального закладу «Семенівська дитяча музична школа» Семенівської районної ради Чернігівської області ОСОБА_4 (а.с. 84-85).

Також у судовому засіданні позивачем подана позовна заява про збільшення позовних вимог, прийнята судом до розгляду, за змістом якої позивач просить: поновити його на роботі на посаді викладача комунального закладу «Семенівська дитяча музична школа» Семенівської районної ради Чернігівської області; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 червня 2016 року по день ухвалення судом рішення (а.с. 92-93).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю та пояснив про те, що він вважає свої остаточні позовні вимоги обґрунтованими.

Представник позивача, за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2, у судовому засіданні позов теж підтримав повністю та пояснив про те, що, на його погляд, відповідач звільнив позивача з роботи безпідставно.

Представник відповідача, комунального закладу «Семенівська дитяча музична школа» Семенівської районної ради Чернігівської області, за довіреністю адвокат Козлов Володимир Васильович, у судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив про те, що на його переконання, відповідачем позивача з роботи звільнено правомірно.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4, у судовому засіданні пояснення не надавала, спочатку подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності із зазначенням свого заперечного відношення до позову, але згодом брала участь у судовому засіданні під час судових дебатів.

Допитані як свідки працівники комунального закладу «Семенівська дитяча музична школа» Семенівської районної ради Чернігівської області ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні дали показання про те, що позивач під час роботи не створював позитивної атмосфери в колективі.

Допитаний як свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні дав показання про те, що він як учень комунального закладу «Семенівська дитяча музична школа» Семенівської районної ради Чернігівської області був переможцем різноманітних конкурсів завдяки викладацькій майстерності незрячого позивача. Позивач здатен надавати допомогу учням при опануванні нових музичних творів.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне вирішити позов за наступних встановлених судом обставин.

У справі судом з'ясовано, що наказом директора комунального закладу «Семенівська дитяча музична школа» Семенівської районної ради Чернігівської області від 22 червня 2016 року № 8 позивач звільнений з роботи з посади викладача згаданого закладу з 22 червня 2016 року за пунктом 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з мотивів відмови позивача як інваліда 1 групи по зору від пропозицій аби йому під час навчально-виховного процесу сторонню допомогу надавала запропонована ним же особа (копія наказу про звільнення на а.с. 6).

Звільненню ОСОБА_1 передувало його відсторонення відповідачем від роботи з аналогічних мотивів у період часу з 01 лютого 2016 року по 22 червня 2016 року (відомості про відсторонення на а.с. 8).

Втім, у відповідності до даних медико-соціальних експертних комісій, що отримувалися відповідачем до звільнення позивача з роботи, ОСОБА_1 хоча і є інвалідом 1 групи, але згідно індивідуальної програми реабілітації йому визначені трудові рекомендації про те, що він може працювати на займаній посаді (копія відповіді відповідачеві від компетентного комунального медичного закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради від 28 березня 2016 року на а.с. 117).

Учні позивача по класу «баян» і незрячий позивач під час його роботи у відповідача неодноразово брали участь у музичних конкурсах, де отримували нагороди, їх талант відзначався діячами мистецтв, позивач також став співавтором музичного твору (копії дипломів, грамот, похвальних листів, документів про нагороди, свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір на а.с. 15-67, 118-119).

Позивач, працюючи у відповідача, будучи інвалідом 1 групи по зору, успішно проходив атестацію, 09 квітня 2015 року йому було підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» (копія атестаційного листа позивача на а.с. 68).

При встановленні вказаних обставин, суд відхиляє як докази приведені вище відомості показань у судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, адже висловлені ними здебільшого оціночні судження не можуть бути мірилом якості роботи та кваліфікації позивача, позаяк про це вочевидь свідчать дані копій зазначених вище документів.

Виходячи з таких наведених обставин, суд убачає за потрібне позов задовольнити повністю з таких підстав.

У відповідності до статті 2 Конвенції про права інвалідів від 13 грудня 2006 року, яка набрала чинності для України 06 березня 2010 року, дискримінація за ознакою інвалідності означає будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою або результатом якого є применшення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-який іншій сфері. Вона включає всі форми дискримінації, у тому числі відмову в розумному пристосуванні. При цьому розумне пристосування значить внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних і підхожих модифікацій і коректив, що не стають недомірним чи невиправданим тягарем, для цілей забезпечення реалізації або здійснення інвалідами нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод.

За змістом пунктів «a», «c», «i» частини першої статті 27 Конвенції про права інвалідів останнім має бути забезпечене відкрите виробниче середовище, інклюзивне та доступне для інвалідів, заохочено реалізацію права інваліда на працю шляхом вжиття заходів щодо заборони дискримінації за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, зокрема, збереження роботи, забезпечення того, щоб інваліди могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими, забезпечення інвалідам розумного пристосування робочого місця.

При цьому, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами України як джерело права, і зокрема, виходячи з правових позицій, наведених Європейським судом з прав людини у рішенні від 13 листопада 2007 року в справі «D. H. та інші проти Чеської Республіки» (Case of D. H. and Others v. the Czech Republic, заява № 57325/00), у справах щодо непрямої дискримінації тягар доведення, після того, як позивачем продемонстрована відмінність у поводженні, має нести відповідач, який повинен довести, що така відмінність була виправданою.

З огляду на такі положення законодавства та судової практики, суд констатує, що з боку відповідача при звільненні позивача з роботи мав місце прояв непрямої дискримінації позивача за ознакою інвалідності.

Такий висновок випливає з того, що позивачем продемонстрована суду спроможність виконання своїх посадових обов'язків без істотних обмежень, адже за висновками медиків він може працювати на займаній посаді, натомість відповідачем не надано суду доказів чому він належним чином не забезпечив розумного пристосування робочого місця позивача.

Більш того, відповідачем позивач звільнений за те, що той не забезпечив собі сторонню допомогу, що є безсумнівним порушенням вимог частини першої статті 172 Кодексу законів про працю України, адже такий обов'язок за законом покладено на відповідача.

Позивач, безумовно, відповідає займаній посаді за кваліфікацією та станом здоров'я, а тому він ні в якому разі не міг бути звільнений відповідачем за пунктом 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, який передбачає такі підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу як невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, котрі перешкоджають продовженню даної роботи.

Враховуючи наведене, необхідно задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення його на роботі з дня звільнення та стягнення з відповідача середнього заробітку у межах заявленого позивачем періоду часу вимушеного прогулу, тобто з 23 червня 2016 року по 09 серпня 2016 року включно. Стягненню підлягає 6270 гривень 33 копійки, виходячи з того, що середньоденний заробіток позивача складає 190 гривень 01 копійка (правильний розрахунок середньоденного заробітку позивача наведений у рішенні Апеляційного суду Чернігівської області від 12 липня 2016 року, яке набрало законної сили, у справі щодо відсторонення позивача від роботи, копія на а.с. 120-121), а час вимушеного прогулу складає 33 робочих дні (190,01 х 33 = 6270,33).

Ухвалюючи рішення на користь позивача, суд відкидає висловлені у судовому засіданні наведені вище аргументи представника відповідача та третьої особи щодо не визнання ними позову, позаяк такі доводи, не підкріплені належними доказами, вимоги згаданого законодавства зовсім не спростовують.

Беручи до уваги те, що позивач в силу вимог пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у справі про поновлення на роботі, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір на користь держави з відповідача у розмірі, обумовленому частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», зважаючи на приписи частини 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, котрою передбачено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Спираючись на положення пункту 4 частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд переконаний у необхідності допуску негайного виконання рішення у частині поновлення позивача на роботі.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 209, 212-215, 218, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до комунального закладу «Семенівська дитяча музична школа» Семенівської районної ради Чернігівської області про поновлення на роботі, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 - задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача комунального закладу «Семенівська дитяча музична школа» Семенівської районної ради Чернігівської області з 22 червня 2016 року.

Стягнути з комунального закладу «Семенівська дитяча музична школа» Семенівської районної ради Чернігівської області (ідентифікаційний код юридичної особи 05535102) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 6270 (шість тисяч двісті сімдесят) гривень 33 копійки за час вимушеного прогулу.

Стягнути з комунального закладу «Семенівська дитяча музична школа» Семенівської районної ради Чернігівської області (ідентифікаційний код юридичної особи 05535102) на користь держави судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. І. Гнип