Постанова

від 01.04.2016 по справі 804/648/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2016 р. Справа № 804/648/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Черніженко К.Е.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Донцова Є.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3 або позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська), в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська форми «Р» від 18.09.2015р. №0014281701; визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.12.2015р. №0018521701; визнати протиправною та скасувати вимогу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2015р. №Ф-0018481701.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки позивач правомірно включив до складу витрат для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб звітного податкового періоду відповідні суми витрат за господарськими операціями з ТОВ «Укртехпром», ТОВ «Квадротех», ТОВ «Стіл Інвест», ТОВ «Денекс», ТОВ «Ліа Компані», ТОВ «Глорі ЛТД», ТОВ «Трейдком», тому що правочини, укладені з цими контрагентами, недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, натомість, акт, складений за результатами перевірки, не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами вказаних правочинів. Незаконно зменшивши витрати позивача, службові особи контролюючого органу, на думку позивача, безпідставно завищили прибуток, отриманий від господарської діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також безпідставно донараховали до сплати суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосували штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив суму витрат, що враховуються для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб, оскільки перевіркою встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та постачальниками товарів та послуг ТОВ «Укртехпром», ТОВ «Квадротех», ТОВ «Стіл інвест», а також надано до перевірки первинні документи, які підтверджують понесені витрати з надання послуг по ремонту автотранспортних засобів та закупівлю запчастин до них в 2013-2014 роках (договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури) на загальну суму 202042,26 грн. (без ПДВ), але які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з контрагентами ТОВ «Денекс», ТОВ «Ліа Компані», ТОВ «Глорі ЛТД», ТОВ «Трейдком», ТОВ «Юінтек трейд». Так, в ході перевірки не підтверджено поставок товарів та послуг від підприємств-постачальників, відсутність в останніх виробничих потужностей, складських приміщень, кваліфікованого персоналу, а також доказів руху товару від продавців (постачальників) до покупців. Крім того, з отриманих посадовими особами відповідача матеріалів по контрагентам встановлено відсутність у них об'єктів оподаткування по операціям з придбання та продажу товарів (послуг).

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення пред'явленого адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п.НОМЕР_1) зареєстрований 02.12.2008р., номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця 2 224 000 0000 061220, перебуває на обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська як платник податків.

Згідно плану-графіка проведення планових перевірок суб'єктів господарювання ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська та наказу керівника цього контролюючого органу від 30.07.2015р. №625, працівниками ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р.

У своєму позові ФОП ОСОБА_3 посилається на порушення відповідачем норм податкового законодавства щодо порядку проведення документальної планової виїзної перевірки, а саме: вважає, що проведено невиїзну перевірку, а також стверджує про порушення порядку повідомлення платника податків про проведення такої перевірки. При цьому позивач допустив перевіряючих до проведення перевірки, а у позовних вимогах не просив визнавати такі дії протиправними.

При цьому згідно з положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Така правова позиція узгоджується також з позицією, висловленою в Постанові ВАСУ від 06.02.2014р. № 2а-16891/12/2670 у справі за позовом ТОВ "Рейнбоу Технолоджис" до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

До того ж, згідно позиції Верховного Суду України у наведеному вище судовому рішенні, процесуальні порушення самі по собі не можуть бути підставою для скасування рішення податкової інспекції.

В ході судового розгляду даної адміністративної справи було встановлено, що позивач фактично допустив перевіряючих посадових осіб державної податкової інспекції до проведення спірної перевірки, допуск службовців відповідача до її проведення нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні виїзної податкової перевірки. Така правова позиція суду підтверджується і судовою практикою, наприклад, ухвалою Вищого адміністративного суду України №К/800/41100/14 від 15.10.2014 року. Тому, вбачається, що процесуальні порушення самі по собі не можуть бути підставою для скасування рішень податкової інспекції.

Під час судового розгляду судом встановлено, що за результатами означеної перевірки складено акт від 08.09.2015р. №3237/171/НОМЕР_1, згідно якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 приписів:

1) абзацу 5 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-ІV, пункту 44.6 статті, 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (далі - ПК України), в частині неведення обліку доходів та витрат, незабезпечення зберігання первинних документів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року (до перевірки підприємцем не надано книгу обліку доходів та витрат);

2) статті 177 ПК України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 38 362,71 грн., у тому числі: за 2013 рік - 21 687,50 грн.; 2014 рік - 16 675,21 грн.;

3) пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-V1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), що призвело до заниження єдиного соціального внеску у сумі 86 864,39 грн. (т.1 а.с.32-76).

Означений висновок обґрунтований тим, що перевіркою встановлено проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та постачальниками товарів та послуг, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків: у 2013 році на загальну суму 140 620грн., у тому числі: з ТОВ «Денекс» (код ЄДРПОУ 38360784) - 94 385грн., ТОВ «ЛІА К0МПАН1» (код ЄДРПОУ 38200498) -38 335грн., ТОВ «Глорі ЛТД» (код ЄДРПОУ 38298989) на суму 7 900,00грн.; у 2014 році на загальну суму 109 710,06грн., у тому числі: з ТОВ «Укртехпром» (код ЄДРПОУ 30012916) - 27 000грн., ТОВ «Квадротех» (код ЄДРПОУ 30745258) - 3 941,7грн., ТОВ «Стіл інвест» (код ЄДРПОУ 38782260) - 17 346,1грн., ТОВ «Трейдком» (код ЄДРПОУ 37373719) - 44 770грн., ТОВ «Юінтек трейд» (код ЄДРПОУ 38650771) - 16 652,26грн. Зазначене стверджується з огляду на відсутність підтвердження наявності поставок товарів та послуг від підприємств-постачальників; підприємства-постачальники за період, що перевірявся, декларували значні обсяги постачання та придбання, що передбачає наявність транспортних засобів, складських приміщень, кваліфікованого складу працівників зі спеціальною освітою, тощо. Але проведений аналіз свідчить, що у зазначених контрагентів відсутні виробничі потужності, складські приміщення та недостатня кількість кваліфікованого персоналу для ведення фінансово-господарської діяльності. В той же час, в акті перевірки зазначено, що враховуючи наявність найманих працівників у ФОП ОСОБА_3, можливо зробити висновок, що послуги з ремонту автотранспортних засобів, що отримані підприємцем, могли бути виконані без залучення підрядних чи субпідрядних організацій. Крім того, внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних не виявлено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування та зберігання.

На підставі акту перевірки від 08.09.2015р. №3237/171/НОМЕР_1 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015р. №0014301701 про застосування штрафу у сумі 510,0 грн., №0014281701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб розмірі 47 953,39грн. (основний платіж - 38 362,71грн., штрафні санкції - 9 590,68грн.); рішення від 18.09.2015р. №0014351701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 6 782,97грн.; сформовано вимогу від 08.09.2015р. № Ф-0013051701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у сумі 86 864,39грн.

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку згідно п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України.

Рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 21.10.2015р. №8795/10/04-31-10.07-09 за результатами розгляду скарг ФОП ОСОБА_3 скасовано вимогу від 08.09.2015р. №Ф-0013051701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у сумі 86 864,39грн. та рішення від 18.09.2015р. №0014351701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 6 782,97грн., оскільки в ході розгляду скарги було встановлено, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська при здійснені розрахунку заниження податку на доходи фізичних осіб допущено помилки, а саме: не враховано вимоги пункту 4 частини 1 статті 1 Закону № 2464, в частині визначення єдиного внеску в межах максимальної суми доходу застрахованої особи, що дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний соціальний внесок. Вказана помилка призвела до нарахування єдиного внеску за 2013 рік у сумі 48 795,11грн., (20 920,6 грн. х 8 міс, в яких отримано дохід) х 34,7% ) (дані перевірки) - 9 280,54грн. (дані звітності платника за 2013 рік), замість 45 267,51грн. (1 147,0грн. (прожитковий мінімум з 01.01.2013р. по 30.11.2013р.) х 17 х 7 місяців, в яких отримано дохід х 34,7%) + 1 218,0грн. (прожитковий мінімум у грудні 2013р.) х 17 х 1 місяць х 34 7%) - 9 280,54грн. (дані платника). Отже, розбіжність у сумі 3 527,6грн. (48 795,11грн. - 45 267,51грн.) підлягає зменшенню. Вказана помилка призвела також до невірного розрахунку штрафної санкції з єдиного внеску, а саме: замість штрафу у сумі 4 526,75грн. (45 267,51грн. х 5% х 2 періоди) за 2013 рік, ДПІ розраховано штраф у сумі 4 879,51грн. Розбіжність у сумі 352,76 грн. підлягає зменшенню. Крім того, вимога від 08.09.2015р. №Ф-0013051701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та рішення від 18.09.2015р. №0014351701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, сформовані ДПІ з порушенням форм, встановлених додатками 7 та 13 до Інструкції № 449, відповідно.

Отже, за результатами розгляду скарги сформовано вимогу про сплату боргу від 27.10.2015р. №ф-0015991701 з єдиного внеску на суму 83 336,79грн. та рішення від 27.10.2015р. №0016011701 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 6430,21грн. (т.1 а.с.82-91).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.11.2015р. №10845/Т/99-99-10-01-03-14 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 18.09.2015р. №0014281701, №0014301701 та рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 21.10.2015р. №8795/10/04-36-10-07-09, а повторну скаргу ФОП ОСОБА_3- без задоволення (т.1 а.с.92-97).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.11.2015р. №11122/Т/99-99-10-01-07-25 скасовано вимогу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 27.10.2015р. №ф-0015991701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 83 336,79 грн.; рішення від 27.10.2015р. № 0016011701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 6 430,21грн., з огляду на порушення встановлених форм, а саме: вимога від 27.10.2015р. № ф-0015991701 та рішення від 27.10.2015р. № 0016011701 сформовані за формами додатку 5, 10 до Інструкції №455 відповідно, яка втратила чинність.

Отже, за результатами розгляду скарги сформовано вимогу про сплату боргу від 02.12.2015р. №0018481701 з єдиного внеску на суму 83336,79грн. та рішення №0018521701 від 02.12.2015р. про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 6430,21грн. (т.1 а.с.98-105).

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 18.09.2015р. №0014281701; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.12.2015р. №0018521701; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2015р. №Ф-0018481701, суд зважає на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано ст.177 Податкового кодексу України.

Так, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

При цьому п.177.4 ст.177 цього Кодексу передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, наведеною нормою встановлено, що витрати фізичної особи-підприємця для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб формуються у тому ж порядку, як і у платників податку на прибуток.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки від 08.09.2015р. №3237/171/НОМЕР_1 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська не вказано, які саме господарські взаємовідносини та на підставі яких договорів досліджувались податковим органом під час перевірки. У судовому засіданні представник ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська також не зміг пояснити які саме господарські відносини з указаними контрагентами визнані під час перевірки нереальними та такими, що укладені без мети настання реальних наслідків.

Натомість, судом під час судового розгляду з пояснень позивача встановлено, що ФОП ОСОБА_3 до складу витрат перевіряємого податкового періоду віднесено вартість послуг з виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту агрегатів, вузлів та складових частин, а також вартість придбання запасних частин до транспортних засобів за господарськими операціями з ТОВ «Укртехпром», ТОВ «Квадротех», ТОВ «Стіл-Інвест», ТОВ «Денекс», ТОВ «Ліа Компані», ТОВ «Глорі ЛТД», ТОВ «Вектор Трейд», а саме:

- ТОВ «Укртехпром» по договору від 03.02.2014р. №ВР010214 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту агрегатів та вузлів, а також договору купівлі-продажу №УК43 (т.1 а.с.132-134);

- ТОВ «Квадротех» по договору від 27.03.2014р. №38 поставки цементу (т.1 а.с.149-150);

- ТОВ «Стіл-Інвест» по договору від 03.03.2014р. №1014 купівлі-продажу товарів (автозапчастин) (т.1 а.с.153);

- ТОВ «Денекс» по договору від 08.07.2013р. №080713 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту агрегатів, вузлів та складових частин, а також договору купівлі-продажу від 01.07.2013р. №010713 товарів (автозапчастин) (т.1 а.с.157-159);

- ТОВ «Ліа Компані» по договору від 13.05.2013р. №130513 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту агрегатів та вузлів та договору від 17.05.2013р. №170513 купівлі-продажу товарів (автозапчастин) (т.1 а.с.183-185);

- ТОВ «Глорі ЛТД» по договору від 01.02.2013р. №150213 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту агрегатів та вузлів та договору від 01.03.2013р. №200313 купівлі-продажу товарів (автозапчастин) (т.1 а.с.197-199);

- ТОВ «Вектор Трейд» по договору від 23.05.2014р. №159/У на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту агрегатів та вузлів, а також договору від 23.05.2014р. №158/3 купівлі-продажу товарів (автозапчастин) (т.1 а.с.207-209).

Реальність вищеозначених господарських операцій документально підтверджена наданими позивачем відповідними первинними документами, а саме: договорами, видатковими та податковим накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахункам-фактурами, а також банківськими виписками щодо здійснення оплати за придбані товари та надані послуги (т.1 а.с.131-218).

Придбані товари та послуги повністю використані в господарській діяльності позивача та безпосередньо пов'язані з нею, оскільки, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (т.1 а.с.34). З приводу використання в господарській діяльності поставленого ТОВ «Квадротех» цементу, представником позивача у судовому засіданні пояснено, що цемент використано під час ремонту площадки. Документи на підтвердження використання цементу під час ремонту відсутні, оскільки такий ремонт здійснено власними силами.

Вищенаведені первинні документи повністю відображають зміст та обсяг господарських операцій позивача з ТОВ «Укртехпром», ТОВ «Квадротех», ТОВ «Стіл-Інвест», ТОВ «Денекс», ТОВ «Ліа Компані», ТОВ «Глорі ЛТД», ТОВ «Вектор Трейд», а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отримані товари та послуги.

Зі змісту наведених вище приписів ст.ст.138,139 Податкового кодексу України вбачається, що у платника податку виникає право на віднесення до складу витрат відповідного звітного періоду вартості отриманого товару та послуг лише за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було здійснено такі витрати. Наявність незначних недоліків первинних документів є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентами підприємства актів виконаних робіт та інших первинних документів, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на віднесення до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, відповідного звітного періоду вартості отриманого товару (робіт, послуг). Тим більше, що інші первинні документи за правочинами з означеними вище контрагентами складені з дотримання обов'язкових вимог до первинних документів, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

З акту перевірки від 08.09.2015р. №3237/171/НОМЕР_1 та пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що висновки ДПІ у Кіровському районі ґрунтуються на актах зустрічних звірок контрагентів та інформації баз даних податкової інспекції. Натомість суд критично ставиться до таких доказів, оскільки в рамках таких звірок не перевірялися господарські відносини зазначених контрагентів саме з ФОП ОСОБА_3, а перевірки не було проведено з огляду на відсутність підприємств за юридичним адресами, отже, дослідити первинні документи та реальність господарських взаємовідносин з позивачем податковий орган не мав можливості.

При цьому слід зазначити, що навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та віднесення до складу витрат відповідного звітного періоду вартості отриманих товарів (робіт, послуг) за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за отримані товари (роботи, послуги) і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

До того ж жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

З огляду на це, а також враховуючи, що згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, означені обставини жодним чином не спростовують реальності операцій, здійснених позивачем із вищеозначеними контрагентами.

Зміст договорів ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Укртехпром», ТОВ «Квадротех», ТОВ «Стіл-Інвест», ТОВ «Денекс», ТОВ «Ліа Компані», ТОВ «Глорі ЛТД», ТОВ «Вектор Трейд» не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідачем не заперечується. Крім того, у судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що згідно баз даних ДПІ видами господарської діяльності зазначених контрагентів є технічне обслуговування транспортних засобів та продаж автозапчастин.

Судом з пояснень представника позивача встановлено, що контрагенти надавали послуги з ремонту та технічного обслуговування вузлів та агрегатів на станції технічного обслуговування позивача. З приводу доводів податкового органу про наявність у позивача ресурсів для самостійного виконання робіт та відсутності необхідності залучення контрагентів пояснено, що серед устаткування позивача відсутній зварювальний апарат, а тому, враховуючи особливості певних робіт, підприємство вимушено залучати контрагентів.

Крім того, під час судового розгляду встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не мав протягом перевіряємого періоду господарських відносин з ТОВ «Юнітек Трейд», а грошові кошти за платіжним дорученням від 27.03.2014р. №191 на адресу підприємства перераховані помилково та повернуті, що підтверджується бухгалтерською довідкою, претензією від 27.03.2014р. №2703/1, від 24.04.2014р. №2404/1, розпискою від 28.05.2014р. (т.1 а.с.239-242).

Також в акті перевірки податковий орган стверджує про нереальність господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 у 2014 р. з ТОВ «Трейдком» на суму 44 770 грн. Однак, судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не мав взаємовідносин з таким підприємством. Натомість, позивачем віднесено до складу витрат аналогічну суму по господарським операціям з ТОВ «Вектор трейд», реальність вчинення якої досліджено вище.

Зазначені обставини також свідчать про формальний підхід перевіряючого органу до проведення перевірки та необґрунтованість висновків за її результатами.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, витрат за господарськими операціями з ТОВ «Укртехпром», ТОВ «Квадротех», ТОВ «Стіл-Інвест», ТОВ «Денекс», ТОВ «Ліа Компані», ТОВ «Глорі ЛТД», ТОВ «Вектор Трейд», а отже, про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 18.09.2015р. №0014281701, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 47 953,39грн., в тому числі за основним платежем - 38 362,71грн. та за штрафними санкціями - 9 590,68грн.

Відповідно протиправним є донарахування відповідачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 83 336,79грн., оскільки позивачем не занижувався дохід, на який нараховується цей внесок, отже, протиправними є і вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 02.12.2015р. №Ф-0018481701 та рішення відповідача від 02.12.2015р. №0018521701 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 6 430,21грн. Таким чином, ці рішення відповідача також підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись приписами ч.1 ст.94 КАС України та виходячи з того, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, приходить до висновку про стягнення з Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору у сумі 1377,21грн.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Р» від 18.09.2015р. №0014281701.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.12.2015р. №0018521701.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2015р. №Ф-0018481701.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39533006) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п.НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1377,21грн. (одна тисяча триста сімдесят сім гривень 21 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова