Рішення

від 08.08.2016 по справі 927/487/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

В« 08В» серпня 2016 року справа № 927/487/16

Позивач: Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави 14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9 В особі: Рябухівської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області 17200, Чернігівська обл., Талалаївський район, с. Рябухи, вул. Садова, 9-А Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 екологічна інспекція в Чернігівській області 14017, м. Чернігів, вул. Малясова, 12 Відповідач: Талалаївське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Талалаївкарайагролісництво" 17200, Чернігівська обл., Талалаївський район, с. Скороходове, вул. 30 років Перемоги, 58 Про відшкодування збитків 20321,20 грн. Суддя В.М. Репех

Представники сторін:

від позивача: не з"явився

від третьої особи: не з"явився

від відповідача: не з"явився

в судовому засіданні прийняла участь ст. прокурор відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_2 посв. № 043318 від 23.05.16 року

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні 08.08.2016 року на підставі ч. 2 ст. 85Господарсько процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Рябухівської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 екологічна інспекція в Чернігівській області) заявлено позов до Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Талалаївкарайагролісництво" про стягнення 20321,20 грн. шкоди заподіяної незаконною вирубкою лісових насаджень в кв. 8 вид.10 лісового масиву на території Рябухівської сільської ради Талалаївського району.

З позовної заяви вбачається, що свої вимоги прокурор обґрунтовує завданням відповідачем шкоди державі, внаслідок недодержання ним, як постійним лісокористувачем, вимог законодавства щодо забезпечення охорони лісу, а саме знесення дерев в кв. 8 вид. 10 на землях Рябухівської сільської ради, внаслідок чого на вказаній території невідомими особами здійснено незаконну порубку 4 дерев, що зафіксовано в польовій відомості складеній лісником 19.01.2015 року.

З огляду на вищенаведене, прокурор вважає, що відповідач повинен відшкодувати державі шкоду, завдану неналежним виконанням обов'язків із забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, що розраховується на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665.

Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 25.05.2016 року було залучено до справи в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 екологічну інспекцію в чернігівській області.

Ухвалою суду, від 23.06.2016 року, у відповідності з ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням представника відповідача. строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів.

Третя особа надала письмові пояснення по справі в яких вважає вимоги прокурора законними, обґрунтованими та такими, що відповідають законодавству.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує в повному обсязі виходячи з наступного.

Так, 20.01.2015р. до Талалаївського РВ УМВС України в Чернігівській області надійшла заява від лісничого ДП В«ТалалаївкарайагролісництвоВ» про виявлене правопорушення: проведення незаконної рубки 4-х дерев у кварталі 8 вид. 10 на території Рябухівської сільської ради талалаївського району.

Під час перевірки, осіб які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлено, кримінальне провадження закрито 28.05.2015 року.

Посадовим особам ДП В«ТалалаївкарайагролісництвоВ» про підозру у скоєнні правопорушення не повідомлялось, протокол про вчинення адмінправопорушення не складався.

ДП В«ТалалаївкарайагролісництвоВ» є постійним лісокористувачем лісової ділянки, на якій було вчинене вказане порушення, і за статутними документами та відповідно до ст.19 Лісового кодексу України, здійснює охорону і захист лісів від самовільних рубок. Зокрема, на підприємстві на підставі відповідного Положення функціонує підрозділ лісової охорони, затверджено маршрути та графіки обходу представниками лісової охорони лісових ділянок.

ДП В«ТалалаївкарайагролісництвоВ» є підприємством комунальної форми власності, повноваження лісової охорони, на відміну від державних лісогосподарських підприємств, не визначені законодавчо. Представники лісової охорони не мають права, зокрема, затримувати лісопорушників, складати протоколи про лісопорушення, відбирати пояснення, приймати рішення щодо відповідальності за вчинене правопорушення тощо. Виявивши незаконну рубку, представники лісової охорони комунальних агролісогосподарських підприємств, згідно наданих їм повноважень, зобов'язані невідкладно повідомити правоохоронні органи про виявлення правопорушення.

З метою встановлення осіб, винних у скоєнні незаконної рубки, Відповідач в межах наданих законодавством повноважень, невідкладно, належним чином звернувся до Талалаївського РВ УМВС України в Чернігівській області із відповідною заявою про злочин та надав відповідні матеріали, що підтверджують факт вчинення незаконної рубки.

Тобто Відповідач відразу після виявлення факту порушення лісового законодавства вжив всіх необхідних заходів реагування з метою термінового інформування правоохоронних органів про виявлене ним же правопорушення.

Прокурор та Позивач в позовній заяві заявляють про неналежне виконання посадовими особами Відповідача обов'язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок, наголошують про бездіяльність Відповідача щодо забезпечення охорони і збереження лісового фонду. Проте, ні прокурор, ні позивач не наводять жодного конкретного доказу невиконання Відповідачем покладених на нього обов'язків з охорони насаджень, докази бездіяльності Відповідача по виявленню винних осіб також відсутні. Не зазначено, в чому конкретно полягає протиправність поведінки Відповідача як заподіювача шкоди.

Пункт 6 Роз'яснень Вищого господарського суду України N 02-5/744 від 27.06.2001р., яким зокрема, визначено, що у розгляді справ зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням ї незаконною вирубкою, господарським судам слід перевіряти, яким чином (зокрема із застосуванням яких вимірювальних засобів) проводилися заміри пнів та чи відображені ці дані у акті.

За відсутності відповідних даних у господарського суду немає підстав для задоволення позову.

Ні позовна заява з додатками, ні розрахунок розміру шкоди, виконаний посадовцями ОНПС Чернігівської області без проведення перевірки, ні в жодних інших матеріалах не відображено, у який спосіб і із застосуванням яких вимірювальних засобів проведено заміри пнів.

Тим же пунктом 6 Роз'яснень визначено, що у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони та захисту лісу покладено на постійних лісокористувачів у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами.

Жодних перевірок контролюючими органами факту правопорушення проведено не було.

Враховуючи відсутність таких складових, як безпосередня вина відповідача у скоєнні правопорушення, протиправності поведінки його представників, а відповідно і причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та наслідками правопорушення, підстави для відповідальності за незаконну рубку лісових насаджень у Відповідача як підприємства-лісокористувача, відсутні.

Згідно ст.1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Проте, в судовому засіданні не доведено факту притягнення посадових осіб Відповідача до адміністративної чи кримінальної відповідальності за фактом неналежного виконання ними своїх службових обов'язків чи службову недбалість, не встановлено та не доведено факт вчинення незаконної рубки саме працівниками ДП В«ТалалаївкарайагролісництвоВ» .

Крім того, відповідач наголошує, що позовну заяву подано в інтересах особи, яка не може бути позивачем по справі з огляду на положення статті 21 ГПК України, оскільки ані права, ані законні інтереси (у визначенні Конституційного Суду України) Рябухівської сільської ради діями чи бездіяльністю ДП В«ТалалаївкарайагролісництвоВ» не порушені.

Рябухівська сільська рада Талалаївського району Чернігівської області, в інтересах якої заявлено позов, не має жодного відношення з точки зору правових відносин як до незаконно зрубаної невстановленими особами деревини, так і до земельної ділянки лісового фонду, на території якої скоєно незаконну рубку (зазначена ділянка знаходиться за межами населеного пункту).

Ліс, як державний ресурс, згідно Конституції України, є об'єктом права Українського народу. Від імені українського народу здійснення прав власника як на земельну ділянку лісового фонду, на території якої невстановленими особами здійсняю незаконну рубку, так і власне на ліс як ресурс, в даному випадку належить державі Україна (в особі органів виконавчої влади). Тобто, форма власності є державною.

Для реалізації прав власника лісового ресурсу, Відповідачеві рішенням Чернігівської обласної ради у 2001 році передано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду на території Талалаївського району, зокрема, ділянка, на якій здійснено незаконну порубку.

Ні земельна ділянка, на якій здійснено незаконну рубку, ні власне сам ліс, не належать на праві власності Рябухівської сільській раді; не передано цій сільській раді у користування.

Рябухівська сільська рада не має жодних повноважень щодо розпорядження, зокрема, контролю за використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу тощо.

Пункти 1,2 частини 1 статті 19 Лісового кодексу України приписують, що право самостійного господарювання в лісах та виключне право на заготівлю деревини належить постійним лісокористувачам. Пунктом 4 частини 1 цієї ж статті визначено, що постійним лісокористувачам належить також і право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 105 Лісового Кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Вищенаведені норми права у їх сукупності доводять, що невстановленими особами шляхом здійснення самовільної порубки на території Рябухівської сільської ради завдано шкоди державі Україна в особі лісокористувача лісу, що росте у вищевказаних виділі та кварталі - Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Талалаївкарайагролісництво" яке і має право на відшкодування збитків.

З викладеного випливає, що Рябухівська сільська рада Талалаївського району Чернігівської області не може бути позивачем по справі (не є належним позивачем), оскільки відсутні порушені права, які потребували б захисту позивачем в судових органах.

14.06.2016 року прокурором з урахуванням відзиву відповідача подано додаткові пояснення у справі де зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Вказане положення міститься також у ст. 324 ЦК України.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» ).

Законом України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» повноваження органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виділено в окрему статтю.

Зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту В«бВ» ч. 1 ст. 33 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Територіальним громадам сіл, селищ, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю, природні ресурси (ст. 60 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» ).

Згідно листа відповідача по справі ДП В«ТалалаївкарайагролісництвоВ» від 05.05.2016 № 11 земельна ділянка на території Рябухівської сільської ради Талалаївського району, зокрема квартал 8 виділ 10, перебуває у постійному користуванні ДП В«ТалалаївкарайагролісництвоВ» на підставі державного акту на право постійного користування. Земельна ділянка, на якій виявлено самовільну вирубку лісових насаджень, а саме квартал 8 виділ 10, знаходиться на території Рябухівської сільської ради Талалаївського району. Вказана обставина жодними доказами не спростована. Разом з цим, перебування у користуванні земель лісового фонду у ДП В«ТалалаївкарайагролісництвоВ» не є підставою звільнення від відповідальності та не відшкодування шкоди, завданої неналежним виконанням обов'язків по охороні лісу.

Разом з цим, враховуючи, що земельні ділянки лісового фонду на території Рябухівської сільської ради Талалаївського району передано у користування Талалаївському районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству В«ТалалаївкарайагролісництвоВ» комунального підприємства В«ЧернігівоблагролісВ» , засновником якого є відповідно до п. 1.2 Статуту Чернігівська обласна рада, земельна ділянка, на якій здійснено вирубку, відноситься до лісового фонду комунальної власності.

Щодо правомірності визначення позивачем по справі орган місцевого самоврядування слід зазначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що В«інтереси державиВ» є оціночним поняттям, тому прокурор, у кожному конкретному випадку, з посиланням на законодавство, самостійно визначає, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. ОСОБА_1 інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

У даному випадку самовільну вирубку лісу здійснено на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні відповідача по справі, а тому він не може бути визначений позивачем по справі, так само як і його засновник - Чернігівська обласна рада.

Незважаючи на викладені у позовній заяві обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів органу місцевого самоврядування судом поставлено питання, на якій правовій підставі розпорядження даним лісом відноситься до повноважень сільської ради.

Слід зазначити, що у даному випадку спір стосується стягнення заподіяної шкоди самовільною вирубкою лісових насаджень та предметом спору не є розпорядження земельними ділянками лісового фонду та лісовими насадженнями.

Зокрема, у матеріалах справи наявні державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ДП В«ТалалаївкарайагролісництвоВ» , до яких віднесено у тому числі земельні ділянки лісового фонду на території Рябухівської сільської ради Талалаївського району.

Відповідно п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів -50 відсотків, обласних бюджетів 20 відсотків.

Таким чином, враховуючи, що земельна ділянка, на території якої здійснено самовільну порубку дерев, знаходиться на території Рябухівської сільської ради Талалаївського району, а збитки у розмірі 20321,20 грн. повинні відшкодовуватися до бюджету цієї сільради, вказаний орган місцевого самоврядування є належним позивачем у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2.2.1 Статуту предметом діяльності Талалаївське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Талалаївкарайагролісництво" є спеціалізоване ведення лісового господарства, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу.

У пункті 3.5 Статуту зазначено, що підприємство є лісокористувачем згідно рішення обласної ради від 27 березня 2001 року „Про надання у постійне користування земель лісового фондуВ» та здійснює його повноваження згідно з положеннями Лісового кодексу України.

Розпорядженням Талалаївської райдержадміністрації № 272 від 20.09.2002 року дочірньому агросільськогосподарському підприємству "Талалаївкарайагролісництво " видано державний акт І-ЧН №001545 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4410,34 га на території Рябухівської сільської ради Талалаївського району для ведення лісового господарства. Даний державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 205.

19.01.2015 року лісником ДП "Талалаївкарайагролісництво " при обході лісових насаджень в обході № 2 було виявлено самовільний поруб в кв. 8, вид. 10, про що було повідомлено лісничого та подана заява до Талалаївського РВ УМВС ( з постанови про закриття кримінального провадження).

Одночасно лісником складено перелікову відомість дерев (самовільний поруб на землях ДП "Талалаївкарайагролісництво ").

Також, за результатами встановленого лісопорушення лісником було складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству незаконною порубкою сирорастучих дерев до ступеня припинення росту згідно якого сума збитків становить 16582 грн.

20.01.2015 року лісничим ДП "Талалаївкарайагролісництво " було подано заяву до Талалаївського РВ УМВС, щодо незаконної порубки дерев у лісовому фонді, що перебуває у постійному користуванні підприємства.

Відомості по факту незаконної порубки дерев були внесені слідчим відділом Талалаївського РВ УМВС України в Чернігівській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270260000102 від 14.04.2015 року.

В ході досудового розслідування встановлено, що 19.01.2015 року лісником даного підприємства було виявлено незаконну порубу чотирьох сиростучих дерев (сосни) в кв. 8 вид. 10.

В ході вжитих під час досудового розслідування заходів особи, які скоїли незаконну порубку дерев виявлені не були.

28.05.2015 року начальником СВ Талалаївського РВ УМВС України капітаном міліції ОСОБА_3 було винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КК України у зв"язку з відсутність складу злочину.

26.04.2016 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області ОСОБА_4, майже через 1,5 роки після виявлення самим відповідачем незаконної порубки невідомими особами, складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного знесення дерев сосни в кв . 3

вид. 10 ДП "Талалаївкарайагролісництво".

В даному розрахунку зазначено, що його здійснено на підставі відомостей ДП "Талалаївкарайагролісництво". (19 арк. спр.)

Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення та неприпинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. №665 .

Згідно розрахунку сума збитків становить 20321,20 грн., про стягнення якої і подано прокурором Менського району даний позов.

Згідно ст. 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 107 цього Кодексу , підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68 , 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання, а саме із зобов'язання, спричиненого заподіянням шкоди.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є :

а) протиправна поведінка особи,

б) настання шкоди,

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою,

г) вина за вдавана шкоди.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому розмір збитків (шкоди) має довести сторона, яка їх зазнала, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів цивільного правопорушення звільняє заподіювача шкоди від відповідальності.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкуваня, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України , покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» ).

Пунктом 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) Лісового кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб; забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу .

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, бездіяльність яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їхніми працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.

А тому, у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту незаконного вирубування дерев, вчиненого невстановленими особами, відповідальними особами за заподіяні державі збитки є постійні лісокористувачі, які в порушення лісового та природоохоронного законодавства не забезпечили охорону і збереження лісів від незаконних рубок.

Як встановлено судом, лісником ДП «Талалаївкарайагролісництво» складено Переліко оціночна відомість дерев назначених незаконно зрубаних по кв.8 виділ №10 ).

Отже, відповідач, встановивши факт незаконної рубки та пошкодження лісових насаджень, вчинив активні дії з належного повідомлення про такий факт правоохоронні органи шляхом звернення до них з метою виявлення винних осіб.

Судом не встановлено, а прокурором не доведено, що відповідач не дотримався або порушив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок. Твердження прокурора про те, що шкода завдана внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, не підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, відповідачем долучено докази неодноразових звернень до органів міліції та прокуратури із проханням у сприянні встановлення винних осіб у вчиненні правопорушення, з огляду на що матеріали справи не містять доказів протиправної бездіяльності відповідача.

Що ж стосується доведеності чи недоведеності завдання шкоди внаслідок протиправної бездіяльності працівників відповідача та розміру збитків, то суд зазначає наступне.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення правопорушення (протиправної бездіяльності) працівниками відповідача (не надано ні постанови про притягнення працівників відповідача до адміністративної або кримінальної відповідальності, або інших осіб, винних у допущенні незаконної рубки дерев).

Крім того розрахунок заподіяної шкоди, який подано до суду, здійснений згідно додатку № 1 до постанови КМУ від 23.07.2008р. № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» , однак даним додатком затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування та пошкодження дерев підприємствами, установами, організаціями та безпосередньо громадянами, а не внаслідок неналежного виконання працівниками постійних лісокористувачів службових обов'язків по охороні та захисту лісів, та не передбачає відповідальність за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень.

Отже, вказані такси можуть застосовуватись до лісових господарства лише в разі вчинення їх працівниками незаконної рубки, тобто з порушенням Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМ України № 761 від 23.05.2007р .

Крім того, суд звертає увагу, що покладена в основу позову прокурором Перелікова відомість дерев, незаконно зрубаних в лісовому фонді ДП "Талалаївкарайагролісництво" що знаходиться в матеріалах справи на ст. 18 та зазначена як Додаток №1 (невідомо до якого Основного документу ) до уваги судом не береться оскільки складено по кв. 3 виділу № 10 в той час як позов подано про незаконну порубку дерев в кв. 8 виділі № 10 .

Суд також не приймає як доказ по справі, розрахунок розміру шкоди в сумі 20321,20 грн. складений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області ОСОБА_4, так як даний розрахунок складено про заподіяня шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного знесення дерев сосни знову ж таки в в кв . 3 виділі №10 ДП "Талалаївкарайагролісництво", в той час як позов подано про незаконну порубку дерев в кв. 8 виділі № 10 .

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 екологічною інспекцією у Чернігівській області не проводилась перевірка щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, а ні протокол про вчинення лісопорушення, а ні будь - який інший акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства не складався та не встановлювались будь-які порушення в діях (бездіяльності) відповідача.

У зв'язку з викладеним, суд констатує про недоведеність розміру завданої шкоди, оскільки застосування цих такс до підприємств, установ, організацій та громадян, що здійснюють охорону лісових насаджень, за виключенням випадків, коли встановлено, що вони безпосередньо скоїли такі порушення, є неправомірним.

За таких обставин суд констатує, що лише перелікова оціночна відомість дерев, назначених незаконно зрубаних (складена невідомо коли оскільки не містить дати), розрахунок розміру шкоди, складений лісником відповідача, (Додаток №2- 18 арк. спр., також без дати) та на підставі цих документів розрахунок шкоди, проведений третьою особою у справі по іншому кварталу ніж вказано в Переліковій відомості дерев, незаконно зрубаних, та за відсутності акту перевірки контролюючого органу дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства та припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не є належними доказами обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою лісу.

Окрім того, прокурором не доведено, що дії чи бездіяльність відповідача є неправомірними, а сам факт незаконної рубки дерев невстановленими особами, який покладено в основу позову, за відсутності встановлених у передбаченому законом порядку недотримання або порушення відповідачем комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, за вказаних обставин не дає правових підстав для покладення цивільно-правової відповідальності, про яку зазначено у позові, на відповідача.

Отже, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність повного складу цивільного правопорушення, відповідно про необґрунтованість вимог прокурора про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 20321,20 грн.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що прокурор та позивач не довели належними та допустимими доказами заподіяння заявленої до стягнення шкоди саме відповідачем, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 82-85 ГПК України , господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя Репех В.М.

Повний текст рішення складено і підписано 12.08.2016 року.

Суддя Репех В.М.