Рішення

від 15.08.2016 по справі 904/4591/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.08.16р. Справа № 904/4591/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "МАЙСТЕР-АВТО", м. Марганець Дніпропетровська область

про стягнення 86 526,74 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - директор

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 01/13-06-2016)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "МАЙСТЕР-АВТО" про стягнення 86 526,74 грн. за договором поставки №52 від 08.01.2014, з яких 3390,95 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 23 568,33 грн. сума інфляційного збільшення суми боргу, 50742,19 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 8825,27 штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно оплаченого товару та витрат на послуги адвоката у розмірі 13 450 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 52 від 08.01.2014, в частині порушення строків оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.06.2016.

Ухвалою суду від 22.06.2016 розгляд справи було відкладено на 21.07.2016.

21.07.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позову з огляду на наступне.

Пеня мала нараховуватись за шість місяців з дня виникнення заборгованості, а позовна давність щодо пені становить рік. Як зазначає відповідач, позовна заява подана 01.06.2016, тобто позовні вимоги про стягнення пені нарахованої до 01.05.2016 - є такими, строк позовної давності щодо яких пропущений позивачем.

Також, відповідач зазначив, що 20.09.2015 сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої відповідач визнав суму заборгованості у розмірі 176505, 41 грн. та було погоджено новий графік сплати відповідачем вартості поставленого товару.

У відзиві на позов відповідач здійснив контррозрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а також зазначив, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним та неспіврозмірним із заявленими позовними вимогами.

21.07.2016 відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені, нарахованої до 01.06.2015.

Ухвалою суду від 21.07.2016 розгляд справи було відкладено на 02.08.2016.

02.08.2016 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він зазначив, що відповідач, отримавши проект додаткової угоди, другий екземпляр останньої позивачу не повернув, що підтверджувало б згоду на укладання даної додаткової угоди зі сторони відповідача.

02.08.2016 відповідач подав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 02.08.2016 строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів до 17.08.2016 та розгляд справи відкладено на 10.08.2016.

08.08.2016 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 3390, 95 грн., інфляційні втрати у сумі 23568, 33 грн., пеню у розмірі 36987, 35 грн. та штраф у сумі 8825, 27 грн.

Відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ" (позивач-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "МАЙСТЕР-АВТО" (відповідач-покупець) укладено договір поставки №52, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця наступний товар: вапно, а покупець зобов'язується прийняти його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, кількість товару визначається в накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору.

Загальна кількість товару та загальна вартість цього договору визначається сумою всіх накладних (специфікацій) до цього договору (п.1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, поставка кожної партії товару здійснюється на умовах FCA (пгт. Губініха, Дніпропетровської області відповідно до ІНКОТЕРМС- 2010).

Пунктом 2.4 договору сторони узгодили, що строки поставки - зазначаються в замовленні, яке може бути надане будь-яким прийнятним для сторін способом. Замовлення повинно бути надане постачальнику не пізніше ніж за 5 банківських днів до дати відвантаження.

Товар вважається переданим з моменту оформлення шляхом відмітки про його отримання на примірнику накладної (специфікації) за допомогою підпису представника покупця, повноваження якого закріплені в довіреності, оформленої відповідно до чинного законодавства України (п. 2.5 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 176 505,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (а.с.26-29), а саме:

- накладна №3 від 06.02.2015 на суму 41022,00 грн.(а.с.26).

- накладна №15 від 23.02.2015 на суму 39600,00 грн.(а.с.27).

- накладна №1 від 02.03.2015 на суму 38430,00 грн.(а.с.28).

- накладна №3 від 04.04.2015 на суму 57453,40 грн.(а.с.29).

На оплату поставленого товару, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.26-29).

Відповідно до п. 4.6. договору, оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% оплати вартості товару протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару покупцем на підставі виставленого рахунку.

20.09.2015 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою погоджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 176505, 41 грн. за наступними видатковими накладними:

- накладна №3 від 06.02.2015 на суму 41022,00 грн.

- накладна №15 від 23.02.2015 на суму 39600,00 грн.

- накладна №1 від 02.03.2015 на суму 38430,00 грн.

- накладна №3 від 04.04.2015 на суму 57453,40 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди № 2 від 20.09.2016 сторони встановили графік погашення заборгованості покупця перед постачальником в розмірі 176 505, 41 грн., з кінцевим терміном погашення вказаної заборгованості до 20.12.2015.(а.с.83).

Оригінал зазначеної додаткової угоди, скріплений підписами та печатками сторін, було оглянуто судом в судовому засіданні 21.07.2016.

Таким чином, сторони дійшли згоди, що виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за спірними видатковими накладними повинно бути виконано у строк до 20.12.2015.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, сторонами було погоджено наступний графік погашення заборгованості:

- до 20.09.2015 - 6505,41 грн. - фактично оплачено 18.09.2015 (а.с.44) - прострочка відсутня;

- до 27.09.2015 - 8000,00 грн. - фактично оплачено 25.09.2015 (а.с.45)- прострочка відсутня;

- до 04.10.2015 - 8000,00 грн. - фактично оплачено 02.10.2015 (а.с.46)- прострочка відсутня;

- до 11.10.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 09.10.2015 (а.с.47)- прострочка відсутня;

- до 18.10.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 16.10.2015 (а.с.48)- прострочка відсутня;

- до 25.10.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 23.10.2015 (а.с.49)- прострочка відсутня;

- до 01.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 09.11.2015 (а.с.50) - прострочка складає 8 днів;

- до 08.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 25.11.2015 (а.с.51) - прострочка складає 17 днів;

- до 15.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 07.12.2015 (а.с.52) - прострочка складає 23 дня;

- до 22.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 17.12.2015 (а.с.53) - прострочка складає 25 днів;

- до 29.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 25.12.2015 (а.с.54) - прострочка складає 26 днів;

- до 06.12.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 11.01.2016 (а.с.55) - прострочка складає 36 днів;

- до 13.12.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 17.03.2016 (а.с.56) - прострочка складає 95 днів;

- до 20.12.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 30.03.2016 (а.с.57) - прострочка складає 101 день.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору поставки №52 від 08.01.2014, виконав належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи накладними (а.с.26-29).

Зобов'язання відповідача щодо своєчасної оплати за отриманий товар, передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за отриманий товар розрахувався з порушенням строку, встановленого додатковою угодою № 2 від 20.09.2015 до договору, тобто порушив умови договору та додаткової угоди № 2 від 20.09.2015 до нього.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, нарахував відповідачу штраф у розмірі 8825,27 грн. та пеню у розмірі 36987, 35 грн. за період з 02.06.2015 по 14.11.2015.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору разі порушення покупцем строку оплати товару обумовленими п. 4.6. договору, покупець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно оплаченого товару та пеню у розмірі 0,2% за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено строки оплати заборгованості, встановлені додатковою угодою №2, за наступними платежами: - до 01.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 09.11.2015 (а.с.50) - прострочка складає 8 днів; - до 08.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 25.11.2015 (а.с.51) - прострочка складає 17 днів; - до 15.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 07.12.2015 (а.с.52) - прострочка складає 23 дня; - до 22.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 17.12.2015 (а.с.53) - прострочка складає 25 днів; - до 29.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 25.12.2015 (а.с.54) - прострочка складає 26 днів; - до 06.12.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 11.01.2016 (а.с.55) - прострочка складає 36 днів; - до 13.12.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 17.03.2016 (а.с.56) - прострочка складає 95 днів; - до 20.12.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 30.03.2016 (а.с.57) - прострочка складає 101 день.

З урахуванням наведеного, суд здійснивши перерахування штрафу на суму несвоєчасно оплаченого товару, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 5600 грн. (112000 х 5%).

З розрахунку пені, наданого позивачем до заяви про зменшення позовних вимог, вбачається, що позивач нарахував відповідачеві пеню за період з 02.06.2015 по 14.11.2015, в той час, як прострочка з оплати товару почалась за встановленим сторонами графіком наступним чином: - до 01.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 09.11.2015 (а.с.50) - прострочка складає 8 днів; - до 08.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 25.11.2015 (а.с.51) - прострочка складає 17 днів; - до 15.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 07.12.2015 (а.с.52) - прострочка складає 23 дня; - до 22.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 17.12.2015 (а.с.53) - прострочка складає 25 днів; - до 29.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 25.12.2015 (а.с.54) - прострочка складає 26 днів; - до 06.12.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 11.01.2016 (а.с.55) - прострочка складає 36 днів; - до 13.12.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 17.03.2016 (а.с.56) - прострочка складає 95 днів; - до 20.12.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 30.03.2016 (а.с.57) - прострочка складає 101 день.

Враховуючи, що суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (встановлених періодів нарахування та розміру пені), суд вважає за необхідне здійснити перерахунок пені наступним чином:

- за встановленим графіком платежу до 01.11.2015 на суму 14000,00 грн. - фактично оплачено 09.11.2015 (а.с.50) - прострочка складає 8 днів, пеня розраховується за період з 01.11.2015 - 08.11.2015 сума пені складає 135,01 грн.

- за встановленим графіком платежу до 08.11.2015 - 14000,00 грн. - фактично оплачено 25.11.2015 (а.с.51) - прострочка складає 17 днів, пеня розраховується за період з 08.11.2015 - 14.11.2015 сума пені складає 118,14 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення пені у сумі 253,15 грн., нарахованої за період з 01.11.2015 по 14.11.2015.

Також, позивачем заявлені до стягнення з відповідача три відсотки річних у розмірі 3390, 95 грн. нараховані за період з 19.03.2015 по 31.03.2016 та інфляційні втрати у сумі 23568, 33 грн. за період з 19.03.2015 по 17.03.2016.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, зазначає наступне.

Суд, здійснивши перерахунок трьох відсотків річних, з урахуванням встановлених строків відповідно до додаткової угоди №2 та проведених відповідачем оплат, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 379,19 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 23568, 33 грн., нарахованих за період з 19.03.2015 по 17.03.2016.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням встановлених строків відповідно до додаткової угоди №2 та проведених відповідачем оплат, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 1571,32 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню на сумі 1571,32 грн.

21.07.2016 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, якою відповідач просив суд при вирішення даного спору застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, нарахованої до 01.06.2015.

У поданій заяві відповідач просить застосувати спеціальний строк позовної давності до вимог про стягнення пені та відмовити позивачу в позовних вимогах про стягнення пені, наступним чином:

- за видатковою накладною №3 від 06.02.2015 - за період з 19.03.2015 - по 01.06.2015;

- за видатковою накладною №15 від 23.02.2015 - за період з 05.04.2015 - по 01.06.2015;

- за видатковою накладною №1 від 02.03.2015 - за період з 12.04.2015 - по 01.06.2015;

- за видатковою накладною №3 від 04.04.2015 - за період з 15.05.2015 - по 01.06.2015.

Проте, суд вважає розрахунок пені, здійснений відповідачем невірним, оскільки відповідачем було не правильно визначено періоди початку та закінчення строку спеціальної позовної давності та розпочато обчислення цього строку не з моменту прострочення грошового зобов'язання, а обчислено одним роком до звернення позивача з позовом до суду, що є хибним виходячи з наступного.

Відповідно до статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, а саме, строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

Так, перебіг позовної давності щодо стягнення пені за даними видатковими накладними, у відповідності до п. 2 Додаткової угоди, розпочався у відповідності до графіку платежів наступним чином:

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 20.09.2015 - 6505,41 грн. - 20.09.2016;

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 27.09.2015 - 8000,00 грн. - 27.09.2016;

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 04.10.2015 - 8000,00 грн. - 04.10.2016;

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 11.10.2015 - 14000,00 грн. - 11.10.2016;

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 18.10.2015 - 14000,00 грн. 18.10.2016;

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 25.10.2015 - 14000,00 грн. -25.10.2016;

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 01.11.2015 - 14000,00 грн. - 01.11.2016;

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 08.11.2015 - 14000,00 грн. -08.11.2016;

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 15.11.2015 - 14000,00 грн. - 15.11.2016;

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 22.11.2015 - 14000,00 грн. - 25.11.2016;

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 29.11.2015 - 14000,00 грн. - 29.11.2016;

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 06.12.2015 - 14000,00 грн. - 06.12.2016;

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 13.12.2015 - 14000,00 грн. - 13.12.2016;

- позовна давність на платіж зі строком оплати до 20.12.2015 - 14000,00 грн. - 20.12.2016.

Дослідивши встановлений сторонами графік погашення заборгованості, відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2, суд прийшов до висновку, що позивачем не було пропущено спеціального строку позовної давності за даними грошовими зобов'язаннями.

Позивач звернувся із позовом до суду 02.06.2016 (про що свідчить вхідний штамп канцелярії суду на позовній заяві а.с.3), тобто в межах встановленого строку спеціальної позовної давності.

Таким чином, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про сплив строку спеціальної позовної давності.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 15050,00 грн.

На підтвердження своїх вимог позивач надав договір про надання юридичної допомоги від 03.09.2015 (а.с.36-38), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів" (клієнт) та адвокатом ОСОБА_3 (адвокат).

Відповідно до пункту 1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.4.1 договору, сума вартості послуг за цим договором визначається сторонами за усною домовленістю у кожному випадку надання окремо.

Оплата послуг згідно з цим договором здійснюється у безготівковій або готівковій формі шляхом передоплати 100% вартості послуг (п.4.3. договору).

Відповідно до п.4.4. договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт виконаних робіт, що підписується представниками кожної зі сторін. ґав акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги та її вартість.

09.10.2015, 31.05.2016 та 05.08.2016 сторонами складено акти приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до яких загальна вартість виконаних робіт складає 15050,00 грн.

З актів прийому-передачі виконаних робіт вбачається, що адвокатом ОСОБА_3 було виконано наступні роботи:

- За актом прийому-передачі виконаних робіт за вересень 2015 від 09.10.2015 (а.с.40): п.1 акту - вивчення договору поставки №52 від 08.01.2014, підготовка претензії про стягнення коштів з ТОВ "Мастер-Авто" за договором поставки №52. Підготовка додаткової угоди до договору поставки. Вартість робіт 2250 грн.;

- За актом прийому-передачі виконаних робіт за травень 2016 від 31.05.2016 (а.с.41):

п.1 акту - вивчення документів та надання юридичного висновку за договором поставки №52 від 08.01.2014, підготовка претензії про стягнення коштів з ТОВ "Мастер-Авто" за договором поставки №52, укладеного між ТОВ ВКФ "МАЙСТЕР-АВТО" та ТОВ "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів" Вартість робіт 3000 грн.;

п.2 акту - підготовка позовної заяви - підготовка позовної заяви про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором поставки № 52 від 08.01.2014 року, укладеного між ТОВ «Дніпропетровський завод полімерних матеріалів» та ТОВ "Мастер-Авто";

п. 3 Проведення розрахунків суми відсотків за користування грошовими коштами та суми боргу з урахуванням індексу інфляції, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, штрафу у розмірі 5% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за договором поставки № 52 від 08.01.2014 року, укладеного між ТОВ «Дніпропетровський завод полімерних матеріалів» та ТОВ «Мастер-Авто». Підготовка додатків до позовної заяви та направлення копії позовної заяви з додатками ТОВ "Мастер-Авто".

п. 4 участь у судовому засіданні в Господарському суді Дніпропетровської області у справі за позовом ТОВ «Дніпропетровський завод полімерних матеріалів» до ТОВ «Мастер-Авто» про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором поставки № 52 від 08.01.2014.

- За актом прийому-передачі виконаних робіт за серпень 2016 від 05.08.2016 (а.с.117):

п. 1 участь у судовому засіданні в господарському суді Дніпропетровської області у справі за позовом ТОВ "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів" до ТОВ ВКФ "МАЙСТЕР-АВТО" про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором поставки №52 від 08.01.2014.

Проаналізувавши виконані адвокатом роботи (надані послуги), суд вважає що роботи, які містяться у пункті 1 акту від 09.10.2015 на суму 2250 грн. (а.с.40) не мають відношення до судового розгляду справи, так же як і роботи на суму 3000 грн., що вказані у п. 1 акту від 31.05.2016 (а.с.41).

Відповідно до банківських виписок від 02.02.2016, 30.05.2016 та 05.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів" перерахувало адвокату ОСОБА_3 15050,00 грн.

Підтвердженням того, що ОСОБА_3 адвокат, є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2893 від 04.03.2015 (а.с.39).

У пункті 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, витрати позивача на оплату послуг адвоката є однією зі складових частин судових витрат, а тому їх розподіл між сторонами у справі повинен визначатися судом відповідно до загальних правил, встановлених ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет даного спору, складність спору, ціну позову, виявлені помилки у проведенні розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, відсутність адвоката у судовому засіданні 10.08.2016 суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на оплату послуг адвоката 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "МАЙСТЕР-АВТО" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лермонтова, 37, ідентифікаційний код 23363932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод полімерних матеріалів" (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 31468181) 379,19 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 1571,32 грн. сума інфляційного збільшення суми боргу, 5600,00 штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно оплаченого товару, 253,15 грн. - пені, 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката та суму судового збору у розмірі 147,77 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.08.2016

Суддя ОСОБА_4