Постанова

від 09.08.2016 по справі 925/279/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р. справа№ 925/279/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - не з'явилися

відповідача - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіша»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.05.2016 р.

у справі № 925/279/16 (суддя - Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіша»

про стягнення 77024,91 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіша» про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № ЧК-0215 від 04.06.2015 р. у розмірі 50 993,34 грн, 8 373,00 грн пені, 10 807,92 грн курсової різниці, 6 850,65 грн 36% річних за користування коштами.

У травні 2016 року позивач звернувся до місцевого суду із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 40 011,72 грн основної заборгованості, 10 807,92 грн курсової різниці, 8 373,00 грн пені, 6 850,65 грн процентів за користування коштами.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.05.2016 р. у справі № 925/279/16 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 39 481,15 грн залишку боргу за продукцію, 8 373,00 пені, 6 850,65 грн 36% річних; в іншій частині позову відмовлено; в частині вимог про стягнення 10 807,92 грн курсової різниці за товар позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Афіша» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову лише в частині стягнення з відповідача 27 513,31 грн заборгованості.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що місцевим судом при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права, зокрема, не було належним чином повідомлено відповідача про час і місце судового засідання, чим було позбавлено скаржника права на захист своїх порушених прав. Також заборгованість відповідача за поставлену продукцію складає 27 513,31 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2016 р.

30.06.2016 р. через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 р. розгляд справи було відкладено до 09.08.2016 р.

В засідання суду, призначене на 09.08.2016 р., представники сторін не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

04.06.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Афіша» (далі - покупець) було укладено договір поставки № ЧК-0215 з відстрочкою платежу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари для них, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Згідно з п. 5.2 договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони визначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгожену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата вказана у видатковій накладній, є датою поставки товару постачальником за умови підписання видаткової накладної покупцем. З моменту підписання покупцем видаткової накладної постачальник вважається таким, що виконав свої зобовязання по передачі товару покупцю.

Як передбачено п. 7.1 договору, ціна та загальна вартість товару, що є предметом цього договору, встановлюється згідно видаткових накладних на товар.

Оплата здійснюється в національній валюті України, гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається в залежності від зміни курсу євро до гривні на Міжбанківському валютному ринку на момент закриття торгів у день, попередній дню оплати (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 7.4 договору строк оплати кожної окремої партії товару становить сім календарних днів з моменту поставки товару покупцю та підписання видаткової накладної.

Згідно з п. 7.8 договору в разі виникнення заборгованості за поставлений товар, погашення здійснюється незалежно від призначення платежу в наступному порядку: спочатку сплачується заборгованість за поставлений товар згідно конкретного замовлення (рахунок-фактура та видаткова накладна), починаючи з документів на відвантаження товару з найменшою датою поставки, далі - курсові різниці, штрафні санкції; надалі оплачуються чергові поточні платежі за аналогічною послідовністю.

Цей договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.1 договору).

12.02.2016 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити заборгованість за укладеним договором поставки.

Відповіді на вказаний лист відповідач не надав, заборгованість за поставлений товар сплатив частково.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору розрахувався за поставлений товар лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 40 011,72 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов укладено договору позивач відпустив відповідачу продукції на загальну суму 52 902,77 грн, що підтверджуються накладними за період з 15.09.2015 р. по 30.11.2015 р.:

- № 51581 від 15.09.2015 р. на суму 4 695,90 грн;

- № 59025 від 15.10.2015 р. на суму 242,03 грн;

- № 58957 від 15.10.2015 р. на суму 2 684,45 грн;

- № 58954 від 15.10.2015 р. на суму 1 911,17 грн;

- № 59606 від 15.10.2015 р. на суму 3 357,50 грн;

- № 59849 від 15.10.2015 р. на суму 255,48 грн;

- № 59607 від 16.10.2015 р. на суму 5 607,36 грн;

- № 60361 від 16.10.2015 р. на суму 1 558,82 грн;

- № 60360 від 16.10.2015 р. на суму 1 963,87 грн;

- № 60345 від 16.10.2015 р. на суму 3 855,06 грн;

- № 61111 від 20.10.2015 р. на суму 130,74 грн;

- № 61059 від 20.10.2015 р. на суму 250,34 грн;

- № 61934 від 22.10.2015 р. на суму 2 000,02 грн;

- № 61928 від 22.10.2015 р. на суму 559,13 грн;

- № 61927 від 22.10.2015 р. на суму 1 601,34 грн;

- № 61897 від 22.10.2015 р. на суму 1 128,01 грн;

- № 61845 від 22.10.2015 р. на суму 3 400,00 грн;

- № 63459 від 28.10.2015 р. на суму 4 008,30 грн;

- № 63113 від 29.10.2015 р. на суму 278,47 грн;

- № 62255 від 29.10.2015 р. на суму 1 437,43 грн;

- № 64345 від 30.11.2015 р. на суму 11 698,88 грн;

- № 64088 від 30.11.2015 р. на суму 278,47 грн;

Вищевканаі накладні містять посилання на укладений між сторонами договір від 04.06.2015 р. № ЧК-0215 та скріплені підписами уповноважених осіб на відпуск-приймання товару і печатками підприємств.

Однак товар було оплачено відповідачем лише частково на загальну суму 13 421,62 грн, а саме:

- 2500,00 грн трьома платіжними дорученнями в період з 08.02.2016 р. по 11.02.2016 р;

- 10 921,62 грн платіжним дорученням від 17.03.2016 р.

Таким чином борг за пставлений товар у відповідача перед позивачем складає 39 481,15 грн (52902,77 грн - 2500,00 грн - 10921,62 грн).

Встановлено, що у заяві про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 40 011,72 грн залишку основного боргу, проте ця сума не підтверджується наявними у справі доказами.

Враховуючи те, що доказів про проведення повного розрахунку за товар відповідач суду не надав, строк виконання зобов'язання по оплаті товару є таким, що настав за всіма накладними, а тому судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості підлягає задоволенню частково у сумі 39 481,15 грн.

За просторочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 8 373,00 грн пені за період з 23.09.2015 р. по 17.03.2016 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2 договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати за отриману продукцію, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення та сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 373,00 грн пені за період з 23.09.2015 р. по 17.03.2016 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, розмір перевірений судом, є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Також, за неналежне виконання умов укладеного договору, позивач просить стягнути з відповідача 36% річних із простроченої суми боргу до сплати у розмірі 6 850,65 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України у випадку прострочення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Пунктом 8.4 договору сторонни передбачили, що відповідно до ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за цим договором відповідач сплачує на користь позивача 36% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Судова колегія погоджуєтья з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 850,65 грн 36% процентів річних, оскільки розмір їх обгрунтований та відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача курсову різницю за товар на підставі п. п. 7.2 та 7.3 договору у розмірі 10 807,92 грн.

Відповідно до п. 7.2 та п. 7.3 укладеного договору поставки оплата за продукцію здійснюється у національній валюті України, гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача. Сума, що підлягає сплати в гривнях, визначається в залежності від зміни курсу євро до гривні на Міжбанківському валютному ринку, на момент закриття торгів у день, попередній дню оплати. Вартість поставленого товару підлягає коригуванню без додаткового погодження між сторонами, якщо на день оплати сталося збільшення курсу на Міжбанку гривні до євро від 2 % та вище, що призвело до знецінення гривні. У такому випадку перерахування вартості товару проводиться за такою формулою:

С = (вартість товару за видатковою накладною * коефіцієнт перерахунку) - вартість товару по видатковій накладній.

При цьому Коефіцієнт перерахунку визначається як результат поділу вартості товару на день оплати згідно прайс-листа позивача на вартість товару на день поставки згідно податкової накладної.

З розрахунку позивача вбачається, що ним не використано у розрахунках відомості про вартість товару на день оплати згідно прайс-листа позивача, які повинні використовуватися для визначення коефіцієнту перерахунку по формулі, закріпленій умовами договору.

Спосіб перерахунку вартості товару на випадок знецінення гривні до Євро за певною формулою, є істотною умовою договору між сторонами, з приводу якої ними було досягнуто спеціальної згоди, тому наведена у п. 7.3 формула перерахунку ціни товару підлягає безумовному застосуванню.

Згідно з ч. 1 п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи те, що суд першої інстанції витребовував необхідні документи для визначення коефіцієнту перерахунку, позивач не виконав вимог ухвали, суд не може без цих данних перевірити розрахунки позивача в частині вимог про стягнення курсової різниці за товар і переконатися у їх правильності, а тому вимоги в цій частині були правильно залишені без розгляду судом першої інстанції на підставі ч. 1 п. 5 ст. 81 ГПК України.

Стосовно клопотання позивача в апеляційній інстанції про уточнення розміру позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Так, звертаючись із вказаною заявою, позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог у зв'язку з тим, що після винесення рішення місцевим судом відповідач сплатив основну заборгованість у розмірі 30 294,01 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 774 від 29.06.2016 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що заява про уточнення розміру позовних вимог була подана позивачем після винесення рішення місцевим судом, колегія суддів дійшла висновку про неможливість розгляду вказаної заяви в апеляційній інстанції.

Стосовно доводів скаржника про те, що місцевим судом не було належним чином повідомлено відповідача про час і місце судового засідання, чим було його позбавлено права на захист своїх порушених прав, судова колегія зазначає наступне.

Встановлено, що усі процесуальні документи у даній справі надсилалися місцевим судом на адреси фактичного місцезнаходження учасників провадження.

Поштові відправлення, що надсилалися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіша», були повернуті на адресу суду поштовим відділенням із зазначенням причини такого повернення - "за закінченням встановленого строку зберігання".

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 11.05.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіша» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіша» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 11.05.2016 р. у справі № 925/279/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/279/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран