Постанова

від 10.08.2016 по справі 924/380/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 924/380/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився;

відповідача 1: представник не з'явився

відповідаач 2: ОСОБА_1, довіреність б/н, від 21.12.2015р.

від третьої особи1 на стороні позивача:представник не з'явився.

від третьої особи 2 на стороні позивача:представник не з'явився

Прокурор: Маринич В.В., посвідчення № 030682, від 03.12.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро", с. Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.06.16р. у справі № 924/380/16 (суддя Смаровоз М.В.)

за позовом Заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури м.Городок в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України м. Київ,

до відповідача 1: Говорського професійного аграрного ліцею, с. Говори Віньковецького району Хмельницької області

відповідача 2: ОСОБА_2 з обмеженою відполвідальністю "Енселко агро", с.Сахнівці, Старокостянтинівського району, Хмельницька область

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - департаменту освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - відділу Держгеокадастру у Віньковецькому районі Хмельницької області, смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької області

про визнання недійсним договору, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

Заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури (надалі - Прокурор) звернувся з позовною заявою до господарського суду Хмельницької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (надалі - Позивач) до Державного підприємства Говорського професійного аграрного ліцею (надалі - Відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" (надалі - Відповідач 2) про визнання недійсним договору спільного ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 15.04.2015р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" та Говорським професійним аграрним ліцеєм, недійсним; зобов»язання товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 137,07 га, за межами населених пунктів Говорської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с 2-10, а.с. 53-54).

До розгляду даної позовної заяви залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору зі сторони позивача - департамент освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації та відділ Держгеокадастру у Віньковецькому районі Хмельницької області.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.06.2016 у справі №924/380/16 позов Заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Державного підприємства Говорського професійного аграрного ліцею та товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору зі сторони позивача - департаменту освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації та відділу Держгеокадастру у Віньковецькому районі Хмельницької області, задоволено (а.с.158-162).

Визнано недійсним договір спільного ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 15.04.2015р., укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2.

Зобов'язано Відповідача 2 звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 137,07 га, за межами населених пунктів Говорської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, яку останній займає на підставі договору спільного ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва від 15.04.2015р.

Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності вчинення сторонами правочину для приховування договору оренди земельної ділянки, який не погоджений позивачем та укладений із порушенням вимог ст. 92 Земельного кодексу, ст.ст. 1,4,16 Закону України «Про оренду землі».

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.06.2016 у справі №924/380/16, Відповідач 2 подав апеляційну скаргу (а.с.169-173), в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Відповідач 2 посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, і які суд визнав встановленими. Зокрема, Відповідач 2 зазначає, що суд першої інстанції помилково, на підставі п. 1.5 оспорюваного договору, дійшов до висновку щодо відсутності істотних умов договору, притаманних для договорів про спільну діяльність та змішаних договорів.

Крім того, Відповідач 2 не погоджується із висновком суду про визнання оспорюваного правочину удаваним, у зв'язку з тим, що права на користування земельною ділянкою до відповідача не переходили, акт приймання-передачі земельної ділянки відсутній. З цих же підстав Відповідач 2 вважає безпідставним застосування судом положень статті 16 Закону України «Про оренду землі» та статті 8 Закону України «Про професійно-технічну освіту».

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 апеляційна скарга Відповідача 2 прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 10 серпня 2016 року на 10 год. 00 хв (а.с.168).

05.08.2016 до Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури на апеляційну скаргу, в якому останній вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим та просить апеляційну скаргу Відповідача 2 залишити без задоволення (а.с.211-218).

В судове засідання 10 серпня 2016 року з'явились скаржник - представник Відповідача 2 та Прокурор.

Представник Позивача, Відповідача 1 та третіх осіб не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від Відповідача1 поштою надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Відповідача 1 та третіх осіб, за наявними в матеріалах справи доказами.

Апелянт - Відповідач 2, підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Прокурор в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення Прокурора, представника Відповідача 2, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив Прокурора на апеляційну скаргу Відповідача 2, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2016 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача 2 - без задоволення. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Статуту Говорського професійного аграрного ліцею, затвердженого заступником Міністерства освіти та науки України 21.07.2003р. та Віньковецькою районною державною адміністрацією 15.08.2003р., Говорський професійний аграрний ліцей є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти. Ліцей здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації, як правило із числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, а також підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

Згідно з п. 5.1. Статуту управління ліцеєм здійснюється Міністерством освіти і науки України, управлінням освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації.

Відповідно до ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Говорський професійний аграрний ліцей є державною організацією (установа, заклад), засновником якого є Міністерство освіти і науки України, види діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, розведення свиней, ІНФОРМАЦІЯ_1, професійно-технічна освіта, інші види освіти, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Як вбачається з Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 333975, Говорський професійний аграрний ліцей на підставі розпорядження Віньковецької районної державної адміністрації від 30.09.2011р. є постійним користувачем земельної ділянки площею 54,0450 га, що розташована за межами населеного пункту Говорської сільської ради, цільове призначення якої - для дослідних і навчальних цілей . Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 333976 Говорський професійний аграрний ліцей на підставі розпорядження Віньковецької районної державної адміністрації від 30.09.2011р. є постійним користувачем земельної ділянки площею 152,4220 га, що розташована за межами населеного пункту Говорської сільської ради, цільове призначення якої - для дослідних і навчальних цілей .

Між Говорським професійним аграрним ліцеєм (навчальним закладом) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" (замовником) укладено договір про надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти між професійно-технічним навчальним закладом і замовником робітничих кадрів про підготовку кваліфікованих робітників у професійно-технічному навчальному закладі із залученням до цього процесу замовника (розділ 1 договору).

Розділом 2 договору визначений предмет договору та зобов'язання сторін, де вказано, що навчальний заклад зобов'язується підготувати і направити на роботу випускників відповідних спеціальностей та забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку кваліфікованих робітників згідно з навчальними планами і програмами, а також вимогами відповідних кваліфікованих характеристик професій.

15.04.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" (стороною 1) та Говорським професійним аграрним ліцеєм (стороною 2) укладено договір спільного ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва, відповідно до умов якого сторони врегульовують взаємну участь сторін у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва на земельних ділянках, які перебувають в постійному користуванні сторони-2 відповідно до Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 333976 та ЯЯ № 333975, які є обов'язковим додатком до цього договору, а саме на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 137,07 га з цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей, що розташовані поза межами населених пунктів в адміністративних межах Говорської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області (п. 1.1. договору).

Даний договір має довгостроковий характер і його умови застосовуються до усіх етапів та видів рослинницького сільськогосподарського виробництва протягом дії договору (п. 1.2.).

Згідно з п. 1.3. договору ведення сторонами рослинницького сільськогосподарського виробництва передбачає, що в обсягах, на умовах та порядку, які визначені цим договором, здійснюється обробка земельної ділянки, її засівання, внесення добрив та виконання інших сільськогосподарських робіт, спрямованих на вирощування врожаю, а також вжиття заходів щодо збирання врожаю, отриманого в результаті таких дій.

Відповідно до умов цього договору сторони в процесі здійснення сільськогосподарського виробництва не об'єднують майнових внесків (вкладів) у будь-якій формі. Цей договір не передбачає переходу будь-яких майнових прав на землю, посівний матеріал, матеріали та засоби виробництва тощо (як тих прав, що існували до укладення договору, так і тих, що виникнуть у майбутньому) від однієї сторони до іншої, а також не призводить до виникнення у сторін права спільної власності на майно. Право власності на результати ведення сільськогосподарського виробництва виникає у кожної із сторін окремо, відповідно до умов цього договору (п. 1.4.).

Даний договір передбачає надання сторонами одна одній послуг, виконання ними робіт, в т.ч. із переданням однією стороною частини продукції у власність іншої, і не призводить до виникнення між сторонами відносин спільної діяльності (п.1.5.).

Як передбачено п. 2.1. договору, сторона-1 зобов'язується до початку чергового посівного сезону вжити заходів (виконати роботи) щодо підготовки земельної ділянки до посівної кампанії, здійснити обробку земельної ділянки, а в період чергового посівного сезону забезпечити засівання земельної ділянки, внесення добрив, а також вжити інших заходів, спрямованих на вирощування врожаю . В період підготовки до посівної кампанії, проведення засівання та вирощування сільськогосподарської продукції сторона-2 надає стороні-1 організаційне та консультаційне забезпечення , а також інші послуги, склад і обсяги яких узгоджуються сторонами. При цьому, сторона-2 не втручається безпосередньо у виробничі процеси та зобов'язується не чинити дій, які могли б перешкодити виконання стороною-1 робіт (заходів), передбачених п. 2.1 цього договору.

Відповідно до п. 2.3. договору до моменту збирання врожаю власником незавершеного виробництва (незібраної сільськогосподарської; продукції) є сторона-1.

Згідно з п. 2.4. договору сторона 1 щороку у період дії договору сплачує стороні 2 винагороду у розмірі 137070 грн. у безготівковому порядку на розрахунковий банківський рахунок сторони 2. У перший рік спільної діяльності по даному договору сторона 1 виплачує винагороду стороні 2, 50 % якої - авансом на протязі 5 банківських днів після підписання сторонами даного договору, а інших 50% - після збору врожаю у поточному господарському році. У другий та інші роки спільної діяльності по договору винагорода виплачується поетапно.

Як передбачено п. 2.5. договору, винагорода для сторони 2 виплачується стороною 1 виключно у грошовій формі.

Відповідно до п. 3.1. договору сторона 2 надає можливість стороні 1 безперешкодно виконувати сільськогосподарські роботи та вживати інших заходів, спрямованих на вирощування та збирання врожаю на земельній ділянці. При цьому, реалізація стороною 1 відповідних заходів, спрямованих на вирощування та збирання врожаю є виконанням робіт (наданням послуг) для сторони 2 і не призводить до переходу від сторони 2 до сторони 1 права користування землю чи будь-яких інших прав на землю.

Даний договір укладений строком на 7 років, діє з моменту його підписання і до закінчення строк його дії.

У листі № 10-28-99.6-285/15-5 від 03.11.2015р., адресованому прокуратурі Віньковецького району, відділ Держгеокадастру у Віньковецькому районі повідомив про те, що згідно з формою 6-ЗЕМ на території Віньковецького району рахується державне підприємство - Говорський професійний аграрний ліцей у користуванні якого знаходиться земельна ділянка площею 211,25 га, в тому числі сільськогосподарських земель -195,85 га.

В листі № 170 від 12.11.2015р., адресованому прокурору Віньковецького району, директор Говорського професійного аграрного ліцею повідомив, що впродовж 2005р. по 2015р. фактів відмови від земельної ділянки площею 211, 25 га не було, а також у вказаний період не укладались угоди щодо передачі цих земель іншим особам. З 15.04.2015р. був укладений договір з ТОВ „Енселко АгроВ» про спільне ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва на площі 137,07 га.

У листі № 10-28-99.10-942/15-16 від 17.03.2016р., адресованому начальнику Віньковецького відділу Городоцької місцевої прокуратури, відділ Держгеокадастру у Віньковецькому районі повідомив про те, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні Говорського професійного аграрного ліцею відповідно до державних актів серія ЯЯ № 333975 та ЯЯ № 333975 не проводилась. Також, у цьому листі вказано, що дані земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту.

В листі № 10-22-7777.41-5979/23-16 від 24.03.2016р., адресованому Городоцькій місцевій прокуратурі, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило про те, що вартість 1 га ріллі по Хмельницькій області станом на 01.01.2016р. становить 344495,59 грн.

Враховуючи те, що за спірним договором відбулось розпорядження земельними ділянками неповноважним суб'єктом (ДНЗ „Говорським професійним аграрним ліцеємВ» , замість Міністерства освіти та науки України), спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст.ст. 31, 92, 93, 96 ЗК України, ст.ст. 1130-1132 ЦК України, а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203, 215 ЦК України, заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, зазначає таке.

Порядок ведення спільної діяльності регулюється главою 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Стаття 1131 ЦК України обумовлює форму та умови договору про спільну діяльність.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Істотними умови для договорів такого типу, згідно ЦК України, зокрема є:

- досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку;

- дотримана письмова форма договору;

- визначено вклади сторін;

- визначена грошова оцінка вкладів учасників за домовленістю сторін;

- визначено, що ведення бухгалтерського обліку покладено на одну із сторін;

- передбачено умови ведення спільних справ;

- передбачено право учасника на інформацію;

- визначено порядок відшкодування збитків та шкоди;

- визначено порядок розподілу прибутку, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст.ст. 1130, 1131, 1133, 1134, 1135, 1136, 1137, 1139 ЦК України).

Відповідно до п. 6.1. Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/302 від 28.04.95р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність", при укладанні договору про сумісну діяльність, сторони визначають обов'язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності. Такими внесками можуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг, розробка і забезпечення проектною документацією тощо.

Відповідно до п.64.6. ст.64 Податкового кодексу на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у підпункті 153.13.10 пункту 153.13 статті 153 або у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами).

Підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 та статтею 180 Податкового кодексу України визначено коло осіб, які для цілей оподаткування податком на додану вартість мають право або зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Так, згідно з підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПКУ для цілей оподаткування податком на додану вартість дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Платником податку на додану вартість є особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи (пп. 4 п. 180.1 ст. 180 Кодексу). При цьому такий облік ведеться платником податку на додану вартість, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору про спільну діяльність без утворення юридичної особи, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про спільну діяльність належним чином не зареєстрований у органах ДПІ, доказів такої реєстрації учасниками судового процесу не надано, не міститься таких доказів і в матеріалах справи.

Відтак, суд першої інстанції, виходячи з положень ст.1130 ЦК України, а також положень оспорюваного договору від 15.04.2015р. (зокрема, пункту 1.5. цього договору, яким прямо передбачено, що даний договір не призводить до виникнення між сторонами відносин спільної діяльності), правомірно дійшов висновку щодо відсутності досягнення сторонами істотних умов, що характерні для договорів про спільну діяльність.

Матеріалами справи встановлено, що положення оспорюваного договору передбачають, зокрема, здійснення обробки земельної ділянки, її засівання, внесення добрив та виконання інших сільськогосподарських робіт, спрямованих на вирощування врожаю, а також вжиття заходів щодо збирання врожаю, отриманого в результаті таких дій (п.1.3.), також врегульовано сплату винагороди (розділ 2 договору), можливість зміни винагороди у випадку зміни ставок земельного податку (п.2.6), а відповідно до п. 3.1. договору сторона 2 надає можливість стороні 1 безперешкодно виконувати сільськогосподарські роботи та вживати інших заходів, спрямованих на вирощування та збирання врожаю на земельній ділянці.

Колегією суддів відхиляються доводи апелянта в частині визначення внеску ліцею у спільну діяльність шляхом надання організаційного та консультаційного забезпечення, а також інших послуг, склад і обсяги яких узгоджуються сторонами, оскільки суду не надано доказів будь-якого узгодження сторонами надання визначених послуг.

Долучені до матеріалів апеляційної скарги методичні рекомендації, розроблені Говорським професійним аграрним ліцеєм (а.с. 175-177) суд не вважає належними доказами у справі, оскільки вони не надані суду першої інстанції, відповідно ним не оцінювалися, поважності причин ненадання апелянтом не вказано. Окрім того, методичні рекомендації, розроблені однією із сторін та не вбачається їх погодження іншою, як визначено у п. 2.1 договору.

Враховуючи зміст вищенаведених та інших умов оспорюваного правочину, досліджуючи правову природу означеного договору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що укладенням удаваного договору від 15.04.2015р. сторони фактично приховали укладення договору оренди земельної ділянки. Зокрема, вищенаведені умови договору (в тому числі й ті, що сформульовані як В«надання можливості стороні 1 безперешкодно виконувати сільськогосподарські роботи та вживати інших заходів, спрямованих на вирощування та збирання врожаю на земельній ділянціВ» (п.п. 3.1. договору), засвідчують, що мало місце використання відповідачем 2 земельної ділянки відповідача 1 з метою виробництва сільськогосподарської продукції, та підтверджують фактичну передачу права користування земельною ділянкою за визначену плату для здійснення підприємницької діяльності.

При цьому суд звертає увагу і на те, що розмір винагороди, яку отримує сторона 2 (ліцей), поставлений сторонами в залежність від ставки земельного податку, що визначено п. 2.6 договору, зокрема розмір винагороди підлягає зміні лише у разі зміни ставки земельного податку.

Згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Відповідно до ч.2 ст. 235 ЦК України передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

В п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічні правова позиція у п. 3.11 постанови ВГСУ від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Таким чином, відносини сторін за спірним правочином регулюються правилами, встановленими для договорів оренди землі.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди, строк дії договору оренди, щомісячна орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди земельної ділянки хоча б однієї із зазначених істотних умов є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди та визнання зазначеного договору недійсним.

Відповідно ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч.1 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб'єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору 15.04.2015р. сторони не дотримались всіх необхідних вимог щодо його укладання, а саме Говорський професійний аграрний ліцей не мав права надавати в оренду земельну ділянку надану йому, згідно державного акту на право постійного користування землею ЯЯ №333975, у користування для рослинницького сільськогосподарського виробництва.

Відповідач 1 повноваженнями на надання земельної ділянки в оренду не наділений, оскільки остання належить йому на праві постійного користування (відповідно наявні лише повноваження на володіння і користування нею). При цьому, оспорюваний договір від 15.04.2015р. укладено всупереч ст.8 Закону України „Про професійно-технічну освітуВ» , згідно з яким до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, належать, крім інших, розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.

Також не відповідає оспорюваний договір і ч. 2 ст.16 Закону України „ Про оренду земліВ» , якою визначено порядок укладення договору оренди землі (зокрема, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону). Відповідні рішення не приймалися, аукціон не проводився.

Зі змісту оспорюваного договору випливає, що відповідач 1 фактично передав земельну ділянку державної форми власності, якою не мав права розпоряджатися.

Статтею 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тобто, встановлена судом відсутність у Відповідача 1 повноважень для передачі земельної ділянки в оренду, згоди Міністерства освіти науки на розпорядження землею, а також відсутність відповідних рішень відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийнятого у встановленому Земельним кодексом порядку означає в свою чергу невідповідність укладеного 15.04.2015р. вимогам Закону і, як наслідок, наявність підстав для визнання цього договору недійсним.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовна вимога Прокурора про визнання договору спільного ведення рослинницького сільськогосподарського виробництва № б/н від 15.04.2016 р., укладеного між Говорським професійно-аграрним ліцеєм та товариством з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на визнання недійсним договору позовна вимога про звільнення відповідачем 2 займаної ним земельної ділянки державної форми власності площею 137,07 га, за межами населених пунктів Говорської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, яку товариство з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" займає на підставі договору від 15.04.2015р. з Говорським професійним аграрним ліцеєм, також підлягає задоволенню.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені Відповідачем 2 в апеляційній скарзі, необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача 2.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Енселеко Агро" від 13.07.16р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2016р. у справі № 924/380/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2016 року у справі №924/380/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/380/16 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.