Постанова

від 11.08.2016 по справі 820/2041/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 серпня 2016 р. Справа № 820/2041/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Король Д.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ, ЛТД" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ, ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Харківській області форма В«РВ» від 03.11.2015 р. №0002502204 щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 60369,0 грн.

Позивач обґрунтовував свій позов тим, що податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Харківській області форма В«РВ» від 03.11.2015 р. №0002502204 ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, тому є неправомірним та прийнятим з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень зазначив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу від 25.09.2015 року №209(а.с.127 том 1) проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ, ЛТД" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами: ТОВ "БЕРЕГ", ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" за червень 2014 р., за результатами якої складено акт від 13.10.2015 року №356/20-23-22-01-06/14075757.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ, ЛТД" :

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, із урахуванням змін та доповнень, результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі - 40246,04 грн. у червні 2014 року;

- ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2, п. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 р.; Наказу Міністерства фінансів України 30.11.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за №893/4186 «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій»: пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

У зв'язку з встановленими порушеннями ст. 1, п.1, п. 2 ст. З, п. 1, п. 2, п. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 р. та нереальністю здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ фірма "РАДІЙ, ЛТД" з ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" за червень 2014 р., потребує додаткового дослідження питання щодо включення до податкового обліку даних операцій в наступних періодах».

На підставі висновків акту перевірки від 13.10.2015 року №356/20-23-22-01-06/14075757 Харківською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення форма В«РВ» від 03.11.2015 р. №0002502204 щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 60369,0 грн.

Слід вказати, що за результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Слід зазначити, що фактично контролюючим органом зроблені висновки по господарським операціям між підприємством позивача та ТОВ "БЕРЕГ", ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ".

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ", суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ" (в якості постачальника) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ, ЛТД" (в якості покупця) 16.06.2014 року укладено договір поставки №16-06/2(а.с.80-83 том 1).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник протягом дії дійсного договору, зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар (надалі іменується товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються у видатковій накладній (надалі іменується накладна)(п.1.2 договору).

На підтвердження здійснення господарської операції, представником позивача до матеріалів справи надано копії видаткової накладної № РН-0619/07 від 19.06.2014 року; товарно - транспортної накладної № РН-0619/07 від 19.06.2014 року; податкової накладної №62 від 19.06.2014 року; видаткової накладної №РН-0619/08 від 19.06.2014 року; товарно - транспортної накладної №РН-0619/08 від 19.06.2014 року; податкової накладної №63 від 19.06.2014 року; видаткової накладної №РН-0619/09 від 19.06.2014 року; товарно - транспортної накладної №РН-0619/09 від 19.06.2014 року; податкової накладної №64 від 19.06.2014 року; видаткової накладної №РН-0619/10 від 19.06.2014 року; товарно - транспортної накладної №РН-0619/10 від 19.06.2014 року; податкової накладної №65 від 19.06.2014 року; видаткової накладної №РН-0619/11 від 19.06.2014 року; товарно - транспортної накладної №РН-0619/11 від 19.06.2014 року; податкової накладної №66 від 19.06.2014 року; видаткової накладної №РН-0619/12 від 19.06.2014 року; товарно - транспортної накладної №РН-0619/12 від 19.06.2014 року; податкової накладної №67 від 19.06.2014 року; видаткової накладної №РН-0619/13 від 19.06.2014 року; товарно - транспортної накладної №РН-0619/13 від 19.06.2014 року; податкової накладної №68 від 19.06.2014 року; видаткової накладної №РН-0619/14 від 19.06.2014 року; товарно - транспортної накладної №РН-0619/14 від 19.06.2014 року; податкової накладної №69 від 19.06.2014 року(а.с.84-107 том 1), сертифікатів якості і посвідчень про якість, сертифікатів відповідності, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Пунктом 2.3 передбачено, що поставка партії товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на торгові точки покупця.

Таким чином, ТОВ "БЕРЕГ" було доставлено товар в аптеки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ, ЛТД" за адресами: м. Суми, вул. Ільїнська, 6.2; м. Ахтирка, вул. Жовтнева, б. 19; м. Полтава, вул. Зеньківська, б. 6-В; м. Полтава, вул. Сенна, б. 2/49; м. Суми, пл. Покровська, б. 3; м. Конотоп, вул. бр. Радченків, б. 47а; м. Полтава, вул. Фрунзе, б. 17; м. Лубни, вул. Радянська, б. 47/1 одним рейсом.

Суд зазначає, що всього було поставлено товару на загальну суму 241476,19 грн.

Заборгованість за договором поставки №16-06/2 від 16 червня 2014 року в розмірі 241476,19 грн. сплачена. Суму у розмірі 37096,37 грн. сплачено позивачем 29.09.2014 р. згідно платіжного доручення №2007.

В ході розгляду справи судом встановлено, що згідно договору про відступлення права вимоги №6 від 03.02.2015 р., право на іншу частину боргу ТОВ "БЕРЕГ" відступило ТОВ "Ілліна", якому ТОВ фірма "РАДІЙ, ЛТД" 19.06.2015 р., платіжними дорученнями №680 та №1725, перерахувало 56000 грн. та 148379,82 грн. відповідно.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ", суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ, ЛТД" (в якості замовника) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" (в якості виконавця) 02.06.2014 року укладено договір про надання юридичних послуг №03/06(а.с.108-111 том 1).

Відповідно до п. 1.1 договору порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

Згідно п. 1.4 договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов нього договору складаються акти прийому наданих послуг, які є невід'ємною частиною цього договору, які підписуються сторонами або їх уповноваженими представниками.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за послуги, що зазначені в п.2.1 цього договору, замовник виплачує винагороду в безготівковому порядку на рахунок виконавця у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч гривень 00 коп.) щомісяця протягом дії договору. Винагорода виплачується не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Сума винагороди є незмінною та виплачується незалежно від кількості та об'єму наданих послуг.

За договором №03/06 від 02.06.2014 р. позивач отримав від ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" юридичні послуги: в червні 2014 року на 20000 грн., та в липні 2014 року на 20000 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі від 08.09.2014 р., ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" передало ТОВ фірма "РАДІЙ, ЛТД" бланк простого векселю № АА 2445560.

Векселедавець, ТОВ фірма "РАДІЙ, ЛТД", передало векселеотримувачу, ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ", простий вексель № АА 2445560 від 08.09.2014 р. на суму 40000 грн.

Згідно акту пред'явлення векселю до платежу від 07.11.2014 р., позивачу було пред'явлено підприємством ТОВ "Техно-Промкомплекс" (код 38381673) до оплати простий вексель № АА 2445560 від 08.09.2014 р. на суму 40000 грн., векселедавцем якого є ТОВ фірма "РАДІЙ, ЛТД".

Та, 10.11.2014 р. платіжним дорученням №2498 позивач сплатив на адресу ТОВ "Техно-Промкомплекс" 40000 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі векселя від 11.11.2014 р., ТОВ "Техно-Промкомплекс" передав ТОВ фірма "РАДІЙ, ЛТД" простий вексель № АА 2445560 від 08.09.2014 р. на суму 40000 грн. у зв'язку з його повною сплатою.

На підтвердження здійснення господарської операції, представником позивача до матеріалів справи надано копії акту №1 прийому - передачі виконаних послуг; протоколу встановлення договірної ціни до договору № 03/06 від 02 червня 2014 року до акту № 1 від 27.06.2014 року; податкової накладної № 292 від 27.06.2014 року; простого векселя серія АА 2445560 від 08.09.2014 року; акту приймання - передачі векселя від 08.09. 2014 року; акту приймання - передачі бланку простого векселя від 08.09.2014 року, акту пред'явлення векселя до платежу від 07.11.2014 року; акту № 2 прийому - передачі викопаних послуг; протоколу встановлення договірної ціни до договору № 03/06 від 02 червня 2014 року до акту № 2 від 31.07.2014 року; платіжного доручення № 2498 від 10.11.2014 року(а.с.112-122 том 1).

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суд дійшов висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " від 16.07.1999 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд оцінивши наявні в справі докази зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена реальність укладених правочинів, а надані документи відповідають вимогам чинного законодавства України та можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що наявна у контролюючого органу інформація щодо контрагентів позивача

не може бути підставою для висновків про відсутність реальності здійснених ним господарських операцій з огляду на наступне.

Згідно ст. 42 Господарського Кодексу підприємництво - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті б цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд також зазначає, що в силу положень Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Суд зазначає, що відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

За правилами частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Харківській області форма В«РВ» від 03.11.2015 р. №0002502204 підлягає скасуванню.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ, ЛТД" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області форма В«РВ» від 03.11.2015 р. №0002502204 щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 60369,0 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РАДІЙ, ЛТД" (код ЄДРПОУ 14075757) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39859695).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 16 серпня 2016 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.