Ухвала

від 25.10.2016 по справі 820/2041/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р.Справа № 820/2041/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Донець Л.О., Лях О.П.

при секретарі Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2016р. по справі № 820/2041/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «РАДІЙ, ЛТД»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ фірма «РАДІЙ, ЛТД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області форма «Р» № 0002502204 від 03.11.2015 р. щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 60369,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2016р. по справі № 820/2041/16 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2016р. по справі № 820/2041/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на підставі наказу № 209 від 25.09.2015 р. (а.с. 127, т. 1) проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ фірма «РАДІЙ, ЛТД» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами: ТОВ «БЕРЕГ», ТОВ «ЮРПОЛІС-КОМПАНІ» за червень 2014 р.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував акт № 356/20-23-22-01-06/14075757 від 13.10.2015 р. (з урахуванням внесених змін до акту від 26.10.2015 р.), в якому перевіряючими були зафіксовані порушення підприємством позивача вимог: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі - 40246,04 грн. у червні 2014 року; ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2, п. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України 30.11.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за № 893/4186 «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій»: пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. У зв'язку з встановленими порушеннями ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2, п. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нереальністю здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ фірма «РАДІЙ, ЛТД» з ТОВ «ЮРПОЛІС-КОМПАНІ» за червень 2014 р., потребує додаткового дослідження питання щодо включення до податкового обліку даних операцій в наступних періодах».

На підставі висновків акту перевірки № 356/20-23-22-01-06/14075757 від 13.10.2015 р. Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0002502204 від 03.11.2015 р. щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 60369,0 грн.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що протягом перевіряємого періоду підприємство позивача мало господарські відносини з ТОВ «БЕРЕГ».

Так, між ТОВ «БЕРЕГ» (постачальник) та фірма «РАДІЙ, ЛТД» (покупець) 16.06.2014 р. укладений договір поставки № 16-06/2, за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник протягом дії дійсного договору, зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар (надалі іменується товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються у видатковій накладній (надалі іменується накладна). Поставка партії товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на торгові точки покупця (а.с. 80-83, т. 1).

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надано наступні документи: видаткова накладна № РН-0619/07 від 19.06.2014 р.; ТТН № РН-0619/07 від 19.06.2014 р.; податкова накладна № 62 від 19.06.2014 р.; видаткова накладна № РН-0619/08 від 19.06.2014 р.; ТТН № РН-0619/08 від 19.06.2014 р.; податкова накладна № 63 від 19.06.2014 р.; видаткова накладна № РН-0619/09 від 19.06.2014 р.; ТТН № РН-0619/09 від 19.06.2014 р.; податкова накладна № 64 від 19.06.2014 р.; видаткова накладна № РН-0619/10 від 19.06.2014 р.; ТТН № РН-0619/10 від 19.06.2014 р.; податкова накладна № 65 від 19.06.2014 р.; видаткова накладна № РН-0619/11 від 19.06.2014 р.; ТТН № РН-0619/11 від 19.06.2014 р.; податкова накладна № 66 від 19.06.2014 р.; видаткова накладна № РН-0619/12 від 19.06.2014 р.; ТТН № РН-0619/12 від 19.06.2014 р.; податкова накладна № 67 від 19.06.2014 р.; видаткова накладна № РН-0619/13 від 19.06.2014 р.; ТТН № РН-0619/13 від 19.06.2014 р.; податкова накладна № 68 від 19.06.2014 р.; видаткова накладна № РН-0619/14 від 19.06.2014 р.; ТТН № РН-0619/14 від 19.06.2014 р.; податкова накладна № 69 від 19.06.2014 р. (а.с. 84-107, т. 1), а також надані: сертифікати якості; посвідчення про якість; сертифікати відповідності; висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Судовим розглядом також встановлено, що за умовами договору (протягом перевіряємого періоду) підприємству позивача поставлено товару на загальну суму 241476,19 грн., яка покупцем була сплачена. Зокрема, суму у розмірі 37096,37 грн. сплачено 29.09.2014 р. згідно платіжного доручення № 2007, а згідно договору про відступлення права вимоги № 6 від 03.02.2015 р., право на іншу частину боргу ТОВ «БЕРЕГ» відступило ТОВ «Ілліна», якому позивач 19.06.2015 р., платіжними дорученнями № 680 та № 1725, перерахував 56000,00 грн. та 148379,82 грн. відповідно.

Придбаний за умовами договору товар поставлявся на торгові точки покупця (аптеки) за адресами: м. Суми, вул. Ільїнська, 6.2; м. Ахтирка, вул. Жовтнева, б. 19; м. Полтава, вул. Зеньківська, б. 6-В; м. Полтава, вул. Сенна, б. 2/49; м. Суми, пл. Покровська, б. 3; м. Конотоп, вул. бр. Радченків, б. 47а; м. Полтава, вул. Фрунзе, б. 17; м. Лубни, вул. Радянська, б. 47/1 одним рейсом.

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач пов'язує з неможливістю підтвердження реальності придбання ТМЦ за вищевказаним договором, поставлених (згідно наданих документів) ТОВ «БЕРЕГ» на адресу ТОВ Фірма «Радій, ЛТД».

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що зі змісту видаткових та товарно-транспортних накладних вбачається, що товар відпустив директор ТОВ «Берег» - Олійник І.Л., а отримав директор ТОВ фірма «Радій, ЛТД» - Брунь О.М.

Відвантаження товару, згідно видаткової накладної № РН-06І9/01 від 19.06.2014 р. та ТТН № 0619/07 від 19.06.2014 р. здійснено в м. Запоріжжя. Згідно наданих ТТН товар здав директор Олійник I.Л. та прийняв Брунь О.М. в м. Ахтирка, вул. Жовтнева, 19 (вага товару 408 кг.). Відвантаження товару, згідно видаткової накладної № РН-0619/08 від 19.06.2014 р. та ТТН № 0619/08 від 19.06.2014 р. здійснено в м. Запоріжжя. Згідно наданих ТТН товар здав директор Олійник І.Л. та прийняв Брунь О.М. в м. Полтава, вул. Зеньковська, 6-В (вага товару 1,203 кг.). Відвантаження товару, згідно видаткової накладної № РН-0619/09 від 19.06.2014 р. та ТТН № 0619/09 від 19.06.2014 р. здійснено в м. Запоріжжя. Згідно наданих ТТН товар здав директор Олійник І.Л. та прийняв Брунь О.М. в м. Полтава, вул. Сенна, 2/49 (вага товару 404 кг). Відвантаження товару, згідно видаткової накладної № РН-0619/10 від 19.06.2014 р. та ТТН № 0619/10 від 19.06.2014 р. здійснено в м. Запоріжжя. Згідно наданих ТТН товар здав директор Олійник І.Л. та прийняв Брунь О.М. в м. Суми, пл. Покровска, к. 8-9 (вага товару 0,205 кг). Відвантаження товару, згідно видаткової накладної № РН-0619/11 від 19.06.2014 р. та ТТН № 0619/11 від 19.06.2014 р. здійснено в м. Запоріжжя. Згідно наданих ТТН товар здав директор Олійник І.Л. та прийняв Брунь О.М. в м. Конотоп, вул. Бр. Радченко, 47-А (вага товару 0,347 кг). Відвантаження товару, згідно видаткової накладної № РН-0619/12 від 19.06.2014 р. та ТТН № 0619/12 від 19.06.2014 р. здійснено в м. Запоріжжя. Згідно наданих ТТН товар здав директор Олійник І.Л. та прийняв Брунь О.М. в м. Полтава, вул. Дніпровська, к. 8-9 (вага товару 1,105 кг). Відвантаження товару, згідно видаткової накладної № РН-0619/13 від 19.06.2014 р. та ТТН № 0619/13 від 19.06.2014 р. здійснено в м. Запоріжжя. Згідно наданих ТТН товар здав директор Олійник І.Л. та прийняв Брунь О.М. в м. Суми, вул. Ільїнська, 2 (вага товару 0,268 кг). Відвантаження товару, згідно видаткової накладної № РН-0619/14 від 19.06.2014 р. та ТТН № 0619/14 від 19.06.2014 р. здійснено в м. Запоріжжя. Згідно наданих ТТН товар здав директор Олійник І.Л. та прийняв Брунь О.М. в м. Лубни, вул. Радянська, 47/1 (вага товару 1.365 кг).

У зв'язку з цим, контролюючий орган зазначив, що згідно даних документів встановлено, що директор ТОВ ФІРМА «РАДІЙ, ЛТД» Брунь О.М одночасно знаходився в м. Запоріжжя, де склали та підписали видаткові накладні та в м. Ахтирка, в м. Полтава, в м. Запоріжжя, в м. Конотоп, в м. Суми, в м. Лубни, де він прийняв товар та завізував товарно-транспортні накладні (отримав товар). При цьому, відповідач зазначив, що жодна з товарно-транспортних накладних по договору поставки № 16-06/2 від 16.06.2014 р., не завірена печаткою перевізника - ТОВ «АГАТОПТОРГ» та не зазначено код ЄДРПОУ перевізника, у зв'язку з чим не можливо його ідентифікувати, що на думку контролюючого органу свідчить про дефектність даних документів.

Також відповідач вказав, що в усіх ТТН зазначено одне й теж авто - КАМАЗ-5320. бортовий - C, д.н. НОМЕР_2. який фізично не міг за один день (19.06.2014 р.) здійснити 8 поїздок за маршрутами: м. Запоріжжя - м. Суми, м. Запоріжжя - м. Полтава, м. Запоріжжя - м. Конотоп, м. Запоріжжя - м. Ахтирка, м. Запоріжжя - м. Лубни. В наданих до перевірки ТТН зазначено, що навантаження товару здійснювалось з 8 години ранку до 10 години ранку, а коли здійснено розвантаження в документах не зазначено. Крім того, вага поставленого товару згідно ТТН становить 5305,00 кг. Документи, що підтверджують розвантаження товару, складський облік та рух на складі позивача до перевірки не надано.

Також в доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на податкову інформацію відносно ТОВ «Берег» якою встановлено наступне: від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області отримано Акт № 380/08-29-22-1306/22129154 від 04.08.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Берег» (ЄДРПОУ 22129154) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період червень 2014р., згідно якого: від OB ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області отримано рапорт, відповідно до якого було здійснено вихід на податкову адресу TOB «Берег» та встановлено, що ТОВ «Берег» за податковою адресою не знаходиться. Складено довідку про встановлення фактичного місцезнаходження платника подав ТОВ «Берег» (ЄДРПОУ 22129154) №3024 від 31.07.2014 р., відповідно до якої місцезнаходження платника податків не встановлено. Інформація щодо чисельності працюючих на підприємстві відсутня. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платника податку, сум утриманого л податку за 1 квартал 2014р. підприємством до ДПІ не надано. При перевірці постачальника ТОВ «Берег» неможливо перевірити фізичні, технічні, технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів, тощо, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведені обставини, контролюючим органом зроблений висновок про неможливість підтвердження реальності взаємовідносин ТОВ «Берег» з контрагентами-постачальниками, та відповідно нереальності здійснення господарських відносин ТОВ «Берег» з контрагентами-покупцями, що у свою чергу свідчить і про неможливість підтвердження реальності придбання ТМЦ, за вищевказаним договором, поставлених (згідно наданих документів) ТОВ «БЕРЕГ» на адресу ТОВ Фірма «Радій, ЛТД».

Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно ст. 207, ст. 208, ст. 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Але відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також колегія суддів зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства пов'язується з допущеними порушеннями з боку його контрагента. Разом з тим, положення ПК України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 р. у справах № 21-42а10 та № 21-47а10, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження реальності вчинення правочину за вищевказаним договором, позивачем надані належні та допустимі докази, які за формою та змістом не містять жодних недоліків, зокрема позивачем надані: податкові накладні; видаткові накладні; сертифікати якості; посвідчення про якість; сертифікати відповідності; висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи; платіжні доручення. Постачання товару здійснювалося на підставі заявки, яка робилася в електронному вигляді, як це передбачено умовами договору. Придбаний за умовами договору товар був в подальшому використаний підприємством позивача у власні господарській діяльності шляхом реалізації його в мереж аптек (торгових точках підприємства позивача) та його реалізація відображалася в касових чеках (касових стрічках), що зберігаються безпосередньо в місцях роздрібної торгівлі (в мережах аптек).

Що стосується посилання апелянта на неможливість здійснення перевезень одним вантажним автомобілем протягом одного дня 8 поїздок за маршрутами: м. Запоріжжя - м. Суми, м. Запоріжжя - м. Полтава, м. Запоріжжя - м. Конотоп, м. Запоріжжя - м. Ахтирка, м. Запоріжжя - м. Лубни та посилання на неправильність заповнення ТТН, колегія суддів зазначає наступне.

Заповнення відповідних граф ТТН вантажовідправником, вантажоодержувачем і перевізником, здійснюються відповідно Інструкції № 228/253. Разом з тим, дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.1996 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» зупинена публікацією в «Урядовому кур'єрі» від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно Указу Президента України № 79/98 від 03.02.1998 р. «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності». Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва № 17-02/10 від 16.10.1998 р. «Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.1998 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» Мінтрансом України та Держкомстатом України». Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим.

Дані обставини свідчать про те, що твердження відповідача про обов'язковість оформлення ТТН (з урахуванням всіх обов'язкових реквізитів), які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є помилковими.

При цьому колегія суддів зазначає, що обов'язковість ТТН, як первинного документу, передбачена положеннями ст. 230 ПК України, в інших випадках її наявність є обов'язковою тільки при автомобільних перевезеннях, що визначено нормами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В свою чергу, відповідач не вказав які саме автотранспортні засоби повинні перевозити вантаж, перелічений у видаткових накладних, з урахуванням їх кількості, ваги, об'єму, зважаючи на визначення поняття «автомобіль вантажний», наведене в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, вищенаведеними Правилами визначені лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та вони не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку. Також слід відмітити, що ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ, а тому висновки відповідача про відсутність у позивача обов'язкових видаткових та розрахункових документів для формування валових витрат є безпідставними.

Також колегія суддів зазначає, що не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, відсутність транспортних документів, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що постачання товару за умовами вказаного вище договору здійснено автомобілем НОМЕР_3 одним рейсом (довжина маршруту з м. Запоріжжя до м. Лубни автомобільними шляхами складає близько 758 кв. Автомобілем КАМАЗ-5320 було перевезено 5305,00 кг. вантажу, в той час як вантажопідйомність цього транспортного засобу складає 8000 кг., що відповідачем не спростовано. Отримання та підписання директором ТОВ фірма «Радій, ЛТД» видаткових накладних та ТТН здійснювалося постачальником в м. Лубни, тобто в кінцевому місці розвантаження товару, після розвантаження окремих партій вантажу в попередніх пунктах маршруту.

Враховуючи викладене, доводи контролюючого органу щодо порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, в цій частині є необґрунтованими, а тому висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є правомірним.

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ фірма «РАДІЙ, ЛТД» (замовник) та ТОВ «ЮРПОЛІС-КОМПАНІ» (виконавець) 02.06.2014 р. укладений договір про надання юридичних послуг № 03/06, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги. На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов нього договору складаються акти прийому наданих послуг, які є невід'ємною частиною цього договору, які підписуються сторонами або їх уповноваженими представниками. За послуги, що зазначені в п. 2.1 цього договору, замовник виплачує винагороду в безготівковому порядку на рахунок виконавця у розмірі 20000,00 грн. щомісяця протягом дії договору. Винагорода виплачується не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Сума винагороди є незмінною та виплачується незалежно від кількості та об'єму наданих послуг. (а.с. 108-111, т. 1).

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що за договором № 03/06 від 02.06.2014 р. позивач отримав від ТОВ «ЮРПОЛІС-КОМПАНІ» юридичні послуги: в червні 2014 року на 20000,00 грн., та в липні 2014 року на 20000,00 грн. Відповідно до акту приймання-передачі від 08.09.2014 р., ТОВ «ЮРПОЛІС-КОМПАНІ» передало ТОВ фірма «РАДІЙ, ЛТД» бланк простого векселю № АА 2445560. Векселедавець, ТОВ фірма «РАДІЙ, ЛТД», передало векселеотримувачу, ТОВ «ЮРПОЛІС-КОМПАНІ», простий вексель № АА 2445560 від 08.09.2014 р. на суму 40000,00 грн. Згідно акту пред'явлення векселю до платежу від 07.11.2014 р., позивачу було пред'явлено підприємством ТОВ «Техно-Промкомплекс» (код 38381673) до оплати простий вексель № АА 2445560 від 08.09.2014 р. на суму 40000,00 грн., векселедавцем якого є ТОВ фірма «РАДІЙ, ЛТД», а 10.11.2014 р. платіжним дорученням № 2498 позивач сплатив на адресу ТОВ «Техно-Промкомплекс» 40000,00 грн. Відповідно до акту приймання-передачі векселя від 11.11.2014 р., ТОВ «Техно-Промкомплекс» передав ТОВ фірма «РАДІЙ, ЛТД» простий вексель № АА 2445560 від 08.09.2014 р. на суму 40000,00 грн. у зв'язку з його повною сплатою.

На підтвердження здійснення господарської операції за вищевказаним договором, позивачем надані: акт № 1 прийому-передачі виконаних послуг; протокол встановлення договірної ціни до договору № 03/06 від 02.06.2014 р. до акту № 1 від 27.06.2014 р.; податкова накладна № 292 від 27.06.2014 р.; простий вексель серія АА 2445560 від 08.09.2014 р.; акт приймання-передачі векселя від 08.09.2014 р.; акт приймання-передачі бланку простого векселя від 08.09.2014 р.; акт пред'явлення векселя до платежу від 07.11.2014 р.; акту № 2 прийому-передачі наданих послуг; протокол встановлення договірної ціни до договору № 03/06 від 02.06.2014 р. до акту № 2 від 31.07.2014 р.; платіжне доручення № 2498 від 10.11.2014 р. (а.с. 112-122, т. 1).

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що з наданих до перевірки документів неможливо встановити зв'язок замовлених послуг з господарською діяльністю платника, економічної доцільності понесених витрат. Звіти, висновки або інші документи, які б розкривали сутність та деталізували надані послуги позивач до перевірки не надав. Також апелянт послався на неможливість встановлення осіб, відповідальних за надання юридичних послуг та осіб кому вони безпосередньо надані, зокрема, консультування з правових питань. Щодо підготовки матеріалів до суду з ТОВ «ІНТЕЛЛА», зі змісту наявних документів не можливо встановити, який результат такої підготовки, ким та які безпосередньо матеріали готувались саме за участі ТОВ «ЮРПОЛІС-КОМПАНІ».

Також відповідач зазначив, що умовами договору передбачено обов'язок позивача забезпечити контрагента всім необхідним для виконання останнім доручень обумовлених угодою. Зокрема, надання інформації та документів необхідних для належного виконання зобов'язань ТОВ «ЮРПОЛІС-КОМПАНІ». Проте, жодних документальних доказів, які засвідчують факт передачі інформації та документів позивачем не надано. Також, договором передбачено, що оплата проводиться в строк 20 банківських днів моменту повного виконання послуг контрагентом.

В свою чергу, п. 5.2 та п. 5.3 договору про надання юридичних послуг визначено, що ТОВ фірма «Радій» може здійснити оплату в інший не заборонений законом спосіб, але в цьому випадку строки та порядок оплати може бути змінено за домовленістю сторін. Проте, до перевірки позивач надав копію простого векселя серії АА № 2445560 від 08.09.2014 р. з терміном погашення 08.09.2017 р. виписаного на 40000,00 грн., в той час як додаткова угода до договору № 03/06 від 02.06.2014 р. про узгодження сторонами інших строків та порядку проведення розрахунку не укладалася.

Крім того, апелянт по справі зазначив, що копія векселя містить дефект та не має вексельної сили, оскільки приписам Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі» документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у ст. 75 розділу II «Прості векселі» Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем). Зокрема, відповідач зазначив, що з наданої копії векселю вбачається відсутність місця сплати та найменування банківської установи. Крім того, відповідач зазначив, що до суду першої інстанції позивачем надано акт пред'явлення векселя серії АА № 2445560 від 08.09.2014 р. від 07.11.2014 р., за яким ТОВ «Техно-промкомплекс» пред'явив, а ТОВ фірма «Радій, ЛТД» прийняв до сплати вказаний вексель, але яке відношення має ТОВ «Техно-Промкомплекс» до господарських операції що є предметом розгляду даної справи не зрозуміло.

Також апелянт зазначив, що від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області отримано акт № 7282/20-31-22-03-07/33901201 від 02.12.2014 р. «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЮРПОЛІС КОМПАНІ» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 10.11.2011 р. по 10.11.2014 р. згідно якого: зареєстровано акти «Про відсутність посадової особи ТОВ «Юрполіс-компані» за адресою, вказаною у реєстраційних документах: від 12.11.2014 р. № 1483/20-31-22-03-07/33901201; від 13.11.2014 р. № 1498/20-31-22-03-07/33901201; від 14.11.2014 р. № 1516/20-31-22-03-07/33901201; від 17.11.2014 р. № 1538/20-31-22-03-07/33901201; від 18.11.2014 р. № 1544/20-31-22-03-07/33901201; від 19.11.2014 р. № 1579/20-31-22-03-07/33901201; від 20.11.2014 р. № 1583/20-31-22-03-07/33901201; від 21.11.2014 р. № 1588/20-31-22-03-07/33901201; від 24.11.2014 р. № 1608/20-31-22-03-07/33901201; від 25.11.2014 р. № 1615/20-31-22-03-07/33901201.

Згідно Рішення власника про припинення юридичної особи ТОВ «Юрполіс-Компані» прийнято рішення про припинення підприємства шляхом ліквідації. Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації, дата останньої реєстраційної дії в ЄДР 31.10.2014 р. Дата публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому ЗМІ 10.11.2014 р. Причина зняття з обліку платника податків - припинення за рішенням власника (власників). Стан - « 3» прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Дата зміни стану 03.11.2014 р.

Цим же актом встановлено, що ТОВ «Юрполіс-Компані» не надано підтверджуючих документів щодо податкових зобов'язань з податку на податку додану вартість, в т.ч.: головних книг, договорів, накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт, банківських виписок, журналів-ордерів та карток рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо.

На підставі наведених вище обставин, відповідачем по справі зроблений висновок про неможливість підтвердження реальності придбання послуг за вищевказаним договором, наданих ТОВ «Юрполіс-Компані» на адресу ТОВ фірма «Радій, ЛТД».

Колегія суддів зазначає, що предметом спору в межах даної справи є скасування податкового повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області форма «Р» № 0002502204 від 03.11.2015 р. щодо донарахування підприємству позивача грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 60369,00 грн.

За висновками акти перевірки, за перевіряємий період контролюючим органом встановлено порушення підприємством позивача:

1) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі - 40246,04 грн. у червні 2014 року;

2) ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2, п. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України 30.11.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за № 893/4186 «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій»: пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. У зв'язку з встановленими порушеннями ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2, п. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нереальністю здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ фірма «РАДІЙ, ЛТД» з ТОВ «ЮРПОЛІС-КОМПАНІ» за червень 2014 р., потребує додаткового дослідження питання щодо включення до податкового обліку даних операцій в наступних періодах».

Враховуючи встановлення порушень підприємством позивача п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого у червні 2014 року занижено податок на додану вартість у сумі - 40246,04 грн., спірним податковим повідомленням-рішенням від 03.11.2016 р. ТОВ фірма «Радій, ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 60369,00 грн., у тому числі за основним платежем 40246,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20123,00 грн.

З наведеного слідує, що спірним податковим повідомленням-рішенням визначено суму грошового зобов'язання в частині виявлених порушень, що стосуються взаємовідносин підприємства позивача з ТОВ «Берег», оскільки зі змісту акту перевірки вбачається, що протягом червня 2016 р. ТОВ «Берег» по договору № 16-06/2 від 16.06.2014 р. на адресу ТОВ фірма «Радій, ЛТД» виписано податкові накладні на суму 241476,20 грн. (у тому числі ПДВ 36031,82 грн.).

Зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що сума штрафних санкцій визначена підприємству позивача на підставі п. 24.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК України (в редакції, що була чинною на момент винесення цього рішення).

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в даному випадку штрафна санкція у розмірі 25 відсотків визначена від суми податкового зобов'язання у розмірі 241476,20 грн., тобто стосується взаємовідносин підприємства позивача лише з ТОВ «Берег». В свою чергу, жодних грошових зобов'язань та штрафних санкцій за виявлені в ході проведення перевірки підприємства позивача з ТОВ «Юрполіс-Компані» контролюючим органом не визначалося, оскільки в акті перевірки лише зазначено про порушення підприємством позивача ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2, п. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України 30.11.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за № 893/4186 «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій»: пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. У зв'язку з встановленими порушеннями ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2, п. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нереальністю здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ фірма «РАДІЙ, ЛТД» з ТОВ «ЮРПОЛІС-КОМПАНІ» за червень 2014 р., що потребує додаткового дослідження питання щодо включення до податкового обліку даних операцій в наступних періодах».

Оскільки спірним податковим повідомленням-рішенням жодних грошових зобов'язань та штрафних санкцій за виявлені в ході проведення перевірки підприємства позивача з ТОВ «Юрполіс-Компані» контролюючим органом не визначалося та враховуючи те, що самі по собі висновки акту перевірки жодних негативних наслідків для підприємства позивача не створюють, а сума грошового зобов'язання, що визначена податковим повідомленням-рішенням форми «Р» № 0002502204 від 03.11.2015 р. щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 60369,00 грн. стосується лише взаємовідносин з ТОВ «Берег», суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2016р. по справі № 820/2041/16 дотриманням норм матеріального права, колегія судів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2016р. по справі № 820/2041/16 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2016р. по справі № 820/2041/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «РАДІЙ, ЛТД» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С. Судді (підпис) (підпис) Донець Л.О. Лях О.П.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 31.10.2016 року.