Ухвала

від 15.08.2016 по справі 914/1433/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.08.2016 р. Справа№ 914/1433/16

За позовом: Фермерського господарства «Агротехнології», с. Велика Білина Самбірського р-ну Львівської обл.,

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів,

про скасування наказу.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Климишин Ю.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача : ОСОБА_2

На розгляд господарського суду Фермерським господарством «Агротехнології» подано позов до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №132 від 19.05.2015р. «Про визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах».

Ухвалою суду від 01.06.2016 р. провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 14.06.2016 р. У судових засіданнях 14.06.2016р. та 02.08.2016р. оголошувалася перерва. Ухвалою суду від 02.08.2016р. строк розгляду справи продовжувався на 15 днів.

У судове засідання 15.08.2016р. представник позивача з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав. Подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 міську раду, оскільки рішення у справі може вплинути на її права та обов'язки щодо спірної земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем винесено оскаржуваний наказ, яким неправомірно, на думку позивача, включено земельну ділянку площею 31,80 га, кадастровий №4624281200:06:000, яку позивач орендує, до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах.

У судове засідання 15.08.2016р. представник відповідача з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях. Зокрема, зазначив, що позивачем оскаржується правомірність включення земельної ділянки площею 31,80 га, кадастровий №4624281200:06:000, яка знаходиться на території Великолюбінської сільської ради (за межами населеного пункту), до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, оформлених наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівської області від 19.05.2015р. №132. За результатами проведеного 01.06.2016р. аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку державної форми власності, що розташована за адресою: Львівська обл., Самбірський р-н, Великобілинська с/р (за межами населеного пункту), кадастровий №4624281200:06:000:0094, площею 28,9200га, переможцем торгів визначено ФГ «Кільгана Івана Степановича» та укладено з ним договір оренди зазначеної ділянки. Додатково відповідач звернув увагу на те, що спір у даній справі виник між юридичною особою та державним органом і пов'язаний з виконанням останнім владних повноважень щодо реалізації права власника земельної ділянки. Оскаржуваний наказ не носить приватноправового характеру, оскільки внаслідок його прийняття не виникло права цивільного. Враховуючи наведене, між сторонами виникли публічно-правові відносини, вирішення спорів у яких належить до юрисдикції адміністративних судів. Заперечив проти клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи.

У п. 1.2., 1.2.3., 1.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 В«Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» зазначено наступне. Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто, чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок грунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Приписами ч. 2 ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У постанові від 13.01.2016р. № 21-5421а15 та постанові від 04.11.2015р., № 21-3296а15 Верховний Суд України вказав, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Водночас, як вбачається з оскаржуваного наказу, його зміст не був спрямований на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків позивача.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 16.12.2015р. у справі №6-2510цc15, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Земельний кодекс України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

У зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір, що має місце у правовідносинах між позивачем та відповідачем.

Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог (аналогічна позиція викладена у постанові ВГСУ від 21.06.2016р. у справі №914/297/16).

В даному випадку Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області (відповідач у справі), видаючи Наказ №132 від 19.05.2015р. «Про визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах», реалізувало свої управлінські функції та діяло як суб'єкт владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. При цьому, перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначений у ст.12 ГПК України.

Оскаржуваний позивачем наказ не носить приватноправового характеру, оскільки внаслідок його прийняття не виникло права цивільного, за умови існування якого спір підлягав би вирішенню в порядку господарського судочинства. Крім того, предметом спору являється перевірка законності рішення суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій , даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не господарського судочинства . Враховуючи наведене, відсутні і підстави для задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_3 міської ради.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Керуючись ст.ст.1, 12, п.1 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

провадження у справі припинити.

Суддя Яворський Б.І.