Постанова

від 26.07.2016 по справі 905/2938/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.07.2016 справа №905/2938/15 Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 - директор особисто ОСОБА_5 - за довіреністю б/н від 19.01.16р. ОСОБА_6 - за довіреністю №385/15 від 02.11.15р. Приватного акціонерного товариства В«ДонецькстальВ» - металургійний заводВ» , м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 23 грудня 2015 р. (повний текст складено та підписано 23.12.2015р.) у справі№ 905/2938/15 (суддя І.А.Бойко) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю В«Еко-Дон СтандартВ» , м. Донецьк доПриватного акціонерного товариства В«ДонецькстальВ» - металургійний заводВ» , м. Донецьк простягнення заборгованості у розмірі 1 039 158,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2015р. у справі №905/2938/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Еко-Дон СтандартВ» , м. Донецьк до Приватного акціонерного товариства В«ДонецькстальВ» - металургійний заводВ» , м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 1 039 158,80 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 495206,08 грн., 3% річних у розмірі 20264,04 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 274165,97 грн., пені у розмірі 207312,71 грн., збитків у розмірі 42210,00 грн. - задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 495206,08 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 20264,04 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 274165,97 грн. та судовий збір.

Приватним акціонерним товариством В«ДонецькстальВ» - металургійний заводВ» , м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем сплачено суму основної заборгованості у повному обсязі, у зв'язку з чим нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечують та просять рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначили у запереченнях на апеляційну скаргу.

Представник відповідача підтримує доводи апеляційної скарги, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Еко-Дон СтандартВ» , м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства В«ДонецькстальВ» - металургійний заводВ» , м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 1 039 158,80 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 495 206,08 грн., 3% річних у розмірі 20 264,04 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 274 165,97 грн., пені у розмірі 207 312,71 грн. та збитків у розмірі 42 210,00 грн.

Позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства В«ДонецькстальВ» - металургійний заводВ» , м. Донецьк обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №3300005127 від 26.10.2012р. в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу обладнання на загальну суму 4 447 115,88грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи рахунком -фактурою, видатковим накладними, довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей. При цьому, вартість поставленого обладнання відповідач сплатив частково, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 495 206,08 грн., за твердженням позивача, є невиконаним. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором поставки №3300005127 від 26.10.2012р. щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Так, 26.10.2012 р. між ПрАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" (покупцем) та ТОВ "Еко-Дон СтандартВ» (постачальником) укладено договір поставки №3300005127, з урахуванням протоколу розбіжностей від 07.11.2012 р., за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення на умовах цього договору. Номенклатура, кількість, ціна та умови поставки продукції визначаються сторонами в додатку та/або додатковій угоді, які є невід'ємною частиною зазначеного договору. (пункт 1.1 договору).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Умовами п.3.1. договору передбачено, що ціна товару, визначена в пропозиції і / або додатковій угоді, відповідає рівню звичайних цін. Сторони обізнані про ціну на Товар, що склалася на ринку.

Згідно п.3.3. Договору, за фактом відвантаження Товару Постачальник надає Покупцеві наступні документи:

- рахунок (1 екз.);

- видаткову накладну (товарно-транспортну накладну) при відвантаженні вантажним автомобільним транспортом (1 екз.);

- залізничну квитанцію про приймання вантажу та акт приймання - передачі при відвантаженні залізничним транспортом (1 екз.);

- сертифікат якості та / або технічний паспорт (1 екз.);

- сертифікат УкрСЕПРО;

- податкова накладна надається в день виникнення податкових зобов'язань у відповідності до ст. 187 Податкового кодексу України (із зазначеням УКТ ВЕД для підакцизнихі/або імпортних Товарів).

Відповідно п.4.1. Договору визначено, що умови та місце фактичної поставки (передачі) Товару обумовлюються сторонами в додатку і/або додатковій угоді. Вантажоодержувачем Товару є Покупець, якщо інше не обумовлено в додатку та/або додатковій угоді. момент переходу права власності на Товар визначається відповідно до умов поставки.

Пунктом 3 додатку №1 до вказаного договору сторони встановили, що покупець здійснює оплату продукції шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі рахунку в наступному порядку:

- 50% від вартості партії товару перераховується авансовим платежем;

- 40% від вартості партії товару перераховується протягом 5-ти днів з дати готовності товару до відвантаження;

- 10% від вартості товару перераховується протягом 10 днів з дати введення товару в експлуатацію.

Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця.

Додатком №1 до договору №3300005127 від 26.10.2012 р. сторонами погоджено, що ціна продукції складає 4 498 000 грн. 00 коп., несплачена сума ціни продукції перераховується у разі зміни курсу євро більш ніж на 5% на момент оплати (курс євро в період тендерних торгів складає 9,733 грн. за 1 євро)

Відповідно до п. 8.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 07.11.2012 р.) договір діє до 31.12.2013 р.

Будь-які зміни, доповнення або додатки до договору є дійсними, якщо вони укладені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими представниками сторін. Закінчення строку договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаного договору постачальником виставлено покупцю рахунок-фактуру №19/1 від 17.05.2013 р. на оплату продукції на загальну суму 4 447 115 грн. 88 коп. (з перерахуванням вартості продукції, що має бути поставлена з урахуванням зміни курсу євро) та направлено відповідачу лист №27/1259 від 17.05.2013 р. з пропозицією здійснити передплату.

Як встановлено господарським судом, відповідач отримав товар за видатковими накладними №12 від 12.08.2013 р. на суму 2 626 351 грн. 66 коп. та №14 від 21.10.2013 р. на суму 1 820 764 грн. 22 коп., всього на загальну суму 4 447 115 грн. 88 коп.

Фактичне отримання відповідачем поставленого товару підтверджується підписом представника відповідача на видатковій накладній в графі „отримав(ла)" та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №3768 від 14.10.2013р., №2844 від 08.08.2013р., (копії залучені до матеріалів справи), а отже прийнятий відповідачем без заперечень. Крім того, факт отримання обладанання не спростовано відповідачем.

Зважаючи на заборгованість, що утворилась, між сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків від 18.11.2013 р.

Листами №12-09/01 від 09.12.2013 р. та №12-25/01 від 25.12.2013 р., позивач повідомив відповідача про наявність за останнім заборгованості в розмірі 718 405 грн.19 коп. за поставлену за договором №3300005127 від 26.10.2012 р. продукцію.

У відповіді на вказані листи відповідач визнав заборгованість в розмірі 718 405 грн. 19 коп. та зобов'язався сплатити наявний борг протягом лютого-березня 2014 р., а саме: 359 000 грн. 00 коп. в лютому 2014 р. та 359 405 грн. 19 коп. в березні 2014р. (лист №58/001-1 від 30.01.2014 р.).

Проте, вказану заборгованість відповідачем сплачено частково, а саме: 84 365 грн. 08 коп. за платіжним дорученням №1633 від 12.02.2014 р. та 159 000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №1878 від 18.02.2014 р.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку обладнання, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати обладнання не виконав, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, станом на 19.02.2014р. за останнім утворилась заборгованість в розмірі 495 206,08грн.

Одночасно, як зазначено у рішенні господарського суду, відповідачем здійснено часткову оплату за поставку товару у розмірі 3 728 710,69 грн., згідно платіжних доручень, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, у зв'язку з чим сума загальна сума заборгованості на час розгляду справи становить 495 206,08 грн.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 26.01.2015 р. у справі №905/3367/14-908/4818/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2015р., відмовлено в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "ДОНЕЦЬКСТАЛЬ" - металургійний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Дон Стандарт" про стягнення 146 340 грн. 13 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 р. у справі №905/3368/14 позовні вимоги ПАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Дон Стандарт" про стягнення стягнення 212 330,67 грн., з яких 180 706,95 грн. - штраф за поставку неякісного товару та 31623,72 грн. - пеня за прострочення заміни неякісного товару- задоволено частково: з відповідача на користь позивача 90 353,48 грн. штрафу за поставку неякісного товару, 15 811,86 грн. пені за прострочення заміни неякісного товару та 4 246,61 грн. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року, зазначене рішення господарського суду від 09.04.2015 року скасовано і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2015р. постанова Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р., залишена без змін.

Вищезазначеними судовими актами, встановлений факт часткової оплати відповідачем суми боргу у загальній сумі 3 972 075 грн. 77 коп., відповідно до платіжних доручень від 21.06.2013 р. № 455 на суму 2437959,42 грн.; від 29.07.2013 р. № 11736 на суму 234995,20 грн.; від 30.07.2013 р. № 11828 на суму 500000,00 грн.; від 31.07.2013 р. № 11905 на суму 300000,00 грн.; від 01.10.2013 р. №15981 на суму 98458,00 грн.; від 02.10.2013 р. № 16015 на суму 3000,00 грн.; від 22.10.2013 р. № 17283 на суму 154298,07 грн.; від 12.02.2014 р. № 1633 на суму 84365,08 грн.; від 18.02.2014 р. № 1878 на суму 159000,00 грн., які досліджувались судами у межах справ №905/3367/14-908/4818/14 та № 905/3368/14.

Згідно положень ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто, виходячи з загальної вартості поставки за спірним договором залишок несплаченої суми заборгованості становить 475040,11грн. (4 447 115 грн. 88 коп. - 3 972 075 грн. 77 коп.)

Також, матеріали справи свідчать, що відповідачем для погашення заборгованості здійснено наступні оплати: 23.07.2015р. на суму 70000,00грн.(платіжне доручення №5249 від 23.07.2015р.), 07.08.2015р. на суму 100000,00грн. (платіжне доручення №5681 від 07.08.2015р.), 14.08.2015р. на суму 100000,00грн. (платіжне доручення №5956 від 14.08.2015р.), 205040,11грн. (платіжне доручення №5249 від 19.08.2015р.).

В свою чергу, як зазначалось вище, додатком №1 до договору, сторонами погоджено, що несплачена сума ціни продукції може бути перерахована у разі зміни курсу євро більш ніж на 5% на момент оплати.

Правомірність такого перерахування встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 26.01.2015р. у справі №905/3367/14-908/4818/14, яке набрало законної сили 07.04.2015р. відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Відповідно до даних НБУ станом на дати оплат, здійснених відповідачем, Національним Банком України встановлено наступні офіційні курси гривні до іноземної валюти євро, а саме: станом на 23.07.2015р. курс гривні до євро складав 23,9975, 07.08.2015р.- 23,3854, 14.08.2015р. - 23,7690, 19.08.2015р. - 24,4286, у зв'язку з чим суми часткових оплат підлягають перерахуванню, оскільки курс євро змінився більш ніж на 5%.

Згідно з наданих у судовому засіданні 29.06.2016р. пояснень, позивач зазначив, що перерахунок суми основної заборгованості здійснювався останнім виходячи з курсу євро на дату останнього платежу, тобто 19.08.2015р., який за даними НБУ на цю дату становив 24,4286.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми основної заборгованості у розмірі 495 206,08грн., колегія суддів вважає його необгрунтованим, оскільки за твердженням позивача сума непогашеної заборгованості становить 20032,22 євро, що складає 489 395,08грн. (20032,22 євро*24,4286(офіційний курс НБУ станом на 19.08.2015р. (дата останнього платежу))=489395,08грн.)

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду щодо стягнення з відповідача на користь відповідача суми основної заборгованості у розмірі 495206,08грн., у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а стягненню підлягає сума основного боргу в розмірі 489 395,08грн.

При цьому, не приймаються до уваги твердження апелянта в апеляційній скарзі про відсутність заборгованості щодо суми основного боргу, оскільки означені вище оплати враховувались позивачем та судом першої інстанції при розрахунку суми основного боргу, а платіжне доручення №1634 від 12.02.2014р. на суму 115 634,92грн. не може бути враховане у якості погашення суми основного боргу, оскільки відповідачем у призначенні платежу зазначено В«за приточно -вытяжные установкиВ» , які поставлялись відповідно до видаткової накладної №15 від 28.10.2013р., що не є предметом розгляду у даній справі з огляду на стягнення заборгованості за товар, поставлений за видатковими накладними №12 від 12.08.2013р. та №14 від 21.10.2013р. на підставі договору №33300005127 від 26.10.2012р.

Одночасно, Позивач просив суд стягнути з Відповідача три відсотки річних у розмірі 20264,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 274 165,97грн. за період з 19.02.2014р. по 22.07.2015р. (нарахування здійснено на суму основного боргу у розмірі 475 040,11грн.)

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 20264,04 грн. за період з 19.02.2014р. по 22.07.2015р., апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 274 165,97грн. за період з 19.02.2014р. по 22.07.2015р., колегія суддів вважає розрахунок позивача в частині нарахування інфляційних втрат за період з 19.02.2014р. по 28.02.2014р. у розмірі 1017,94грн. арифметично невірним, з огляду на наступне.

Приписами п.3.2 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» встановлено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), оскільки позивачем невірно визначено період для їх нарахування, і тому не може бути прийнятий колегією суддів до уваги.

В іншій частині розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних втрат за період з березня 2014 по червень 2015р. відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 273 148,03грн., а рішення господарського суду в цій частині підлягає зміні.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, позивачем нараховано суму пені за період з 26.08.2014р. по 26.08.2015р. в розмірі 207312,71грн. (нарахування здійснено на суму основного боргу у розмірі 475 040,11грн.)

Судом першої інстанції при прийнятті рішення відмовлено у стягненні суми пені у зв'язку із порушенням ст. ст. 232, 233 Господарського кодексу України, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до п.7.2. Договору, у разі порушення термінів поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк Товару за кожний день прострочення.

Пунктом 3.2. Договору та пунктом 3 додатку №1 (з урахуванням протоколу розбіжностей) передбачено, що кінцевий розрахунок за поставлений товар проводиться протягом 5-ти днів з моменту введення товару в експлуатацію, але не пізніше 120-ти днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару відбулась 21.10.2013р. у звязку з чим останнім днем оплати поставленого товару є 18.02.2014р.

Тобто, строк нарахування пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого Товару починається з 19.02.2014р.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позивач мав право нараховувати пеню за період з 19.02.2014р. по 19.08.2014р.

Наразі, як вбачається з тексту позовної заяви та розрахунку пені, Товариство з обмеженою відповідальністю В«Еко-Дон СтандартВ» , просить стягнути суму пені у розмірі 207 312,71грн за період з 26.08.2014р. по 26.08.2015р., що суперечить вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на невірно визначений період нарахування пені, у зв'язку з чим клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, нарахованої протягом періоду з 26.08.2014р. по 26.08.2015р., є безпідставним.

Що ж до висновку господарського суду про відмову у відшкодуванні збитків у вигляді витрат на юридичні послуги до договору про надання юридичних послуг №1 від 19.01.2015р. в розмірі 42 210,00 грн. з огляду на можливість відшкодування витрат лише за послуги адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Також, приписами пункту 1 наведеної постанови Пленуму роз'яснено, що зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

В свою чергу, як вбачається з текту позовної заяви, позивач вважає, що витрати на юридичні послуги до договору про надання юридичних послуг №1 від 19.01.2015р. в розмірі 42 210,00 грн. є саме збитками з посиланням на приписи ч. 1. ст. 623 Цивільного кодексу України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів робить висновок, що позивачем невірно визначено правову підставу позову з огляду на приписи чинного законодавства, а тому рішення господарського суду Донецької області в цій частині з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, підлягає залишенню без змін, а позовні вимоги позивача щодо стягнення витрат на юридичні послуги в розмірі 42 210,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Крім того, згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Наразі, позивачем не доведено, що адвокат ОСОБА_7 особа-підприємець ОСОБА_5 надавав правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю В«Еко-Дон СтандартВ» саме у цій справі, оскільки у договорі про надання юридиних послуг №1 від 19.01.2015р. відсутні посилання на суму позову, тощо. Одночасно, у п. 4. 2. Договору про надання юридиних послуг №1 від 19.01.2015р., зазначено про сплату виконавцю винагороди, пов'язаної з представництвом інтересів замовника у господарському суду Запорізької області, в той час як справа №905/2938/15 розглядалась господарським судом Донецької області.

Також, у наданих позивачем платіжних дорученнях підставою платежу зазначено "оплата за юр. услуги согласно счета.....". В свою чергу, позивачем до матеріалів справи зазначених рахунків не надано, що виключає можливість вважати сплату коштів у розмірі 42 210,00 грн. саме на підставі договору про надання юридиних послуг №1 від 19.01.2015р.

Таким чином, рішення господарського суду Донецької області підлягає скасуванню в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 5811, 00грн. та інфляційних втрат в розмірі 1017,94грн., а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства В«ДонецькстальВ» - металургійний заводВ» , м. Донецьк- задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2015 року у справі № 905/2938/15 скасувати в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 5811,00грн. та інфляційних втрат у розмірі 1017,94грн.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«ДонецькстальВ» - металургійний заводВ» (83082, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, буд. 122; код ЄДРПОУ 30939178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Еко-Дон СтандартВ» (83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 13; код ЄДРПОУ 32862392) суму основного боргу у розмірі 489 395,08грн., 3% річних у розмірі 20 264,04 грн., інфляційних втрат у розмірі 273 148,03грн. та судовий збір у розмірі 11 742,10 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 23 грудня 2015 р. у справі № 905/2938/15 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Еко-Дон СтандартВ» (83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 13; код ЄДРПОУ 32862392) на користь Приватного акціонерного товариства В«ДонецькстальВ» - металургійний заводВ» (83082, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, буд. 122; код ЄДРПОУ 30939178) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 112,68грн.

Господарському суду Донецької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України В«Про виконавче провадженняВ» .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Попков Д.О.

ОСОБА_3