Постанова

від 22.03.2007 по справі 2-13/11442-2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-13/11442-2006

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 березня 2007 р.                                                                                   № 2-13/11442-2006  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М.,

Гончарука П.А.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Києві

за участю представників позивача:

Снисаренко О.В., Попова А.С. та представника відповідача –Подставнева О.В.

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Нефтяник"

на постановувід 08.11.2006

Севастопольського апеляційногогосподарського суду

у справі№ 2-14/11442-2006

господарського судуАвтономної Республіки Крим

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нефтяник"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс"

проспонукання до виконання певних дій та стягнення 1600961,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс" про зобов`язання відповідача виконати умови договору постачання і наступної переробки сировини від 03.01.2004, умови договору постачання і наступної переробки сировини від 01.04.2005 та стягнення з відповідача штрафу в сумі 201051,00 грн., збитків в сумі 1357156,20 грн. та втраченої вигоди в сумі 42754,11 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2006 у справі № 2-14/11442-2006 позов задоволено частково. Стягнено з ТзОВ "Мішель Плюс" на користь ТзОВ "Нефтяник" штраф в сумі 201051,00 грн., збитки в сумі 1357156,20 грн. та втрачену вигоду в сумі 42754,11 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення змінено. В позові відмовлено в повному обсязі.

У касаційній скарзі позивач, з урахуванням поданої ним заяви про відмову від поданої касаційної скарги в частині, просить скасувати постанову апеляційного суду від 08.11.2006, а рішення суду першої інстанції від 07.09.2006 залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 11, 16, 22, 526, 550, 552, 599, 610, 612, 623, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 20, 216, 220, 224, 230, 234 ГК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 03.01.2004 сторони уклали між собою договір про постачання сировини та подальшу переробку, згідно умов якого позивач зобов`язався поставляти відповідачу відповідну сировину, а відповідач зобов`язався переробляти цю сировину в товарну продукцію. При цьому, сторони визначили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2004 року.

Крім того, 01.04.2005 сторони уклали ще один договір про постачання сировини та подальшу переробку, згідно умов якого позивач зобов`язався поставляти відповідачу відповідну сировину, а відповідач зобов`язався переробляти цю сировину в товарну продукцію. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2005 року.

Судом також встановлено, що заявлені по справі вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач, діючи всупереч умовам договору, в період з 03.01.2004 по 31.12.2005 переробив лише 139,546 т від загальної кількості поставленої йому позивачем сировини, а від переробки решти відмовився, чим заподіяв позивачу збитки.

Вищезазначеним обставинам справи та наданим по справі доказам апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого позову.

При цьому суд правильно виходив з того, що умовами вищенаведених договорів сторони не встановлювали строки переробки сировини, як не встановлювали і обов`язок відповідача, а тобто виконавця за договором, здійснювати переробку усієї сировини, що буде у наявності у позивача. Тим більше, що, відповідно до укладених між сторонами договорів, конкретні умови переробки продукції сторони мали встановлювати відповідним актом-регламентом і що, згідно таких актів, відповідачу у переробку не передавалось сировини більше ніж він про це зазначає.

У цьому ж зв`язку апеляційний суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на ряд накладних, які, на його думку, підтверджували факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором, оскільки з цих доказів безпосередньо не випливало, що зазначені накладні дійсно направлялись відповідачу та отримувались останнім.

 Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.  

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від  08.11.2006 у справі № 2-14/11442-2006 залишити без змін.

Головуючий                                                                                       Остапенко М.І.

Суддя                                                                                                   Харченко В.М.

Суддя                                                                                                   Гончарук П.А.