Рішення

від 15.08.2016 по справі 908/1349/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/43/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2016 Справа № 908/1349/16

за позовом Приватного підприємства "УКРІНФОРМТЕХПРОЕКТ", (01024, м.Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд.22А)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент", (69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 79)

про стягнення 20 798, 88 грн. пені за договором поставки № 16/10 від 16.10.2015 р. та

7500, 00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя Зінченко Н.Г., Науменко А.О., Носівець В.В.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.08.2016р;.

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 15.06.2016р.

17.05.2016 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Приватне підприємство В«УКРІНФОРМТЕХПРОЕКТВ» ,м. Київ з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Союз -КонтинентВ» , м. Запоріжжя про стягнення 20 798,88 грн. пені за договором поставки № 16/10 від 16.10.2015 р. та 7 500,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 17.05.2016р. справу № 908/1349/16 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.05.2016р. порушено провадження у справі № 908/1349/16, справі присвоєно номер провадження 4/43/16, судове засідання призначено на 16.06.2016 р. у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів 16.06.2016р., на підставі ст. 4-6 ГПК України, у зв'язку з виробничою необхідністю, справу №908/1349/16 передано на колегіальний розгляд суддів у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Зінченко Н.Г., судді - Науменко А.О., Носівець В.В.

Ухвалою суду від 16.06.2016р., справу № 908/1349/16 прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 03.08.2016р. В судовому засіданні 03.08.2016р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 15.08.2016р.

В судовому засіданні 15.08.2016р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача та відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач в судових засіданнях підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, на підставі договору поставки № 16/10 від 16.10.2015 р., ст., ст. 387, 526, 1212 ЦК України та ст.ст. 193, 216, 230 ГК України, просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент" суму 20 798, 88 грн. пені та 7500, 00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Відповідач проти позову заперечив, заявлені позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, свої заперечення мотивує наступним. Як зазначає відповідач сторонами погоджено, що товар повинен бути поставлений Покупцю після отримання Постачальником 100 % передоплати вартості товару. Повну попередню оплату вартості товару Позивачем здійснено 07.12.2015, з огляду на що поставку товару Відповідач мав здійснити до 04.01.2016 (протягом 20 днів з моменту повної оплати товару). Оскільки за умовами Договору кінцевий розрахунок за товар відбувається після отримання повідомлення про його готовність, то строк поставки 20 днів має обраховуватися з моменту повного розрахунку. Отже відповідно до видаткових накладних, Відповідачем товар поставлено 09.12.2015 та 18.12.2015, тобто в строк до 04.01.2016, що свідчить про належне виконання ТОВ «Союз-Континент» зобов'язань за Договором поставки. Щодо стягнення 7500, 00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів відповідач повідомив, що додаткову угоду № 1 до Договору № 16/10 від 16.10.2015, на підставі якої було перераховану суму 7500, 00 грн. між позивачем та відповідачем укладено в усному порядку. Під час виконання сторонами Договору поставки № 16/10 від 16.10.2015 Позивачем у Відповідача було замовлено додаткове обладнання, яке не зазначено у Специфікації № 1 до цього договору, а саме - поставку релейного захисту камер збірних однобічного обслуговування. Під час переговорів сторонами по справі в усному порядку було погоджено вартість цього товару у сумі 15 000,00 грн., наслідком чого в подальшому стало виставлення Відповідачем Позивачеві рахунку-фактури № СФ-0000002 від 13.01.2016. 13.01.2016 Позивачем на користь Відповідача перераховано суму у розмірі 7 500,00 грн. з призначенням платежу «оплата обладнання РЗА згідно додаткової угоди №1 до Договору № ДГ-16/10 від 16.10.2015р.». Таким чином, грошові кошти у сумі 7 500,00 грн. не є безпідставно отриманими.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача колегія судів -

ВСТАНОВИЛА:

16.10.2015 р. Приватним підприємством "УКРІНФОРМТЕХПРОЕКТ" (позивачем у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент" (відповідачем у справі) був укладений Договір поставки №16/10 (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору Постачальник (Відповідач) зобов'язується поставити у власність Покупцю продукцію електротехнічного призначення (надалі - Продукція), а Покупець (позивач) зобов'язуються прийняти цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах Договору. Кількість, асортимент, вартість продукції, терміни поставки вказуються у Специфікаціях та/або додатках, що є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1. Розділу 4 Договору, яким врегульований порядок розрахунків між сторонами, сторони визначили, що Покупець проводить 70% передоплату продукції на підставі отриманого від Постачальника рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у національній валюті протягом 2 банківських днів. Кінцевий розрахунок відбувається на протязі двох банківських днів після отримання офіційного повідомлення про готовність продукції.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, 16.10.2015р. сторонами була оформлена та підписана Специфікація №1 до Договору на поставку Продукції загальною вартістю 540 484,02 грн. в т.ч. ГТДВ. Строк поставки згідно специфікації Продукції -20 робочих днів.

Матеріалами справи доведено, що на виконання умов Договору відповідач за видатковими накладними, а саме: РН №000066 від 09.12.2015р. на суму 124 760, 02 грн. в т.ч. ПДВ та РН №000072 18.12.2015 р. на суму 415 724, 00 грн. в т.ч. ПДВ., поставив позивачу товар, передбачений умовами договору, на загальну суму 540 484,02 грн.

Вказані вище видаткові накладні, узгоджені між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками позивача і відповідача. (Оригінали зазначених накладних оглянуті судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Згідно умов договору поставки №16/10 від 16.10.2015 р.., позивач перерахував 540 484,02 грн. вартості поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями №70 від 16.10.2015р. на суму 378 338, 81 грн. та № 77 від 07.12.2015р. на суму 162 145, 21 грн.

Крім того, 13.01.2016р. відповідачеві перераховано позивачем 7500, 00 грн. з призначенням «оплата обладнання РЗА згідно додаткової угоди №1 до Договору № ДГ-16/10 від 16.10.2015р.», факт перерахування зазначених коштів підтверджується випискою по рахунку ПАТ «Кредобанк» сформованою 25.04.2015р., за період з 04.01.2016р. по 25.01.2016р.

Предметом спору є стягнення 20 798, 88 грн. пені з причини простроченням відповідачем строку поставки товару визначеного в договорі та 7500, 00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК).

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК).

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК).

В специфікації №1 до Договору сторони узгодили строк поставки Продукції - 20 робочих днів.

Колегія суддів зазначає, що жодної прив'язки до оплати в зазначеній Специфікації та Договорі не має, тож посилання Відповідача на те, що строк поставки не відображено в Договорі безпідставне.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ст. 639 ЦК України).

Отже, на момент підписання Договору та Специфікації (16.10.2015р.) Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі і строку поставки. Так як в Специфікації немає посилання на подію, яка неминуче має настати (ст. 530 ЦК України) - здійснення передоплати, відповідач зобов'язаний виконати поставку протягом 20 календарних днів з моменту підписання Специфікації (досягнення згоди з усіх істотних умов договору).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушені взяті за умовами договору зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, строк поставки якого визначений специфікацією до договору поставки №16/10 від 16.10.2015р. - 20 робочих днів. Специфікація №1 до Договору поставки №16/10 від 16.10.2015р., що не заперечується сторонами у справі, була підписана - 16.10.2015р. Отже, кінцевий строк поставки згідно Специфікації - 13.11.2015р.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, поставка продукції була здійсненна відповідачем 09.12.2015р. та 18.12.2015р.

Таким чином, відповідачем порушені умови договору поставки, а саме: не здійснено своєчасної поставки товару.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п 8.2 Договору Постачальник, у випадку прострочення поставки або недопоставки продукції у терміни, які зазначені в Специфікації сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, прострочення від ціни несвоєчасно поставленої Продукції за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За невиконання зобов'язання за Договором поставки №16/10 від 16.10.2015р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 20 798, 88 грн., розрахована за період з 13.11.2015р. по 18.12.2015р.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання зобов'язань за Договором №16/10 від 16.10.2015р. позивачем виконаний вірно, отже вимога про стягнення з відповідача 20 798, 88 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правовідносини сторін в даній справі врегульовано договором поставки №16/10 від 16.10.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2016р. відповідачеві перераховано позивачем 7500, 00 грн. з призначенням платежу «оплата обладнання РЗА згідно додаткової угоди №1 до Договору № ДГ-16/10 від 16.10.2015р.», факт перерахування зазначених коштів підтверджується випискою по рахунку ПАТ «Кредобанк» сформованою 25.04.2015р., за період з 04.01.2016р. по 25.01.2016р.

Колегією суддів встановлено, що позивачем було виконано зобов'язання щодо повної оплати продукції за договором №16/10 від 16.10.2015р., а саме перераховано 540 484,02 грн.(загальну вартість продукції обумовлену в Специфікації №1), тобто сума 7500, 00 грн. перевищує суму обумовлену Договором.

Сторонами у справі не надано жодного доказу про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини пов'язаних з цією сумою, а також не надано доказів, що підтверджували б поставку обладнання на вказану суму, а саме ні Додаткову угоду (на вимогу суду), ні заявку Позивача, ні видаткову накладну згідно якої такий Товар був отриманий Позивачем.

Як визначено п. 1.1. та 1.2. Договору № ДГ-16/10 від 16.10.2015р. поставка Товару здійснюється лише на підставі Додатків (Специфікації) та заявки Позивача.

Посилання відповідача, на те що Додаткову угоду №1 до Договору № ДГ-16/10 від 16.10.2015р. було укладено сторонами в усній формі, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки спірний договір укладений між сторонами в письмовій формі, всі додаткові угоди чи зміни до договору також повинні бути укладені в письмовій формі.

Таким чином, позивачем помилково було перераховано відповідачу на 7500, 00 грн. більше, ніж було передбачено умовами Договору №16/10 від 16.10.2015р.

Відповідачем зазначений факт жодними доказами спростований не був.

Судом встановлено, що із наданих відповідачем спірного Договору та Специфікації до нього, вбачається що сторонами було узгоджено асортимент, кількість, термін та ціна товару, що підтверджується підписами та печатками обох сторін, які містяться на вказаних Документах.

Однак, сторонами за договором №16/10 від 16.10.2015р. не врегульовано питання щодо повернення попередньої оплати за Договором.

У пункті 7 інформаційного листа ВГСУ від 20.04.2015 № 01-06/631/15 Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" вказано, що стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України (постанова від 25.02.2015 № 910/1913/14).

Згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 24.09.2014 року по справі №6-122 цс 14 у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому. Разом з тим, правила ст. 1212 ЦК України застосовуються тоді, коли майно передано на виконання юридично ще неукладеного договору.

Оскільки правовідносини сторін врегульовано Договором, тому застосування положень ст. 1212 ЦК України є неможливим.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин норму ч. 2 статті 530 ЦК України, оскільки саме вона регулює правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 530 УК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

15.02.2016 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу №15/02-2-2016 про повернення помилково перерахованої суми. Вказаний лист було направлено за належною юридичною адресою відповідача, що підтверджується фіскальним чеком №1026 від 15.02.2016 р. та описом вкладення в цінний лист, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення зв'язку 15.02.2016 р.

Відповідачем лист залишено без відповіді та задоволення.

На день розгляду спору відповідач 7500, 00 грн. на рахунок позивача не перерахував.

У відповідності до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 7500, 00 грн. переплати пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Заперечення відповідача на позовну заяву суд визнав хибними.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

1. Позов Приватного підприємства "УКРІНФОРМТЕХПРОЕКТ", м.Київ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент", м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент", (69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 79, код ЄДРПОУ 32729641) на користь Приватного підприємства "УКРІНФОРМТЕХПРОЕКТ", (01024, м.Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд.22А, код ЄДРПОУ 36386030) 20 798 (двадцять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп. пені, 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. переплати та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України В« 17В» серпня 2016 р.

Головуючий Н.Г.Зінченко

Судді А.О. Науменко

ОСОБА_4

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.